357/8085/19 Про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - 26.07.2023 Прийняття

щодо постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 357/8085/19, провадження № 61-3948св21, за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Сидори" до ОСОБА_1, Фермерського господарства "Пролісок", Фермерського господарства "Дари Ланів", державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі.

У липні 2019 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Сидори" (далі - ПОСП "Сидори") звернулося з позовом до ОСОБА_1, Фермерського господарства "Пролісок" (далі - ФГ "Пролісок"), Фермерського господарства "Дари Ланів" (далі - ФГ "Дари Ланів"), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. (далі - державний реєстратор Ілюшина М. О.) про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі.

Позов обґрунтований тим, що 05 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПОСП "Сидори" укладено договір оренди землі № 5 (далі - договір № 5), згідно з яким позивач отримав у користування земельну ділянку загальною площею 2,85 га, кадастровий номер 3220486000:04:011:0032, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі - спірна земельна ділянка), строком на десять років.

26 січня 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімська Н. І. (далі - державний реєстратор Бурімська Н. І.) провела державну реєстрацію права оренди ПОСП "Сидори" згідно з договором № 5, індексний номер 18841045.

Протягом усього строку дії договору № 5 позивач користується спірною земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і сплачує орендну плату.

З лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії, що спрямовані на позбавлення ПОСП "Сидори" права користування спірною земельною ділянкою за договором № 5.

За скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами Міністерство юстиції України відповідно до наказу від 15 березня 2018 року № 728/5 (далі - Наказ № 728/5) скасувало рішення державного реєстратора Бурімської Н. І., індексний номер 18841045, про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ПОСП "Сидори".

05 березня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди землі № 2 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліта-2010" (далі - ТОВ "Еліта-2010"), який було розірвано.

26 листопада 2018 року приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І. В. посвідчив заяву ОСОБА_1 про поділ спірної земельної ділянки на дві: кадастрові номери 3220486000:04:011:0041 і 3220486000:04:011:0042.

Поділ спірної земельної ділянки здійснено без отримання згоди ПОСП "Сидори" та без погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу.

У подальшому державний реєстратор Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, сформовані внаслідок поділу спірної земельної ділянки, за ОСОБА_1

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договори оренди земельних ділянок від 10 грудня 2018 року № 10 С, згідно з якими передала в оренду ФГ "Пролісок" земельну ділянку, кадастровий номер 3220486000:04:011:0041, ФГ "Дари Ланів" - земельну ділянку, кадастровий номер 3220486000:04:011:0042.

14 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М. О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки, кадастрові номери 3220486000:04:011:0041 і 3220486000:04:011:0042, за ФГ "Пролісок" та ФГ "Дари Ланів" відповідно.

Скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ПОСП "Сидори" права оренди на спірну земельну ділянку не припинило це право і не вплинуло на його дійсність.

Договір № 5 дійсний, у судовому порядку не оспорений, строк оренди не закінчився. Будь-які підстави для розірвання або припинення договору № 5 відсутні.

Поділ спірної земельної ділянки проведений без відома та згоди позивача, з порушенням вимог частини дванадцятої статті 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) та не припинив право оренди ПОСП "Сидори".

ПОСП "Сидори" просило:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 10 С, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Пролісок", щодо земельної ділянки загальною площею 1,425 га, кадастровий номер 3220486000:04:011:0041;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 10 С, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Дари Ланів", щодо земельної ділянки загальною площею 1,425 га, кадастровий номер 3220486000:04:011:0041;

- скасувати рішення державного реєстратора Ілюшиної М. О. від 14 грудня 2018 року, індексний номер 44602675, про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки загальною площею 1,425 га, кадастровий номер 3220486000:04:011:0041, припинити право оренди ФГ "Пролісок" на земельну ділянку загальною площею 1,425 га, кадастровий номер 3220486000:04:011:0041, що виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 10 С, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Пролісок";

- скасувати рішення державного реєстратора Ілюшиної М. О. від 14 грудня 2018 року, індексний номер 44602639, про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки загальною площею 1,425 га, кадастровий номер 3220486000:04:011:0042, припинити право оренди ФГ "Дари Ланів" на земельну ділянку загальною площею 1,425 га, кадастровий номер 3220486000:04:011:0041, що виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 10 С, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Дари Ланів";

- витребувати із незаконного володіння та користування ФГ "Пролісок" на користь ПОСП "Сидори" земельну ділянку загальною площею 1,425 га, кадастровий номер 3220486000:04:011:0041, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

- витребувати із незаконного володіння та користування ФГ "Дари Ланів" на користь ПОСП "Сидори" земельну ділянку загальною площею 1,425 га, кадастровий номер 3220486000:04:011:0042, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

- внести зміни до договору № 5, виклавши його в новій редакції.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2020 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що скасувавши рішення державного реєстратора Бурімської Н. І. про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ПОСП "Сидори", держава офіційно не визнає і не підтверджує факту набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, належну ОСОБА_1, оскільки відомості про реєстрацію права оренди виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наказ № 728/5 є чинним, судового рішення про його скасування позивач не надав.

Суд першої інстанції посилався на те, що за відсутності державної реєстрації договору, а також у разі скасування незаконно проведеної державної реєстрації права оренди, договір № 5 є таким, що не набрав чинності, тому ПОСП "Сидори" не набуло прав орендаря за цим договором.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ПОСП "Сидори" не довело, що оспорюваними договорами оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 10 С щодо сформованих земельних ділянок, кадастрові номери 3220486000:04:011:0041 і 3220486000:04:011:0042, було порушено його права на момент реєстрації цих договорів, чи на момент пред`явлення позову, враховуючи, що державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за позивачем була скасована, що вказує на відсутність права оренди.

Суд першої інстанції зазначив, що на час розгляду справи спірна земельна ділянка поділена, сформовано дві нові земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери та передано у власність ОСОБА_1 . Тобто спірної земельної ділянки не існує як об`єкта цивільних прав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний спосіб захисту порушеного права - скасування рішення державного реєстратора, яке вичерпало свою дію, не поновлює права позивача, тому не є належним способом захисту.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року заяву ФГ "Пролісок", подану адвокатом Шовкопляс С. П., про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат задоволено. Стягнено з ПОСП "Сидори" на користь ФГ "Пролісок" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1, подану адвокатом Червінчиком Є. Е., про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат задоволено. Стягнено з ПОСП "Сидори" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Додаткові рішення суду першої інстанції обґрунтовані тим, що ухвалюючи рішення від 04 листопада 2020 року суд не вирішив питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу відповідно до статті 141 ЦПК України.

Суд дійшов висновку про задоволення заяв ФГ "Пролісок" і ОСОБА_1, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатами робіт, час, витрачений адвокатами на виконання цих робіт, принцип розумності та справедливості, а також те, що у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2020 року залишене без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильними, оскільки державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була скасована 15 березня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції вказав, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Суд апеляційної інстанції посилався на те, що згідно з пунктом 37 договору № 5 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року змінено. Зменшено розмір судових витрат на професійну правничу допомогу з 10 000, 00 грн до 5 000,00 грн.

Постанови суду апеляційної інстанції обґрунтовані тим, що згідно з протоколами судових засідань представники ФГ "Пролісок" та ОСОБА_1 участі в них не брали. Відповідно до матеріалів справи ФГ "Пролісок" та ОСОБА_1 відзиви на апеляційну скаргу не подали, а лише - письмові пояснення.

Зазначені адвокатами в описах наданих послуг години роботи, а саме: дослідження матеріалів у справі, вивчення судової практики, узгодження правової позиції - загальний витрачений час 6 годин (адвокатом ФГ "Пролісок") та 10 годин (адвокатом Рябоконь З. Г.), є завищеними та необґрунтованими.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаних адвокатами робіт, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені представником ФГ "Пролісок" витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та представником ОСОБА_1 - в розмірі 25 000,00 грн є завищеними.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнено з ПОСП "Сидори" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, на користь ФГ "Пролісок" - у розмірі 6 000,00 грн, на користь ФГ "Дари Ланів" - у розмірі 6 000,00 грн.

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували практику Верховного Суду, що договори оренди землі, які укладено після 01 січня 2013 року, набирають чинності з моменту їх підписання сторонами, а скасування рішення про державну реєстрацію права оренди не впливає на дійсність договору оренди землі.

Суди попередніх інстанцій помилково ототожнили державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, що призвело до помилкового застосування частини першої статті 210 ЦК України та помилкового висновку, що договір № 5 не набрав чинності.

Суди не врахували, що при існуванні декількох договорів найму однієї й тієї ж речі різними наймачами, перевагу необхідно надати договору, який був укладений раніше.

Суди не врахували, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ПОСП "Сидори" не призвело до припинення права оренди, яке підлягає захисту, оскільки було порушено відповідачами.

Суди попередніх інстанції не застосували правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, провадження № 14-737цс19, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, провадження № 11-374апп18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, провадження № 14-376цс18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17, провадження № 12-2гс19, від 05 червня 2019 року у справі № 392/1829/17, провадження № 14-173цс19, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18; постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 912/3294/18, від 02 жовтня 2020 року у справі № 912/3295/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 291/421/17, від 19 грудня 2018 року у справі № 291/422/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 291/426/17, від 23 травня 2018 року у справі № 704/1551/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 910/21911/14, від 20 лютого 2019 року у справі № 917/410/18, від 15 липня 2020 року у справі № 915/476/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, провадження № 61-7648св20.

Заявник вважає, що справу потрібно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки у її постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, провадження № 14-338цс19, некоректно сформульовані висновки, через що сформувалась різна судова практика Верховного Суду. Пропонує відступити від висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, провадження № 14-338цс19, шляхом їх уточнення, а саме чіткого розмежування моменту укладення і набрання чинності для договорів оренди землі, укладених до 01 січня 2013 року та після цієї дати, вказавши, що договори, які укладені до 01 січня 2013 року набирають чинності з моменту їх державної реєстрації, а укладені після - з моменту їх підписання сторонами. Потрібно розмежувати поняття державної реєстрації договору оренди землі та державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

Касаційна скарга на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року за заявою, поданою адвокатом Шовкоплясом С. П. в інтересах ФГ "Пролісок", мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що ФГ "Пролісок" без поважних причин не дотрималось частини першої статті 134 і пункту 9 частини третьої статті 178 ЦПК України, не подало до суду відзив з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які ФГ "Пролісок" понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, та в порушення статті 141 ЦПК України суди поклали ці витрати на позивача.

Посилається на судову практику, а саме: висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, провадження № 12-110гс19, Верховного Суду, викладені у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 504/2755/16-ц, провадження № 61-47991св18, від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15-ц, провадження № 61-18762св19, від 22 січня 202 року у справі № 551/1136/17, провадження № 61-18394св19.

Мотиви, наведені у касаційній скарзі на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року за заявою, поданою адвокатом Червінчиком Є. Е. в інтересах ОСОБА_1, аналогічні мотивам, викладеним у касаційній скарзі на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року за заявою, поданою адвокатом Шовкоплясом С. П. в інтересах ФГ "Пролісок".

Короткий зміст та мотиви постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 рокукасаційні скарги ПОСП "Сидори" залишено без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року; додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, ухвалені за заявою ФГ "Пролісок"; додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, ухвалені за заявою ОСОБА_1 - залишено без змін.

Стягнено з ПОСП "Сидори" на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, в розмірі 10 000, 00 грн.

Стягнено з ПОСП "Сидори" на користь ФГ "Пролісок" відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, в розмірі 10 000, 00 грн.

Стягнути з ПОСП "Сидори" на користь ФГ "Дари Ланів" відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, в розмірі 10 000, 00 грн.

Верховний Суд в частині вирішення справи по суті виходив з таких міркувань.

У справі, що переглядається, основним питанням Верховний Суд вважав те, чи порушені права та інтереси ПОСП "Сидори", право оренди якого скасоване та не відновлене, укладенням наступних договорів оренди щодо спірної земельної ділянки.

Верховний Суд виходив з того, що в пункті 37 договору № 5 сторони визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Верховний Суд врахував, що на момент підписання оспорюваного договору оренди у чинному на той момент законодавстві не передбачалася можливість саме його державної реєстрації, а лише державна реєстрація певного права оренди, що виникало на підставі укладеного договору. Тож Верховний Суд з метою вирішення цього спору дав тлумачення цьому пункту договору (щодо визначення моменту укладення договору, пов`язаного з його державною реєстрацією).

Застосовуючи правило про розумне читання умов договору, Верховний Суд керувався тим, що поза очевидним та розумним сумнівом сторони у пункті 37 договору мали на увазі, що він вважатиметься укладеним саме після внесення до відповідного Державного реєстру запису про право оренди на підставі такого договору.

Відповідно до матеріалів справи право оренди земельної ділянки ПОСП "Сидори" на підставі договору оренди землі від 05 серпня 2013 року зареєстровано 26 січня 2015 року.

Проте відповідне рішення державного реєстратора Бурімської Н. І. скасоване Наказом № 728/5 як таке, що прийняте з порушенням законодавства. Цього ж дня до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за ПОСП "Сидори".

На час розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій Наказ № 728/5 у встановленому законом порядку не визнаний незаконним та не скасований.

Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме скасовується державна реєстрація речового права і особа відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 125 ЗК України вважається такою, що не має відповідного речового права.

Верховний Суд дійшов висновку, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, провадження № 14-65цс22, потрібно застосовувати з урахуванням фактичних обставин конкретної справи. Визначальним у таких оцінках є саме дійсність (чинність) права оренди первісного орендаря, якщо такий договір датований після 01 січня 2013 року.

За умови нездійснення (неіснування) державної реєстрації права оренди, як і за умови скасування незаконно проведеної реєстрації цього права, договір оренди фактично є таким, що не набрав чинності, а особа не має (не набуває) прав орендаря за таким договором. Наявність договору оренди землі, який не набрав чинності, не свідчить про те, що його сторони набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору, а відтак не є перешкодою для власника земельної ділянки для її поділу, укладення та державної реєстрації іншого договору оренди землі з іншим орендарем.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які, встановивши, що на час державної реєстрації права оренди земельних ділянок за ФГ "Дари Ланів" та ФГ "Пролісок" такого права у ПОСП "Сидори" не було внаслідок скасування наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 728/5 рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за позивачем, дійшли обґрунтованих висновків про те, що права та інтереси позивача не були порушені відповідачами і відмовили у задоволенні позову з цієї підстави.

Також Верховний Суд врахував, що позивач визначив одним з відповідачів державного реєстратора Ілюшину М. О., яка не є належним відповідачем у такій категорії справ, оскільки спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно потрібно розглядати як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у таких справах має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Проте у касаційній скарзі на судові рішення, ухвалених за наслідками вирішення спору по суті, не наведено доводів щодо вирішення судами спору до державного реєстратора як до неналежного відповідача. Підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги Верховний Суд не встановив. Додатково враховано, що наведені висновки не вплинули на правильність остаточного вирішення спору судами, які обґрунтовано відмовили ПОСП "Сидори" в задоволенні позову.

Мотиви окремої думки

У справі, що переглядається, суди вирішили спір за позовом ПОСП "Сидори" до ОСОБА_1, ФГ "Пролісок", ФГ "Дари Ланів", державного реєстратора Ілюшиної М. О. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі.

За результатами розгляду цієї справи по суті судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій у позові ПОСП "Сидори" відмовлено.

Водночас у провадженні Верховного Суду вже перебували аналогічні справи, зокрема, справа № 357/8104/19 за позовом ПОСП "Сидори" до ОСОБА_3, ФГ "Пролісок", ФГ "Дари ланів",державного реєстратора Ілюшиної М. О. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі та справа № 357/8232/19 за позовом ПОСП "Сидори" до ОСОБА_4, ФГ "Пролісок", ФГ "Дари ланів", державного реєстратора Ілюшиної М. О. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі.

Обставини справи № 357/8085/19, що переглядається, є аналогічними обставинам справ № 357/8104/19 та № 357/8232/19.

У справах № 357/8104/19 та № 357/8232/19 встановлено, що фізичні особи ( ОСОБА_4 іОСОБА_3 ), що є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, надали їх в оренду ПОСП "Сидори" строком на 10 років, уклавши договори оренди у 2013 та 2014 роках. У 2014 і 2015 роках ПОСП "Сидори" здійснило державну реєстрацію права оренди на ці земельні ділянки.

У пункті 37 договорів оренди землі у справах № 357/8104/19 та № 357/8232/19 сторони закріпили, що ці договори набирають чинності після їх підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Наказом № 729/5 задоволено колективну скаргу громадян, зокрема ОСОБА_4 і ОСОБА_3, та скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ПОСП "Сидори" на належні їм земельні ділянки, права оренди на які оскаржувались у справах № 357/8104/19 та № 357/8232/19.

05 березня 2018 року ОСОБА_4 і ОСОБА_3 уклали з іншим орендарем -ТОВ "Еліта-2010" договори оренди своїх земельних ділянок, які розірвано 04 грудня 2018 року.

ОСОБА_4 іОСОБА_3 здійснили поділ своїх земельних ділянок на дві та 10 грудня 2018 року уклали договори оренди землі з ФГ "Пролісок" та ФГ "Дари ланів".

Постановою Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 357/8104/19, провадження № 61-399св21, касаційну скаргу ПОСП "Сидори" задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року скасовано.

Позов ПОСП "Сидори" до ОСОБА_3 ФГ "Пролісок", ФГ "Дари ланів", державного реєстратора Ілюшиної М. О. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі задоволено частково. Визнано недійсними договори оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 20 С, укладені між ОСОБА_3 та ФГ "Пролісок", і між ОСОБА_3 та ФГ "Дари ланів".

Скасовано рішення державного реєстратора Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - прав оренди земельних ділянок за ФГ "Пролісок" та ФГ "Дари ланів".

У задоволенні позову в частині вимог ПОСП "Сидори" до ОСОБА_3, ФГ "Пролісок", ФГ "Дари ланів" про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі відмовлено.

У задоволенні позову в частині вимог ПОСП "Сидори" до державного реєстратора Ілюшиної М. О. відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 357/8232/19, провадження № 61-2189св21, касаційну скаргу ПОСП "Сидори" задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2020 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року скасовано.

Позов ПОСП "Сидори" до ОСОБА_4 ФГ "Пролісок", ФГ "Дари ланів", державного реєстратора Ілюшиної М. О. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі задоволено частково. Визнано недійсним договори оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 18 С, укладені між ОСОБА_4 та ФГ "Пролісок", і між ОСОБА_4 та ФГ "Дари ланів".

У задоволенні позову в частині вимог ПОСП "Сидори" до ОСОБА_4, ФГ "Пролісок", ФГ "Дари ланів" про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі відмовлено.

У задоволенні позову в частині вимог ПОСП "Сидори" до державного реєстратора Ілюшиної М. О. відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказані постанови Верховного Суду у аналогічних справах, у подібних правовідносинах, були ухвалені раніше, ніж ухвалено постанову у справі, яка переглядається.

Висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 357/8104/19, провадження № 61-399св21, та у справі № 357/8232/19, провадження № 61-2189св21, не застосовані під час ухвалення постанови у цій справі.

У справі, що переглядається, без посилань на вказану практику Верховного Суду, сформовану іншою колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, фактично відступлено від висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду.

У вказаних справах за позовом одного і того ж підприємства у аналогічних правовідносинах Верховний Суд дійшов протилежних висновків, зокрема частково задовольнивши позов у справах № 357/8104/19 і № 357/8232/19, та відмовивши у позові у справі, що переглядається, що суперечить принципу правової (юридичної) визначеності та єдності судової практики.

Відповідно до статей 8, 129 Конституції України гарантується визнання та дія в Україні принципу верховенства права.

Принцип правової визначеності як елемент принципу верховенства права передбачає, зокрема стабільність та єдність судової практики, а також за певних обґрунтованих обставин можливість суду відступити від своїх попередніх правових висновків.

В основі принципу правової визначеності лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У справі "Христов проти України" (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95, пункт 61).

ЄСПЛ зазначає, що визначений у Конвенції термін "передбачено законом" має на увазі не лише писане право, як норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (рішення від 26 квітня 1979 року у справі "Санді Таймс" проти Сполученого Королівства", заява № 6538/74, пункт 49; від 23 вересня 1998 року у справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства", заява № 24838/94, пункт 54).

У Доповіді щодо верховенства права Європейської комісії "За демократію через право" (Венеціанської комісії), схваленій на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року, зазначено, що правова визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом правової визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон) єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Разом з тим, принцип єдності судової практики не має абсолютного характеру, оскільки процесуальним законодавством Верховний Суд наділений повноваженнями у встановленому порядку відступати від раніше сформованих правових висновків.

Відповідно до пункту 7 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) судове рішення повинно відповідати переліку вимог, по відношенню до яких можна визначити деякі загальні принципи незалежно від особливостей окремих судових систем та судової практики в різних країнах. Відправною точкою є те, що метою судового рішення є не тільки вирішення певного спору через надання сторонам юридичної визначеності, а часто також установлення судової практики, яка може попередити виникнення інших спорів та забезпечити суспільну гармонію.

У Висновку КРЄС № 6 (2004) зазначається, що "якість" правосуддя не можна ототожнювати з простою "продуктивністю". Якісний підхід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати вимогам, які до неї висуваються, з урахуванням загальних цілей системи.

Правова визначеність гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи, а відповідно до частини першої статті 36 Закону безпосередньо на Верховний Суд, як найвищий суд у системі судоустрою України, покладено завдання забезпечити сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

КРЄС у Висновку № 11 (2008) зазначає, що коли суд вирішує відійти від попередньої практики, це необхідно чітко вказати в його рішенні. ЦПК України (1618-15) чітко визначає порядок відступу судом касаційної інстанції від його попередніх правових висновків.

Відповідно до частини першої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Водночас Верховний Суд, переглядаючи аналогічні справи за позовом одного і того ж підприємства в аналогічних правовідносинах, сформував різну судову практику, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності для позивача.

Також не погоджуюсь з висновками Верховного Суду у справі, яка переглядається, що у пункті 37 договору № 5 сторони мали на увазі, що він вважатиметься укладеним саме після внесення до відповідного Державного реєстру запису про право оренди на підставі такого договору, оскільки у пункті 37 чітко прописано, що сторони пов`язали момент набрання чинності договору оренди землі саме з його підписанням та державною реєстрацію договору, а не права оренди. Це вказує на те, що сторони керувались нормами законодавства, чинного до 01 січня 2013 року, про обов`язковість державної реєстрації договорів, що не може тлумачитись як визначення моменту укладення договору з дня державної реєстрації права оренди.

Враховуючи зміни законодавства після 01 січня 2013 року та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, провадження № 14-65цс22, договір оренди землі, укладений після 01 січня 2013 року, набирає чинності з дня досягнення згоди щодо умов договору та його підписання, якщо інше не встановлено в самому договорі.

Після 01 січня 2013 року правова норма про державну реєстрацію договору оренди та порядок її здійснення була вилучена, тому подальше включення посилання на обов`язковість такої державної реєстрації у тексти договорів оренди, зокрема і у договір № 5, не встановлюєдля його сторін будь-яких юридичних наслідків.

Отже, ПОСП "Сидори" та ОСОБА_1, уклавши договір № 5, у якому викладені всі істотні умови відповідно до статті 15 Закону, висловили своє волевиявлення на укладення договору в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, шляхом складання та скріплення підписом письмового документа.

Зареєстроване право оренди землі є речовим правом, що підлягає захисту з моменту його реєстрації, водночас право на отримання в оренду земельної ділянки виникає з моменту укладення договору та підлягає захисту.

Відповідно до публічної інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Київського апеляційного суду розглядається справа № 357/3844/20 за позовом ПОСП "Сидори" до Міністерства юстиції України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_1, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_3, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_4, ОСОБА_26, ОСОБА_27, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ "Еліта-2010", ФГ "Пролісок", ФГ "Дари Ланів", про визнання незаконним і скасування Наказу № 728/5.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2021 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано Наказ № 728/5 в частині розгляду та задоволення колективної скарги щодо рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих, зокрема державним реєстратором Бурімською Н. І. від 26 січня 2015 року № 18841045.

Верховний Суд, ухваливши рішення у справі, яка переглядається, також не врахував вказаної обставини.

З огляду на викладене, вважаю, що, ухвалюючи остаточне рішення у справі та змінюючи судову практику, сформульовану у передніх висновках Верховного Суду, колегії суддів необхідно було передати справу № 357/8085/19 до Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про відступлення від висновку, викладеному у постановах цієї ж палати у справах № 357/8104/19 та № 357/8232/19.