226/882/22 Про зменшення розміру аліментів - 13.09.2023 Прийняття

У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши який просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення суду від 26 жовтня 2009 року, з 1/4 частини заробітку (доходу) до 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2009 року з нього на користь відповідача стягнено аліменти на утримання їхньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки його заробітку щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

На теперішній час його сімейний і матеріальний стан змінився, оскільки 26 грудня 2019 року він уклав шлюб з ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_5, на утримання яких рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 04 лютого 2022 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнено аліменти в розмірі 1/6 частки його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки заробітку до досягнення дитиною, ОСОБА_5, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За вказаних обставин суттєво змінився його матеріальний та сімейний стан, загальний розмір сплачуваних ним аліментів становить більш ніж 50 %.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Димитровський міський суд Донецької області рішенням від 08 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Зменшив розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Димитровського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2009 року на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнув аліменти на утримання дочки у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у позивача після ухвалення 26 жовтня 2009 року рішення суду змінився як сімейний, так і матеріальний стан. Зокрема, у нього, крім обов`язку сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, 2007 року народження, виник обов`язок за рішенням суду від 04 лютого 2022 року сплачувати аліменти на утримання другої доньки ОСОБА_5, 2020 року народження, та дружини ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) на кожну, тобто розмір його обов`язкових витрат суттєво збільшився, і на цей час загальний розмір аліментів, які стягуються з позивача, перевищує 50 відсотків (1/2 частки) його заробітної плати.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 листопада 2022 року скасував. Провадження у цій справі закрив.

Постанова апеляційного суду мотивована наявністю правових підстав для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у квітні 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, адже підстави його позовів не є тотожними в розумінні ЦПК України (1618-15) .

28 червня 2023 року до Верхового Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду та зловживанням позивачем і його дружиною правами наданими процесуальним законодавством, шляхом подання надуманих позовів про порушення їх прав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

08 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2023 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_7 справу розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 26 жовтня 2009 року у справі № 2-1616/2009 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до повноліття дитини. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_1 працездатний, інших дітей чи осіб, які знаходяться на його утриманні, не має, стягнення за виконавчими листами з нього не провадяться.

26 грудня 2019 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_3, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5 .

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 04 лютого 2022 року у справі № 226/1792/21 з позивача на користь ОСОБА_3 стягнено аліменти на утримання дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, та на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з інформацією Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), викладеною в листі від 16 вересня 2022 року № 19-27-17344, на виконанні у відділі перебуває три виконавчих провадження щодо боржника ОСОБА_1 : виконавче провадження № 15661874 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1616 від 26 жовтня 2009 року, виданого Димитровським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; виконавче провадження № 69565904 з примусового виконання виконавчого листа № 226/1792/21 від 15 лютого 2022 року, виданого Димитровським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) до досягнення дитиною ОСОБА_5 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виконавче провадження № 69704673 з примусового виконання виконавчого листа № 226/1792/21 від 15 лютого 2022 року, виданого Димитровським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину.

01 грудня 2020 року ОСОБА_1 звертався з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів у зв`язку зі зміною його сімейного стану (укладення нового шлюбу та народження дитини ОСОБА_5 ), в задоволенні якого рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 09 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 08 червня 2021 року, йому відмовлено (справа № 226/2902/20).

Батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, який відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства "Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги" амбулаторія загальної практики - сімейної медицини мікрорайону "Західний" від 01 вересня 2022 року має такі захворювання : ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги II ФК, атеросклеротичний кардіосклероз, недостатність МК (4495-17) І ст., синдром WPW, гіпертонічна хвороба II ст., КВР високий, CH І зі збереженою ФВ лівого шлуночка 62 %; супутні захворювання - хронічний гастродуоценіт, двобічна пневмонія з підозрою на covid, у зв`язку з ішемічними хворобами потребує постійного лікування.

Згідно з довідкою-розрахунком Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 30 вересня 2022 року за матеріалами виконавчого провадження № 15661874 аліменти утримані до 05 квітня 2022 року. Заборгованість з 06 квітня до 03 липня 2022 року становить 11 009,14 грн.

Згідно з довідкою ПрАТ ШУ "Покровське" від 06 жовтня 2022 року ОСОБА_1 працює на підприємстві з 04 липня 2022 року, за період з липня до вересня 2022 року йому нараховано дохід у сумі 58 588,62 грн, з яких у серпні та вересні 2022 року відраховано за двома виконавчими листами на користь ОСОБА_3 аліменти у сумі 13 931,19 грн, за виконавчим листом на користь ОСОБА_2 у вересні 2022 року відраховано аліменти у сумі 4 116,43 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга

підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є зміна як матеріального, так і сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Проте сама по собі зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1, як на зміну матеріального стану зазначав, зокрема, стягнення з нього рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 04 лютого 2022 року аліментів на утримання дитини та дружини, по 1/6 частці на кожного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 вказала, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Частиною другою статті 256 ЦПК України визначено, що в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 пред`явив позов до того саме відповідача, з тих самих підстав і про той самий предмет, що й у справі № 226/2902/20, яка вже вирішена судом і рішення в якій набрало законної сили.

Так, 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 звертався з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів у зв`язку зі зміною його сімейного стану (укладення нового шлюбу та народження дитини ОСОБА_5 ), в задоволенні якого рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 09 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 08 червня 2021 року, йому відмовлено (справа № 226/2902/20).

Проте у цій справі ОСОБА_1 посилався на зміну його матеріального стану у зв`язку, зокрема, з ухваленим 04 лютого 2022 року у справі № 226/1792/21 рішенням про стягнення з нього аліментів, яке набрало законної сили, і знаходиться на виконанні.

Отже, у цій справі підстава для звернення до суду з позовом не є тотожною підставі позову у справі № 226/2902/20.

Ураховуючи наведене, висновки апеляційного суду про закриття провадження у цій справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України є помилковими.

У зв`язку з викладеним обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.