296/8061/19 Про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та визнання права власності в порядку спадкування - 27.07.2023 Прийняття

Постанова

Іменем України

27 липня 2023 року

м. Київ

справа № 296/8061/19

провадження № 61-2873св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Житомирська міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_5, на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року у складі судді Татуйка Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2022 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Житомирської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та визнання права власності в порядку спадкування.

Позов мотивований тим, що вона є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, якому на підставі рішення суду належала земельна ділянка площею 0,15 га, що межує з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, на яку накладаються земельні ділянки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Просила суд:

скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 182202000:07:000:0139 (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби), площею 0,2 га у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових права на нерухоме майно, власником якої є ОСОБА_3, та відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку;

скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 182202000:07:000:0140 (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби), площею 0,1144га у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником якої є ОСОБА_4, та відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку;

визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,15 га, що межує з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у заявленому обсязі вимоги задоволеними бути не можуть, оскільки не зазначено, яке саме та чиє рішення про державну реєстрацію прав власності слід скасовувати. Не надано на дослідження суду в тому числі і актуальну станом на день розгляду справи інформацію з реєстру речових прав на нерухоме майно щодо існування взагалі таких прав, які просить скасувати позивач.

Позивачем не доведено накладення на успадковувану земельну ділянку земельних ділянок відповідачів. Так само не надано відомостей про те, що накладка має місце реально, а не лише віртуально за кадастровою картою. Відомості державного реєстратора та інших осіб з приводу наявності накладення, без висновку, наприклад, судового експерта, є припущеннями і не можуть бути покладені судом в основу судового рішення, а тому не приймаються до уваги при вирішенні заявлених вимог.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки за життя ОСОБА_6 його право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що межує з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, не було зареєстровано у встановленому законом порядку, дана земельна ділянка не увійшла до складу спадщини. Оскільки ОСОБА_1 не набула спадкові права на земельну ділянку, такі права не підлягають захисту.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2018 року у справі № 296/4158/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не має правового значення для вирішення даного спору.

Аргументи учасників справи

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, просила скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові у справі № 369/6516/16-ц від 01 серпня 2018 року (провадження № 61-1796 св17) зазначив, що позивач (як і спадкодавець ОСОБА_6 у цій справі) мав правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельну ділянку, оскільки дотримав процедури яка передує одержанню правовстановлюючого документу за землю.

Тому та обставина, що державний реєстратор відмовив позивачу у державній реєстрації прав власності на земельну ділянку за ОСОБА_6 у зв`язку із наявністю зареєстрованих прав інших громадян (відповідачів) на земельні ділянки, які накладаються на неї, свідчить про порушення права позивача на земельну ділянку (пай), обмеження його у праві правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Отже, в цьому випадку суди першої та апеляційної інстанції не врахували підстави позову ОСОБА_1, позивач незаконно позбавлена права на землю у спосіб, не передбачений законом.

Судами залишено поза увагою встановлені наявні обставини, які перешкоджали спадкодавцю (за життя) реалізувати своє право на землю та зареєструвати у встановленому порядку право власності, зокрема, внаслідок тривалих протиправних дій відповідачів.

Крім того, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції, мотивуючи прийняте рішення, також зазначив, що рішення Корольовського районного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 296/4158/17 за позовом ОСОБА_6 до відповідачів у справі ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні вказаною земельною ділянкою не має правового значення для вирішення даного спору. Разом з тим, такий висновок суду апеляційної інстанції є безпідставним, адже колегія судців, як й суд першої інстанції, не звернули уваги, що згідно вказаного судового рішення усунення перешкод судом відбулось шляхом визнання недійсними технічних документів, виготовлених та зареєстрованих на земельні ділянки кадастровий номер 182202000:07:000:0139 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби) площею 0,1 га та кадастровий номер 182202000:07:000:0140 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби) площею 01144 га, з яких одна належить відповідачам ОСОБА_3, інша ОСОБА_4 .

Існування у Державному земельному кадастрі відомостей про земельні ділянки із кадастровими номерами 182202000:07:000:0139 та 182202000:07:000:0140, реєстрація яких проведена на основі Технічної документації із землеустрою, що визнані судом недійсними - суперечить принципам об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі, що передбачені статтею 3 Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Враховуючи, що свідоцтво про право на спадщину може бути оформлене лише на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер, необхідна для такого присвоєння технічна документація може бути виготовлена на замовлення спадкоємця. Неможливість позивача виготовити технічну документацію на означену площу земельної ділянки є порушенням його прав як спадкоємця та власника.

