361/3391/19 Про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності - 20.09.2023 Прийняття

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 1999 року їм на праві власності належить по 1/2 частині домоволодіння (кожному по 1/4 частині), розташованого по АДРЕСА_1 . Власником інших частин зазначеного домоволодіння є

ОСОБА_3 (13/30 частин), а також ОСОБА_4 (1/15 частин).

3. Зазначений житловий будинок складається з двох ізольованих квартир, має різні поштові адреси та розташований на окремих приватизованих земельних ділянках.

4. Позивачі вказували, що земельна ділянка, на якій розташована належна їм частина будинку, площею 0,0394 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210600000:01:051:0063, була приватизована ними у спільну власність.

5. У 2003 році вони прибудували до своєї частини будинку прибудову "а7", житлову прибудову "А3-1" та літню кухню-гараж "Л", що посвідчується довідкою від 02 листопада 2016 року № 1729, виданою КП Броварської міської ради "Броварське БТІ", та технічним паспортом від 02 листопада 2016 року.

6. У 2018 році самочинно збудовану житлову прибудову "А3-1", мансарду 2, прибудову "а7", літню кухню-гараж "Л" введено в експлуатацію у встановленому законом порядку (декларація про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер КС 181183031032, видана 30 жовтня 2018 року відділом державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області).

7. 21 листопада 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено відомості про право власності ОСОБА_1 на 1/4 частку та право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_2 Калнишевського Петра в місті Броварах Київської області, що посвідчується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 листопада 2018 року.

8. У процесі розгляду справи ОСОБА_2 подарував належну йому на праві власності 1/4 частку спірного житлового будинку ОСОБА_1, що посвідчується договором дарування 1/4 частки житлового будинку від 20 січня 2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М. В., зареєстрованим в реєстрі за № 69, та 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 0,0394 га, кадастровий номер: 3210600000:01:051:0063, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1, земельна ділянка АДРЕСА_3, що посвідчується договором дарування 1/2 частки земельної ділянки від 20 січня 2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М. В., зареєстрованим в реєстрі за № 45.

9. З огляду на викладене та ураховуючи уточнення позовних вимог, позивачі просили суд: виділити ОСОБА_1 в натурі приміщення житлового будинку АДРЕСА_1, позначені у технічному паспорті від 23 жовтня 2018 року, виготовленому

ТОВ "Укрінвентарексперт", як квартира АДРЕСА_4, загальною площею 158,3 кв. м, житловою площею 72,2 кв. м, а саме: приміщення І поверху: 2-І тамбур площею 3,2 кв. м, 2-1 коридор площею 4,7 кв. м, 2-2 хол площею 14,6 кв. м, 2-3 житлову площею 12,6 кв. м, 2-4 коридор площею 2,7 кв. м, 2-5 житлову площею

11,6 кв. м, 2-6 кухню площею 14,7 кв. м, 2-7 топкову площею 3,4 кв. м,

2-8 санвузол площею 3,4 кв. м, 2-9 санвузол площею 1,0 кв. м, 2-10 житлову площею 21,8 кв. м; приміщення ІІ поверху (мансарда): 2-11 хол площею

34,2 кв. м, 2-12 житлову площею 15,5 кв. м, 2-13 житлову площею 10,7 кв. м,

2-14 санвузол площею 4,2 кв. м; з надвірних будівель: літню кухню - гараж "Л", погріб під літ. Л, ворота з хвірткою № 1, частину огорожі № 2 та частину тротуару, припинивши право спільної часткової власності.

10. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області

від 06 грудня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Броварську міську раду Київської області, як потенційного набувача відмерлого майна - 1/15 частини спірного домоволодіння, яке належало померлій

Короткий виклад позиції відповідачів

11. ОСОБА_3 заперечувала проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що частка у спільному майні сторін, якою користуються відповідачі, є більшою від належної їм ідеальної 1/2 частини. Посилалася на те, що згоди на здійснення ними робіт з добудови спірного домоволодіння вона не надавала, більш того після збільшення площі воно залишилось у спільній частковій власності сторін, без перерозподілу ідеальних часток. Вимог про збільшення частки у спільному майні чи про визнання добудови (прибудови) їх власністю позивачі не заявляли. Акцентувала увагу на тому, якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику.

