758/17520/21 Про стягнення коштів за договором банківського вкладу - 19.09.2023 Прийняття

Постанова

Іменем України

19 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 758/17520/21

провадження № 61-5737св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представницею ОСОБА_2, на рішення Подільського районного суду міста Києва

від 15 листопада 2022 року у складі судді Петрова Д. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь"), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

Позов обґрунтовано тим, що 15 травня 2008 року ОСОБА_1 уклав із Акціонерним банком "Київська Русь" (далі - АБ "Київська Русь") договір № 18279-45.2 на відкриття та обслуговування поточного банківського рахунку фізичної особи (резидента України) в іноземній валюті.

Згідно з випискою за особовим рахунком ОСОБА_1 в ПАТ "Банк "Київська Русь" за 25 травня 2015 року № НОМЕР_1 залишок коштів становить

972 000,00 доларів США, що також підтверджується довідкою про стан рахунку

від 27 травня 2018 року № 4319/29.

19 березня 2015 року Національним банком України (далі - НБУ) прийнято постанову № 190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" на підставі якої в банку введено тимчасову адміністрацію та надалі розпочато процедуру ліквідації банку на підставі постанови НБУ

від 16 липня 2015 року № 460. 19 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 61 про запровадження із 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О. Ю. Тимчасову адміністрацію

в банку запроваджено строком на три місяці з 20 березня 2015 року до 19 червня 2015 року включно. Надалі, 15 червня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 116 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації до 19 липня 2015 року та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О. Ю. до 19 липня 2015 року включно. 16 липня 2015 року правління НБУ прийняло постанову № 460 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

26 червня 2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду

у справі № 826/22323/15 визнано протиправною та скасовано постанову правління НБУ від 19 березня 2015 року № 190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних"; визнано протиправною та скасовано постанову правління НБУ від 16 липня 2015 року № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь". 10 листопада 2020 року постановою Верховного Суду у справі № 826/22323/15 задоволено частково касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та НБУ, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року скасовано у частині позовних вимог про зобов`язання відповідача надати можливість ПАТ "Банк "Київська Русь" протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації та закрито провадження у справі у цій частині вимог. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 залишено без змін.

У зв`язку з тим, що рішенням суду було визнано протиправними та скасовано постанову правління НБУ від 19 березня 2015 року № 190 "Про віднесення

ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та постанову правління НБУ від 16 липня 2015 року № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь"", а банк функціонує як діюча банківська установа, то підстав для застосування обмежень в отриманні коштів, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) немає, то кошти за договором підлягають поверненню.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь кошти за договором на відкриття та обслуговування поточного банківського рахунку фізичної особи (резидента України) в іноземній валюті

№ 18279-45.2 у сумі 972 000,00 доларів США.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем невірно обрано механізм захисту своїх прав, оскільки він не є ефективним, так як в результаті розгляду справи його права не будуть відновлені.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представницею ОСОБА_3, залишено без задоволення, рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року - без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який встановивши, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом вже було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" на підставі не скасованого рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 липня

2015 року № 138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь"

і призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, так як після початку процедури ліквідації банку стягнення коштів в будь-який інший спосіб, ніж це визначено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) ,

є неможливим.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2023 року ОСОБА_1 через представницю ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі

№ 461/2248/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 643/1259/17, від 18 березня 2019 року у справі № 758/3419/15.

У травні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити,

оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що на момент ухвалення у цій справі рішення судом першої інстанції у ПАТ "Банк "Київська Русь" вже введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Встановлені судами обставини

15 травня 2008 року між ОСОБА_1 та АБ "Київська Русь" укладено договір

№ 18279-45.2 на відкриття та обслуговування поточного банківського рахунку фізичної особи (резидента України) в іноземній валюті.

Згідно із пунктом 1.1 цього договору банк в порядку, встановленому чинним законодавством України, відкриває ОСОБА_1 поточний рахунок в іноземній валюті (долари США) НОМЕР_1 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, а ОСОБА_1 зобов`язується оплатити послуги банку в розмірі, встановленому тарифами на операції та послуги, що є додатком до цього договору.

Відповідно до довідки від 27 травня 2018 року № 4319/29 про стан рахунку, виданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк "Київська Русь" на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок

№ НОМЕР_1, залишок коштів на якому становить 972 000,00 доларів США, що підтверджується також випискою за особовим рахунком № НОМЕР_1 за

25 травня 2015 року.

19 березня 2015 року постановою правління НБУ № 190 "Про віднесення

ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення

від 19 березня 2015 року № 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації

у ПАТ "Банк "Київська Русь", згідно з яким із 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці із 20 березня 2015 року до

19 червня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 20 травня 2015 року № 14/15 затверджено план врегулювання неплатоспроможного ПАТ "Банк "Київська Русь". 15 червня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 116 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації банку до 19 липня

2015 року та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь" - Волкова О. Ю. до 19 липня 2015 року включно.

Постановою правління НБУ від 16 липня 2015 року № 460 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Банк "Київська Русь".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 17 липня 2015 року № 138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" розпочато процедуру ліквідації.