У вересні 2022 року ГУ Держгеокадаструподало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими.

Відзив мотивований тим, що якщо говорити про факт вчинення реєстрації земельної ділянки в базі ДЗК, то її проводив кадастровий реєстратор, який є посадовою особою органу владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей. Реєстрація проводилась на підставі Закону України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) та технічної документації, яку виготовляв відповідний розробник, а не ГУ Держгеокадастру. Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Тому позивач не обґрунтував чим саме ГУ Держгеокадастру порушило його права.

Позивачем не заявлено вимоги про визнання рішення чи дії державною кадастрового реєстратора протиправними. Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 3613- VІ дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора підлягають та можуть бути окремо оскаржені до суду в порядку, встановленому законом. Позивач та його представник помилково ототожнюють повноваження державного кадастрового реєстратора із повноваженнями щодо затвердження такої технічної документації, щодо встановлення чи зміни цільового призначення земельних ділянок, щодо контролю за діяльністю виконавців робіт із землеустрою.

З матеріалів даної справи вбачається, що позивач не звертався до ГУ Держгеокадастру щодо скасування реєстрації земельної ділянки за кадастровим №1822082000:07:000:0139 та №1822082000:07:000:0140. Тому позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав, так як порушень його права з боку ГУ Держгеокадастру взагалі не було.

Оскільки за життя ОСОБА_6 його право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, що межує з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, не було зареєстровано у встановленому законом порядку, дана земельна ділянка не увійшла до складу спадщини. Оскільки позивач не набув спадкові права на цю земельну ділянку, такі права не підлягають захисту.

Також Верховний Суд у справі № 370/1854/20 зазначає, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 495/9579/16-ц, у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 910/1310/19, від 11 лютого 2022 року у справі № 915/572/17, від 05 березня 2020 року у справі № 495/9579/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19).

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

На підставі рішення Корольовського суду м. Житомира від 24 червня 2016 року у справі № 278/644/16-ц за ОСОБА_6 визнано право власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,15 га, що межує з земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 та була передана на підставі рішення загальних зборів колгоспу "Будівник комунізму" с. Глибочиця (підрозділ "Хінчанка") від 26 грудня 1968 року.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2018 року у справі № 296/4158/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 усунуто перешкоди ОСОБА_6 у володінні та користуванні зазначеною раніше земельною ділянкою, шляхом визнання недійсними технічних документацій на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 1822082000:07:000:0140 та 1822082000:07:000:0139.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6, його спадкоємцями першої черги є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку 0,15 га, яка межує із ділянкою за адресою АДРЕСА_1, у зв`язку із відсутністю зареєстрованих прав на неї за спадкодавцем.

30 січня 2019 року державним реєстратором відмовлено позивачу у державній реєстрації прав власності на успадковувану земельну ділянку у зв`язку із наявністю зареєстрованих прав інших громадян на земельні ділянки, які накладаються.

За даними Державного земельного кадастру за ОСОБА_3 13 серпня 2013 року зареєстрована земельна ділянка № НОМЕР_1 на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області площею 0,1 га з кадастровим номером 182208000:07:000:0139. Відносно земельної ділянки з кадастровим номером 182208000:07:000:0140 3 листопада 2020 рокуздійснено поділ і вона перенесена до архівного шару. Відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 182202000:07:000:0139, 182202000:07:000:0140 в Державному земельному кадастрі відсутні (а. с. 149-151).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2018 року у справі № 296/4158/17 позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Усунено перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою ОСОБА_6 шляхом визнання недійсними технічних документів, виготовлених та зареєстрованих на земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:07:000:0139 площею 0,01 га з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби" та земельну ділянку з кадастровим номером 1822082000:07:000:0140 площею 0,1144 га з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби".Судом встановлено, що на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 червня 2016 року з позивачем було укладено договір від 19 жовтня 2016 року №246 з спеціалістами ФОП ОСОБА_7 по виконанню роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1, однак було виявлено, що різним частинам земельної ділянки вже присвоєно кадастрові номери 1822082000607:000:0139 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби) площею 0,1 га та кадастровий номер 1822082000:07:00:0140 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби) площею 0,1144 га, з яких одна належить ОСОБА_3, інша ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Житомирської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та про визнання права власності в порядку спадкування

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України).

Рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 201/2288/20 (провадження № 61-7154св22).

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті стаття 344 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (частина перша статті 1218 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 травня 2020 року в справі № 910/1310/19, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що "передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Правовий висновок такого змісту викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/1279/17, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17".

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21).

Належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням (див. зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 752/3435/16 (провадження № 61-231св20).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 зазначала, що є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на земельну ділянку площею 0,15 га, що межує з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та була передана на підставі рішення загальних зборів колгоспу "Будівник комунізму" с. Глибочиця (підрозділ с. Хінчанка) від 26 січня 1968 року, право власності на яку визнано за спадкодавцем рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 червня 2016 року у справі № 278/644/16-ц; на підставі цього рішення ним укладено договір від 19 жовтня 2016 року № 246 по виконанню роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1, однак листом № 610 від 28 листопада 2016 року його було повідомлено, що при розробці документації із землеустрою встановлено, що його земельна ділянка накладається на вже сформовані земельні ділянки (кадастрові номери 182202000:07:000:0139, 182202000:07:000:0140), тому роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 призупинені та будуть поновлені після надання ним інформації щодо скасування державної реєстрації сформованих меж вищезазначених земельних ділянок та внесених відповідних змін в базу Державного земельного кадастру; згідно відомостей публічної карти земельні ділянки з кадастровими номерами 182202000:07:000:0139 та 182202000:07:000:0140 належать відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначені обставини встановлені також рішенням Корольовського районного суду м. Житомира, від 27 листопада 2018 року у справі № 296/4158/17 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яким позов задоволено шляхом визнання недійсними технічних документів, виготовлених та зареєстрованих на вказані земельні ділянки; після набрання вказаним рішенням суду законної сили, спадкодавець не встиг звернутись до державного реєстратора, тому після його смерті до державного реєстратора звернулась позивач по справі та 30 січня 2019 року державним реєстратором відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації прав власності на земельну ділянку за ОСОБА_6 у зв`язку із наявністю зареєстрованих прав інших громадян на земельні ділянки, які накладаються на неї;

суди не врахували, що рішення суду про визнання право власності за набувальною давністю на нерухоме майно є підставою набуття права власності, а тому це право входитьдо складу спадщини незалежно від того, чи здійснивспадкодавець державну реєстрацію права на це майно. У зв`язку з цим необґрунтовано відхилили доводи позивача про порушення її прав як спадкоємця спірної земельної ділянки, право власності на яку вона позбавлена зареєструвати у встановленому законом порядку внаслідок накладення на відповідну земельну ділянку земельних ділянок, зареєстрованих за відповідачами;

суди не надали оцінки доводам позивача та відповідним доказам щодо накладення земельних ділянок, і зокрема, обставинам, встановленим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2018 року у справі № 296/4158/17;

суди не з`ясували підстави позову ОСОБА_1 за кожною з пред`явлених позовних вимог та не визначили суб`єктного складу сторін за ними, зокрема, з ким з відповідачів у позивача є спір про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, кола спадкоємців, які прийняли спадщину ОСОБА_6 .

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про безпідставність позову в цій частині.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Щодо позовних вимог до ГУ Держгеокадастру

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року в справі № 335/5136/19 (провадження № 61-18942св20) зазначено, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та банком. Тому державний реєстратор є неналежним відповідачем, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора необхідно відмовити із зазначеної підстави. Тому постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні".

У справі, що переглядається, зміст позовних вимог ОСОБА_1 свідчить, що за жодною з пред`явлених вимог ГУ Держгеокадастру не є належним відповідачем, з яким у ОСОБА_1 будь-який спір про право цивільне відсутній. У зв`язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру не підлягають задоволенню з цієї підстав. Тому судові рішення в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині позовних вимог до ГУ Держгеокадастру змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Керуючись статтями 400, 402, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Житомирської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та визнання права власності в порядку спадкування скасувати.

Передати справу № 296/8061/19 в зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 31 січня 2022 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук