192/1055/20 Про стягнення невиплаченої орендної плати за договорами оренди землі - 27.07.2023 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року та ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року у складі судді Щербини Н. О., постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

Короткий зміст позовних вимог

13 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Сонячне" (далі - СФГ "Сонячне") про стягнення невиплаченої орендної плати за договорами оренди землі.

Позов мотивований тим, що 21 червня 2014 року відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом він успадкував дві земельні ділянки площами 6,8787 г та 6, 8903 га, які належали ОСОБА_2 та були передані в оренду відповідачу згідно договорів оренди № 414 та № 415 від 22 червня 2011 року. Позивач, як спадкоємець земельних ділянок, став їх власником, а відповідач почав ухилятися від виконання своїх обов`язків в частині повної виплати орендної плати. Зокрема, згідно умов укладених договорів оренди, відповідач зобов`язаний в строк до 31 грудня поточного року сплатити на користь орендодавця натуральну форму орендної плати, яка відповідно до пункту 9.2 укладених договорів складається з: зерно фуражне - 1 200 кг, хліб 100 шт, борошно 75 кг, макаронні вироби 20 кг, крупа 20 кг, олія 15 кг, солома 1000 кг, а також оранка городу - 0,35 га по кожному договору оренди.

Позивач зазначає, що в 2018-2019 роках відповідач взагалі не сплатив натуральну форму орендної плати, а також не виконав оранку городу та не сплатив відповідну компенсацію (не відшкодував збитки), у зв`язку з чим позивач змушений звернутися з позовом до суду про стягнення вартості натуральної форми орендної плати, а також пені за невиконання такого обов`язку.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11 серпня 2020 року, просив стягнутиз СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за договорами оренди землі № 414 від 22 червня 2011 року та № 415 від 22 червня 2011 року та пеню в загальній сумі 63 087,02 грн, за несплату в натуральній формі орендної плати за 2018- 2019 роки та невиконання відробіткової форми оплати орендної плати за 2018- 2019 роки станом на 11 серпня 2020 року, а також судові витрати.

У серпні 2020 року СФГ "Сонячне" звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про зобов`язання виконати обов`язок в натурі.

Зустрічний позов мотивований тим, що після переходу до позивача права власності на земельні ділянки ОСОБА_1 почав ухилятися від отримання частини орендної плати у натуральній формі, пояснюючи це незадоволенням якістю продукції, яка пропонується в рахунок виплати натуральної частини орендної плати, безпідставними звинуваченнями у невідповідності умов її зберігання санітарним нормам та нібито відсутністю сертифікатів якості на неї. Тому відповідач за первісним позовом вважає, що не отримання натуральної форми орендної плати зводиться до небажання саме ОСОБА_1 отримати таку частину орендної плати та не свідчить про відмову СФГ "Сонячне" в її виплаті.

СФГ "Сонячне" просило суд зобов`язати ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі, а саме: отримати належну йому оренду плату в натуральній формі по договорам оренди № 414 та № 415 від 22 червня 2021 року у вигляді: зерно фуражне - 1 200 кг, хліб 100 шт, борошно 75 кг, макаронні вироби 20 кг, крупа 20 кг, олія 15 кг, солома 1000 кг, а також оранка городу - 0,35 га по кожному договору оренди за 2018 та 2019 роки, а також стягнути судові витрати.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року, з урахуванням виправлення описки у резолютивній частині рішення ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнено з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди землі № 414 від 22 червня 2011 року в натуральній формі за 2018 рік в розмірі 7 875,00 грн та пеню за період з 11 серпня 2019 року по 11 серпня 2020 року в розмірі 8 621,30 грн, а всього 16 496,30 грн, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, відмовивши в задоволенні іншої частини позову про стягнення пені за 2018 рік.

Стягнено з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди землі № 415 від 22 червня 2011 року в натуральній формі за 2018 рік в розмірі 7 875,00 грн та пеню за період з 11 серпня 2019 року по 11 серпня 2020 року в розмірі 8 621,30 грн, а всього 16 496,30 грн, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, відмовивши в задоволенні іншої частини позову про стягнення пені за 2018 рік.

Стягнуто з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за договорами оренди землі № № 414, 415 від 22 червня 2011 року в натуральній формі за 2018 рік у вигляді оранки земельної ділянки в розмірі 616,44 грн та пеню за період з 11 серпня 2019 року по 11 серпня 2020 року в розмірі 671,60 грн, а всього 1 288,04 грн, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, відмовивши в задоволенні іншої частини позову про стягнення пені за 2018 рік.

Стягнено з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди землі № № 414, 415 від 22 червня 2011 року в натуральній формі за 2019 рік у вигляді оранки земельної ділянки в розмірі 622,60 грн та пеню за період з 01 січня 2019 року по 11 серпня 2020 року в розмірі 416,647 грн, а всього 1 039,24 грн, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, відмовивши в задоволенні іншої частини позову про стягнення пені за 2019 рік.

Стягнено з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Стягнено з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 268,70 грн.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до СФГ "Сонячне" про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за договорами оренди землі № № 414, 415 від 22 червня 2011 року в натуральній формі за 2019 рік та пені.

Зустрічний позов СФГ "Сонячне" до ОСОБА_1 про зобов`язання виконати обов`язок в натурі задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі отримати натуральну частину орендної плати за договорами оренди землі № 414 та № 415 від 22 червня 2011 року, укладеними між ОСОБА_2 та СФГ "Сонячне" за 2019 рік в розмірі: зерно фуражне - 1 200 кг, хліб 100 шт, борошно 75 кг, макаронні вироби 20 кг, крупа 20 кг, олія 15 кг, солома 1000 кг по кожному договору оренди, а всього зерно фуражне - 2 400 кг, хліб 200 шт, борошно 150 кг, макаронні вироби 40 кг, крупа 40 кг, олія 30 кг, солома 2000 кг.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову СФГ "Сонячне" до ОСОБА_1 в частині зобов`язання отримати натуральну частину орендної плати за договорами оренди землі за договорами оренди землі № 414 та № 415 від 22 червня 2011 року, укладеними між ОСОБА_2 СФГ "Сонячне" за 2018 рік та у вигляді оранки городів за 2018 рік та за 2019 рік.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь СФГ "Сонячне" судовий збір в розмірі 2 102,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач згідно зі статтями 770, 791 ЦК України, у зв`язку з оформленням права власності на вказані земельні ділянки, набув права орендаря за укладеними з ОСОБА_2, яка померла, договорами оренди.

Під час розгляду справи № 192/1908/16-ц за позовом ОСОБА_1 до СФГ "Сонячне" про стягнення невиплаченої орендної плати, яке набрало законної сили 29 листопада 2016 року, судом встановлено, що оскільки на час укладання договорів оренди землі закон дозволяв існування трьох видів орендної плати: грошову, натуральну та відробіткову, а також дозволяв поєднання різних форм орендної плати, то сторонами в договорах оренди землі № 414 та № 415 поєднано дві з них, а саме: грошову та натуральну форми орендної плати, що не суперечило статті 22 чинного в 2011 році Закону України "Про оренду землі" (161-14) , з огляду на що відповідач за умовами укладених договорів зобов`язався виплачувати орендодавцю як грошову, так і натуральну форму орендної плати, оскільки саме такі умови в частині форми орендної плати та способу її виплати були визначені сторонами при укладенні договору та протягом строку дії договору за взаємною згодою сторін не змінювались. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, вказані обставини не доказуються при розгляді даної справи, а тому ці обставини покладені в основу вирішення цієї справи по суті.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з їх часткової обґрунтованості та того, що доводи та пояснення ОСОБА_1 щодо не отримання ним натуральної частини орендної плати за 2018 рік з причин, які від нього не залежали, є доведеними, з урахуванням вчинення активних дій ОСОБА_1 для отримання належної йому частини орендної плати за 2018 рік в натуральній формі, виходячи з вартості складових натуральної частини орендної плати за 2018 рік, що становить 7 875,00 грн, для кожного з договорів, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, керуючись при цьому висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18) та від 07 жовтня 2020 року по справі № 523/14396/19.

Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції та з висновком про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення пені в розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення, що передбачено пунктом 14 договорів у разі невнесення орендної плати в строки.

При цьому судом першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, зазначено, що позовна давність для цього предмету спору є спеціальною в розумінні статті 258 ЦК України строком в один рік, тому судом стягнено з відповідача за первісним позовом на користь позивача пеню за період з 11 серпня 2019 року по 11 серпня 2020 року за кожним з договорів у загальному розмірі 17 242,60 грн.

Судом надано оцінку вимогам ОСОБА_1 щодо видачі йому натуральну форму орендної плати за 2019 рік в грошовому еквіваленті, у зв`язку з тим, що його не влаштовує якість такої продукції, з чим суди не погодились у зв`язку із встановленням факту відсутності звернення ОСОБА_1 до відповідача за отриманням орендної плати в натуральній формі за 2019 рік, внаслідок чого і відсутні підстави для видачі йому грошового еквіваленту такої форми орендної плати.

Суд також зазначив, що оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком податкового агента, тому суд, задовольняючи вимоги про стягнення орендної плати визначає суму без утримання податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Такі висновки суду відповідають висновкам ВС, викладеним в постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 523/14396/19.

Вирішуючи вимоги за зустрічним позовом СФГ "Сонячне" про зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі, суд першої інстанції зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог, з чим погодився і суд апеляційної інстанції. При цьому, врахувавши вимоги статті 5 ЦПК України, частини другої статті 16 ЦК України, абз. 2 пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачено захист цивільного права або інтересу іншим способом, що встановлений договором або законом. Примусове виконання обов`язку в натурі, як спосіб захисту, застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, і щодо невиконання обов`язку позивача за первісним позовом отримати належну орендну плату. Суд вважає, що ЦК України (435-15) , установлюючи такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов`язку в натурі, не визначає підстав та умов застосування такого способу захисту, у законодавчому регулюванні чого є необхідність. Вказане не свідчить про те, що такий спосіб захисту є неналежним.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням часткового задоволення вимог за первісним позовом, зробив висновок, що у зв`язку з існуванням між сторонами спору в частині виплати натуральної частини орендної плати за 2019 рік за договорами оренди землі, який фактично залишається не вирішеним у зв`язку з відмовою у задоволенні вимог за первісним позовом, існують підстави для часткового задоволення зустрічного позову, а саме в частині, в якій судом було відмовлено в задоволенні первісного позову, що на думку суду буде сприяти ефективному вирішенню спору по суті.

Апеляційний суд також вказав, що 17 лютого 2021 року відбулося судове засідання, на якому були присутні скаржник і його представник, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, яке було підписано суддею. Повний текст рішення було складено 25 лютого 2021 року, та до програми Д-3 Державного підприємства "Інформаційні судові системи" було помилково направлено повний текст рішення із зазначенням його ухвалення 25 лютого 2021 року. Вказані обставини були виявлені та виправлені /т. 2 а. с. 97-98/. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає це технічною помилкою яка жодним чином не впливає на правильність рішення.

Аргументи учасників справи

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року, ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року про виправлення описки та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ "Сонячне" щодо стягнення орендної плати за 2019 рік та пені, за невиконання договірних зобов`язань, та в частині зустрічних позовних вимог СФГ "Сонячне" щодо зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі, а саме - отримати натуральну частину орендної плати за договорами оренди землі № 414 та № 415 від 22 червня 2011 року, скасувати і ухвалити нове рішення про стягнення з СФГ "Сонячне" на користь ОСОБА_1 невиплаченої орендної плати за 2019 рік по договорам оренди землі № 414 та № 415 від 22 червня 2011 року в загальній сумі - 15 750,00 грн та пені в загальній сумі - 10 584,00 грн, за період прострочення виплати натуральної форми орендної плати з 01 січня 2020 року по 11 серпня 2020 року включно, відмовивши у задоволенні зустрічних позовних вимог СФГ "Сонячне" у повному обсязі. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що фактично єдиною і основною підставою для відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічних позовних вимог СФГ "Сонячне" щодо зобов`язання виконання обов`язку в натурі районний суд зазначив, що ОСОБА_1 не звертався за отриманням орендної плати в натуральній формі за 2019 рік, а просив видати йому грошовий еквівалент такої форми орендної плати.

Згідно оголошення СФГ "Сонячне" (яке знаходиться в матеріалах цивільної справи), доведено до відома Орендодавців СФГ "Сонячне" (шляхом його розповсюдження Господарством території села Петриківка, а саме в магазині, стовпах, на будівлі контори та в інших місцях) встановити, що саме відповідач надав оголошення з пропозицією про те, що: "пайщикам СФГ "Сонячне" терміново записатися на солому у ОСОБА_3 та до 20 липня звернутися до ОСОБА_4 бажаючим перевести орендну плату на гроші та продукцію". При цьому, в судових засіданнях представник СФГ "Сонячне" неодноразово підтверджувала й не заперечувала факт оголошення СФГ "Сонячне" про заміну натуральної форми оплати орендної плати саме з ініціативи СФГ "Сонячне" - грошовим еквівалентом, що у відповідності до вимог ЦПК України (1618-15) взагалі не підлягало доказуванню в судовому процесі.

На підставі викладеного, він звертався до СФГ "Сонячне" з письмовою заявою від 20 липня 2021 року, в якій просив видати йому орендну плату у грошовому замість натуральної форми оплати за 2019 рік. Однак, будь-яких письмових повідомлень про відмову у видачі йому натуральної форми оплати орендної плати у грошовому еквіваленті (за будь-яких причин) - на його адресу не надходило.

Примусове виконання обов`язку в натурі, як спосіб захисту застосовується лише у тих випадках, коли саме відповідач зобов`язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов`язок. Тобто, цей засіб захисту застосовується лише за наявності зобов`язальних правовідносин між позивачем та відповідачем. При цьому, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї та не передбачена договором чи законом.

Суди встановили неналежне виконання договірних зобов`язань по оплаті натуральної форми оплати орендної плати в яку також входить і оранка городів, але не застосували до вказаних правовідносин вимоги статті 529 ЦК України "виконання зобов`язання частинами". Тому суди повинні були задовольнити його позовні вимоги в частині їх оскарження та відмовити у задоволенні зустрічного позову СФГ "Сонячне".

Після розгляду цивільної справи № 192/1055/20, районним судом йому було видано прошите й понумероване рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2021 року, завірене особистим підписом судді Щерби Н. О. та печаткою суду. Не погодившись з зазначеним рішенням від 25 лютого 2021 року 30 березня 2021 року, ним до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області подано апеляційну скаргу. Однак, після призначення справи до розгляду йому стало відомо, що: рішення судді Щербини Н. О. від 25 лютого 2021 року, зареєстроване в ЄРСР 02 березня 2021 року, знято з Єдиного реєстру судових рішень та було обмежено до нього доступ на підставі листа Солонянського суду від 01 квітня 2021 № ЕП-353/21-вих (Вх. № 3716/03-21 від 01 квітня 2021), як до такого, що не відповідає оригіналу судового рішення через допущену технічну помилку під час його надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень, хоча електронна база суду (без стороннього втручання) самостійно не може змінювати номери справ, дати винесення судових рішень, підстави задоволення або ж відмови у задоволенні позову, тощо.

Суди першої та апеляційної інстанцій усупереч вимог статті 263 ЦПК України та статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" взагалі проігнорували постанови Верховного Суду, зокрема у справах: № 521/1074/17 від 21 липня 2020 року, № 22-ц/354/11 від 29 січня 2021 року, а також постанову Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) відповідно якої вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності, що потягло за собою ухвалення незаконних судових рішень, що у сукупності з вимогами пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є підставою Верховному Суду для їх скасування.

У травні 2023 року СФГ "Сонячне" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що судом першої інстанції був допитаний позивач, в тому числі, за його клопотанням, в якості свідка. Всі висновки суду першої інстанції ґрунтувалися на фактичних обставинах, які були викладені в наданих до суду доказах та за результатами допиту сторін спору. Крім того, на дату звернення позивача з касаційною скаргою, рішення суду по даній справі виконане в повному обсязі, в тому числі виплачений грошовий еквівалент натуральної форми орендної плати, оскільки частина оплати відбувалася після ухвалення постанови апеляційної інстанції за відкритим виконавчим провадженням.

У червні 2023 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що зазначений відзив не може братися до уваги Верховним Судом, оскільки платіжні доручення, які нібито свідчать про повне виконання рішення Солонянського районного суду взагалі не стосуються предмету спору в цивільній справі № 192/1055/20, та ніякого відношення до неї не мають. Виконавчою службою на підстави виконавчого листа Солонянського районного суду Дніпропетровської області виданого 29 серпня 2022 року з СФГ "Сонячне" на його користь стягнуто 36 429,38 грн в частині задоволених позовних вимог, яке не було оскаржено СФГ "Сонячне".

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 21 липня 2020 року 521/1074/17, від 29 січня 2021 року у справі

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову ОСОБА_1 до СФГ "Сонячне" про стягнення орендної плати за 2019 рік та пені і в частині задоволення зустрічного позову СФГ "Сонячне" про зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

22 червня 2011 року між ОСОБА_2, як орендодавцем, та СФГ "Сонячне", як орендарем, укладений договір оренди землі № 414, відповідно до умов якого орендар прийняв в строкове платне користування на 15 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,8903 га, яка знаходиться на території Олександропольської сільської ради і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю серії І-ДП №048073 від 17 січня 2003 року.

Того ж дня між тими ж сторонами укладений договір оренди землі № 415, відповідно до умов якого орендар прийняв в строкове платне користування на 15 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,8787 га, яка знаходиться на території Олександропольської сільської ради і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю серії І-ДП №048072 від 17 січня 2003 року.

Договори були зареєстровані відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області 18 травня 2012 року.

Пунктом 9 зазначених договорів оренди було передбачено форму та розмір орендної плати, а саме згідно п.п. 9.1 було передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі - не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі, а згідно п.п. 9.2 - у натуральній формі: зерно фуражне - 1200 кг; хліб - 100 шт.; борошно - 75 кг; макаронні вироби - 20 кг; крупа - 20 кг; олія - 15 кг; солома - 1000 кг; оранка городів - 0,35 га; ритуальні послуги (а. с. 21, 25, т. 1).

Пунктом 11 укладених договорів було передбачено, що орендна плата вноситься в такі строки: а) в грошовій формі - до 01 липня наступного року після кожного року оренди; б) в натуральній - до 31 грудня поточного року.

Пунктом 14 укладених договорів оренди передбачено, що у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті право власності на орендовані земельні ділянки перейшло до позивача, який 21 червня 2014 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом та зареєстрував своє право власності на земельні ділянки площами 6,8787 та 6,8903 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Під час розгляду справи №192/1908/16-ц за позовом ОСОБА_1 до СФГ "Сонячне" про стягнення невиплаченої орендної плати, яке набрало законної сили 29 листопада 2016 року (а. с. 35-48, т. 1), судом встановлено, що сторонами в договорах оренди землі № 414 та № 415 поєднано грошову та натуральну форми орендної плати, що не суперечило в 2011 році ст. 22 чинного Закону України "Про оренду землі" (161-14) . Тому відповідач за умовами укладених договорів зобов`язався виплачувати орендодавцю як грошову так і натуральну форму орендної плати, оскільки саме такі умови в частині форми орендної плати та способу її виплати були визначені сторонами при укладенні договору та протягом строку дії договору за взаємною згодою сторін не змінювались.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні не змогла пояснити суду причини неотримання орендної плати позивачем за первісним позовом за 2018 рік, а ОСОБА_1 вчинив активні дії для отримання належної йому частини орендної плати за 2018 рік в натуральній формі - в грудні 2018 року з`явився до контори СФГ "Сонячне" для отримання орендної плати за договорами № 414 та № 415 в натуральній формі, проте не отримав її з причин, які від нього не залежали.

Згідно відомостей, які були надані суду від СФГ "Сонячне" (а. с. 105, т. 1), вартість натуральної частини орендної плати за 2018 рік становить 7 875 грн.

За розрахунком позивача пеня за несплату орендної плати в натуральній формі за договорами оренди № 414, № 415 за 2018 рік станом на 11 серпня 2020 року за період з 13 липня 2019 року по 11 серпня 2020 року становить 18 616,50 грн.

Пунктом 29 укладених договорів оренди передбачено, що орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно сплачувати оренду плату. З пояснень представника СФГ "Сонячне" з`ясовано, що за життя ОСОБА_2, спадкоємцем якої є позивач, орендар належним чином та своєчасно виконував оранку городів. Після того, як орендовані земельні ділянки успадкував ОСОБА_1, орендар перестав здійснювати оранку городів, пояснюючи це тим, що ОСОБА_1 не надав правоустановчих документів на ті земельні ділянки, які слід поорати, не вказав адресу їх розташування. СФГ "Сонячне" не зверталося до ОСОБА_1 з запитами щодо місцезнаходження городів, які необхідно орати, хоча листування між сторонами велося регулярно, в тому числі і щодо отримання орендної плати, в тому числі і у вигляді оранки городів, про що ОСОБА_1 писав у листах (а. с. 68-70, 72-73, 75-77, т. 1). Проте СФГ "Сонячне" відповіді на вказані листи в частині повідомлення про умови здійснення оранки городів не надало, жодного разу самостійно не з`ясувало місцезнаходження земельних ділянок, які необхідно поорати. Умови укладених договорів не містить будь-яких умов щодо необхідності або обов`язку вчинення активних дій з боку орендодавця для прийняття такого виду орендної пати як оранка городів.

Листом від 11 жовтня 2019 року № 75 (а. с. 142, т. 1) СФГ "Сонячне" повідомило ОСОБА_1 про те, що господарство почало виплату орендної плати в натуральній формі, у зв`язку з чим просило з`явитися до господарства та отримати таку плату.

У відповідь на вказаний лист ОСОБА_1 листом від 26 листопада 2019 року просить видати йому натуральну форму орендної плати за 2019 рік в грошовому еквіваленті, у зв`язку з тим, що його не влаштовує якість такої продукції (а. с. 72-73, т. 1).

ОСОБА_1 не звертався за отриманням орендної плати в натуральній формі за 2019 рік.

Позиція Верховного Суду

Щодо первісних позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ "Сонячне" про стягнення орендної плати за 2019 рік та пені

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження

№ 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України (435-15) ; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (стаття 651 ЦК України).

У статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі", тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

У статтях 21, 22 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (стаття 23 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частин першої, другої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина четверта статті 613 ЦК України).

Прострочення кредитора полягає або в безпідставній відмові від прийняття належного виконання, або в невиконанні кредиторських обов`язків, або в інших діях чи бездіяльності з боку кредитора, які не дозволяють боржнику виконати зобов`язання належним чином. Якщо прострочення боржника - це прострочення у виконанні зобов`язання, то прострочення кредитора - це прострочення у прийнятті виконання зобов`язання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 705/3275/18 (провадження № 61-12851св21).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦКУкраїни).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦКУкраїни).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається, суди встановили, що у пункті 9 договорів оренди передбачено форму та розмір орендної плати, зокрема і у натуральній формі; згідно з пунктом 11 зазначених договорів орендна плата вноситься в такі строки, зокрема, в натуральній - до 31 грудня поточного року; листом від 11 жовтня 2019 року № 75 СФГ "Сонячне" повідомило ОСОБА_1, що господарство почало виплату орендної плати в натуральній формі, у зв`язку з чим просило з`явитися до господарства та отримати таку плату; у відповідь на вказаний лист ОСОБА_1 листом від 26 листопада 2019 року просив видати йому натуральну форму орендної плати за 2019 рік в грошовому еквіваленті, у зв`язку з тим, що його не влаштовує якість такої продукції; ОСОБА_1 не звертався за отриманням орендної плати в натуральній формі за 2019 рік.

Договорами оренди не передбачено механізму та підстав зміни (конвертації) форми орендної плати, а в пункті 32 цих договорів передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

За таких обставин та враховуючи, що саме ОСОБА_1 не вчинив дій щодо отримання орендної плати в натуральній формі за 2019 рік, за відсутності підстав для зміни умов договорів оренди в частині форми внесення орендної плати, суди зробили обґрунтований висновок, що вимоги про стягнення грошового еквіваленту орендної плати в натуральній формі за 2019 рік, відповідно і пені за порушення такого зобов`язання, задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічного позову СФГ "Сонячне" про зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61 -2417сво19).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження

№ 61-4393сво18) зроблено висновок, що "критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта".

У частинах першій, третій статті 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

У справі, що переглядається, суди не врахували, що умови договорів оренди № 414 та № 415 від 22 червня 2021 року свідчать, що у зобов`язанні щодо внесення орендної плати боржником є СФГ "Сонячне", а ОСОБА_1 - кредитором, наслідком прострочення кредитора є відстрочення виконання зобов`язання на час прострочення кредитора, що виключає можливість примусу кредитора до прийняття виконання зобов`язання боржником, відповідно, і застосування у спірних правовідносинах такого способу захисту як примусове виконання обов`язку в натурі.

За таких обставин у задоволенні зустрічних позовних вимог СФГ "Сонячне" про зобов`язання ОСОБА_1 виконати обов`язок в натурі судам слід було відмовити. У зв`язку з цим судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Щодо ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року про виправлення описки

Згідно з частиною першою статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень (частина друга статті 269 ЦПК України).

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року у справі № 22-ц/354/11 (провадження № 61-13870св20), на яку є посилання у касаційній скарзі, зазначено, що:

"описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність. Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки. Не є арифметичними помилками, а отже, не можуть бути виправлені застосування неправильних методик підрахунку та неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень.

Відповідно до абзацу першого пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає".

Схожі висновоки зроблені і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2020 року у справі № 521/1074/17 (провадження № 61-35161св18).

Аналіз змісту оскаржених судових рішень свідчить, що ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року резолютивну частину рішення від 17 лютого 2021 рокупро стягнення заборгованість по сплаті орендної плати доповнено словами наступного змісту "без утримання податку й інших обов`язкових платежів, відмовивши в задоволенні іншої частини позову про стягнення пені за 2018 рік, за 2019 рік" та викладено її у новій редакції. Зазначені виправлення відповідають змісту ухваленого судового рішення, не змінюють його та носять характер виправлення механічних помилок (неточностей), які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Тому аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами допущено порушення норм процесуального права в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, судові рішення у частині задоволення зустрічного позову СФГ "Сонячне" скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в його задоволенні, а в іншій оскарженій частині судові рішення залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент звернення з зустрічним позовом), ставка судового збору за подання юридичною особою позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01 січня 2020 року складає 2 102, 00 грн. Звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір в цій частині у розмірі 3 153,00 грн (2 102, 00 грн * 150 %), а сплатив лише 1 261,00 грн (в частині первісних позовних вимог - т. 2 а. с. 43), тому недоплата склала 3 153,00 грн. За подання касаційної скарги в цій частині сплачено 4 204,00 грн.

Зважаючи на часткове задоволення касаційної скарги, судові витрати ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 4 204,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок СФГ "Сонячне", а недоплачений судовий збір у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 3 153,00 грн підлягає стягненню з СФГ "Сонячне" в дохід держави.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року в частині задоволення зустрічного позову Селянського (фермерського) господарства "Сонячне" до ОСОБА_1 про зобов`язання виконати обов`язок в натурі, стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 2 102,00 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в його задоволенні.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року, з урахуванням виправлення описки у резолютивній частині рішення ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Сонячне" про стягнення орендної плати за 2019 рік та пені залишити без змін.

Стягнути із Селянського (фермерського) господарства "Сонячне" на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 4 204,00 грн.

Стягнути із Селянського (фермерського) господарства "Сонячне" в дохід держави судовий збір у розмірі 3 153,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.