539/5295/21 Про визнання права власності в порядку спадкування - 28.06.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасниківкасаційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у складі судді Алтухової О. С., від 17 листопада 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., від 23 березня 2023 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади, в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, про визнання права власності в порядку спадкування.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1

в м. Лубни Полтавської області помер її чоловік ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина, що складається, у тому числі, із нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Спадкодавець за свого життя заповіт не складав.

3. Спадкову справу № 71/2018 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрито 18 травня 2018 року в Першій лубенській державній нотаріальній конторі. Єдиним спадкоємцем померлого є дружина спадкодавця ОСОБА_1, інших заяв спадкоємців у справі немає.

4. Позивачка вказувала, що 30 січня 2019 року їй були видані свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_2, на 81/100 частину житлового будинку по АДРЕСА_3, на автомобіль ВАЗ 2121 та на грошові заощадження в ПАТ "Ощадбанк". Інші свідоцтва про право на спадщину не видавались.

5. 30 січня 2019 року державним нотаріусом Другої лубенської державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Першої лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г. К. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на нежитлові приміщення НОМЕР_3 та НОМЕР_4, що розташовані по АДРЕСА_1, у зв`язку з тим, що документи, які підтверджують право власності на вказане нерухоме майно за спадкодавцем ОСОБА_2, відсутні.

6. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області

від 06 серпня 2019 року у справі № 539/600/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання права власності на вищевказане нежитлове приміщення загальною площею 77,8 кв. м в порядку спадкування задоволено частково, визнано право власності на спадкове майно за ОСОБА_1 на підставі доданих до позову документів. Вказане рішення було частково скасоване постановою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року з підстав того, що позов ОСОБА_1 було подано до неналежного відповідача. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року касаційну скаргу Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради залишено без задоволення. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року по справі № 539/600/19 у нескасованій частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року залишено без змін.

7. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на належне за життя спадкодавцеві ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкове майно - нежитлове приміщення загальною площею 77,8 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 .

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області

від 17 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

9. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - нежитлове приміщення загальною площею 77,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що за життя належало ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 позбавлена можливості визнати право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, що входить до складу спадщини, у позасудовому порядку, а тому вимоги позивачки визнані доведеними, обґрунтованими і такими, що гуртуються на законі.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області залишено без задоволення, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 листопада 2022 року - без змін.

12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент смерті ОСОБА_2 належало нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, однак за життя ним не було оформлено право власності. Отже, вказане приміщення входить до складу спадщини, однак ОСОБА_1 позбавлена можливості визнати право власності у позасудовому порядку. Не оформлення спадкодавцем свого права власності протягом тривалого строку не може бути підставою для позбавлення особи зазначеного права.

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. 26 квітня 2023 року Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 листопада 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних спадкових правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. У касаційній скарзі заявниквказує, що право на спірне нежитлове приміщення, як стверджує ОСОБА_1, було оформлено за МПП "Вікторія-СІ" на підставі договору міни від 19 листопада 1998 року, копія якого є в матеріалах справи. Однак реєстрація права власності на підставі вказаного договору міни була проведена з порушенням норм чинного законодавства, на підставі не посвідченого нотаріального договору. Вважає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не звернули на це уваги та дійшли неправильних висновків про задоволення позовних вимог.

16. Заявник також стверджує, що судами не було враховано, що з 01 січня

2013 року почав діяти Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, і ОСОБА_2 мав достатньо часу (близько п`яти років) для оформлення права власності на спірне нежитлове приміщення за собою, але цього за життя не зробив. Позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження того, що спадкодавець використовував спірне майно.

17. Особа, яка подала касаційну скаргу вважає, що за життя ОСОБА_2 не набув права власності на спірне нежитлове приміщення у встановленому законом порядку, а тому нежитлове приміщення не може бути спадковим майном.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 539/5295/21.

19. Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 рокусправу № 539/5295/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

20. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3, посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень. Вважає, що судами повно встановлено обставини справи, зроблено об`єктивні висновки про наявність підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні пору судами в силу положень частини четвертої статті 82 ЦПК України враховано обставини, встановленні у справі № 539/600/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 -

ОСОБА_2, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть серії

НОМЕР_1, виданого 31 березня 2018 року Лубенським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області, актовий запис № 196, свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 20 вересня 1973 року.

22. Єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 за законом є його дружина ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 30 січня 2019 року державним нотаріусом Другої лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г. К.

23. Постановою державного нотаріуса Другої лубенської державної нотаріальної контори в порядку заміщення державного нотаріуса Першої лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г. К. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на приміщення НОМЕР_3 та АДРЕСА_4, в зв`язку з відсутністю доказів, які б підтверджували належність вказаного майна спадкодавцеві.

24. Згідно з довідкою КП "Лубенське МБТІ" від 30 жовтня 2018 року № 1304, станом на 29 грудня 2012 року приміщення площею 77,8 кв. м по

АДРЕСА_1 належить малому підприємству "Вікторія-СІ" на підставі договору обміну між Лубенським колективним підприємством фірмою "Валтекс" та МПП "Вікторія СІ" від 18 листопада 1998 року та акту прийому-передачі від 19 листопада 1998 року.

25. Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області

від 06 серпня 2019 року у справі № 539/600/18 за позовом Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради до ОСОБА_1 про визнання нежитлового приміщення безхазяйним і передачу його у власність територіальної громади м. Лубни в особі Лубенської міської ради та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування у задоволенні первісного позову відмовлено. Позов ОСОБА_1 до Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 77,8 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1, що за життя належало ОСОБА_2, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

26. Вказане рішення прийнято на підставі поданих позивачкою документів, а саме: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30 травня 2017 року, рішення господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2011 року по справі № 18/207/11 за заявою Лубенської ОДПІ до МПП "Вікторія-СІ" про ліквідацію підприємства.

27. В ухвалі господарського суду Полтавської області від 04 серпня 2011 року по справі № 18/207/11 встановлено, що постановою господарського суду Полтавської області від 08 лютого 2011 року МПП "Вікторія-СІ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено арбітражного керуючого. Згідно з даними Лубенського МБТІ за банкрутом нерухомого майна на праві власності не зареєстровано; згідно з даними Держкомзему у Лубенському районі за підприємством-банкрутом на території Лубенського району землі не рахуються; кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у м. Полтаві у розмірі 11 703, 96 грн, а також оплата послуг ліквідатора у розмірі 11 097, 37 грн задоволенню не підлягають, у зв`язку з відсутністю ліквідаційної маси та підлягають списанню. Згідно зі статутом МПП "Вікторія-СІ", зареєстрованим 06 жовтня 1992 року, засновником підприємства є ОСОБА_2 . Відповідно до пункту 5 Розділу ІХ статуту все рухоме і нерухоме майно, а також рахунки в банках, які залишаються після погашення всіх боргових обов`язків, є особистою власністю засновника.

28. Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у рішенні від 06 серпня 2019 року по справі № 539/600/19 дійшов висновку, що право власності на нежитлове приміщення площею 77,8 кв. м по АДРЕСА_1 набув ОСОБА_2, але за життя не встиг його зареєструвати у передбаченому законом порядку.

29. Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року у справі № 539/600/19 в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування та в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено. В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року залишено без змін.

30. У позові ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку із його пред`явленням до неналежного відповідача. Визначено, що належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є Лубенська міська рада як орган місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади міста Лубни.

31. Постановою Верховного Суду від 05 червня 2021 року у справі

№ 539/600/19 касаційну скаргу Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради залишено без задоволення. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року у нескасованій частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року залишено без змін.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

33. Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних спадкових правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

37. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

39. У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

40. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

41. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

42. Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

43. Пунктами 1.4-1.6 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року№ 121 (z0399-98) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року № 399/2839 (z0399-98) (чинної на час державної реєстрації у 1998 році права власності на спірне приміщення за МПП "Вікторія-СІ"), передбачено, що державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

44. У пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16-ц сформульовано висновок про те, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

45. Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09 червня 1998 року (z0399-98) , не містила положень про набуття права власності на нерухоме майно тільки після державної реєстрації права власності на нього, а лише встановлювала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні.

46. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

47. Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

48. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 06 жовтня 2021 року у справі

49. У частині першій статті 86 ЦК Української РСР було передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

50. Право власності (право оперативного управління) у набувача

майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не

передбачено законом або договором) частина перша статті 128 ЦК Української РСР).

51. Статтею 49 Закону України "Про власність" було визначено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

52. Як встановлено судами, довідкою КП "Лубенське МБТІ"

від 30 жовтня 2018 року № 1304 підтверджено, що станом на 29 грудня 2012 року приміщення НОМЕР_3 та НОМЕР_4 загальною площею 77,8 кв. м по АДРЕСА_1 зареєстровані 27 листопада 1998 року у реєстровій книзі № 2, реєстровий № 106 за МПП "Вікторія-СІ" на підставі договору обміну від 18 листопада 1998 року та акту прийому-передачі від 19 листопада 1998 року.

53. Частиною сьомою статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було регламентовано, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу.

54. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04 серпня

2011 року по справі № 18/207/11 МПП "Вікторія-СІ" ліквідовано. Відповідно до пункту 5 Розділу ІХ Статуту все рухоме і нерухоме майно, а також рахунки в банках, які залишаються після погашення всіх боргових обов`язків є особистою власністю засновника, тобто ОСОБА_2 .

55. Слід звернути увагу, що залишаючи касаційну скаргу Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради без задоволення, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 серпня 2019 року у нескасованій частині та постанову Полтавського апеляційного суду

від 26 листопада 2019 року у справі № 539/600/19 без змін, Верховний Суд вказав, що у матеріалах справи є відомості про колишнього власника спірного нерухомого майна та його спадкоємця, який спадщину у встановленому законом порядку не оформив. Врахувавши те, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за МПП "Вікторія-СІ", суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірне нерухоме майно не є безхазяйним у розумінні статті 335 ЦК України.

56. Частинами четвертою, п`ятою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

57. Із урахуванням зазначеного, слід погодитися із висновками судів попередніх інстанцій, що на момент смерті ОСОБА_2 належало спірне нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, однак за життя ним не було оформлено право власності.

58. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

59. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

60. Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

61. При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

62. За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

63. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

64. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

65. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши зокрема обставини, встановлені судами у справі № 539/600/19, дійшов загалом обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відсутність правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_2 на спірне спадкове майно, перешкоджає позивачці, яка є його дружиною та єдиною спадкоємицею, оформити право на спадщину в позасудовому порядку, що зокрема підтверджується відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на приміщення НОМЕР_3 та АДРЕСА_4 .

66. При вирішенні спору позивачка довела, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне нежитлове приміщення після ліквідації МПП "Вікторія-СІ", і це приміщення увійшло до спадкової маси та не є безхазяйним.

67. Із урахуванням зазначеного, слід погодитися із судами попередніх інстанцій, що за встановлених у цій справі, а також у справі

№ 539/600/19 обставин, права позивачки підлягають захисту шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування після смерті її чоловіка на спірне нерухоме майно.

68. При цьому слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

69. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди, за встановлених у цій справі обставин, правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

70. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.