302/244/15-ц Про звернення стягнення на будинковолодіння в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором - 20.09.2023 Прийняття

У лютому 2015 рокуПублічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" (далі - ПАТ "ВіЕс Банк"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Траст Фінанс"),звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило в рахунок погашення кредитної заборгованості на загальну суму 59 639,43 доларів США, що еквівалентно 1 545 765,93 грн, звернути стягнення на будинковолодіння АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,6041 га, розташовану на території Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, шляхом їх продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 25 000,00 доларів США на строк до 11 березня 2016 року зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 14 березня 2008 року між ним, банком та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку банку передано будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,6041 га, призначену для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Спадкоємцем після її смерті є відповідач ОСОБА_1, до якого перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця за договором іпотеки.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором станом на 16 лютого 2015 року виникла заборгованість у розмірі 59 639,43 доларів США, що еквівалентно 1 545 765,93 грн, з яких: 591 656,38 грн - заборгованість за кредитом, 438 070,47 грн - заборгованість за процентами та 516 039,08 грн - пеня.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2015 року позов задоволено.

Звернено стягнення на нерухоме майно, яке успадковане ОСОБА_1, а саме: будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,6041 га, розташовану за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, Нижньостуденівська сільська рада, урощище "Біля хати-Двір", урочища "Вершок", "Загорода", для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства,шляхом продажу на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , для задоволення вимог ПАТ "ВіЕс Банк" за кредитним договором від 14 березня 2008 року № КF 47819 в розмірі 59 639,43 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 16 лютого 2015 року становить 1 545 765,93 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором і про наявність визначених законодавством правових підстав для звернення стягнення на передані в іпотеку в забезпечення його виконання будинковолодіння та земельну ділянку з метою погашення заборгованості.

Справа неодноразово переглядалася в суді апеляційної інстанції.

Останньою постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2015 року скасовано та позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за основним зобов`язанням за кредитним договором від 14 березня 2008 року № KF 47819, яка станом на 16 лютого 2015 року становить загальну суму в розмірі 202 601,59 грн, що станом на 29 січня 2010 року еквівалентно сумі 25 321,40 доларів США, з якої: заборгованість за тілом кредиту в сумі 182 647,80 грн (22 827,55 доларів США); заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 19 953, 79 грн (2 493, 85 долари США) звернено стягнення на користь ТОВ "ФК "Траст Фінанс" на предмет іпотеки за іпотечним договором від 14 березня 2008 року, а саме на нерухоме майно:будинковолодіння АДРЕСА_1 ; та земельну ділянку площею 0,6041 га, розташовану за адресою: Закарпатська область, Хустський район, Нижньостуденівська сільська рада, урочище "Біля хати-Двір", урочища "Вершок" і "Загорода" з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, які належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, але в будь-якому разі не менше за вартість предмета іпотеки, визначену в пункті 7 іпотечного договору від 14 березня 2008 року в розмірі 141 400,00 грн, що станом на 14 березня 2008 року еквівалентно 28 000,00 доларів США.

У задоволенні решти вимог по визначенню заборгованості за основним зобов`язанням відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Трас Фінанс" судовий збір у сумі 8 038,80 (3 654,00+4 384,80) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в лютому 2010 року банк звертався до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, після чого його право нараховувати передбачені договором проценти й неустойку припинилося, тому правильним буде звернути звернення на предмет іпотеки в межах суми боргу, яка була стягнута з позичальника судовим рішенням від 06 липня 2010 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 921/107/15-г/16 та від 20 березня 2019 року в справі № 404/2610/16; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, не врахував, що рішення суду від 06 липня 2010 року про стягнення кредитної заборгованості частково виконано позичальником, залишок суми боргу за кредитним договором не з`ясував. Крім того суд не врахував, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є вимогою немайнового характеру, у зв`язку з чим неправильно здійснив розподіл судових витрат.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

13 грудня 2022 року справа № 302/244/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

14 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фольксбанк", яке в подальшому змінило назву на ПАТ "ВіЕс Банк", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 25 000,00 доларів США на строк до 11 березня 2016 року зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за цим кредитним договором 14 березня 2008 року між ним, банком і ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, згідно з яким остання передала в іпотеку банку нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 68,98 кв.м, гараж, дві літні кухні, погріб, огорожу, ворота з хвірткою, що знаходяться в АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 0,6041 га, призначену для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, розташована на території Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. ЇЇ спадкоємцем є ОСОБА_1, який прийняв спадщину.

У лютому 2010 року ПАТ "ВіЕс Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про повне стягнення заборгованості за кредитним договором від 14 березня 2008 року.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 липня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 202 601,59 грн, що станом на 29 січня 2010 року становить 25 321,40 доларів США.

Згідно з розрахунком банку, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором станом на 16 лютого 2015 року він має заборгованість у розмірі 59 639,43 доларів США, що еквівалентно 1 545 765,93 грн, з яких: 591 656,38 грн - заборгованість за кредитом, 438 070,47 грн - заборгованість за процентами, 516 039,08 грн - пеня.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року залучено до участі в справі ТОВ "ФК "Траст Фінанс" як правонаступника позивача.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до вимог частин першої-третьої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи-іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 38 Закону України Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

За змістом частини першої статті 41 Закону України Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього Закону.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (статті 39 Закону України "Про іпотеку").

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Апеляційний суд установив, що позичальник ОСОБА_2 порушив виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим обґрунтовано вважав, що банк має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав, що станом на 16 лютого 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 59 639,43 доларів США та просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення цієї заборгованості.

Разом з тим установлено, що в лютому 2010 року банк звертався до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, чим змінивпорядок, умови та строк дії кредитного договору та відповідно його право нараховувати передбачені договором проценти й неустойку припинилося.

Апеляційний суд, установивши, що до складу заборгованості за кредитним договором включені також проценти за кредитом в сумі 16 901,83 доларів США та пеня в сумі 19 910,05 доларів США, які нараховані банком після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про визначення розміру вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, у розмірі, який був визначений на час пред`явлення такої вимоги.

Доказів, що на час пред`явлення позову та на час розгляду справи в суді першої інстанції розмір заборгованості за кредитним договором був меншим, ніж визначив апеляційний суд, відповідач не надав. Наданий ним до суду апеляційної інстанції лист державного виконавця від 02 серпня 2022 року про залишок заборгованості станом на 29 липня 2022 року такі обставини не підтверджує. З листа неможливо встановити, коли саме позичальник сплачував заборгованість, а відповідного розрахунку суду не надано.

Таким чином, апеляційний суд зробив правильний висновок про часткове задоволення позову й доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, внаслідок чого безпідставно поклав на позивача судовий збір за подання позову та касаційної скарги в повному обсязі.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (що складає 42,46% від заявлених банком вимог), з відповідача на користь позивача за подання позовної заяви підлягав стягненню судовий збір у розмірі 1 551,49 грн замість 3 654,00 грн та за подання касаційної скарги - 1 861,78 грн замість 4 384,80 грн.

При цьому позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер, тому посилання відповідача в касаційній скарзі на їх немайновий характер не заслуговують на увагу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити в частині розподілу судових витрат, зменшивши суму стягнутого судового збору з 8 038,80 грн до 3 413,27 грн. В іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.