205/7675/20 Про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу квартири, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння - 27.09.2023 Прийняття

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Валерій Михайлович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Яковлева Інна Миколаївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Іванов Олександр Іванович,

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамко Віоллета В`ячеславівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В. від 22 грудня 2022 року,

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом (з урахуванням уточнень) до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Сенченка В. М., приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Яковлевої І. М., приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іванова О. І., третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамко В. В., про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 02 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ніковою Н. А. за реєстровим № 5607.

У липні 2016 року з вказаної квартири було викрадено правовстановлюючі документи на квартиру. У серпні 2020 року позивачка звернулась за виготовленням паспорту громадянина України замість викраденого. 02 вересня 2020 року вона звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Новікової Н. А. з питання отримання дублікату договору дарування вказаної квартири. З відповіді нотаріуса від 04 вересня 2020 року позивачка дізналася, що за договором купівлі-продажу від 10 травня 2016 року за реєстровим № 821, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Івановим О. І. спірна квартира продана у власність ОСОБА_3 . У відповіді вказано, що від імені позивачки на підставі довіреності, посвідченої 23 квітня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Яковлевою І. М. діяв ОСОБА_4 . У порядку передоручення від ОСОБА_5., який уповноважений ОСОБА_1 на розпорядження спірною квартирою. За договором купівлі-продажу від 21 квітня 2017 року, реєстровий № 686, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамко В. В., спірна квартира передана ОСОБА_2 .

Позивачка указує, що ніколи не видавала довіреності на ім`я ОСОБА_5., не мала наміру продавати та не надавала повноважень на відчуження квартири АДРЕСА_1 та зняття її з реєстрації будь-якій особі. Указана квартира вибула з володіння позивачки проти її волі 10 травня 2016 року за підробленою довіреністю. Позивачка не надавала ОСОБА_5. повноважень на відчуження своєї власності, отже довіреність від 21 квітня 2016 року є недійсною. Видана ОСОБА_5. довіреність від 23 квітня 2016 року в порядку передоручення ОСОБА_4 також є недійсною з огляду на недійсність попередньої довіреності. Як наслідок договір купівлі-продажу від 10 травня 2016 року є недійсним, оскільки ОСОБА_4 не мав повноважень на відчуження спірної квартири, яка належала на праві власності позивачці. Договір купівлі-продажу від 21 квітня 2017 року є недійсним, оскільки на момент відчуження ОСОБА_3 не була власником спірної квартири з огляду на те, що не набула право власності за недійсним договором, а відтак і незаконно відчужена ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, скасовано запис про проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 № 20087049 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34884998 від 21 квітня 2017 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко В. В. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 не підписані довіреності від 21 та від 23 квітня 2016 року, вони є нікчемними правочинами, так і договір купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року, який не належить визнавати судом недійсним, тому вимоги про визнання довіреностей та договору купівлі-продажу недійсними задоволенню не підлягають з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, тому можуть бути розглянуті лише вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суд вважав, що права та інтереси власника ОСОБА_1, яка позбулась права володіння квартирою внаслідок злочинних дій, за обставин цієї справи перевищують інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно. Отже за обставин цієї справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування квартири з чужого незаконного володіння. У той же час, ОСОБА_2 не позбавлена права на відшкодування за рахунок продавця майна збитків на підставі статті 661 ЦК України.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмов в позові. Апеляційний суд відмовив в позові з підстав пред`явлення його до неналежного відповідача. Суд зазначив, що оскільки позовні вимоги про визнання правочинів недійсними необхідно пред`являти безпосередньо до осіб, які порушили право позивача, тобто ОСОБА_5. та ОСОБА_4, проте, позивач звернулась з позовними вимогами лише до ОСОБА_2, яка не може відповідати за нікчемність правочинів у цій справі. Позовні вимоги до кількох приватних до нотаріусів є помилковим способом захисту порушеного права, оскільки вони у цивільно-правових спорах не можуть бути відповідачами.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 травня 2022 року в справі № 199/1136/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від ОСОБА_2, поданий представником - адвокатом Шевчук О. М., на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 205/7675/20 з Ленінського міськрайонного суду м. Дніпропетровська.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від Верховного Суду від 11 вересня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 02 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Новіковою Н. А. за реєстровим № 5607.

21 квітня 2016 року ОСОБА_1 видала нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_5. щодо розпорядження квартирою АДРЕСА_1 .

23 квітня 2016 року на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_5. передає ОСОБА_4 повноваження щодо продажу квартири АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу від 10 травня 2016 ОСОБА_4 на підставі довіреності від 23 квітня 2016 року продав спірну квартиру у власність ОСОБА_3 .

За договором купівлі-продажу від 21 квітня 2017 року ОСОБА_3 продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .

Також суд встановив, що співробітниками Ленінського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 11 липня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040690003096, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, за фабулою правопорушення, що невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа майном, яке належить ОСОБА_1 чим останній завдано шкоду у великих розмірах.

Згідно висновку експерта № 3350-21 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні № 12016040690003096, складеним 26 серпня 2021 року судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, рукописний запис "ОСОБА_1" та підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Підпис" довіреності, якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_5. розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, передати в іпотеку) квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, посвідченої 21 квітня 2016 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В. М., зареєстрована в реєстрі за № 471, нотаріальний бланк серії НАІ 452241, - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідування її справжнього підпису.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, зо вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявних даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в позові до такого відповідача.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 Цивільного кодексу України) (далі - Кодекс).

Відповідно до частини першої та абзацу першого і другого частини третьої статті 202 Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Таким чином, висновки апеляційного суду про необхідність залучення до участі у справі повірених за оспорюваними довіреностями, є помилковими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Позов про визнання недійсним першого правочину пред`явлений до належного відповідача - сторони правочину ОСОБА_3 .

У свою чергу, вимога за віндикаційним позов пред`являється останньому набувачеві спірного майна, за яким зареєстровано право власності на нього і який вважається його володільцем, якщо інше не буде встановлено за результатами судового розгляду. Відповідно належним відповідачем за позовом про витребування нерухомого майна є особа, за якою зареєстроване право власності на таке майно, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Позивачка вважала, що договір купівлі-продажу від 10 травня 2016 року є недійсним, оскільки ОСОБА_4 не мав повноважень на відчуження спірної квартири, яка належала на праві власності ОСОБА_1 . Також позивачка указувала на те, що купівлі-продажу від 21 квітня 2017 року є недійсним, оскільки на момент відчуження ОСОБА_3 не була власником спірної квартири з огляду на те, що не набула право власності за недійсним договором, а відтак і незаконно відчужена ОСОБА_2 та просила витребувати спірну квартиру в останнього набувача.

На час розгляду справи, що переглядається, судами та ухвалення оскаржуваної постанови суду за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірну квартиру, тому саме ОСОБА_2 є належним відповідачем за позовною вимогою про витребування цього майна.

Отже, оскільки позивачем правильно визначені відповідачі, які повинні відповідати за позовом, апеляційний суд безпідставно відмовив в позові за підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача, не здійснив перевірки обґрунтованості позову та висновків суду першої інстанції.

У відповідності до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, оскільки оцінку доказам не надано, фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамко В. В., про визнання довіреностей, договору купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Яковлевої І. М., приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Іванова О. І. про визнання довіреностей, договору купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння з тих підстав, що вони не можуть бути відповідачами у цивільно-правових спорах, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування у цій частині немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамко Віолетта В`ячеславівна, про визнання довіреностей, договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.