130/284/21 Про стягнення аліментів на утримання дитини - 27.09.2023 Прийняття

третя особа - Жмеринський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 березня 2023 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі

з 12 березня 2020 року.

На час укладення шлюбу вона була вагітна (термін вагітності шість місяців).

У шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої записаний відповідач.

Дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Коли дитині виповнилося два тижні, сторони припинили спільне проживання. Відповідач матеріально не допомагає їй утримувати дитину, хоча сам матеріально забезпечений.

ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі

1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Жмеринський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький), про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила доньку, ОСОБА_3 .

Він не є біологічним батьком ОСОБА_3.

Указував, що ОСОБА_1 навмисно, використовуючи його довіру, вступила з ним у стосунки, а далі зареєструвала шлюб без наміру створити сім`ю. Метою ОСОБА_1 була реєстрація його батьком дитини та отримання матеріальної допомоги.

Оскільки у ОСОБА_3 є рідний батько, то саме він зобов`язаний утримувати дитину, а ОСОБА_1 не має жодних перешкод визнати батьківство цієї особи і звернутися із позовом про стягнення з нього аліментів на утримання доньки.

ОСОБА_2 просив виключити з актового запису № 137 відомості про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки

м. Жмеринка, та запису про нього як батька і стягнути з ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Жмеринського районного суду Вінницької області від 11 січня

2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Виключено з актового запису № 137 від 26 травня 2020 року у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданому 26 травня 2020 року Жмеринським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), відомості про громадянина

ОСОБА_2 як батька дитини.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908,00 грн, витрати, пов`язані із залученням експерта, у розмірі 7 614,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з висновком експерта від 27 квітня 2022 року № СЕ-19/102-22/3099-БД ОСОБА_2 не

є біологічним батьком ОСОБА_3 . Під час реєстрації шлюбу ОСОБА_2 не знав про те, що він не є біологічним батьком дитини, доказів протилежного ОСОБА_1 не надала. З огляду на задоволення зустрічного позову, безпідставними є вимоги за первісним позовом про стягнення

з ОСОБА_2 аліментів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж

50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 08 лютого 2021 року, та до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави 908,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 1 362,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами факту його необізнаності в момент реєстрації шлюбу про вагітність ОСОБА_5 . Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п?ята статті 136 СК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, про стягнення аліментів, апеляційний суд виходив з обов?язку та можливості ОСОБА_2 утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 квітня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 23 березня 2023 року і залишити в силі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 січня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 повідомила йому, що вагітна від нього. ОСОБА_2 не заперечував проти реєстрації його батьком, оскільки не знав про те, що він не є біологічним батьком, та не сумнівався у своєму батьківстві. Апеляційний суд неправильно встановив фактичні обставини справи та не взяв до уваги висновок експертизи.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.

07 червня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 березня 2020 року, який розірвано рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 січня 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3, у свідоцтві про народження якої серії НОМЕР_2 від 26 травня 2020 року матір`ю записана

ОСОБА_1, батьком - ОСОБА_2 .

Дитина проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні.

ОСОБА_1 не працює та отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини.

Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 27 квітня 2022 року № СЕ-19/102-22/3099-БД біологічне батьківство ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір`ю якої є ОСОБА_1, виключається.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Суди встановили, що ОСОБА_2 не є біологічним батьком

ОСОБА_3, що підтверджується висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 27 квітня 2022 року № СЕ-19/102-22/3099-БД та чого не заперечує ОСОБА_1 .

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану

в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком (частина п`ята статті 136 СК України).

Тобто законом обмежено право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема в разі, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, або не могла про це не знати.

При вирішенні спорів щодо оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням норм частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини,

а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач у момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18), від 14 червня 2021 року у справі

№ 532/1348/19 (провадження № 61-17342св20), від 13 липня 2022 року

у справі № 201/6130/19 (провадження № 61-9966св21), від 29 квітня 2022 року у справі № 201/6658/18 (провадження № 61-8844св21).

Отже, позивач має надати докази того, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач у момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Суд першої інстанції на підставі досліджених доказів, встановивши, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що

ОСОБА_2 у момент реєстрації народження дитини знав, що не

є біологічним батьком дитини, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та відмову

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо

в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Вінницького апеляційного суду від 23 березня

2023 року скасувати та залишити в силі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 січня 2023 року.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, судові витрати, понесені ОСОБА_2 за подання касаційної скарги,

у розмірі 1 816,00 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 23 березня 2023 року скасувати, рішення Жмеринського районного суду Вінницької області від 11 січня

2023 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 816,00 грн судових витрат, понесених у зв?язку

з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття цієї постанови скасована постанова Вінницького апеляційного суду від 23 березня 2023 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.