465/7210/15-ц Про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 26.07.2023 Прийняття

Постанова

Іменем України

26 липня 2023 року

м. Київ

справа № 465/7210/15-ц

провадження № 61-3912св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство "Укртрансгаз",

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року в складі судді Мартьянової С. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 рокув складі колегії суддів Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства"Укртрансгаз" (далі також - АТ "Укртрансгаз", відповідач, ПАТ "Укртрансгаз"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що з травня 2009 року дожовтня 2015 року працював на посаді бухгалтера першої категорії відділ обліку надання послуг з транспортування природного газу у філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз". Наказом директора УМГ "Львівтрансгаз"ПАТ "Укртрансгаз"від 05 жовтня 2015 року №80-ос позивачабуло звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. Вважає даний наказ незаконним. Зазначає, що підставами для його звільнення були накази про дисциплінарні стягнення (догани) від 27 квітня 2015 року №147 та від 12 червня 2015 року №232, службова записка начальника управління охорони об`єктів ПАТ "Укртрансгаз" ОСОБА_3 від 27 серпня 2015 року№ 7399 та акт службової перевірки обставин, викладених в службовій записці ОСОБА_3 від 15 вересня 2015 року. Зокрема, за актом службової перевірки обставин, викладених в службовій записці ОСОБА_3, на думку відповідача, позивач уперіод з 24 липня 2015 року до 12 серпня 2015 року (24 липня, 04 серпня, 05 серпня, 12 серпня) порушив наказ ДК "Укртрансгаз" від 18 вересня 2009 року № 328, наказ ПАТ "Укртрансгаз" від 13 серпня 2015 року № 334, наказ ПАТ "Укртрансгаз" від 31 липня 2015 року № 308. Крім того, наказом від 31 липня 2015 року №308 відповідач затвердив Концепцію інформаційноїбезпеки ПАТ "Укртрансгаз". З цією Концепцієюпозивач ознайомився 01 вересня 2015 року. Тому посилання відповідача на порушення позивачемвимог Концепції є безпідставними. Позивач вважає необґрунтованими твердження відповідача про невиконання ним у зазначений період вимог наказу від 13 серпня 2015 року №334. Що стосується наказу від 18 вересня 2009 року №328, то з ним позивача було ознайомлено 06 серпня 2015 року, що підтверджується відповідним журналом ознайомлення та поясненнями члена комісії ОСОБА_4 . Крім того, 05 жовтня 2015 року він не відмовлявся від надання пояснень, оскільки надав їх цього ж дня директору ОСОБА_2 . Відповідач застосував дисциплінарне стягнення з пропуском строку, встановленого статтею 148 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). При цьому, службова перевірка діяльності позивача в період з 24 липня 2015 року до 12 серпня 2015 року була проведена відповідачем неправомірно у зв`язку з відсутністю письмової згоди позивача на здійснення контролю за його доступом до інформаційно-телекомунікаційних систем відповідача.

Позивач просив: визнати незаконним та скасувати накладене на нього наказом УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 05 жовтня 2015 року №80-ос дисциплінарне стягнення у виді звільнення; поновити його на посаді бухгалтера першоїкатегорії відділу обліку надання послуг із транспортування газу філії "УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз"; стягнути з ПАТ "Укртрансгаз" середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення до дня поновлення на роботі, що на час подання позову становить 11 578,89 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач систематично без поважних причин не виконував покладені на нього службові обов`язки та до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Відповідачем дотримано процедуру звільнення позивача з роботи. При обранні виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення відповідач врахував тривалість та ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника. Відтак, суди відмовили у задоволенні як основної позовної вимоги - скасування наказу щодо звільнення і поновлення на роботі, так і похідної - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 червня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, вказавши про їх обґрунтованість зважаючи на встановлені судом належним чином фактичні обставини справи. Разом із цим, апеляційний суд відхилив як безпідставні доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення відповідачем (роботодавцем) строків, передбачених статтею 148 КЗпП України при накладенні дисциплінарного стягнення та щодо незаконності дій відповідача при проведенні моніторингу використання ОСОБА_1 ним персонального комп`ютера та доступу до мережі Інтернет в робочий час.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

14 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року. У касаційній скарзі він просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, та витребувано справу із суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року позивач вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 12 березня 2018 року у справі № 761/6874/17, від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 308/11935/17, від 17 лютого 2021 року у справі № 461/6374/19.