26 червня 2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду

у справі № 826/22323/15 визнано протиправною та скасовано постанову правління НБУ від 19 березня 2015 року № 190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних"; визнано протиправною та скасовано постанову правління НБУ від 16 липня 2015 року № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь".

10 листопада 2020 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/22323/15 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та НБУ задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року скасовано у частині позовних вимог про зобов`язання відповідача надати можливість ПАТ "Банк "Київська Русь" протягом розумного строку провести дії

з фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації та закрито провадження у справі у цій частині вимог. У решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 залишено без змін.

За матеріалами справи відсутні відомості про те, що до 19 березня 2015 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", банк не виконував чи неналежним чином виконував будь-які розпорядження ОСОБА_1 як клієнта.

Правове обґрунтування

Відповідно до статті 1066 ЦК за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Разом з тим частина перша статті 1074 ЦК України (у редакції чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) передбачала, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.

Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальним законом, який має пріоритет щодо інших норм законодавства під час ліквідації банків та стосовно питань регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до пунктів 3 та 4 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі

у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків

з ринку і ліквідації банків.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже,

у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Частиною шостою статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо, зокрема, виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади

в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом банку з ринку

(у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку).

Згідно із системним аналізом норм пункту 6 статті 2, пункту 16 статті 2,

підпунктів 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації, вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. Водночас кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) процедурою.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання

з обов`язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду. Після затвердження плану врегулювання тимчасова адміністрація та/або ліквідація банку здійснюються на підставі і на виконання плану врегулювання. Виконавча дирекція Фонду у будь-який час має право вносити зміни та доповнення до плану врегулювання. Виконавча дирекція Фонду зобов`язана внести зміни до плану врегулювання в частині зміни способу виведення неплатоспроможного банку з ринку, якщо реалізація обраного способу виведення банку з ринку виявилася неможливою протягом строків, визначених планом врегулювання.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та

з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) . Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: відповідно до плану врегулювання; у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; в інших випадках, передбачених цим Законом. Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Частиною п`ятою статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Пунктами 1-3 частини другої та абзацом першим частини третьої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою врегульовано наслідки початку процедури ліквідації банку, визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості, зокрема до четвертої черги віднесені грошові вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що на час звернення до суду з цим позовом вже було розпочато процедуру ліквідації

ПАТ "Банк "Київська Русь", то після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною вказаним Законом, відповідати за зобов`язаннями за договором банківського рахунку.

Верховний Суд погоджується, що на момент вирішення спору НБУ відкликано банківську ліцензію відповідача та ініційовано процедури його ліквідації як юридичної особи, що зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , адже задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться,

а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Судом враховано, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 сформульовано висновок за яких умов можливе стягнення коштів судовим рішенням з банку, у якому введено тимчасову адміністрацію, а саме: вкладник, у якого виник спір із банком стосовно повернення коштів за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до запровадження у банку тимчасової адміністрації (якщо такий вкладник не звертався до Фонду чи його уповноваженої особи із заявою про включення його вимог до реєстру вкладників або реєстру акцептованих вимог кредиторів банку), може звернутися до суду з позовом про стягнення з банку заборгованості за відповідним договором банківського вкладу. Запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не забороняють задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього коштів на користь вкладника у спорі щодо виконання зобов`язань за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до введення в банку тимчасової адміністрації. Таке рішення суду є підставою для звернення вкладника за Законом № 4452-VI (4452-17) до Фонду та/або його уповноваженої особи із заявою про включення вимог кредитора банку в межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом до реєстру вкладників, а вимог на суму, що перевищують гарантоване Фондом відшкодування, - до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, які задовольняються з урахуванням черговості, встановленої статтею 52 Закону № 4452-VI. Зазначене рішення суду про стягнення з неплатоспроможного банку на користь вкладника заборгованості за договором банківського вкладу на таку черговість не впливає і не змінює її.

Матеріали цієї справи № 758/17520/21 не містять відомостей про те, що у позивача ОСОБА_1 виник спір з банком щодо видачі чи розпорядження коштами, які розміщені на його рахунку ще до запровадження у банку тимчасової адміністрації, а тому після запровадження тимчасової адміністрації заявник може висувати свої вимоги до банку в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Оцінка доводів касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня

2018 року у справі № 461/2248/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 643/1259/17, від 18 березня 2019 року у справі № 758/3419/15.

Оскільки врахуванню підлягають висновки в справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведені заявником як приклади на предмет подібності рішення Верховного Суду до обставин розглядуваної справи.

Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами

й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 461/2248/17 Верховний Суд зробив висновок лише щодо її підсудності та не висловлювався щодо стягнення суми банківського вкладу.

У справі № 643/1259/17 Верховний Суд виснував щодо питання про звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову про захист прав споживачів фінансових послуг.

У справі № 758/3419/15 предметом розгляду Верховного Суду була заява про відстрочку виконання рішення.

Водночас, у справі, яка переглядається у касаційному порядку, вирішувався спір про стягнення коштів за договором банківського рахунку.

Отже, у справах № 461/2248/17, № 643/1259/17, № 758/3419/15, наведених заявником у касаційний скарзі, встановлені інші фактичні обставини ніж у справі, яка переглядається у касаційному порядку.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені

в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представницею ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний