365/259/21 Про відшкодування моральної шкоди - 20.09.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Вак Володимир Іванович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 березня 2020 року близько 09:00 год за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 наніс йому 5-6 ударів рукояткою сокири по голові, тулубу та кінцівках, заподіявши тілесні ушкодження.

Отримані тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, супроводжувались заподіянням йому фізичного болю та душевних страждань, які не дають можливості позивачу реалізовувати свої плани на життя, зумовили погіршення взаємовідносин з оточуючими, погіршили стан його здоров`я і душевної рівноваги, просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що протиправність дій відповідача не встановлена, у кримінальних провадженнях за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривають досудові розслідування, а тому звернення позивача до суду із позовом є передчасним.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року повернено заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

10 березня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Надано заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для подання належним чином обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року про повернення апеляційної скарги без розгляду заявник отримав 28 лютого 2023 року. Повторно з апеляційною скаргою він звернувся лише 13 березня 2023 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Наведені заявником причини пропуску строк на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції визнав неповажними. Зокрема, зазначив, що при повторному зверненні до суду з апеляційною скаргою заявник не вказував на поважність причин пропуску строку з моменту отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, а також не зазначав про те, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості подати у встановлений процесуальним законом строк апеляційну скаргу, яка має відповідати вимогам щодо її форми та змісту, в порядку, встановленому ЦПК України (1618-15) , в тому числі з наданням належних доказів на підтвердження повноважень адвоката.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Вак В. І., на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не врахував, що для повторної подачі апеляційної скарги заявнику знадобився деякий час. Зокрема, отримавши копію ухвали Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року про повернення апеляційної скарги без розгляду 28 лютого 2023 року, вже 10 березня 2022 року він повторно звернувся з апеляційною скаргою до суду, навівши поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статей 357, 358 ЦПК України, неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Вак В. І., на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Shishkovv. Russia").

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Alimentaria Sanders S. A. v. Spain").

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику ЄСПЛ, який роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначено статтею 356 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

З матеріалів справи випливає, що вперше з апеляційною скаргою на рішення Згурівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року, повний текст якого складено 21 жовтня 2022 року, ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат Вак В. І., звернувся 21 листопада 2022 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року повернено заявнику без розгляду відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Зі змісту частини сьомої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України випливає, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

10 березня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат Вак В. І., подав до суду апеляційну скаргу, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він вже звертався до суду зі скаргою, однак її було повернено.

Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження обґрунтовував тим, що вперше з апеляційною скаргою на рішення Згурівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року він звернувся в межах строку на апеляційне оскарження, однак ухвалою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року його апеляційну скаргу повернено без розгляду з тих підстав, що до апеляційної скарги не додано документів на підтвердження повноважень представника, зокрема наявний у матеріалах справи ордер не містить прізвища адвоката.

Отримавши вказану ухвалу суду 28 лютого 2023 року, він усунув вказану помилку та 10 березня 2023 року повторно подав апеляційну скаргу, до якої додав належним чином оформлений ордер на надання правничої допомоги.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що він не надав доказів на підтвердження дати вручення йому копії оскаржуваного судового рішення, а також не вказав, у зв`язку з чим він після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги повторно звернувся до суду лише через десять днів.

На виконання вказаної ухвали Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат Вак В. І., звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання обґрунтовував тим, що він (адвокат Вак В. І.) повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою лише через десять днів, оскільки йому був необхідний час для з`ясування обставин, що передували поверненню скарги, ознайомлення з матеріалами справи, зустрічі з ОСОБА_1 . Вказував також на те, що нормами ЦПК України (1618-15) визначено аналогічний десятиденний строк для усунення недоліків, який є достатнім для того, щоб учасники справи мали можливість належним чином скористатися своїми процесуальними правами.

Перевіривши вказані доводи заявника, суд апеляційної інстанції визнав їх неповажними, зокрема з тих підстав, що заявник не надав доказів на підтвердження того, що він знайомився з матеріалами справи та потребував значного часу для видачі ордера, а тому дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Вак В. І., вказує на те, що відмовивши у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції допустив надмірний формалізм чим обмежив його право на доступ до суду, не звернув увагу на те, що в апеляційній скарзі він належно обґрунтував підстави пропуску строку на апеляційне оскарження; не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц, про те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Перевіривши наведені доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 зазначено, що "зважаючи на зміст викладених у цій постанові Верховного Суду норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, колегія суддів вважає, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами".

З матеріалів справи випливає, що повертаючи первісну апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат Вак В. І., суд апеляційної інстанції виходив з того, що до апеляційної скарги не додано документів на підтвердження повноважень адвоката Вака В. І., як представника, зазначивши, що така ухвала не підлягає касаційному оскарженню.

Водночас згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за повторно поданою апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат Вак В. І., суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, не звернув увагу на те, що у зв`язку із поверненням апеляційної скарги він не мав можливості усунути допущені недоліки при її первісному поданні і саме тому повторно звернувся з апеляційною скаргою упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань.

Колегія суддів зауважує, що можливість повторного подання апеляційної скарги у порядку частини сьомої статті 185 ГПК України, передбачено законом, і таким правом законно скористався заявник.

Право на повторне подання апеляційної скарги та право на оскарження ухвали про повернення апеляційної скарги до суду касаційної інстанції є різними процесуальними правами за своєю суттю, вибір правозастосування якого належить до дискреції заявника.

Водночас неоскарження ухвали про повернення апеляційної скарги не звільняє суд обов`язку оцінити обставини подання апеляційної скарги вперше, обставини направлення/отримання ухвал суду апеляційної інстанції заявником та обставини подання апеляційної скарги повторно.

Верховний Суд звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження/повернення апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд також бере до уваги, що обсяг права на апеляційне оскарження рішення у справі, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи.

Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції як складової права на судовий захист можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема, дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (з тих підстав та мотивів, якими обґрунтована оскаржувана ухвала), проявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, що є порушенням статті 2 ЦПК України щодо завдання та основних засад цивільного судочинства, а тому дійшов передчасного та помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, ухвалу Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.