295/5781/19 Про зняття з реєстрації, виселення з житлового приміщення та звільнення квартири від особистих речей - 05.09.2023 Прийняття

У квітні 2019 року акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк), правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", яке змінило назву на акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зняття з реєстрації, виселення та звільнення від особистих речей.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі застереження в іпотечному договорі від 01 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 11769, банк набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та була передана в іпотеку.

На час звернення до суду з позовом у вищевказаній квартирі зареєстровані та фактично проживають відповідачі, у зв`язку з чим існують перешкоди у вільному розпорядженні майномта порушуються законодавчо закріплені принципи права власності.

Ураховуючи викладене, позивач просив зняти з реєстрації відповідачів, виселити їх в примусовому порядку та зобов`язати звільнити квартиру від особистих речей, відшкодувати судові витрати.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 24 квітня 2019 року відкрито провадження у справі, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Житомирської міської ради залучено до участі у справі як третю особу.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 14 грудня 2022 року позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3 (в інтересах якого діють законі представники -ОСОБА_1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_4, ОСОБА_5 (в інтересах якої діє законний представник - ОСОБА_4 ) з квартири АДРЕСА_1 . Зупинено виконання рішення суду в частині виселення на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь АТ "Сенс Банк" судовий збір в сумі 640,33 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що передане в іпотеку майно не придбавалося за рахунок кредитних коштів і позивач набув право власності на це майно на підставі застереження в іпотечному договорі відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку". Тому позовні вимоги АТ "Сенс Банк" про виселення відповідачів зі спірної квартири є обґрунтованими. Однак виконання рішення суду про виселення відповідачів необхідно зупинити на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Позовні вимоги про зобов`язання відповідачів звільнити квартиру від особистих речей не підлягають задоволенню, так як відповідно до частини третьої статті 66 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Додаткове уточнення таких вимог через зазначення у резолютивній частині рішення суду не вимагається. Також суд відмовив у задоволенні вимог про зняття відповідачів з реєстрації у зв`язку з їх передчасністю. Крім того, в мотивувальній частині рішення суд вказав про те, що досягнення розумного балансу інтересів можливе у спосіб задоволення вимог про виселення з вирішенням питання про відстрочення виконання рішення суду, а саме - до досягнення дітьми повноліття, з урахуванням висновку органу опіки та піклування від 07 грудня 2022 року № 1094 щодо недоцільності виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Додатковим рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 19 грудня 2022 року відстрочено виконання рішення суду про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3 (в інтересах якого діють законі представники - ОСОБА_1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_4, ОСОБА_5 (в інтересах якої діє законний представник -ОСОБА_4 ) з квартири АДРЕСА_1, до досягнення дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, - повноліття.

Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що в резолютивній частині рішення суду про виселення відповідачів не зазначено про відстрочення його виконання, хоча в тексті цього рішення суду наведено відповідне обґрунтування щодо необхідності відстрочення його виконання.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Сенс Банк" задоволено, а додаткове рішення Богунського районного суду міста Житомира від 19 грудня 2022 року - скасовано.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення і додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, вичерпний перелік яких передбачений статтею 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ). При цьому стаття 435 ЦПК України пов`язує можливість розстрочення чи відстрочення виконання рішення у виняткових випадках, за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк. За таких обставин, при ухваленні з власної ініціативи оскаржуваного додаткового рішення суд першої інстанції порушив норми процесуального права та не врахував вимог статей 270, 435 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 15 березня 2023 рокута передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також заявники вказують на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, розглянув справу за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, а також прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 5, 8 частини першої статті, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Богунського районного суду міста Житомира.

У липні 2023 року справа № 295/5781/19 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без виклику сторін, не звернув увагу на те, що відповідачі не є власниками спірного майна, не залучив власника цього майна до участі у справі та не повідомив його про наявність вказаної справи.

Всупереч положенням частини четвертої статті 263 ЦПК України суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року АТ "Сенс Банк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими. Вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі застереження в іпотечному договорі від 01 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 11769, АТ "Укрсоцбанк набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та була передана в іпотеку.

За довідкою про склад сім`ї від 02 жовтня 2018 року № 58, виданою Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Лісове містечко", у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та фактично проживають ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

З огляду на вищенаведені обставини, посилаючись на існування перешкод у вільному розпорядженні майном та порушення законодавчо закріплених принципів права власності, в позовній заяві банк просив зняти з реєстрації відповідачів, виселити їх в примусовому порядку та зобов`язати звільнити квартиру від особистих речей.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 14 грудня 2022 року позов АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Житомирської міської ради, про зняття з реєстрації, виселення та звільнення від особистих речей було задоволено частково.

Судом першої інстанції вирішено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3 (в інтересах якого діють законі представники - ОСОБА_1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_4, ОСОБА_5 (в інтересах якої діє законний представник -ОСОБА_4 ) з квартири АДРЕСА_1 .

Крім того, рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 14 грудня 2022 року було зупинено виконання рішення суду в частині виселення відповідачів на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

В мотивувальній частині рішення місцевий суд послався на висновок органу опіки та піклування від 07 грудня 2022 року № 1094 щодо недоцільності виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та вказав про те, що досягнення розумного балансу інтересів можливе у спосіб задоволення вимог про виселення з вирішенням питання відстрочення виконання рішення суду, а саме - до досягнення дітьми повноліття.

Посилаючись на те, що в резолютивній частині рішення суду про виселення відповідачів не зазначено про відстрочення його виконання, хоча в тексті цього рішення суду наведено відповідне обґрунтування щодо необхідності відстрочення його виконання, то суд першої інстанції дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення суду.

Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції сторони не посилалися на необхідність відстрочення виконання рішення Богунського районного суду міста Житомира від 14 грудня 2022 року до досягнення повноліття дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також - не зверталися до суду першої інстанції із заявами про ухвалення додаткового рішення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункти 5, 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Тобто, вказана норма процесуального закону встановлює, визначає та регламентує підстави вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Цей перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України (1618-15) і воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Додаткове рішення суду - це такий акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог його повноти.

Додаткове рішення суду ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги у справі або не розв`язав окремі процесуальні питання.

Суд не вправі під видом додаткового рішення змінити зміст рішення або розв`язати нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.

Разом з тим, вищенаведеною частиною першою статті 270 ЦПК України не передбачено можливості зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення шляхом ухвалення додаткового рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу викладених норм убачається, що нормами ЦПК України (1618-15) не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

У справі, що переглядається, сторони не зверталися до суду першої інстанції із заявами про ухвалення додаткового рішення та не посилалися на обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду.

При цьому послання місцевого суду на висновок органу опіки та піклування від 07 грудня 2022 року № 1094 щодо недоцільності виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду в частині виселення відповідачів є безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.

Вищенаведене свідчить про те, що висновок органу опіки та піклування від 07 грудня 2022 року № 1094 щодо недоцільності виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, мав бути оцінений судом при вирішенні спору по суті.

За таких обставин, оскільки за наслідками розгляду справи місцевий суд дійшов висновку про виселення відповідачів, в тому числі неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто судом не встановлено обставин, за яких неповнолітні відповідачі не можуть бути виселені зі спірної квартири, то сам лише висновок органу опіки та піклування від 07 грудня 2022 року № 1094 щодо недоцільності виселення цих неповнолітніх відповідачів, не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду про виселення всіх відповідачів зі спірної квартири.

Враховуючи викладене, оскільки питання відстрочення виконання рішення суду стосується порядку його виконання та не є підставою для ухвалення додаткового рішення, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

Посилання заявників в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі не є власниками спірного майна і апеляційний суд не залучив власника цього майна до участі у справі та не повідомив його про наявність вказаної справи, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

У справі, що переглядається, АТ "Укрсоцбанк, правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", яке змінило назву на АТ "Сенс Банк", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Виконавчого комітету Житомирської міської ради, про зняття з реєстрації, виселення та звільнення від особистих речей. При цьому в позовній заяві банк посилався на те, що він є власником спірної квартири, однак в ній зареєстровані та фактично проживають відповідачі, у зв`язку з чим існують перешкоди у вільному розпорядженні майномта порушуються законодавчо закріплені принципи права власності.

Апеляційний суд у силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є необґрунтованими.

Крім того, аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не виконав вимоги щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, є безпідставними, так спростовуються наявними в матеріалах справи судовими повістками, направленими сторонам, та поштовими повідомленнями про їх вручення, з яких вбачається, що судові повістки про виклик до суду на 15 березня 2023 року о 12 год 00 хв ОСОБА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали 28 лютого 2023 року.