759/15500/13-ц Про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - 28.06.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діна Петрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект"

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Невідомої Т. О., Соколова В. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва (далі - ПВ ВО м. Києва) Мойсеєнко Д. П. від 17 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13, виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення боргу в розмірі 1 362 755,17 грн.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 27 лютого 2015 року Святошинський районний суд м. Києва видав виконавчий лист у справі № 759/15500/13-ц на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кей Колект" борг у розмірі 170 090, 85 дол. США, що еквівалентно 1 359 536,17 грн і 3 219,00 грн сплаченого судового збору, а всього 1 362 755,17 грн.

ПВ ВО м. Києва Мойсеєнко Д. П. 17 вересня 2021 року винесла постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_1), про існування якої ОСОБА_1 стало відомо 28 вересня 2021 року, після отримання її поштою.

Зазначаючи, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та протиправною, винесена з порушенням вимог законодавства, ОСОБА_1 просила скаргу задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Святошинський районний суд м. Києва ухвалою від 14 липня 2022 року скаргу задовольнив. Визнав неправомірною та скасував постанову ПВ ВО м. Києва Мойсеєнко Д. П. від 17 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13, виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення боргу в розмірі 1 362 755,17 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована недотриманням стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа № 759/15500/13-ц, виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва, до виконання.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" задовольнив. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2022 року скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до виконавчої служби у березні 2016 року, стягувач пропустив строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа у справі № 759/15500/13-ц, що залишилось поза увагою державного виконавця, який відкрив виконавче провадження постановою від 18 березня 2016 року. Проте ця постанова не була оскаржена і є чинною, тому всі подальші процесуальні дії щодо виконання, повернення та повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, є правомірними. Виконавчий лист від 10 квітня 2014 року та виконавчий лист від 27 лютого 2015 року є одним й тим же документом, у якому помилково зазначено дату видачі - 10 квітня 2014 року, що може бути предметом виправлення описки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 24 квітня 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6).

На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права щодо недотримання стягувачем строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, адже рішення районного суду від 14 жовтня 2014 року набуло законної сили 13 листопада 2014 року, тому строк подання виконавчого документа до виконання сплинув 13 листопада 2015 року. Проте 18 березня 2016 року старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Чубарев О. О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2. Про існування цієї постанови заявниці не було відомо, оскільки її копію не було направлено на адресу боржника, що не відповідало вимогам Закону України "Про виконавчу службі" та позбавило права на її оскарження. Після цього, виконавче провадження на підставі вищевказаного виконавчого листа, декілька разів завершувалося (виконавчий лист повертався стягувачу) та відкривалося іншими державними і приватними виконавцями.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

04 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Святошинський районний суд м. Києва у справі № 759/15500/13-ц 14 жовтня 2014 року ухвалив рішення, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року, яким позов ТОВ "Кей Колект" задовольнив, стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кей Колект" борг у розмірі 170 090, 85 дол. США, що за курсом НБУ станом на 28 серпня 2013 року становить 1 359 536,17 грн та 3 219,00 грн сплаченого судового збору, а всього 1 362 755,17 грн.

18 березня 2016 року старший державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Чубарев О. О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 10 квітня 2014 року.

12 березня 2020 року головний державний виконавець Святошинського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), Абакумова Н. І. винесла постанову про повернення виконавчого документа ВП № НОМЕР_2.

В подальшому, ТОВ "Кей-Колект" було пред`явлено вказаний виконавчий лист до виконання та 27 березня 2020 року ПВ ВО м. Києва Бережний Я. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61668942 на підставі виконавчого листа № 759/15500/130ц виданого 27 лютого 2015 року.

15 липня 2021 року ПВ ВО м. Києва Бережний Я. В. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 61668942.

17 вересня 2021 року ПВ ВО м. Києва Мойсеєнко Д. П. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 на підставі виданого 27 лютого 2015 року Святошинським районним судом м. Києва виконавчого листа по справі № 759/15500/13-ц.

Виконавчий лист від 10 квітня 2014 року та виконавчий лист від 27 лютого 2015 року є одним й тим же документом, у якому помилково зазначено дату видачі - 10 квітня 2014 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Шмалько проти України").

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року визначено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

За змістом частини першої та другої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (1404-19) .

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року (1404-19) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (1404-19) свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (1404-19) .

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Апеляційний суд установив, що 18 березня 2016 року старший державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Чубарев О. О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа № 759/15500/13-ц, виданого 10 квітня 2014 року.

Постановою головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), Абакумова Н. І. від 12 березня 2020 року виконавчий документ повернуто.

Після чого 27 березня 2020 року ПВ ВО м. Києва Бережний Я. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом.

Постановою ПВ ВО м. Києва Бережний Я. В. від 15 липня 2021 року повернуто виконавчий документ стягувачу.

Отже, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні вимог скарги ОСОБА_1, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що ПВ ВО м. Києва Мойсеєнко Д. П. 17 вересня 2021 року відкрила виконавче провадження на підставі повторно пред`явленого виконавчого документа до виконання поданого у межах строку, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , а тому діяла у спосіб та на підставі встановленої законом норми.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 501/1094/20.

За встановлених судом обставин справи висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах зазначених у касаційній скарзі.

Аргументи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними та трактування норм права на власний розсуд.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.