201/5683/22 Про виселення із житлового приміщення - 20.09.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2023 року у складі судді Батманової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради, про виселення.

Позовна заява мотивована тим, що 21 червня 2007 року АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № DNG0GА00002221, згідно з яким АТ КБ "ПриватБанк" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 66 000 дол. США, строком до 21 червня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 03 липня 2007 року АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_1 надала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Договором іпотеки передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у вказаному будинку (предметі іпотеки) інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії.

АТ КБ "ПриватБанк" вказує, що ОСОБА_1, всупереч вимог договору іпотеки, порушено її обов`язок та у квартирі за вищезазначеною адресою зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

Таким чином, мешканці, які були зареєстровані з порушенням вимог законодавства у зазначеній квартирі, що є предметом іпотеки, не мають права користуватись цією квартирою.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані та/або проживають у квартирі АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, провадження у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився й апеляційний суд, мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися господарським судом у межах справи про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1, яка перебуває у провадження Господарського суду Дніпропетровської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень про закриття провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2023 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 201/5683/22 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що вказана справа повинна розглядатись судом, в провадженні якого перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1, та не врахували, що позовні вимоги у цій справі є немайновими та пред`явлені не лише до боржника ОСОБА_1, щодо якої порушена справа про неплатоспроможність, але й до інших фізичних осіб. Спір за немайновими вимогами про виселення не входить до переліку тих, що відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) та ГПК України (1798-12) належить до юрисдикції господарського суду в мажах справи про неплатоспроможність боржника, та не стосується питання щодо формування активу боржника, який в подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року відкрито провадження у справі № 904/8644/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

У серпні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради, про виселення .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року відкрито провадження у справі № 201/5683/22 за позовом АТ КБ "ПриватБанк".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України (254к/96-ВР) принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися передбаченими у статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства, а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Боржником у справі про банкрутство є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (неплатоспроможність) визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

У відповідності до пункту 8 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (2755-17) .

У справі, яка переглядається, суди встановили, що Господарський суд Дніпропетровської області розглядає справу № 904/8644/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із цим позовом, АТ КБ "ПриватБанк" просило виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, як таких, що зареєстровані з порушенням вимог законодавства, без згоди іпотекодержателя.

Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

Заявлені у цій справі вимоги позивача не підлягають грошовій оцінці та є немайновими, а результат їх розгляду безпосередньо не впливає на обсяг ліквідаційної маси чи обсяг грошових зобов`язань божника ОСОБА_1 . Отже відсутні підстави вважати, що позовні вимоги про виселення підлягають розгляду у порядку, визначеному частиною другою статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства та пунктом 8 статті 20 ГПК України.

Цей висновок узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15 (провадження № 14-561цс19), постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 707/149/22 (провадження № 61-8654св22) та від 15 березня 2023 року усправі № 711/7709/19 (провадження № 61-15615св20).

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) звернув увагу на необхідність дотримання принципу процесуальної економії при розгляді справ. Верховний Суд зауважив, що за змістом статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Враховуючи предмет і підстави заявлених позовних вимог, Верховний Суд вважає, що їх розгляд доцільно здійснювати у порядку цивільного судочинства, оскільки заявлені позивачем вимоги немайнового характеру не свідчать про наявність між сторонами справи господарських правовідносин та перебувають поза межами питань, які підлягають вирішенню у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1, не впливають на обсяг майна чи зобов`язань ані суб`єкта, щодо якого вирішується питання про неплатоспроможність, ані його кредиторів чи боржників.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов безпідставного висновку про те, що дана справа підлягає вирішенню судом, в провадженні якого перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1, та помилково закрив провадження у справі, оскільки спір у цій справі за своєю правовою природою й правовими наслідками не відноситься до компетенції господарських судів України, а підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд також звертає увагу, що у відповідності до даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20 липня 2023 року закрито провадження у справі № 904/8644/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів та звільнено боржника - фізичну особу ОСОБА_1 від боргів.

Тобто на цей час обставина, яка стала підставою для закриття судом першої інстанції провадження у справі, що переглядається, відсутня.

У хвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2022 року відкрито провадження у справі № 201/5683/22 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради, про виселення.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Суди попередніх інстанцій не дотримались вимог цивільного процесуального закону, тому оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими і підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Враховуючи, що касаційний суд дійшов висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, встановлених статтею 141 ЦПК України, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.