12. Броварська міська рада Броварського району Київської області проти задоволення позову не заперечувала, посилаючись на право співвласника на виділ належної йому частки.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 06 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

14. Виділено в натурі в особисту приватну власність ОСОБА_1 приміщення житлового будинку

АДРЕСА_1, позначені у технічному паспорті від 23 жовтня 2018 року, виготовленому ТОВ "Укрінвентарексперт", як квартира АДРЕСА_4, загальною площею 158,3 кв. м, житловою площею 72,2 кв. м, надвірні будівлі: літню кухню - гараж "Л", погріб під літ. Л, ворота з хвірткою № 1, частину огорожі № 2 та частину тротуару. Припинено право спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 .

15. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що домоволодіння підлягає поділу між співвласниками. Збільшення площі спірного домоволодіння відбулось внаслідок здійснення позивачами у 2003 році за власний кошт та своєю працею добудови до належної їм частини житлового будинку, а тому відповідно до частини четвертої статті 357 ЦК України це не тягне за собою зміну розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності та не є підставою для стягнення відповідної компенсації за перевищення ідеальної частки при виділі в натурі приміщень спірного житлового будинку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

17. Постановою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2023 року скасовано в частині відмови у виплаті грошової компенсації та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

18. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 467 310,00 грн.

19. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

20. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 компенсації за перевищення ідеальної частки при виділі в натурі приміщень спірного житлового будинку. Посилаючись на положення статті 364 ЦК України та висновок судового експерта Стасюк М. Ю. за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2020 року № 31/08/20, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, оскільки частка квартири АДРЕСА_4 у спірному домоволодінні є більшою, отже у її власника виникає обов`язок зі сплати компенсації іншому співвласнику.

Узагальнені доводи касаційної скарги

21. 07 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року та залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2023 року.

22. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,

що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків

щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від13 лютого 2019 рокуу справі №570/4748/15-ц, від 23 грудня 2019 року у справі № 761/34735/17, від 07 лютого 2023 року у справі № 1527/2-109/11 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що апеляційний суд не врахував фактичний розподіл спірного домоволодіння на дві окремі квартири, здійснення попередніми співвласниками таких квартир добудов і прибудов до належних їм відокремлених частин домоволодіння та реєстрації добудов і прибудов у встановленому законом порядку.

24. Заявниця зазначає, що добудова, яка проводилася до належної їй квартири у 2003-2018 роках, була здійснена виключно за кошти і працею її сім'ї. Відповідачка ОСОБА_3 не приймала жодної участі у таких діях.

25. Спірна добудова здійснена до належної їй частини домоволодіння, на належній їй земельній ділянці, введена в експлуатацію в установленому законом порядку та не порушує прав інших співвласників.

26. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позов подано на підставі положень частини четвертої статті 357 ЦК України, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам збільшення площі та вартості спірного домоволодіння за кошти її сім`ї.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

28. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №361/3391/19, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

29. 28 червня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

30. Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

31. 04 липня 2023 року ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Дударенко А. М., через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на безпідставність доводів скарги, просить відмовити у її задоволенні.

32. На обґрунтування доводів відзиву зазначає, що суд апеляційної інстанції дослідив та надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам відхилення розміру виділеної позивачам частини у спірному домоволодінні від належної їм ідеальної частки у ньому, урахував обставини збільшення площі спірного домоволодіння, відсутності перерозподілу ідеальних часток співвласників, а також з огляду на зміст заявлених позовних вимог дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 відповідної грошової компенсації за відступ від ідеальної частки, яка визначена відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

33. Рішенням виконкому Броварської районної ради депутатів трудящих

№ 573 від 28 червня 1955 року ОСОБА_6 відведено під індивідуальне будівництво земельну ділянку, площею 700 кв. м, по

АДРЕСА_5 . 14 вересня 1955 року між відділом комунального господарства виконкому Броварської районної ради депутатів трудящих і ОСОБА_6 укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності.

35. Рішенням народного суду Бориспільського району Київської області

від 08 серпня 1967 року встановлено, що будинок

АДРЕСА_1 ОСОБА_6 побудував сумісно зі своїм сином ОСОБА_7, оскільки між ними була усна домовленість про те, що будинок буде побудований на дві сім`ї. Будинок було побудовано на два виходи. В одній частині будинку поселився ОСОБА_6, а другу частину будинку закінчував будівництвом ОСОБА_7 разом зі своєю жінкою ОСОБА_7, й після закінчення будівництва в 1957 році поселився там з сім`єю. В цій частині будинку ОСОБА_7 проживав з сім`єю безспірно до 1966 року. Суд вирішив: визнати право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 і ОСОБА_7, а також виділити їм "врем`янку", залишивши у спільному користуванні колодязь.

36. 29 листопада 1968 року ОСОБА_7 та ОСОБА_7 подарували ОСОБА_8 належну їм на праві власності 1/2 частину будинку АДРЕСА_6 .

37. 14 листопада 1979 року рішенням Броварського міського народного суду Київської області ОСОБА_8 виділено у користування 350 кв. м земельної ділянки, прилеглої до її 1/2 частини будинку й визначено порядок користування земельною ділянкою відповідно до плану земельної ділянки.

38. ОСОБА_8 здійснила прибудову кімнати, кухні загальним розміром 3,84х7,0 м та тамбура розміром 1,7х3,8 м до належної їй частини житлового будинку, житлова площа 35,7 кв. м, корисна площа 51,4 кв. м. Рішенням виконкому Броварської міської ради від 14 січня 1980 року ОСОБА_8 надано дозвіл на оформлення вказаної прибудови.

39. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30 червня 1982 року, виданим Броварською державною нотаріальною конторою, належну ОСОБА_6 частину житлового будинку

АДРЕСА_1 успадкували ОСОБА_9 - 13/30 частин та ОСОБА_4 - 1/15 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель.

40. 14 серпня 1982 року ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу, посвідченим старшим державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Саверою Л. Л. за реєстровим номером 2-2469, відчужила належну їй на праві власності половину житлового будинку

АДРЕСА_1 без надвірних будівель ОСОБА_10 .

41. 20 грудня 1983 року ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу, посвідченим старшим державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Саверою Л. Л. за реєстровим номером 1-3027, продав належну йому 1/2 частину житлового будинку без надвірних будівель

42. Рішенням виконкому Броварської міської ради від 23 липня 1984 року № 265 ОСОБА_11 отримав дозвіл на здійснення прибудувати до його частини житлового будинку веранди, розміром 1,76 х 6,90 м, житловою площею 35,7 кв. м, корисна площа 51,4 кв. м.

43. Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок

АДРЕСА_1 станом на 20 листопада 1985 року, будинок поділений на дві квартири: квартира АДРЕСА_7 загальною площею 59,0 кв. м, житловою площею 45,9 кв. м.

44. Рішенням виконкому Броварської міської ради від 20 вересня 1988 року № 226 ОСОБА_11 надано дозвіл на оформлення технічної документації на самовільне переобладнання передньої в житлову кімнату, площею 10,2 кв. м, прибудовану частину кухні, площею 7,90 кв. м, та оформлення самовільно побудованого гаражу, розміром 5,90 х 3,0 м на червоній лінії вулиці, погреб, туалет, враховуючи подальше відчуження частини будинку. Житлова площа 45,9 кв. м, корисна площа 67,10 кв. м.

45. 10 квітня 1998 року ОСОБА_11 свою 1/2 частину вказаного житлового будинку з узаконеними добудовами і перебудовами подарував своєму сину ОСОБА_12 .

46. 05 серпня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договором

купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Авраменко Н. А., зареєстрованим в реєстрі за № 4366 (зареєстрованим в Броварському бюро технічної інвентаризації 25 серпня

1999 року за реєстровим №1758), придбали у ОСОБА_12 1/2 частку (в рівних долях кожен) житлового будинку А-1 житловою площею

71,5 кв. м з відповідними надвірними будівлями: літня кухня-сарай Б, вбиральня В, гараж з погребом Г, вбиральня Д, колодязь К, огорожа, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

47. Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 за договором дарування від 20 січня 2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М. В., зареєстрованим в реєстрі за № 69, подарував належну йому 1/4 частку у праві власності на житловий будинок ОСОБА_1, у зв`язку з чим з 20 січня

2022 року частка ОСОБА_1 у праві власності на спірний будинок збільшилася до 1/2 частки.

48. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на 1/4 частку спірного житлового будинку, загальною площею 249,2 кв. м, житловою площею 131,9 кв. м було зареєстровано на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КС181183031032, виданої 30 жовтня 2018 року відділом Державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області, а на іншу 1/4 частку - на підставі договору дарування

від 20 січня 2022 року за реєстровим № 69.

49. Право власності ОСОБА_3 на 13/30 часток спірного житлового будинку зареєстровано 22 жовтня 2013 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 жовтня 2013 року за реєстровим № 1-4550.

50. Право власності на 1/15 частки спірного будинку належало ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як слідує з відповіді Броварської міської державної контори від 22 листопада 2019 року спадкова справа щодо майна померлої не відкривалася.

51. З акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил від 15 червня 2016 року, виданого відділом державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області, замовниками будівництва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2003 році без документу, що надає право на виконання будівельних робіт виконані будівельні роботи з реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_3 а саме, до житлового будинку, позначеного літ "А1", добудовано житлову прибудову літ. "А3-1", розмірами в плані 13,53х9,76 м і прибудову літ "а7", розмірами в плані більших сторін 1,89 м х 1,49 м, також без документу, що надає право на виконання будівельних робіт, ОСОБА_1 ОСОБА_2 виконані будівельні роботи з будівництва літньої кухні, гаража з погребом (Літ "Л" літ "л").

52. Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер КС 181183031032, виданою 30 жовтня 2018 року відділом державного архітектурно-будівельного контролю Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили реконструкцію з розширенням частини індивідуального житлового будинку та літньої

кухні-гаражу за адресою: АДРЕСА_3, на земельній ділянці, площею 394 кв. м, кадастровий номер 3210600000:01:051:0063, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

53. Право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0394 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210600000:01:051:0063, за адресою:

АДРЕСА_3, посвідчується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 березня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499911132106, та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за

№ НВ-3210521062017 від 28 листопада 2017 року.

54. Відповідно до робочого проекту газопостачання система газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 здійснюється за рахунок розгалуження системи газопостачання на кожну квартиру окремо, на кожну квартиру встановлено лічильник і у кожного власника є свій особовий рахунок. У 2009 році за кошти ОСОБА_1 проведена реконструкція системи газопостачання будинку, проведено заміну труб від міської мережі газопроводу до газового стояка, перенесено газовий стояк, перенесено газовий лічильник й замінено труби газопроводу, по яким подається газ до частини будинку позивачів, що підтверджується копією робочого проекту газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 і копією відомості на пуск газу і одержання інструктажу по безпечному користуванню приладами.

55. За заявою ОСОБА_1 від 13 вересня 2019 року, вхідний номер

№ЗГ-9889-810-0919, 19 вересня 2019 року представниками АТ "Київоблгаз" проведено обстеження системи газопостачання будинку

АДРЕСА_3 . За результатами обстеження представником АТ "Київоблгаз" Грищенко Л. П. складено

акт-обстеження, з якого вбачається, що згідно з проектною документацією газовий стояк та загальний кран на стояку знаходиться на подвір`ї тієї частини будинку, що належить позивачам. При відключенні цього крану відбувається відключення обох частин будинку одночасно. Окремі відключаючі крани встановлені у частині будинку позивачів і на частині будинку відповідачки.

56. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи судовим експертом Стасюком М. Ю. при візуально-інструментальному обстеженні встановлено, що будинок фактично поділений на дві частини, які мають окремі ізольовані входи і огороджені земельні ділянки. До квартири АДРЕСА_4, що виділяється, згідно з технічною документацією від 23 жовтня 2018 року, відносяться наступні господарські будівлі та споруди: літня кухня - гараж літ "Л", погріб під "Л", частина тротуару, ворота з хвірткою та частина огорожі. Всі вони розташовані на земельній ділянці 0,0394 га, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав від 03 березня 2018 року.

57. Дійсна ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 з урахуванням вартості земельної ділянки складає 3 580 755,00 грн. Вартість частини будинку, що складається з приміщень, позначених у технічному паспорті від 23 жовтня 2018 року, виготовленому ТОВ "Укрінвентарексперт", як квартира АДРЕСА_4, загальною площею 158,3 кв. м, житловою площею 72,2 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами: літня кухня - гараж літ "Л", погріб під "Л", ворота з хвірткою №1, частина огорожі №2 та частина тротуару (без урахування вартості земельної ділянки), складає 1 866 627,00 грн.

58. З технічної точки зору у відповідності до вимог державних будівельних норм та правил чинних на території України, виділити позивачам в натурі приміщення житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, позначені у технічному паспорті від 23 жовтня 2018 року як квартира АДРЕСА_4, загальною площею 158,3 кв. м, житловою площею 72,2 кв. м, є можливим з відступами від ідеальних часток. Частка, яка виділяється позивачам, становить 67/100, тобто з відступом від ідеальної частки у грошову виразі - 467 310,00 грн.

Позиція Верховного Суду

59. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

60. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

61. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

62. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

63. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

64. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

65. Згідно з положеннями статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

66. Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

67. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю(частина перша статті 356 ЦК України).

68. Згідно з частинами першою - третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

69. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).

70. Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

71. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

72. Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

73. У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

74 . Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1443цс16 та від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

75. Положеннями частин третьої - п`ятої статті 367 ЦК України встановлено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

76. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

77. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

78. Згідно з постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі

№ 570/4748/15 співвласник наділений правом вимагати збільшення своєї частки за обов`язкової наявності таких чотирьох умов: 1) поліпшення спільного майна не можна відокремити від спільного об`єкта. При цьому мається на увазі не технічна неможливість відокремлення поліпшень від речі, а неможливість відокремлення їх без пошкодження або істотного знецінення речі. Якщо виходити із змісту частини першої статті 187 ЦК України, нерозривний зв`язок поліпшень з річчю має місце у тому випадку, коли відділення поліпшень має наслідком пошкодження або істотне знецінення безпосередньо основної речі, від якої були відокремлені поліпшення, а не самих поліпшень; 2) поліпшення зроблені за кошти цього співвласника, без залучення коштів інших співвласників. Якщо кошти, за рахунок яких були зроблені поліпшення, не належать співвласнику, поліпшення вважатимуться майном, набутим ним без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України (435-15) ); 3) поліпшення були зроблені за згодою всіх інших співвласників; 4) при здійсненні поліпшень було додержано порядок використання спільного майна, тобто загальні засади володіння та користування спільним майном, визначені законом, а також умови володіння та користування спільним майном у відповідності з домовленістю між співвласниками.

79. У разі, якщо співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди зробив у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, він набуває право власності на таку добудову (прибудову) виключно, якщо це не порушує прав інших співвласників.

80. Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. За відсутності хоча б однієї із наведених умов поліпшення жодним чином не вплине на зміну часток у праві спільної часткової власності.

81. Наведені правила частини третьої статті 357 ЦК України стосуються випадків, коли внаслідок здійснених поліпшень спільного майна співвласник вимагає від інших співвласників збільшення своєї частки у цьому майні. Такі поліпшення повинні стосуватися як частки співвласника, який бажає збільшення його частки, так і іншого (інших) співвласника (співвласників) спільного майна. Обов`язковим для такого збільшення є дотримання співвласником передумов, визначених цією статтею, зокрема таких: поліпшення спільного майна не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

82. Якщо ж поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не торкаються іншої частки у спільному майні, то застосовуються положення частини четвертої статті 357 ЦК України, відповідно до якої не відбувається зміна розміру часток співвласників у спільному майні та не вимагається обов`язкової згоди інших співвласників на таку перебудову за умови, що вона не порушує їхніх прав та здійснена із дотриманням встановленого законом порядку.

83. У ЦК України (435-15) встановлюються особливі правила щодо добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди.

84. Така добудова (прибудова) не є об`єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов: 1) добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників; 2) добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України); 3) добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників, наприклад, не створює для них перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно за домовленістю між собою (частини другої статті 358 ЦК України).

85. Встановивши, що спірне домоволодіння перебуває у спільній частковій власності сторін спору, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично володіють відокремленими одна від одної квартирами, суди попередніх інстанцій, з урахуванням висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи щодо технічної можливості виділу спірних приміщень в натурі, дійшли правильного висновку по наявність правових підстав для виділу позивачці належної їй частки у спільній частковій власності, яка відповідає її фактичному користуванню спірним домоволодінням.

86. Колегія суддів ураховує, що фактично спірні питання, які виникли між сторонам спору, стосуються сплати компенсації за відступ від ідеальної частки, належній ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності.

87. У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що спірний житловий будинок з моменту будівництва та протягом усього часу його експлуатації розділений на дві відокремлені квартири, які мають окремі входи та передбачають проживання двох окремих сімей.

88. Зазначені обставини були встановлені у рішенні народного суду Бориспільського району Київської області від 08 серпня 1967 року, яким зокрема визнано за сторонами право власності на 1/2 частини спірного будинку та відповідну частину господарських будівель, які згодом перейшли у власність позивачки.

89. Фактичний поділ спірного домоволодіння на дві відокремлені квартири підтверджується також наявними у матеріалах справи технічними паспортами, виданими як на ім`я попередніх власників спірного домоволодіння -

ОСОБА_9 та ОСОБА_11 (1985 рік), так і на ім`я ОСОБА_1 (2018 рік), ОСОБА_3 (2016 рік). Крім того, це встановлено і у висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 31 серпня 2020 року № 31/08/20.

90. Позивачі набули право власності на 1/2 частину спірного майна, що належала попередньому власнику ОСОБА_12, право власності на яку було визнано за ОСОБА_7 і ОСОБА_7 на підставі рішення народного суду Бориспільського району Київської області від 08 серпня 1967 року, та фактично була виокремлена у квартиру 2.

91. ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 набули право власності в порядку спадкування на іншу частини спірного домоволодіння, яка відповідала 1/2 часті, належній ОСОБА_6, та фактично була виокремлена у квартиру 1.

92. Погодження такого порядку користування спірним домоволодінням протягом тривалого часу підтверджується також і порядком користування земельною ділянкою, на якій розташований такий будинок. Зокрема, рішенням Броварського міського народного суду Київської області від 14 листопада

1979 року у справі № 2-493 ОСОБА_8 виділено у користування 350 кв. м земельної ділянки, прилеглої до її 1/2 частини будинку й визначено порядок користування земельною ділянкою відповідно до плану земельної ділянки. Право власності позивачів на відповідну частину земельної ділянки, площею 0,0394 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210600000:01:051:0063, за адресою: АДРЕСА_3, посвідчується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 березня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1499911132106 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-3210521062017 від 28 листопада 2017 року.

93. Встановивши, що позивачі з 2003 року самостійно, без участі інших співвласників здійснювали добудови до належної їм частини домоволодіння, на належній їм на праві приватної власності земельній ділянці, водночас у 2018 році в установленому законом порядку ввели в експлуатацію такі добудови, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про виділ позивачці таких приміщень.

94. З огляду на відсутність належних, допустимих та достатніх доказів участі ОСОБА_3 у проведенні будівельних робіт, які мали наслідком збільшення площі і вартості належної позивачам частки у спільній частковій власності, суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення на користь відповідачки компенсації за перевищення у площі по відношенню до ідеальної частки при виділі в натурі приміщень спірного житлового будинку.

95. Суд апеляційної інстанції, стягуючи з позивачки на користь ОСОБА_3 компенсацію за відступ від ідеальної частки у спільній частковій власності, не звернув уваги на те, що здійснені у квартирі 2 добудови стосуються лише частки позивачів у спільному майні, не відносяться до іншої частини приміщень, якими фактично користується ОСОБА_3, водночас здійснені за рахунок позивачів та у встановленому законом порядку, з урахуванням наявності декларації про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер КС 181183031032, виданої 30 жовтня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому не можуть вважатися об`єктом права спільної власності.

96. Колегія суддів додатково зауважує про відсутність в матеріалах справи доказів створення проведеними добудовами перешкод у користуванні майном для інших співвласників, яке вони здійснюють згідно за домовленістю між собою.

97. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

98. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

99. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

100. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

101. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J. K. AND OTHERS v. SWEDEN") зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

102. З урахуванням наведеного, апеляційний суд не врахував обставини користування спірним майном попередніми співвласниками, порядок здійснення позивачами добудов до частини домоволодіння, якими вони фактично користуються, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції і стягнення грошової компенсації з позивачки на користь відповідачки.

103. Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбаченихстаттею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.