159/2409/21 Про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - 13.09.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Карпук А. К., Федонюк С. Ю.,

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті тітки, ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,

- два місяці після набрання рішенням суду законної сили.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори у визначений законодавством строк вона не звернулася, оскільки про існування заповіту дізналася лише у березні 2021 року.

Вважаючи, що строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 вона пропустила з поважних причин, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ковельський міськрайонний суд Волинської області рішенням від 13 липня 2021 року позов задовольнив. Визначив ОСОБА_1 додатковий строк - два місяці після набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Волинський апеляційний суд постановою від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 як особи, яка не брала участі у справі, задовольнив. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 07 квітня 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 30 березня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається

на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 608/687/19.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, й встановлення апеляційним судом, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

У цій справі, апеляційний суд повинен був закрити апеляційне провадження, оскільки відповідно до постанови Волинського апеляційного суду у справі № 161/16373/19 ОСОБА_4, а відповідно і ОСОБА_3, не є особами, щодо прав на спадщину якої вирішувалися питання, а тому в ОСОБА_3 не було права подавати апеляційну скаргу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

01 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина.

21 травня 2001 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла належний їй земельний сертифікат у рівних частинах ОСОБА_5 і ОСОБА_1 .

У встановлений законом строк ОСОБА_1 не подала до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки не знала про існування заповіту.

Про існування заповіту Рожищенська державна нотаріальна контора Волинської

області повідомила ОСОБА_1 листом від 19 березня 2021 року № 120/02-14.

06 березня 2020 року ОСОБА_4, племінник ОСОБА_2, подав до Першої луцької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, спадкоємцем після його смерті є його дружина ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого (інших) спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину.

Предметом спору у цій справі є надання позивачу як спадкоємиці за заповітом додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та/або обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи : учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, але судовим рішенням вирішені питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки. При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов`язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення, є заявник. Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов`язки.

Так, у лютому 2023 року ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі в розгляді справи, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2021 року.

Апеляційний суд установив, що спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_2, у частині зазначеного в ньому майна, є ОСОБА_1 і ОСОБА_5, а спадкоємцем за законом - ОСОБА_4, який помер після подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, після смерті якого спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 .

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції ухваленим у справі рішенням вирішив питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі - ОСОБА_3, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4, а відповідно і ОСОБА_3, не є особою, щодо прав на спадщину якої вирішувалися питання у цій справі, що встановлено апеляційним судом у справі № 161/16373/19, і тому в ОСОБА_3 не було права подавати апеляційну скаргу, з огляду на таке.

Постановою Волинського апеляційного суду від 20 березня 2023 року у справі № 161/16373/19 за позовом ОСОБА_4, правонаступниками якого є ОСОБА_6, ОСОБА_7, до Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, апеляційну скаргу ОСОБА_8 як особи, яка не брала участі в розгляді справи, задоволено, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 лютого 2020 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено, оскільки до участі в розгляді справи співвідповідачем не залучено ОСОБА_1 .

Отже, апеляційний суд, ухвалюючи рішення у справі № 161/16373/19 по суті заявлених ОСОБА_4 вимог, спір не вирішував.

Скасування судового рішення через порушення судом першої інстанції норм процесуального права та відмова в позові у зв`язку з цим не перешкоджає позивачу захистити свої права шляхом пред`явлення у встановленому законом порядку позову до належних відповідачів.

Як в ОСОБА_4, так і в ОСОБА_1 існували однакові перешкоди для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, пов`язані з пропуском ними

встановленого законом строку.

З огляду на викладене висновок апеляційного суду про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушено права ОСОБА_3, є обґрунтованим, а тому, врахувавши відсутність повноважень апеляційного суду щодо залучення співвідповідачів у справі, суд правомірно скасував рішення місцевого суду на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України та відмовив у задоволенні позову.

Інші аргументи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та тлумачення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, на власний розсуд, що не є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.