369/2728/21 Про укладення окремого договору найму - 12.07.2023 Прийняття

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_9, Вишнева міська рада, Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, від імені яких діє адвокат Моргун Дмитро Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Управління міським господарством" Вишневої міської ради (далі - КП "Управління міським господарством"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_9, Вишнева міська рада, Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації, про укладення окремого договору найму.

На обґрунтування позову посилалися на таке.

18 жовтня 1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Будичанською сільською радою Чуднівського району Житомирської області було зареєстровано шлюб.

07 грудня 2000 року на підставі рішення Виконавчого комітету Вишнівської міської Ради народних депутатів Київської області від 24 жовтня 2000 року ОСОБА_6 видано ордер № 000854 на п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки від 08 липня 2020 року № 3431, виданої КП "Управління міським господарством", у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 - колишній чоловік, власник особового рахунку, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 - дочка ОСОБА_4 від першого шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_8 - дочка ОСОБА_6 від першого шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_7 - онук ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_9 2010 року народження; ОСОБА_3 - онук ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_2 - онука ОСОБА_4, 2018 року народження.

29 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання технічної інвентаризації" виготовило технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до технічного паспорта квартира посімейного, спільного заселення розташована на 5 поверсі, п`ятиповерхового будинку та складається з п`яти кімнат житловою площею: 89,5 кв. м, у тому числі: перша кімната - 17,8 кв. м; друга кімната - 14,0 кв. м; третя кімната - 19,2 кв. м; четверта кімната - 10,5 кв. м; п`ята кімната - 28,0 кв. м; кухні площею 13, 6 кв. м та 24, 2 кв. м; ванної кімнати - 4,4 кв. м та 5,5 кв. м; коридору - 7,3 кв. м, 2,2 кв. м, 4,6 кв. м, 6,4 кв. м, 3,8 кв. м; кладової - 2,2 кв. м; квартира обладнана балконом - 3,2 кв. м. Загальна площа квартири - 166,9 кв. м. Висота приміщень - 2,72 м.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 проживають на другому поверсі (мансарда) спірної квартири та займають такі приміщення: приміщення 9 - коридор 4,6 кв. м; приміщення 10 - коридор 6,4 кв. м.; приміщення 11 - житлова кімната 10,5 кв. м; приміщення 12 - кухня 24,2 кв. м; приміщення 13 - коридор 3,8 кв. м; приміщення 14 - житлова кімната 28,0 кв. м; приміщення 15 - ванна кімната 5,5 кв. м.

Кімнати у зв`язку з переобладнанням є роздільними. Переобладнання було здійснене за згодою квартиронаймача ОСОБА_6 . Жодних претензій чи вимог щодо знесення переобладнання від нього не надходило. Таким чином, житлова площа позивачів відповідає нормі житлової площі на особу, а саме 13,65 кв. м.

ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 займають такі приміщення першого поверху: приміщення 1 - коридор 7,3 кв. м; приміщення 2 - житлова кімната 17,8 кв. м; приміщення 3 - житлова кімната 14,0 кв. м; приміщення 4 - ванна кімната 4,4 кв. м; приміщення 5 - коридор 2,2 кв. м; приміщення 6 - житлова кімната 19,2 кв. м, приміщення 7 - кухня 13,6 кв. м; приміщення 8 - кладова 2,2 кв. м. Житлова площа становить 51 кв. м. Всі три кімнати - роздільні. Враховуючи жиилову площу цих приміщень (51 кв. м та кількість осіб, що проживають у цих приміщеннях (3 особи), на кожну особу припадає більше передбаченої норми.

Мешканцями першого поверху збудовано нову стіну з правої сторони після входу коридору першого поверху, а саме в третій житловій кімнаті - приміщення 6, площею 19,2 кв. м.

Фактично для мешканців другого поверху залишено вузький коридор, який веде до сходів на другий поверх. Доступу до приміщень першого поверху, окрім коридору приміщення 1 та новоутвореного коридору з приміщення 6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мають, оскільки мешканцями першого поверху встановлено у всі двері замки.

Таким чином, коридор приміщення 1, площею 7,3 кв. м., та новоутворений коридор з приміщення 6, площу якого встановити неможливо, є спільними для користування всіх мешканців спірної квартири.

Вказаний остаточний на дату подання позову порядок користування спірною квартирою склався ще з 2019 року, що не заперечується самими третіми особами. Фактично з 2019 року порядок користування змінився лише за рахунок зведення мешканцями першого поверху нової стіни з правої сторони після входу коридору першого поверху.

Між мешканцями першого та другого поверху склались вкрай неприязні стосунки, виникають постійні побутові сварки щодо порядку користування квартирою та щодо порядку сплати комунальних послуг. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 постійно без жодного приводу провокують скандали з мешканцями другого поверху.

Малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно стають свідками сварок, що є неприйнятним для дітей такого віку.

Зокрема, мешканцями першого поверху заблоковано доступ позивачам до приміщення 2,2 кв. м, де знаходяться усі приладу обліку води.

Згідно з актом Житлово-експлуатаційної дільниці № 3 від 06 липня 2020 року мешканцями першого поверху збудовано нову стіну з правої сторони після входу в коридор першого поверху, а саме в третій кімнаті площею 19,2 кв. м та закладено цеглою і перекрито вхід до кладової 2,2 кв. м, внаслідок чого заблоковано доступ до внутрішньо-будинкової системи водопостачання та їх приладів обліку.

Внаслідок самовільного перекриття трубопроводів, мешканці другого поверху не мають можливості користуватись холодним та гарячим водопостачанням.

У разі виникнення аварійної ситуації мешканці другого поверху не матимуть вільного доступу до перекриття трубопроводу з метою уникнення затоплення мешканців нижніх поверхів будинку.

Позивачка ОСОБА_4 неодноразово зверталася до поліції.

Плату за житлово-комунальні послуги та експлуатаційні витрати мешканці другого поверху вимушені вносити в довільному порядку, оскільки усі квитанції забирає наймач і зберігає у недоступному місці, окрім того постійно блокує доступ до лічильників.

Протягом останніх років ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 неодноразово зверталися до ОСОБА_6 з приводу зміни договору найму, пропонували йому різні варіанти, просили надати згоду та змінити договір найму у позасудовому порядку, однак отримували відмову.

Враховуючи викладені обставини, ОСОБА_4 звернулася до КП "Управління міським господарством" із проханням укласти окремий договір найму з нею та ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на приміщення 9 - коридор 4,6 кв. м; приміщення 10 - коридор 6,4 кв. м.; приміщення 11 - житлова кімната 10,5 кв. м; приміщення 12 - кухня 24,2 кв. м; приміщення 13 - коридор 3,8 кв. м; приміщення 14 - житлова кімната 28,0 кв. м; приміщення 15 - ванна кімната 5,5 кв. м та розділити особовий рахунок на оплату комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_2 .

Проте КП "Управління міським господарством" повідомило, що за вирішенням цього питання необхідно звертатися до суду.

З урахуванням наведеного позивачі просили зобов`язати КП "Управління міським господарством" укласти окремий договір найму з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на приміщення 11 - житлова кімната 10,5 кв. м, приміщення 14 - житлова кімната 28,0 кв. м, на житлові кімнати площею 28,0 кв. м та 10,5 кв. м, у квартирі АДРЕСА_2, та з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на інші ізольовані житлові кімнати в квартирі АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що існує рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрало законної сили.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2017 року у справі № 369/3551/16-ц не було вирішено питання щодо укладення окремого договору найму між тими самими сторонами щодо тих самих приміщень в квартирі АДРЕСА_2 .

Крім того, склад сторін у цій справі та у справі № 369/3551/16-ц не є тотожним, оскільки приєднання до складу позивачів у цій справі ОСОБА_2, в інтересах якої звернувся до суду її батько ОСОБА_1, спростовує висновки суду першої інстанції про те, що спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У січні 2023 року ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, від імені яких діє адвокат Моргун Д. М., звернулисядо Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просятьпостанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року скасувати, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2022 року залишити в силі.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції не встановив, що ОСОБА_2 не є членом сім`ї наймача. У справі зазначається, що в її інтересах виступив батько ОСОБА_1, який не відноситься до членів сім`ї наймача.

Крім того, до членів сім`ї наймача не відносяться й інші позивачі, оскільки, враховуючи вимоги частини другої статті 64 Житлового кодексу України (далі - ЖК України (5464-10) ), до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Суд апеляційної інстанції не обґрунтував чому ним встановлено відсутність тотожності спору.

Питання укладення окремого договору найму вже вирішувалося. При цьому, чи народиться у ОСОБА_5 ще одна або декілька дітей, чи ні, зазначений предмет не зміниться, навіть в інтересах новонародженої дитини.

Отже, сторони та предмет у цій справі та у справі № 369/3551/16-ц є тотожними, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у цій справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставами відкриття касаційного провадження у вказаній справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, а саме порушення норм процесуального права: статей 89, 255, 263, 264, 265, 379 ЦПК України, неврахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 462/4152/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18, від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 14 травня 2020 року у справі № 215/5742/17, від 14 вересня 2021 року у справі № 909/243/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Отже, підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що "згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що "необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір".

Суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України для закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що склад сторін та предмет споруне є тотожними.

Зокрема, апеляційний суд встановив такі обставини.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2017 року, у справі № 369/3551/16-ц за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, КП "Управління міським господарством" про встановлення порядку користування житловим приміщенням, зміну договору найму житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму на житлові приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_11 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, КП "Управління міським господарством" про визначення порядку користування житловим приміщенням та укладення окремих договорів найму житлового приміщення, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено (т. 2, а. с. 114-131).

У справі № 369/3551/16-ц сторонами були позивачі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, КП "Управління міським господарством", предмет позову, крім іншого, - зобов`язання КП "Управління міським господарством" укласти з ОСОБА_4 договір найму на житлові приміщення, що знаходяться на другому поверсі зазначеної квартири: приміщення 10 - коридор 6,4 кв. м; приміщення 11 - житлова кімната 10,5 кв. м; приміщення 12 - кухня 24,2 кв. м; приміщення 13 - коридор 3,8 кв. м; приміщення 14 - житлова кімната 28,0 кв. м; приміщення 15 - ванна кімната 5,5 кв. м, а також зобов`язання укласти із ОСОБА_6 договір найму на житлові приміщення, що знаходяться на першому поверсі вказаної квартири: приміщення 1 - коридор 7,3 кв. м; приміщення 2 - житлова кімната 17,8 кв. м; приміщення 3 - житлова кімната 14,0 кв. м; приміщення 4 - ванна кімната 4,4 кв. м; приміщення 5 - коридор 2,2 кв. м, приміщення 6 - житлова кімната 19,2 кв. м; приміщення 7 - кухня 13,6 кв. м; приміщення 8 - кладова 2,2 кв. м.

У справі, що переглядається, сторонами є позивачі: ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітніх: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідач - КП "Управління міським господарством" треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_9, Вишнева міська рада, Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації, предмет позову - зобов`язання КП "Управління міським господарством" укласти окремий договір найму з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на приміщення 11 - житлова кімната 10,5 кв. м, приміщення 14 - житлова кімната 28,0 кв. м в квартирі АДРЕСА_2, та з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на інші ізольовані житлові кімнати в квартирі АДРЕСА_2 .

Підставою позову у цій справі є необхідність розділення особового рахунку на оплату комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_2 .

Отже, за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2017 року у справі № 369/3551/16-ц не розглядалось і не вирішувалось питання щодо укладення окремого договору найму спірної квартири з урахуванням інтересів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка народилась після ухвалення вказаного рішення суду першої інстанції.

Крім того, позивачі у цій справі у позові зазначали, що відповідачі збудували нову стіну з правої сторони після входу в коридор першого поверху, а саме в третій кімнаті площею 19,2 кв. м та заклали цеглою і перекрили вхід до кладової 2,2 кв. м, внаслідок чого заблоковано доступ до внутрішньо-будинкової системи водопостачання та їх приладів обліку.

Таким чином, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2017 року у справі № 369/3551/16-ц не було вирішено питання щодо укладення окремого договору найму між тими самими сторонами щодо тих самих приміщень у квартирі АДРЕСА_2 .

У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі, оскільки як склад сторін, так і предмет позову у цій справі та у справі № 369/3551/16-ц не є тотожним.

Тому приєднання до складу позивачів у цій справі ОСОБА_2, в інтересах якої звернувся до суду її батько ОСОБА_1, спростовує висновки суду першої інстанції, що спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується Верховний Суд, у зв`язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права у питанні визначення тотожності позовів.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі

№ 462/4152/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18,від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 14 травня 2020 року у справі № 215/5742/17, від 14 вересня 2021 року у справі № 909/243/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, Верховний Суд відхиляє.

Так, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 462/4152/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18 стосуються викладення узагальненої позиції про те, які саме справи вважаються тотожними.

Водночас зазначені висновки не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції, викладеним у цій справі, оскільки суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з нетотожності складу сторін у справі та предмета позову.

У постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 761/5894/17, від 14 травня 2020 року у справі № 215/5742/17 зазначено про те, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду.

Заявники вважають, що надмірний формалізм полягає у скасуванні судом апеляційної інстанції з мотивів збільшення кількісного складу сторін.

Водночас реалізація права учасників спірних правовідносин на звернення до суду з позовом з урахування збільшення їх складу та виникнення нових обставин після вирішення попередньої справи є правомірним.

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 909/243/18 вказано, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Посилаючись на зазначений висновок, заявники вважають, що предмети позову у цій справі та у справі № 369/3551/16-ц є однаковими - укладення окремого договору найму, й указане питання вже вирішено.

Водночас заявники безпідставно не враховують підстави відмови у позові у справі № 369/3551/16-ц, виникнення нових обставин та нетотожності складу позивачів.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17Верховний Суд зазначив, що "зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)".

Посилаючись на висновки, викладені у вказаних постановах, щодо недопустимості зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню, наявності негативних наслідків для інших осіб внаслідок дій особи, яка "використовувала право на зло", заявники висловлюють думку про неперспективність вирішення позову навіть з огляду на зміни у суб`єктному складі учасників спірних правовідносин.

Проте указані висновки можуть за певних обставин враховуватися при вирішенні спору по суті, а у цій справі спірним є питання тотожності позовів.

Відповідно, зважаючи на спірність питання, що вирішується, не заслуговують на увагу доводи заявників про нездійснення судом апеляційної інстанції оцінки наявних у справі доказів

Суд апеляційної інстанції навів основні мотиви ухвалення судового рішення, які стосуються висновків щодо тотожності чи нетотожності позовів у цій справі та у справі № 369/3551/16-ц.

Тому посилання заявників на неврахування апеляційним судом норм Конвенції про захист прав і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини в аспекті забезпечення права на справедливий суд, обґрунтованість та мотивованість судових рішень не заслуговують на увагу.