487/1867/22 Про захист честі, гідності, ділової репутації - 20.09.2023 Прийняття

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на персональній сторінці соціальних мереж "Fасеbоок" та "Instagram" виклала та поширила щодо нього інформацію наступного змісту: "… Терпець увірвався остаточно! Якщо хочеш дізнатись який твій чоловік - розлучись з ним. Головна діюча особа, ОСОБА_1 . Підлість, зрада, меркантильність, жага грошей, лицемірство та брехливість - все вилізло назовні. Майже 4 роки я стійко боролася за себе та своїх дітей й не безрезультатно, а ось коли отримала результат, окрім просто "тупих" вчинків недолугого чоловіка, таких як, наприклад, вщент розбити квартиру, якою ти вже не зможеш користуватись, пішли "схеми". "Закадичні друзі", які колись були і моїми, почали звертатись до суду з позовами про повернення позик, які мала повернути я, та котра взагалі ніколи у них ні копійки не брала, більше того, не брав і він, а якщо і брав, то про це мені не повідомляв та зі мною не узгоджував. Після звернення в поліцію щодо шахрайства й телефонної розмови з позивачем, останній від позову відмовився, так зірвалась перша "схема". Після страшенної для всієї країни дати 24.02.2022 я думала як врятувати дітей, працювати, вижити врешті-решт, а тут знову - "схема", під час війни…вистачило совісті, нахабства підло брехати, підробляти документи, ганебно обмовляти ту, яка колись була дружиною та сама виховує дітей, залишившись взагалі без нічого; ту яка була подругою родини, з якою разом вирішували багато проблем, а тепер, виявляється, винна гроші… Подивіться уважно на цих людей - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і ніколи не майте з ними ніяких справ - брехуни та шахраї!!!".

Вказував, що дана публікація викладена відповідачкою в стверджувальній формі, стосується звинувачень його в якихось шахрайських діях, є недостовірною і наклепницькою, без жодних посилань на джерела та достовірні факти. Із коментарів, залишених іншими користувачами соціальної мережі під вищевказаним постом на особистій сторінці відповідача, убачається, що викладена у ньому інформація формує у людей негативну думку про нього як про людину. Така інформація є негативною, та такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію, всю інформацію, поширену ОСОБА_2 у публікації ІНФОРМАЦІЯ_1 на її персональних сторінках у соціальних мережах "Fасеbоок" та "Instagram"; зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну та образливу інформацію про ОСОБА_1, поширену нею на її персональних сторінках в соціальних мережах "Fасеbоок" та "Instagram" ІНФОРМАЦІЯ_1 в той же спосіб, у якій вона була поширена.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, інформацію, яка розміщена на персональних сторінках у соціальній мережі "Instagram", на сторінці акаунта (ІНФОРМАЦІЯ_2) і соціальній мережі "Fасеbоок" сторінки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (цитати мовою оригіналу): "… Терпець увірвався остаточно! Якщо хочеш дізнатись який твій чоловік - розлучись з ним. Головна діюча особа, ОСОБА_1 . Підлість, зрада, меркантильність, жага грошей, лицемірство та брехливість - все вилізло назовні. Майже 4 роки я стійко боролася за себе та своїх дітей й не безрезультатно, а ось коли отримала результат, окрім просто "тупих" вчинків недолугого чоловіка, таких як, наприклад, вщент розбити квартиру, якою ти вже не зможеш користуватись, пішли "схеми". "Закадичні друзі", які колись були і моїми, почали звертатись до суду з позовами про повернення позик, які мала повернути я, та котра взагалі ніколи у них ні копійки не брала, більше того, не брав і він, а якщо і брав, то про це мені не повідомляв та зі мною не узгоджував. Після звернення в поліцію щодо шахрайства й телефонної розмови з позивачем, останній від позову відмовився, так зірвалась перша "схема". Після страшенної для всієї країни дати 24.02.2022 я думала як врятувати дітей, працювати, вижити врешті-решт, а тут знову - "схема", під час війни…вистачило совісті, нахабства підло брехати, підробляти документи, ганебно обмовляти ту, яка колись була дружиною та сама виховує дітей, залишившись взагалі без нічого; ту яка була подругою родини, з якою разом вирішували багато проблем, а тепер, виявляється, винна гроші… Подивіться уважно на цих людей - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і ніколи не майте з ними ніяких справ - брехуни та шахраї!!!".

Зобов`язано ОСОБА_2 протягом тридцяти календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну та образливу інформацію про ОСОБА_1, поширену нею на її персональній сторінці в соціальних мережах "Instagram" та "Fасеbоок" ІНФОРМАЦІЯ_1 в той же спосіб, у якій вона була поширена.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поширена ОСОБА_2 про позивача інформація шляхом розміщення публікації в мережі Інтернет є недостовірною, висловленою у формі фактичних тверджень, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Вказані висловлювання за своїми стилістичними ознаками не можуть вважатись оціночними судженнями, оскільки стосується конкретних подій, конкретної особи позивача, не містять алегорій, сатири, гіпербол, не є припущеннями чи критикою, проявом власної суб`єктивної думки відповідача, викладені у категоричній стверджувальній формі, є повідомленням про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності. Інформація, розповсюджена відповідачем, є негативною, оскільки у ній стверджується про вчинення позивачем відповідних дій "схем", зокрема, підроблення документів, а також про те, що позивач є "шахраєм", проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підробки позивачем документів та вчинення ним шахрайських дій. Тому поширення вказаної інформації порушує право ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, підлягає визнанню недостовірною із зобов`язанням її спростувати у спосіб, у який інформація була поширена.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2022 року в частині зазначення тексту недостовірної інформації, яка підлягає спростуванню - змінено, викладено його таким змістом: "…вистачило совісті, нахабства ….. підробляти документи…. Подивіться уважно на цих людей - ОСОБА_1 ... і ніколи не майте з ними ніяких справ - брехуни та шахраї!!!".

В іншій частині судове рішення першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що інформація, зазначена ОСОБА_2 в частині висловлювання: "…вистачило совісті, нахабства ... підробляти документи.. Подивіться уважно на цих людей - ОСОБА_1 ... і ніколи не майте з ними ніяких справ - брехуни та шахраї!!!" вказує на вчинення позивачем протиправних кримінальних дій, тобто стосується конкретних фактичних подій, яких не існувало, правдивість яких не доведена в суді, а тому така інформація не відповідає дійсності, створює негативний імідж позивача та є такою, що порушує його немайнові права, а саме: право на повагу до його честі, гідності та ділової репутації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказувала, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 161/4052/16, від 18 вересня 2019 року у справі № 359/8847/16 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 487/1867/22 із Заводського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2023 року зупинено виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2022 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначились із характером спірних правовідносин, помилково віднесли її висловлювання до неправдивої інформації, яка підлягає спростуванню. Позивач не довів належними і допустимими доказами, що поширена відповідачем інформація є твердженням про факти, а не оціночними судженнями, оскільки така інформація не містить жодних фактів чи відомостей про порушення позивачем закону та будь-якого посилання на джерела отримання такої інформації; оспорювана позивачем інформація є власними судженнями відповідача, оформленими у вигляді суб`єктивного викладу критичної оцінки дій позивача з використанням мовно-стилістичних засобів, які ґрунтуються на особистій думці відповідача, а не на твердженнях про факти. Так, фраза "...вистачило совісті підробляти документи" висловлена відповідачем шляхом вживання фразеологічного звороту, тобто мовно-стилістичного засобу, який надає емоційної забарвленості мові. Вживаючи в оспорюваному висловлюванні слова "брехуни та шахраї", відповідачка мала на увазі, що позивач є людиною хитрою, спритною та нечесною у своїх вчинках. Отже, відповідачка висловила свою особисту думку у відношенні позивача, користуючись правом, наданим їй статтею 34 Конституції України. Апеляційний суд на підставі неправильного, однобічного тлумачення змісту певних словосполучень, виокремлених із загального контексту оспорюваного висловлювання, зробив невірний висновок, що ОСОБА_2 здійснила саме фактичне твердження стосовно того, що ОСОБА_1 є шахраєм в розумінні статті 190 Кримінального кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2020 року розірвано.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2021 року у справі № 487/8331/19 було здійснено розподіл спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судами також встановлено, що в провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області перебувала справа № 945/327/21 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2022 року позов ОСОБА_5 залишено без розгляду на підставі поданої ним заяви. Як стверджує відповідачка, залишення позову ОСОБА_5 без розгляду мало місце після її звернення до поліції за фактом шахрайських дій останнього.

Судами також встановлено наявність спору між ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. ОСОБА_6 зазначає про її звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 до ГУНП у Миколаївській області з заявою про вчинення злочинів з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_7, передбачених статтею 190, частиною четвертою статті 358 КК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на персональній сторінці соціальних мереж "Fасеbоок" та "Instagram" виклала та поширила наступнуінформацію: "… Терпець увірвався остаточно! Якщо хочеш дізнатись який твій чоловік - розлучись з ним. Головна діюча особа, ОСОБА_1 . Підлість, зрада, меркантильність, жага грошей, лицемірство та брехливість - все вилізло назовні. Майже 4 роки я стійко боролася за себе та своїх дітей й не безрезультатно, а ось коли отримала результат, окрім просто "тупих" вчинків недолугого чоловіка, таких як, наприклад, вщент розбити квартиру, якою ти вже не зможеш користуватись, пішли "схеми". "Закадичні друзі", які колись були і моїми, почали звертатись до суду з позовами про повернення позик, які мала повернути я, та котра взагалі ніколи у них ні копійки не брала, більше того, не брав і він, а якщо і брав, то про це мені не повідомляв та зі мною не узгоджував. Після звернення в поліцію щодо шахрайства й телефонної розмови з позивачем, останній від позову відмовився, так зірвалась перша "схема". Після страшенної для всієї країни дати 24.02.2022 я думала як врятувати дітей, працювати, вижити врешті-решт, а тут знову - "схема", під час війни…вистачило совісті, нахабства підло брехати, підробляти документи, ганебно обмовляти ту, яка колись була дружиною та сама виховує дітей, залишившись взагалі без нічого; ту яка була подругою родини, з якою разом вирішували багато проблем, а тепер, виявляється, винна гроші… Подивіться уважно на цих людей - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і ніколи не майте з ними ніяких справ - брехуни та шахраї !!!" (а. с. 17-18).

Під вищевказаним постом користувачами соціальної мережі були залишені негативні коментарі (а. с.19-24).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Положеннями частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію

та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права

і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі

у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної

чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів

масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах,

в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності

або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища,

яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них

не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно

і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які

не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема

з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події

та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття

чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності

або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати

чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingensv. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином

або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості

й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів

та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

Чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд вказав, що інформація, зазначена ОСОБА_2 в частині висловлювання: "…вистачило совісті, нахабства ... підробляти документи.. Подивіться уважно на цих людей - ОСОБА_1 ... і ніколи не майте з ними ніяких справ - брехуни та шахраї!!!" вказує на вчинення позивачем протиправних кримінальних дій, стосується конкретних фактичних подій, яких не існувало, правдивість яких не доведена в суді, а тому така інформація не відповідає дійсності, створює негативний імідж позивача та є такою, що порушує його немайнові права.

З такими висновками колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поширена відповідачем спірна інформація є різкою й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій позивача і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів.

За своїм змістом поширена інформація відображає власні переживання й емоції відповідача, викликані певними подіями, особисте сприйняття відповідачем, як колишньою дружиною позивача, певної поведінки позивача після розірвання шлюбу та намірів щодо поділу спільного майна і не може бути витлумачена як повідомлення про конкретні факти. Отже, вищенаведені висловлення є вираженням суб`єктивної думки і поглядів ОСОБА_2 і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.

Верховний Суд зауважує, що судами попередніх інстанцій встановлено, що з приводу підроблення документів та шахрайських дій з боку ОСОБА_1 відповідачка зверталась до правоохоронних органів і вказані обставини не спростовані сторонами, а тому вжиті відповідачем в оскаржуваній публікації висловлювання щодо підроблення позивачем документів відображають лише її власну оцінку реальних подій, висловлену у формі оціночних суджень, критичних зауважень, припущень, та не є недостовірною інформацією, що відповідно до статті 277 ЦК України підлягає спростуванню,

Таким чином інформація, поширена ОСОБА_2 у публікації ІНФОРМАЦІЯ_1 на її персональних сторінках у соціальних мережах "Fасеbоок" та "Instagram" стосовно позивача, є вираженням власних думок відповідача, а тому не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Отже, доводи заявника, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків про задоволення позову, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.