Постанова
Іменем України
(додаткова)
25 липня 2023 року
м. Київ
справа № 522/564/21
провадження № 61-2623св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТРА-ЮГ",
розглянув у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТРА-ЮГ" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТРА-ЮГ" про поновлення на роботі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сердюкова Бориса Леонідовича на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТРА-ЮГ" (далі - ТОВ "ТАТРА-ЮГ") про поновлення на роботі, посилаючись на те, що 01 листопада 2019 року між ним та відповідачем було укладено трудовий договір, за яким його прийнято на роботу на посаду інженера-технолога ТОВ "ТАТРА-ЮГ". Наказом відповідача від 17 січня 2020 року № 15 він був звільнений з роботи за прогул без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). Вважає своє звільнення незаконним, оскільки всупереч положенням частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення в нього не були відібрані письмові пояснення. Причини припинення з ним трудових відносин не відповідають дійсним обставинам справи, процедура застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення проведена з порушеннями трудового законодавства. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним наказ ТОВ "ТАТРА-ЮГ" від 17 січня 2020 року № 15 про звільнення з роботи та поновити його на посаді інженера-технолога; стягнути з відповідчача на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі, визначеному в трудовому договорі від 01 листопада 2019 року.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2021 року - без змін.
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сердюков Б. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
У травні 2023 року ТОВ "ТАТРА-ЮГ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, а також зазначило, що протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги товариство подасть докази про понесені ним витрати на правничу допомогу на стадії касаційного провадження в розмірі 12 000 грн.
Постановою Верховного Суду від 26 травня2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сердюкова Б. Л. залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року -без змін.
Короткий зміст та доводи заяви про ухвалення додаткового рішення.
06 червня 2023 року представник ТОВ "ТАТРА-ЮГ" - адвокат Гук В. С. подав до Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, в якій просив: поновити пропущений строк для подання доказів понесення судових витрат; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ТАТРА-ЮГ" 12 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що докази щодо розміру судових витрат мають бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Однак текст постанови Верховного Суду від 26 травня 2023 року був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 червня 2023 року і до цієї дати у сторони відповідача була відсутня будь-яка інформація про ухвалення судом касаційної інстанції вказаного судового рішення, що свідчить про поважність причин пропуску строку для подання доказів понесення судових витрат. У зв`язку з підготовкою та поданням заперечення проти відкриття касаційного провадження в цій справі, а також - відзиву на касаційну скаргу сторони позивача ТОВ "ТАТРА-ЮГ" понесло витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 12 000 грн, що підтверджується: договором № 6/21 про надання правової допомоги від 12 березня 2021 року; рахунком на оплату гонорару від 05 червня 2023 року; детальним описом робіт та актом приймання-передачі наданих послуг від 05 червня 2023 року, доданими до заяви.
Позиція та висновки Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Оскільки у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ТАТРА-ЮГ" заявило клопотання про стягнення судових витрат та вказало орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу (12 000 грн), після чого з моменту оприлюднення 01 червня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Верховного Суду від 26 травня2023 року протягом п`яти днів подало докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, то наявні підстави для поновлення строку, встановленого для подання доказів понесення вказаних витрат у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення заяви з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Зазначене узгоджується з положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.
Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України (254к/96-ВР) та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У заяві про розподіл судових витрат представник ТОВ "ТАТРА-ЮГ" - адвокат Гук В. С. просив, зокрема здійснити розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме - стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ТАТРА-ЮГ" 12 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з підготовкою та поданням заперечення проти відкриття касаційного провадження в цій справі, а також - відзиву на касаційну скаргу сторони позивача, ТОВ "ТАТРА-ЮГ" надало: договір № 6/21 про надання правової допомоги від 12 березня 2021 року, укладений між ним та адвокатом Гуком В. С.; детальний опис робіт та акт приймання-передачі наданих послуг від 05 червня 2023 року з наведенням відповідного розрахунку вартості правничої допомоги в розмірі 12 000 грн; рахунок на оплату гонорару від 05 червня 2023 року; ордер про надання правничої допомоги у Верховному Суді від 05 червня 2023 року серії ВН № 1253597; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС № 000246.
Вказану заяву та додані до неї документи представник ТОВ "ТАТРА-ЮГ" - адвокат Гук В. С. направив стороні позивача одночасно з їх надісланням до Верховного Суду, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з ідентифікатором поштового відділення 6500707392600.
Однак згадане поштове відправлення не було вручене адресату, про що свідчить трекінг поштового відправлення за ідентифікатором поштового відділення 6500707392600.
Разом з тим 12 червня 2023 року Верховний Суд також надіслав стороні позивача копію заяви ТОВ "ТАТРА-ЮГ" про розподіл судових витрат та додані до неї документи, однак поштове відправлення не було вручене адресату - адвокату Сердюкову Б. Л., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306309852160.
21 червня 2023 року Верховний Суд повторно надіслав стороні позивача копію заяви ТОВ "ТАТРА-ЮГ" про розподіл судових витрат та додані до неї документи ОСОБА_1 - на поштову адресу: АДРЕСА_1, а його представнику - адвокату Сердюкову Б. Л. - поштову адресу: АДРЕСА_2 та електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1, які були зазначені самим адвокатом у поданій ним касаційній скарзі.
В постанові від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22) Верховний Суд виклав такі правові висновки.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України (1618-15) офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).
Крім того, Верховний Суд виходить з того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Сердюков Б. Л. надав Верховному Суду в цій справі свою електронну адресу: serdiukov.boris@gmail.com (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у поданій ним касаційній скарзі, то слід припустити, що названий адвокат бажав, принаймні не заперечував, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом.
З огляду на викладене Верховний Суд в цій справі виходить з того, що адвокат Сердюков Б. Л., якому копія заяви ТОВ "ТАТРА-ЮГ" про розподіл судових витрат та додані до неї документи були надіслані через повідомлені ним самим засоби комунікації, знав або принаймні повинен був дізнатися про наявність такої заяви.
Крім того, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306309880937, представник ОСОБА_1 - адвокат Сердюков Б. Л. отримав зазначене відправлення 28 червня 2023 року, однак станом на 25 липня 2023 року до Верховного Суду не надійшли заперечення сторони позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Гука В. С., надану ним ТОВ "ТАТРА-ЮГ" у суді касаційної інстанції.
В додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України (1618-15) законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на підставі наданих відповідачем доказів, а також взявши до уваги те, що сторона позивача не надала заперечень щодо невідповідності заявлених витрат вказаним критеріям, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність представником ТОВ "ТАТРА-ЮГ" - адвокатом Гуком В. С. понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в розмірі 12 000 грн та їх співмірність з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Оскільки постановою Верховного Суду від 26 травня2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сердюкова Б. Л. залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, однак не вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, то наявні підстави для задоволення заяви та ухвалення додаткової постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ТАТРА-ЮГ" 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАТРА-ЮГ" строк для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТРА-ЮГ" про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТРА-ЮГ" 12 000 (дванадцять тисяч) грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко