296/12633/18 Про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності - 20.09.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2022 року у складі судді Анциборенко Н. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани, накладене на неї начальником Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" (далі - ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області") наказом від 17 жовтня 2018 року № 88.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 28 вересня 2018 року їй оголошено догану, тому через стрес 05 жовтня 2018 року вона потрапила на лікування до терапевтичного відділення Житомирської обласної лікарні.

17 жовтня 2018 року, вийшовши на роботу, позивач отримала наказ від 17 жовтня 2018 року № 88 про оголошення догани, зі змісту якого вона зрозуміла, що нібито не надала комусь медичної допомоги, проте такого не було,пояснення з цього приводу вона не писала, з висновком комісії ознайомлена не була. Згідно з посадовою інструкцією вона веде прийом ліквідаторів, потерпілих від аварії на ЧАЕС та членів їх сімей, але того дня швидка допомога нікого з хворих не доставляла і ніхто не просив про медичну допомогу. Жодних підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності не було, за час роботи вона неодноразово нагороджувалася грамотами. Крім цього, керівник порушив статтю 149 КЗпП України, оскільки у тексті наказу про догану не вказано прізвища пацієнта, жодного доказу про винуватість позивача комісія також не навела.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Корольовський районний суд м. Житомира рішенням від 13 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щопри застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності відповідач дотримав вимоги трудового законодавства України.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Житомирський апеляційний суд постановою від 28 березня 2023 року апеляційній скарги представників ОСОБА_1 - адвоката Лагодіна Д. С. та ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції

про відсутність правових підстав для задоволення позову є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 24 травня 2023 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2022 року і постанову Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 76- 80 ЦПК України, а саме надання оцінки поясненням свідків, які не узгоджуються між собою та з документами, за умови, коли матеріали справи не містять достатніх і достовірних доказів законності притягнення до дисциплінарної відповідальності.

На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що правову оцінку обставинам справи суди попередніх інстанцій надали з грубим порушенням норм процесуального законодавства, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, та, як наслідок - ухвалення незаконних рішень. Пояснення свідків у тому вигляді, в якому вони викладені у тексті рішень, та, відповідно, обставини, повідомлені свідками під час надання показань, будуть вважатися доведеними під час розгляду справи № 296/2149/19 про звільнення.

Доказів, що не залежали від волі відповідача та не були ним створені (зокрема відеозапис), в матеріалах справи немає.Суди попередніх інстанцій, оцінивши відсутність у відповідача відеозапису, за внутрішнім переконанням проявили неабияку гнучкість та з невстановлених причин з розумінням поставились до незбереження відповідачем єдиного доказу, що міг би допомогти встановити дійсність обставин справи, а саме подій, що передували та слідували за нібито відмовою позивача прийняти відвідувача. Відеозапис у цій справі є єдиним доказом, що дозволив би повною мірою підтвердити або спростувати обставини цієї справи. Позивач була позбавлена можливості побачити ці відеозаписи і під час роботи в установі відповідача, і в судових засіданнях та ставить під глибокий сумнів існування цих відеозаписів.

Суди попередніх інстанцій всупереч вимогам закону не визнали цю подію такою, що не відбулась, відповідно до частини четвертої статті 81 ЦПК України, вважаючи, що акт вивчення відеозапису є достатнім доказом.

22 червня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. Доводи касаційної скарги спростовуються обставинами справи, встановленими судами з дотриманням норм процесуального права.Порушуючи питання, чи мав право ОСОБА_4 на медичну допомогу в поліклініці ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області", позивач тим самим вказує на нерозуміння або ж несприйняття аксіоми, що лікар не має права відмовити в наданні медичної допомоги не лише пацієнту, який обслуговується у поліклініці, а й будь-якому іншому.

27 червня 2023 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 на відзив, яка мотивована тим, що факт складання комісією відповідача акта про вивчення відеозапису, на якому нібито зафіксовано, що 04 жовтня 2018 року до кабінету № 45 лікаря-терапевта ОСОБА_1 о 16:45 заходив ОСОБА_4, не є безумовною підставою для висновку про те, що події, зазначені в такому акті, дійсно відбулися. Посилання на акт вивчення запису з реєстратора відеонагляду від 05 жовтня 2018 року № 33/25-142 без самого відеозапису є ні чим іншим, як правовою фікцією за відсутності первинного доказу - відеозапису.Відповідач як учасник судового процесу всупереч частині першій статті 43 ЦПК України діяв недобросовісно, зловживаючи своїми процесуальними правами та становищем, що призвело до ухвалення судами попередніх інстанцій рішень з грубим порушенням норм чинного процесуального законодавства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 09 липня 2001 року обіймала посаду лікаря-терапевта поліклініки, лікарні при УМВС України в Житомирській області. 06 листопада 2015 року її звільнено із займаної посади за пунктом 5 статті 36 КЗпП України. У зв`язку з організаційно-штатними змінами 07 листопада 2015 року вона призначена на посаду лікаря-терапевта дільничного поліклініки, лікарні (з поліклінікою) ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області". Відповідно до організаційно-штатних змін 02 серпня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду лікаря-терапевта дільничного поліклініки ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області".

Згідно з наказом начальника ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" Васьківського О. П. від 17 жовтня 2018 року № 88 ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за те, що вона 04 жовтня 2018 року, перебуваючи на своєму робочому місці в кабінеті № 45 поліклініки, безпідставно відмовила пацієнту в наданні медичної допомоги. ОСОБА_1 не виконала покладені на неї обов`язки та порушила правила надання невідкладної медичної допомоги при гострому стані пацієнта, проявила черствість і байдужість та порушила вимоги пунктів 2.1, 2.18, 2.49, 2.52, 2.54, 4.1, 4.4 посадової інструкції. Підставою для винесення вказаного наказу зазначено висновок за матеріалами перевірки від 05 жовтня 2018 року № 33/26-143, проведеної відповідно до наказу ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" від 05 жовтня 2018 року № 177.

Пунктами 2.1, 2.18, 2.52, 2.54 посадової інструкції дільничного лікаря-терапевта поліклініки, лікарні (з поліклінікою) ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" передбачено, що лікар-терапевт зобов`язаний проводити амбулаторний прийом ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, членів їх сімей та пацієнтів, які мають право на обслуговування в установі, відповідно до вимог локальних протоколів, а у разі їх відсутності - уніфікованих клінічних протоколів чи інших стандартів медичної допомоги; проводити ургентну госпіталізацію хворих з наданням їм на догоспітальному етапі невідкладної допомоги; у своїй діяльності додержуватися принципів медичної етики та загальних морально-етичних норм; виконувати внутрішній трудовий розпорядок.

04 жовтня 2018 року лікар-терапевт ОСОБА_5 на ім`я начальника поліклініки ДУ "ТМО УМВС України по Житомирській області" ОСОБА_6 написала пояснювальну записку, в якій зазначено, що 04 жовтня 2018 року о 17:00 звернувся ОСОБА_4, зі слів якого лікар у кабінеті № 45 ОСОБА_1 відмовила йому в огляді. При огляді пацієнт скаржився на головний біль, серцебиття, головокружіння. ОСОБА_4 терміново надано медичну допомогу та госпіталізовано в терапевтичне відділення в ургентному порядку.

04 жовтня 2018 року начальник поліклініки ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" Бурля О. М. подала на ім`я начальника цієї установи ОСОБА_7 доповідну записку, в якій зазначила, що 04 жовтня 2018 року близько 16:45 до кабінету № 45, в якому працює лікар-терапевт дільничний поліклініки ОСОБА_1, звернувся за медичною допомогою пенсіонер ОСОБА_4 . Проте ОСОБА_1 відмовила йому в наданні медичної допомоги та запропонувала звернутися до іншого лікаря-терапевта поліклініки. В коридорі ОСОБА_4 стало погано. Після цього його в ургентному порядку госпіталізували до терапевтичного відділення лікарні з попереднім діагнозом: гіпертонічний криз.

05 жовтня 2018 року до начальника ДУ "ТМО УМВС України по Житомирській області" звернувся ОСОБА_4, який, маючи право на отримання медичних послуг у цій установі, пояснив, що 04 жовтня 2018 року близько 16:45 у зв`язку з різким погіршенням самопочуття прибув до поліклініки й звернувся за медичною допомогою до лікаря, який перебував у кабінеті № 45. Окрім лікаря, в кабінеті нікого не було. Лікар сказав про те, що він зайнятий, та порекомендував звернутися до іншого терапевта. Після цього він залишив кабінет № 45, у подальшому його прийняла лікар ОСОБА_5 .

Наказом начальника ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" від 05 жовтня 2018 року № 177 з метою проведення перевірки цього факту створено комісію у складі: заступника начальника установи з медичних питань - лікаря Кудака А. В., начальника поліклініки - лікаря ОСОБА_6, старшого інспектора з кадрів установи ОСОБА_8, голови профкому ППО - лікаря-хірурга поліклініки ОСОБА_9 .

За результатами перевірки 05 жовтня 2018 року комісія склала акт, яким встановлено, що 04 жовтня 2018 року о 16:45 до кабінету № 45, в якому працює лікар-терапевт дільничний поліклініки ОСОБА_1, за медичною допомогою звернувся ОСОБА_4 . У цей час в кабінеті № 45 пацієнтів не було. Проте лікар ОСОБА_1, не будучи зайнятою прийомом іншого пацієнта, не прийняла ОСОБА_4 та не надала йому медичної допомоги. У медичній картці ОСОБА_4 лікар ОСОБА_1 не зафіксувала звернення пацієнта за допомогою.

Комісія відібрала пояснення у ОСОБА_4, який пояснив, що 04 жовтня 2018 року він прибув до медичної установи та близько 16:45 звернувся за медичною допомогою до лікаря у кабінет № 45. В кабінеті пацієнтів не було, проте лікар, пославшись на зайнятість, запропонувала йому звернутися до іншого лікаря поліклініки. О 17:00 ОСОБА_4 оглянула лікар-терапевт ОСОБА_5, у подальшому пацієнта в ургентному порядку госпіталізували до терапевтичного відділення лікарні з попереднім діагнозом: гіпертонічний криз.

Акт комісії від 05 жовтня 2018 року № 33/26-142 містить інформацію про те, що комісія вивчила архівний запис за 04 жовтня 2018 року з відеокамери, встановленої у коридорі 2-го поверху адміністративного приміщення ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області", та встановила, що 04 жовтня 2018 року до кабінету № 45 лікаря-терапевта дільничного поліклініки ОСОБА_1 о 16:45 зайшов ОСОБА_4, який через 5 хвилин вийшов та підійшов до кабінету лікаря-терапевта дільничного ОСОБА_5 .

На час проведення перевірки комісія не мала можливості відібрати пояснення у лікаря ОСОБА_1 щодо причин ненадання нею медичної допомоги ОСОБА_4, оскільки, зі слів чоловіка ОСОБА_1, вона захворіла та не могла вийти на роботу.

Таким чином, комісія дійшла висновку, що факти, викладені у доповідній записці начальника поліклініки ОСОБА_6 від 04 жовтня 2018 року, знайшли своє об`єктивне підтвердження. Лікар ОСОБА_1 не виконала покладені на неї обов`язки, що виразилися у порушенні правил надання невідкладної медичної допомоги при гострому стані у пацієнта, проявила байдужість і черствість до пацієнта. Своїми діями остання грубо порушила вимоги пунктів 2.1, 2.18, 2.49,2.52, 2.54, 4.1,4.4 Посадової інструкції, пункт 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку установи.

ОСОБА_1 з 05 жовтня 2018 року перебувала на лікуванні. У перший робочий день після тимчасової непрацездатності, 17 жовтня 2018 року комісія ТМО склала акт про відмову ОСОБА_1 надати пояснення щодо причин ненадання 04 жовтня 2018 року медичної допомоги ОСОБА_4 . Обґрунтовуючи відмову, вона зазначила, що не може згадати цю подію.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 пояснив, що у жовтні 2018 року він звернувся за медичною допомогою до лікаря ОСОБА_1, оскільки у нього боліла голова та серце. Зайшовши до кабінету № 45, він попросив поміряти тиск, проте лікар ОСОБА_1 сказала, що не може його прийняти та рекомендувала звернутися до іншого лікаря.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що 04 жовтня 2018 року побачила у коридорі поліклініки ОСОБА_4, який повідомив, що погано себе почуває й звернувся за медичною допомогою до лікаря ОСОБА_1, проте вона відмовила йому в наданні медичної допомоги. Свідок також вказала, що покликала лікаря ОСОБА_5, яка підійшла з медсестрою й оглянула ОСОБА_4 .

Свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначили, що ознайомилися з відеозаписом реєстратора, встановленого у коридорі поліклініки, де було зафіксовано, що 04 жовтня 2018 року ОСОБА_4 зайшов до кабінету ОСОБА_1 та через декілька хвилин вийшов. Свідок ОСОБА_10 також пояснив, що ОСОБА_4, вийшовши з кабінету ОСОБА_1, сів на стільчик у коридорі, де до нього підійшла начальник поліклініки і підвела до кабінету лікаря ОСОБА_5 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що працює у кабінеті № 44, 04 жовтня 2018 року протягом дня заходила до кабінету № 45, де працювала ОСОБА_1, проте ОСОБА_4 там не бачила й до 17:15 відвідувачів поліклініки у коридорі не було.

Згідно з витягом з медичної картки ОСОБА_4 04 жовтня 2018 року він був оглянутий лікарем-терапевтом. Виписний епікриз також свідчить про те, що

ОСОБА_4 з 04 жовтня до 15 жовтня 2018 року перебував на лікуванні у терапевтичному відділенні лікарні ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга

не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147- 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків - для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Встановивши факт ненадання позивачем медичної допомоги ОСОБА_4, що є порушенням пунктів 2.1, 2.18, 2.49, 2.52, 2.54 посадової інструкції та підтверджується поясненнями самого ОСОБА_4, пояснювальною запискою лікаря ОСОБА_5, доповідною запискою начальника поліклініки ОСОБА_6, актом вивчення відеозапису з реєстратора, висновком комісії за наслідками перевірки факту ненадання позивачем 04 жовтня 2018 року медичної допомоги ОСОБА_4, чого позивач не спростувала, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про дотримання відповідачем норм трудового законодавства при притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відсутність відеозапису з реєстратора за 04 жовтня 2018 року, який не зберігся, оскільки реєстратор містить значний обсяг інформації, яка через певний проміжок часу видаляється автоматично, не спростовує правильність висновків судів. Члени комісії, які підписали акт вивчення відеозапису з реєстратора, були допитані в судовому засіданні як свідки й підтвердили факт звернення ОСОБА_4 до лікаря ОСОБА_1 .

З огляду на викладене аргументи касаційної скарги про те, що без відеозапису неможливо встановити, чи дійсно 04 жовтня 2018 року ОСОБА_4 звертався за медичною допомогою до позивача, на увагу не заслуговують.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до необхідності здійснення переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду (стаття 400 ЦПК України), та до незгоди позивача з ухваленими у справі судовими рішеннями.