Касаційна скарга подана відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У квітні 2021 року представник АТ "Укртрансгаз" - адвокат Мельник О. С. надіслала засобами електронного зв`язку відзив на касаційну скаргу. Вказувала на законність оскаржуваних рішень, оскільки такі постановлені судами за належного встановлення фактичних обставин у справі. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 26 травня 2009 року працював в УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" на посаді бухгалтера першої категорії відділу обліку надання послуг з транспортування природного газу.

Наказом УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 27 квітня 2015 року № 147 ОСОБА_1 оголошено догану за використання мережі Інтернет-ресурсів не за призначенням, відвідування соцмереж, неефективного використання робочого часу, що загалом вплинуло на виконання ним посадових обов`язків.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07 квітня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року в справі № 465/3855/15-ц скасовано наказ директора УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 27 квітня 2015 року № 147 "Про дисциплінарне стягнення" про оголошення ОСОБА_1 догани.

Наказом директора філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 12 червня 2015 року № 232 за зайняття в період з 27-30 квітня 2015 року в робочий час справами, які не мають відношення до функціональних завдань та обов`язків відділу і посадових обов`язків позивача, відмову виконувати поставлені перед ним завдання, ненадання інформації на вимогу директора згідно протокольного доручення селекторної наради про виконану роботу за період 12-15 травня 2015 року та 27-29 травня 2015 року, зухвалу поведінку в частині відношення до виконання вимог посадової інструкції і правил внутрішнього трудового розпорядку, ігнорування розпоряджень начальника відділу та директора УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Наказом директора філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 12 червня 2015 року № 233 "Про внесення змін до наказу УМГ "Львівтрансгаз" від 12 червня 2015 року № 232" внесено зміни до пункту 1 наказу та викладено його в такій редакції: "Застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 - бухгалтера (з дипломом спеціаліста) першої категорії відділу обліку надання послуг з транспортування газу апарату УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз".

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року, у справі № 465/4765/15-ц відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу директора УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 12 червня 2015 року № 232 "Про дисциплінарне стягнення" та наказу директора УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" № 233 від 12 червня 2015 року "Про внесення змін до наказу УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 12 червня 2015 року № 232.

Наказом директора УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 05 жовтня 2015 року № 80-ос "Про звільнення" ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Підставою для винесення наказу від 05 жовтня 2015 року № 80-ос зазначено: наказ УМГ "Львівтрансгаз" від 24 липня 2015 року № 147 "Про дисциплінарне стягнення"; наказ УМГ "Львівтрансгаз" від 12 червня 2015 року № 232 "Про дисциплінарне стягнення"; службова записка начальника управління охорони об`єктів ПАТ "Укртрансгаз" ОСОБА_3 від 27 серпня 2015 року; акт службової перевірки обставин, викладених у службовій записці начальника управління охорони об`єктів ПАТ "Укртрансгаз" ОСОБА_3 від 15 вересня 2015 року; акт про відмову ОСОБА_1 надати письмове пояснення від 05 жовтня 2015 року; постанова Первинної профспілкової організації працівників апарату УМГ "Львівтрансгаз" від 30 вересня 2015 року № 09-15.

Відповідно до проведеного відповідачем моніторингу робочого часу позивача останній:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 5 годин 59 хвилин робочого часу відвідував сайти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ІНФОРМАЦІЯ_9 ; займався оформленням позовної заяви про скасування дисциплінарного стягнення, тобто складав документ, який не має відношення до його виробничих обов`язків, а є його особистою справою;

- ІНФОРМАЦІЯ_10 протягом 6 годин 27 хвилин відвідував сайти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ІНФОРМАЦІЯ_13 ; ІНФОРМАЦІЯ_14 ; ІНФОРМАЦІЯ_15 ; ІНФОРМАЦІЯ_7 ; зокрема, позивач цікавився вирощуванням білих грибів, опеньок, глив на садовій ділянці;

- ІНФОРМАЦІЯ_10 протягом 5 годин 31 хвилини робочого часу переглядав сайти в мережі Інтернет ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_16 ; ІНФОРМАЦІЯ_17 );

- ІНФОРМАЦІЯ_18 протягом 4 годин 52 хвилин переглядав сайти в мережі Інтернет ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_19 ), ознайомлювався зі зразками процесуальних документів, а саме, скарг на дії прокуратури. У цей день ОСОБА_1 також розмістив пост на сторінці facebook.com у некоректній (образливій) формі щодо керівників АТ "Укртрансгаз".

Як зазначено у службовій записці начальника управління охорони об`єктів ПАТ "Укртрансгаз" ОСОБА_3 від 27 серпня 2015 року бухгалтер першої категорії ОСОБА_1 систематично відвідує в робочий час Інтернет ресурси, які не пов`язані з виробничою необхідністю, не дотримується трудової дисципліни, неефективно використовує робочий час, ставить під загрозу збереження службової та комерційної таємниці, чим порушує виконання наказів ПАТ "Укртрансгаз" від 30 липня 2014 року № 238 "Щодо організації інформаційної безпеки в ПАТ "Укртрансгаз", від 31 липня 2015 року № 308 "Щодо Концепції інформаційної безпеки ПАТ "Укртрансгаз", від 18 серпня 2009 року № 328 "Щодо правил користування персональними комп 'ютерами в ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України". Спілкуючись зі сторонніми особами в соціальних мережах ОСОБА_1 допускає образливі висловлювання щодо ПАТ Укртрансгаз" та її керівництва, ставить під сумнів законність перебування їх на займаних посадах та вчинення дій.

За актом службової перевірки обставин, викладених у службовій записці начальника управління охорони об`єктів ПАТ "Укртрансгаз" ОСОБА_3 від 15 вересня 2015 року ОСОБА_1 значну частину робочого дня проводить в мережі Інтернет, відвідуючи сайти, не пов`язані з виробничою діяльністю, в тому числі соціальні мережі (Вконтакте, Фейсбук, Твіттер), створює документи, які не передбачені його функціональними обов`язками, не дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог виробничого процесу, систематично порушує трудову дисципліну. Посадові обов`язки бухгалтера першої категорії відділу обліку надання послуг із транспортування газу ОСОБА_1 не передбачають виробничої необхідності використання соціальних мереж (Вконтакте. Фейсбук, Твіттер) при виконанні виробничих завдань. Завдань щодо пошуку різноманітної інформації та створення документів, які не передбачені його функціональними обов`язками в мережі Інтернет ОСОБА_1 не отримував.

Згідно Витягу з постанови Первинної профспілкової організації працівників апарату управління УМГ "Львівтрансгаз" від 30 вересня 2015 року № 09-15 профспілкова організація надала згоду на звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв`язку із систематичним невиконанням працівником трудових обов`язків (за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України).

05 жовтня 2015 року ОСОБА_1 було запропоновано надати письмове пояснення з приводу проведеної щодо нього службової перевірки, однак він відмовився, про що складено відповідний акт від 05 жовтня 2015 року (про відмову працівника надати письмове пояснення).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право

на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (тут і далі - в редакції на час звільнення позивача) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

За частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (частина перша статті 147-1 КЗпП України).

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок (постанова Верховного Суду від 09 грудня 2021 року в справі № 489/58/20).

Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, встановлено наступне.

Наказом директора філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 12 червня 2015 року № 232 за зайняття в період з 27-30 квітня 2015 року в робочий час справами, які не мають відношення до функціональних завдань та обов`язків відділу і посадових обов`язків позивача, відмову виконувати поставлені перед ним завдання, ненадання інформації на вимогу директора згідно протокольного доручення селекторної наради про виконану роботу за період 12-15 травня 2015 року та 27-29 травня 2015 року, зухвалу поведінку в частині відношення до виконання вимог посадової інструкції і правил внутрішнього трудового розпорядку, ігнорування розпоряджень начальника відділу та директора УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Наказом директора філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 12 червня 2015 року № 233 "Про внесення змін до наказу УМГ "Львівтрансгаз" від 12 червня 2015 року № 232" внесено зміни до пункту 1 наказу та викладено його в такій редакції: "Застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 - бухгалтера (з дипломом спеціаліста) першої категорії відділу обліку надання послуг з транспортування газу апарату УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз".

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року, у справі № 465/4765/15-ц відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу директора УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 12 червня 2015 року № 232 "Про дисциплінарне стягнення" та наказу директора УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" № 233 від 12 червня 2015 року "Про внесення змін до наказу УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 12 червня 2015 року № 232.

Верховний Суд, залишаючи постановою від 27 березня 2019 року в силі рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2015 року (та скасовуючи рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 березня 2016 року) в справі № 465/4765/15-ц, вказав, зокрема таке. Апеляційний суд не перевірив аргументів відповідача про зайняття ОСОБА_1 в робочий час справами, які не мають відношення до функціональних завдань та обов`язків відділу і його посадових обов`язків, що також слугувало підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, тому дійшов безпідставного висновку про скасування рішення суду першої інстанції; апеляційний суд не врахував, що зайняття ОСОБА_1 в робочий час справами, які не мають відношення до функціональних завдань та обов`язків відділу і його посадових обов`язків, є окремою підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Наказом директора УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" від 05 жовтня 2015 року № 80-ос "Про звільнення" ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Підставою для винесення наказу від 05 жовтня 2015 року № 80-ос зазначено: наказ УМГ "Львівтрансгаз" від 24 липня 2015 року № 147 "Про дисциплінарне стягнення"; наказ УМГ "Львівтрансгаз" від 12 червня 2015 року № 232 "Про дисциплінарне стягнення"; службова записка начальника управління охорони об`єктів ПАТ "Укртрансгаз" ОСОБА_3 від 27 серпня 2015 року; акт службової перевірки обставин, викладених у службовій записці начальника управління охорони об`єктів ПАТ "Укртрансгаз" ОСОБА_3 від 15 вересня 2015 року; акт про відмову ОСОБА_1 надати письмове пояснення від 05 жовтня 2015 року; постанова Первинної профспілкової організації працівників апарату УМГ "Львівтрансгаз" від 30 вересня 2015 року № 09-15.

Відповідно до проведеного відповідачем моніторингу робочого часу позивача останній: ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 5 годин 59 хвилин робочого часу відвідував сайти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ІНФОРМАЦІЯ_9 ; займався оформленням позовної заяви про скасування дисциплінарного стягнення, тобто складав документ, який не має відношення до його виробничих обов`язків, а є його особистою справою; ІНФОРМАЦІЯ_10 протягом 6 годин 27 хвилин відвідував сайти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ІНФОРМАЦІЯ_13 ; ІНФОРМАЦІЯ_14 ; ІНФОРМАЦІЯ_15 ; ІНФОРМАЦІЯ_7 ; зокрема, позивач цікавився вирощуванням білих грибів, опеньок, глив на садовій ділянці; ІНФОРМАЦІЯ_10 протягом 5 годин 31 хвилини робочого часу переглядав сайти в мережі Інтернет ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_16 ; ІНФОРМАЦІЯ_17 ); ІНФОРМАЦІЯ_18 протягом 4 годин 52 хвилин переглядав сайти в мережі Інтернет ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_19 ), ознайомлювався зі зразками процесуальних документів, а саме, скарг на дії прокуратури. У цей день ОСОБА_1 також розмістив пост на сторінці facebook.com у некоректній (образливій) формі щодо керівників АТ "Укртрансгаз".

За актом службової перевірки обставин, викладених у службовій записці начальника управління охорони об`єктів ПАТ "Укртрансгаз" ОСОБА_3 від 15 вересня 2015 року ОСОБА_1 значну частину робочого дня проводить в мережі Інтернет, відвідуючи сайти, не пов`язані з виробничою діяльністю, в тому числі соціальні мережі (Вконтакте, Фейсбук, Твіттер), створює документи, які не передбачені його функціональними обов`язками, не дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог виробничого процесу, систематично порушує трудову дисципліну. Посадові обов`язки бухгалтера першої категорії відділу обліку надання послуг із транспортування газу ОСОБА_1 не передбачають виробничої необхідності використання соціальних мереж (Вконтакте. Фейсбук, Твіттер) при виконанні виробничих завдань. Завдань щодо пошуку різноманітної інформації та створення документів, які не передбачені його функціональними обов`язками в мережі Інтернет ОСОБА_1 не отримував.

ОСОБА_1 не спростовано інформацію, викладену в зазначеному акті від 15 вересня 2015 року.

Наведені в акті від 15 вересня 2015 року дії позивача є порушенням Правил внутрішнього трудового розпорядку відповідача, зокрема, пунктів "а", "г", "е" пункту 3.2. розділу 3, якими передбачено у тому числі такі основні обов`язки працівників АТ "Укртрансгаз": а) чесна і сумлінна праця, дотримання трудової дисципліни, ефективне використання робочого часу; г) підвищення ефективності і якості роботи, технологічної і виробничої дисципліни; е) ініціативність, раціональне і економне використання коштів, техніки, обладнання, ресурсів, майна, електроенергії, витратних матеріалів, робочого часу, ефективне використання обчислювальної та іншої організаційної техніки.

З огляду на викладене, суди правильно встановили, що відповідач довів системність невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку

Судами встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення відповідач не отримав від ОСОБА_1 письмові пояснення за фактом порушення трудової дисципліни, оскільки останній відмовився від їх надання, що підтверджено актом від 05 жовтня 2015 року. Зміст даного акту не спростований позивачем.

У частині першійстатті 43 КЗпП України зазначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 3 частини першої статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судами встановлено, що згідно Витягу з постанови Первинної профспілкової організації працівників апарату управління УМГ "Львівтрансгаз" від 30 вересня 2015 року № 09-15 профспілкова організація надала згоду на звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв`язку із систематичним невиконанням працівником трудових обов`язків (за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Верховний Суд погоджується із висновком судів, що при видачі наказу від від 05 жовтня 2015 року № 80-ос про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідач не допустив порушення вимог трудового законодавства. Відтак, оскаржуваний наказ не може бути визнаний незаконним та скасованим, а тому відсутні підстави для поновлення позивача на роботі.

Згідно статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулося на законних підставах, позовні вимоги в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Ураховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши належними чином надані докази та встановивши фактичні обставини у справі, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав їх необґрунтованості.

Колегія суддів Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо ухвалення оскаржуваних рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 12 березня 2018 року у справі № 761/6874/17, від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 308/11935/17, від 17 лютого 2021 року у справі № 461/6374/19, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У справі № 761/6874/17 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду (яким скасовано рішення місцевого суду в частині відмови у визнанні наказу від 09 грудня 2016 року № 60-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4." та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано зазначений наказ незаконним, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін) вказав, зокрема, таке. Суди, встановивши, що позивач порушила трудову дисципліну, а відповідачем дотримано процедуру та строк накладення дисциплінарного стягнення, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання наказу від 23 листопада 2016 року № 56-к незаконним та його скасування. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним наказу від 9 грудня 2016 року № 60-к про оголошено позивачу догани в зв`язку з виявленням факту порушення нею умов трудового договору та Правил ділової поведінки, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що у зазначеному наказі не вказано, які саме порушення трудового договору та трудової дисципліни вчинені позивачем за період притягнення її до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом від 23 листопада 2016 року № 56-к, а звернення позивача до керівництва з питань професійної діяльності не є порушенням трудової дисципліни.

У справі № 664/2820/15-ц Верховний Суд, скасовуючи судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів від 12 серпня 2015 року № 107-к та № 109-к та постановляючи рішення про задоволення цих вимог (визнання незаконним та скасування наказу Цюрупинської (Олешківської) районної стоматологічної поліклініки від 12 серпня 2015 року № 107-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря стоматолога хірурга ОСОБА_2 у вигляді догани"; визнання незаконним та скасування наказу Цюрупинської (Олешківської) районної стоматологічної поліклініки від 12 серпня 2015 року № 109-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря стоматолога-хірурга ОСОБА_2 у вигляді оголошення догани), виходив із такого. Підставою для видачі наказу від 12 серпня 2015 року № 109-к стала доповідна завідуючого терапевтичним відділенням ОСОБА_5 від 08 червня 2015 року, доповідна головного бухгалтера ОСОБА_6 від 08 червня 2015 року, доповідна головної медсестри ОСОБА_6 від 08 червня 2015 року, наказ від 19 червня 2015 року № 07-ср "Про проведення службового розслідування про незаконні дії лікаря-стоматолога хірурга ОСОБА_2 у період відпустки", акт проведення службового розслідування від 23 липня 2015 року, які свідчать, що ОСОБА_2 був присутній на робочому місці та виконував роботу 05 червня 2015 року. Аналізуючи зміст указаних доповідних, наказів та актів про проведення службового розслідування, колегія суддів не може погодитися з висновками апеляційного суду про правомірність наказів від 12 серпня 2015 року № 107-к та № 109-к про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, оскільки зазначені документи не містять у собі достатніх даних про винні дії ОСОБА_2 щодо порушення встановлених трудових обов`язків, які б могли бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності і оголошення догани, та бере до уваги висновок апеляційного суду про наявний конфлікт між працівником та роботодавцем, недоведеність настання негативних наслідків, вік позивача та його досвід роботи.

У справі № 452/970/17 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення (про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказів: "Про дисциплінарну відповідальність", "Про притягнення до відповідальності", "Про тимчасове відсторонення (усунення) від виконання повноважень", "Про тимчасове виконання обов`язків директора"; про дострокове розірвання контракту та визнання його чинним, поновлення на роботі, визнання недійсним запису у трудовій книжці по звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав, зокрема, таке. Суди, дійшовши висновку, що позивач не виконував умови контракту, обмежилися лише змістом довідки перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства (далі - ДП) службової записки голови комісії з перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП за період з 01 січня 2016 року до 14 лютого 2017 року включно ОСОБА_4, довідки про проведення перевірки організації та стану правової роботи ДП від 09 березня 2017 року, протоколу № 4 від 15 березня 2017 року засідання балансової комісії з розгляду фінансово-господарського стану ДП ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" за 2016 рік. Суди не навели мотивів прийняття або відхилення аргументів позивача про те, що визначеними в оскарженому наказі причинами звільнення є не порушення конкретних умов контракту, а порушення вимог статуту ДП, незабезпечення високого рівня виконавської дисципліни, неналежне виконання наказів і доручень ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", вчинення дій, які суперечать інтересам дочірнього підприємства. Висновки щодо наявності у ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" підстав для звільнення позивача суди мотивували, зокрема, датованою 22 березня 2017 року довідкою перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП, тоді як наказ про звільнення позивача виданий 16 березня 2017 року. Оскаржений наказ про звільнення обґрунтований, зокрема, попереднім притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності, тоді як позивач звільнений через порушення ним умов контракту згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, а не на підставах порушення працівником трудової дисципліни (пункти 3, 4, 7, 8 статті 40, пункт 1 статті 41 КЗпП України). З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про законність звільнення позивача є передчасними.

У справі № 308/11935/17 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову апеляційного суду (про скасування: наказу головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 17 жовтня 2017 року № 279/к "Про догану" в частині пункту 1 "Оголосити догану ОСОБА_1 завідувачу абдомінальним відділенням"; наказу головного лікаря Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру від 24 листопада 2017 року № 330/к "Про догану"), вказав, зокрема, таке. Встановивши, що оспорюваний наказ від 17 жовтня 2017 року № 279/к не містить, ким саме вчинені порушення трудової дисципліни, якими самими конкретними діями ОСОБА_1 було допущено порушення трудової дисципліни, у чому саме проявилось порушення та не зазначено в чому саме полягає халатне відношення позивача до своїх обов`язків та в чому проявляється відсутність знань директивних документів, не вказано, у чому саме є провина позивача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

У справі № 461/6374/19 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення (про скасування наказу т.в.о. президента АТ "Укртрансгаз" від 29 травня 2019 року № 07-м/к "Про дисциплінарне стягнення"), погодився із судами, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить фактичних і конкретних даних щодо причин накладення стягнення, загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які він допустив у роботі. Не містить посилання на конкретні обставини порушення трудової дисципліни та неналежність виконання працівником посадових обов`язків, що свідчить про відсутність систематичних порушень і невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які могли бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання оскаржуваного наказу незаконним, оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді догани було застосовано роботодавцем до позивача без достатнього обґрунтування наявності для цього підстав.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що суди у справі, що переглядається, не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у наведених як приклад постановах касаційного суду, оскільки у цих постановах, та у справі, що є предметом перегляду, відмінними є, зокрема, предмети позовів та встановлені фактичні обставини.

Інші аргументи касаційної скарги позивача є ідентичними доводам його апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку і його висновки є достатньо аргументованими. У зв`язку із цим Верховний Суд вважає, що відсутні підстави повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Наведені у касаційній скарзі інші аргументи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, оскільки в силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Отже, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися.

Проаналізувавши зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами ухвалені рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі наданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа "Пономарьов проти України", рішення від 03 квітня 2008 року).

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за їх межі судом касаційної інстанції не встановлено.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Судами повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук