523/1361/20 Про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів - 05.09.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 вересня 2022 рокуу складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Комлева О. С.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2020 року у складі судді Сувертак І. В. позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за виконавчим документом № 523/13441/18 за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2020 року включно у розмірі 43 993,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт наявності заборгованості зі сплати аліментів підтверджується належними доказами - розрахунком заборгованості, і відповідачем не спростовано вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів позивачу у вказаний період, вказана заборгованість виникла з вини відповідача і вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його до апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2020 року у справі № 523/1361/20.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником не було подано вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що заявник не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження він зазначав, що його представником було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи 03 серпня 2022 року, а 05 серпня 2022 року він зміг ознайомитися з матеріалами справи, проте, залишаючи відмітку про ознайомлення, помилився в даті, а саме неправильно зазначив місяць. На підтвердження чого надав витяг із журналу видачі справ для ознайомлення, з якого вбачається, що ознайомлення мало місце 05 серпня 2022 року, а не 05 липня 2022 року.

Також вказував, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, не отримував ані ухвал про відкриття провадження, ані рішення суду першої інстанції, що в сукупності свідчить про необізнаність про вказаний спір.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 11 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 30 березня 2020 року.

Повістки з викликом на 30 березня 2020 року та 21 травня 2020 року, направлені на адресу відповідача, повернулися у зв`язку із відсутністю марок.

Повістка з викликом на 08 липня 2020 року, направлена на адресу відповідача: АДРЕСА_1 (зареєстроване місце проживання), повернулась у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

В подальшому розгляд справи відкладався на 21 жовтня 2020 року та

на 10 грудня 2020 року.

В матеріалах справи міститься фіскальний чек та накладна АТ "Укрпошти", якою підтверджується відправлення 09 жовтня 2020 року відповідачу з описом вкладення у цінний лист примірник позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог.

Матеріали справи містять відмітку про ознайомлення з матеріалами справи представника відповідача 05 липня 2022 року (а. с. 59, зворот).

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 09 серпня 2022 року оскаржив його до апеляційного суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог вказаної ухвали, відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому зазначав, що його представником було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи

03 серпня 2022 року, з якими він ознайомився 05 серпня 2022 року, проте залишаючи відмітку про ознайомлення помилився в даті, а саме неправильно зазначив місяць (липень замість серпня).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, серед яких передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених у статті 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою ("Volovik v. Ukraine",

№ 15123/03, § 53, 55, від 06 грудня 2007 року).

ЄСПЛ зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати наданих процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня

1989 року у справі "Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" ("Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" № 11681/85).

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує до того, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи зі змісту статті 354 ЦПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України (1618-15) не пов`язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Схожий за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду

від 19 червня 2020 року у справі № 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року у справі № 904/3541/15.

Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке він реалізує, лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 576/2488/21 (провадження № 61-2078св23).

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки відповідач не довів належними доказами поважність причин пропуску строку, передбаченого на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Є безпідставними та такими, що не можуть слугувати беззаперечною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, твердження заявника про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що повістка з викликом на 08 липня 2020 року, направлена на адресу відповідача: АДРЕСА_1 (зареєстроване місце проживання), повернулась у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша - четверта статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", заява № 36655/02).

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки судова повістка, направлена останньому, повернулася до суду першої інстанції із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, в матеріалах справи міститься фіскальний чек та накладна АТ "Укрпошти", якою підтверджується відправлення 09 жовтня 2020 року відповідачу з описом вкладення у цінний лист примірник позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог.

Отже доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції та взагалі не був обізнаний про вказаний спір, є безпідставними.

Заявник не навів конкретних обставин, підтверджених відповідними доказами, які унеможливили подання ним апеляційної скарги у визначений законом строк, а також доказів, які свідчили б про належне виконання ним процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги.

Отже, колегія суддів вважає, що заявник з 2020 року поза розумним сумнівом був обізнаний про наявний спір та мав достатньо часу для оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку у визначений законодавством строк, однак скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд поза межами процесуального строку.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі стосовно доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.

Доказів, які свідчили б про добросовісну реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав і належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, заявник не надав.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та правильно застосував пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, про що зазначив у касаційній скарзі заявник.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.