192/628/21 Про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - 13.09.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року у складі судді Стрельникова О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовну заяву обґрунтував тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О. О. від 05 січня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого напису № 5666, вчиненого 04 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., та постановою приватного виконавця від 05 січня 2021 року звернено стягнення на його заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Зі змісту цієї постанови він дізнався про наявність виконавчого напису, яким з нього на користь ТОВ "Вердикт Капітал" стягнено заборгованість у розмірі 22 960,00 грн.

Посилаючись на те, що жодних договірних відносин ні з ТОВ "Вердикт Капітал", ні з іншими фінансовими установами у нього немає, зазначених сум він не отримував і не прагнув отримувати, більше того, у нього взагалі відсутні кредити у будь-яких банках чи інших фінансових установах, а також враховуючи, що станом на 04 грудня 2020 року - дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, чинне законодавство не передбачало можливість вчинення виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, оскільки ця заборгованість завжди є спірною, а також пропуск позовної давності, позивач просив визнати відповідний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права і будь-яких процесуальних порушень з боку місцевого суду не встановлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У січні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Мулько А. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17; у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 278/2416/21; у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, щодо обов`язку суду перевірити доводи боржника, встановити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, на думку заявника, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, а апеляційним судом розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, незважаючи на те, що у справі заявлена позовна вимоганемайнового характеру(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не врахували, що станом на 04 грудня 2020 року (дата вчинення спірного виконавчого напису) чинне законодавство не передбачало можливість вчинення виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають із кредитних правовідносин, оскільки ця заборгованість завжди є спірною;

- проігнорували те, що із моменту вчинення наданого нотаріусу кредитного договору минуло більше трьох років;

- не звернули увагу на те, що відповідач не направляв позивачу (боржнику) письмову вимогу про усунення порушень, чим було позбавлено позивача можливості надати свої заперечення з приводу визначеної заборгованості.

У лютому 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ); витребувано матеріали справи № 192/628/21 із Солонянського районного суду Дніпропетровської області; встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2023 року матеріали справи № 192/628/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року справу № 192/628/21 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О. О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 (боржника) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Зміст вказаної постанови свідчить про те, що вона винесена при виконанні виконавчого напису № 5666, виданого 04 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1, на користь ТОВ "Вердикт Капітал" боргу у розмірі 22 960,00 грн. Стягувачем за виконавчим провадженням є ТОВ "Вердикт Капітал".

Звертаючись до суду із позовом про визнання цього виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач вказував на відсутність договірних відносин як з відповідачем, так і з іншими банківськими установами, а також на те, що зазначених сум він не отримував і не прагнув отримувати, більше того, у нього взагалі відсутні кредити у будь-яких банках чи інших фінансових установах.

Розглянувши справу у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, Солонянський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 29 липня 2022 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.

Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, 18 серпня 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якого діяв адвокат Мулько А. В., подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року з посиланням на пункт 1 частини шостої статті 19, пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року закінчено підготовчі дії з підготовки справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2022 року до розгляду та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Зміст постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року свідчить про те, що розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 проведено апеляційним судом у порядку письмового провадженнябез повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

У своєму рішенні Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на "усне слухання". Водночас право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом.

В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (§ 25, 27 рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі "Trudov v. Russia, № 43330/09).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною першою статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зміст частини першої статті 176 ЦПК України свідчить про те, що ціна позову визначається виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.

Системний аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку про те, що приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними в справі матеріалами можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку, якщо позивачем заявлені виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи в суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Такий підхід до застосування положень статті 369 ЦПК України є усталеним (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 202/4233/16 та висновки Верховного Суду у постановах від 04 листопада 2020 року № 642/1491/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 753/17720/18, від 24 березня 2021 року у справі № 320/7615/17).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційний суд, розглядаючи справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, не звернув уваги на те, що у цій справі заявлені вимоги немайнового характеру, а саме про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Частина перша статті 369 ЦПК України передбачає можливість розгляду справи в суді апеляційної інстанції без повідомлення учасників процесу лише для розгляду справ з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Конструкція статті 369 ЦПК України не надає суду апеляційної інстанції дискреції у питанні вибору порядку розгляду справи, предметом спору якої є вимоги немайнового характеру.

Отже, розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції мав відбуватися з повідомленням (викликом) учасників справи.

Тож, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України зазначена справа в апеляційному порядку може бути розглянута без повідомлення учасників справи - в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, чим порушив один з основоположних принципів судового розгляду - право на участь у публічному розгляді справи.

Сторони справи були позбавлені можливості представити свою позицію під час розгляду справи на стадії апеляції з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, що є порушенням статті 43 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційний суд здійснив розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з дотриманням порядку розгляду справи, передбаченого статтею 368 ЦПК України.

Враховуючи, що підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції стало порушення норм процесуального права, яке Верховним Судом тлумачиться як обов`язкова підстава для скасування судового рішення, тому судом касаційної інстанції не оцінюються доводи касаційної скарги, які стосуються суті вирішеного спору.