591/8868/21 Про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 28.06.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" про скасування рішення, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою адвоката Сингаївського Сергія Степановича як представника ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 19 січня 2023 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Собини О. І.

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення наглядової ради АТ "Сумбуд", оформлене протоколом від 09 листопада 2021 року № 27, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління АТ "Сумбуд"; визнати незаконним та скасувати наказ АТ "Сумбуд" від 09 листопада 2021 року № 134-к "Про звільнення ОСОБА_1", поновити його на посаді голови правління АТ "Сумбуд" з 09 листопада 2021 року і в цій частині судове рішення допустити до негайного виконання; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 листопада 2021 року до ухвалення судом рішення.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 24 квітня 2020 року на підставі рішення загальних зборів АТ "Сумбуд" від 24 квітня 2020 року між АТ "Сумбуд" в особі голови наглядової ради ОСОБА_2 і ним, який є акціонером АТ "Сумбуд", укладено контракт, яким його призначено на посаду керівника (голови правління) виконавчого органу АТ "Сумбуд". 09 листопада 2021 року наглядова рада прийняла рішення про звільнення позивача з посади голови правління за порушення законодавства про виплату заробітної плати згідно з підпунктом "в" пункту 5.3 контракту та за порушення вимог статуту підприємства в частині зловживання службовим становищем, що призвело до фінансових збитків АТ "Сумбуд".

09 листопада 2021 року АТ "Сумбуд" видало наказ № 134-к "Про звільнення ОСОБА_1" з посиланням в преамбулі на рішення наглядової ради АТ "Сумбуд", протокол від 09 листопада 2021 року № 27, яким його звільнено з роботи з 09 листопада 2021 року на підставі пункту 1, пункту 1-1 статті 41 КЗпП України та пункту 5.3 контракту з керівником виконавчого органу ПрАТ "Сумбуд" від 24 квітня 2020 року.

Вважає, що рішення наглядової ради АТ "Сумбуд", яке оформлене протоколом від 09 листопада 2021 року № 27, про його звільнення з посади голови правління АТ "Сумбуд" прийняте всупереч контракту, Закону України "Про акціонерні товариства, статуту АТ "Сумбуд" та КЗпП України (322-08) . На його думку, у наглядової ради АТ "Сумбуд" не було повноважень приймати рішення про дострокове розірвання з ним контракту від 24 квітня 2020 року. Також зазначив, що не було законних підстав для звільнення його з посади голови правління АТ "Сумбуд" за пунктом 1, пунктом 1-1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 04 листопада 2022 року позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення наглядової ради АТ "Сумбуд", оформлене протоколом від 09 листопада 2021 року № 27, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови АТ "Сумбуд". Визнав незаконним та скасував наказ АТ "Сумбуд" від 09 листопада 2021 року № 134-к "Про звільнення ОСОБА_1". Поновив ОСОБА_3 на посаді голови правління АТ "Сумбуд" з 09 листопада 2021 року. Стягнув з АТ "Сумбуд" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 листопада 2021 року до 11 жовтня 2022 року в розмірі 525 975,58 грн. Допустив негайне виконання рішення в межах поновлення на роботі та стягнення суми платежу за один місяць. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наглядова рада не наділена повноваженнями розривати контракт з головою правління, у рішенні наглядової ради і в наказі про звільнення позивача не сформульовано одноразового грубого порушення конкретних трудових обов`язків, тому немає правових підстав для звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Також незаконним є звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1-1 частини першої статті 41 КЗпП України, адже відповідач не надав належних і допустимих доказів невиплати ОСОБА_1 заробітної плати. У зв`язку з наявністю підстав для поновлення позивача на роботі стягненню на його користь підлягає і середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Сумський апеляційний суд постановою від 19 січня 2023 року апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" задовольнив частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 листопада 2022 року скасував, закрив провадження у справі. Роз`яснив ОСОБА_1, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, додаткових пояснень та їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 15 лютого 2023 року, адвокат Сингаївський С. С. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 19 січня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19, від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 та постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 751/912/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 663/3629/19, від 17 жовтня 2019 року у справі № 761/23477/16, від 15 квітня 2019 року у справі № 461/605/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 296/576/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 564/2797/19, 10 листопада 2021 року у справі № 280/1353/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 279/11692/15; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що Верховний Суд дійшов висновків щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції судів при розгляді справ про незаконне звільнення керівника юридичної особи, а саме, якщо підставою слугуватиме пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, частина третя статті 99 ЦК України - справа підлягає розгляду в господарському суді; якщо ж інші підстави - суді цивільної юрисдикції.

В рішенні наглядової ради уповноважений орган товариства при звільненні ОСОБА_1 посилався на підпункт "в" пункту 5.3 контракту, згідно з яким голова правління може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи товариства, наглядової ради у разі винних дій голови правління, внаслідок чого заробітна плата не виплачувалась або виплачувалась несвоєчасно (за винятком випадків, коли перед товариством є кредиторська заборгованість у бюджетних підприємств, установ та організацій). Тобто фактично наглядова рада при звільненні позивача посилалася на пункт 1-1, пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Цю ж підставу звільнення позивача було зазначено як у наказі про звільнення ОСОБА_1 так і в його трудовій книжці. Про невиплату заробітної плати як підставу для звільнення ОСОБА_1 йдеться й у листі голови Профспілкової організації АТ "Сумбуд" від 09 листопада 2021 року.

Однак апеляційний суд не звернув уваги на докази, що містяться в матеріалах справи, зупинившись на наказі відповідача від 12 липня 2022 року № 76-к про виправлення описки в наказі від 09 листопада 2021 № 134-к "Про звільнення ОСОБА_1", яким внесені зміни щодо юридичних підстав звільнення.

Саме по собі оскарження рішення наглядової ради відповідача про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління не свідчить про віднесення цього спору до корпоративних, оскільки до юрисдикції господарського суду може бути віднесено не будь-який спір, а спір, у якому оскаржується законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з припинення повноважень (звільнення) керівника виконавчого органу, якщо такі припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, чого не було у випадку зі звільненням позивача.

Підстави для звільнення позивача були суто трудовими і не пов`язані з виконанням наглядовою радою своїх виключних повноважень, передбачених статутом, ЦК України (435-15) чи Законом України "Про акціонерні товариства" (514-17) , чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, виходячи з наведених норм ЦПК України (1618-15) , ГПК України (1798-12) , ЦК України (435-15) та КЗпП України (322-08) , а також зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду, справа № 591/8868/21 мала розглядатись в порядку цивільного судочинства, що суд апеляційної інстанції не врахував.

23 і 27 березня 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви ПрАТ "Сумбуд" на касаційну скаргу, мотивовані законністю і обґрунтованістю рішення апеляційного суду. Рішення загальних зборів ухвалене на підставі статуту товариства та свідчить про виникнення корпоративних відносин між позивачем та відповідачем, які характеризуються специфічним статусом члена виконавчого органу товариства. На підставі цього рішення між позивачем і відповідачем в особі голови наглядової ради (що діяв за дорученням загальних зборів) укладено контракт від 24 квітня 2020 року, за умовами якого позивача призначено на посаду голови правління ПАТ "Сумбуд". З моменту укладення контракту від 24 квітня 2020 року між сторонами спору виникли трудові відносини. При цьому очевидним є те, що трудові відносини між позивачем та відповідачем є похідними від корпоративних відносин. Рішенням загальних зборів товариства, що оформлене протоколом від 24 квітня 2020 року № 1, внесені зміни до статуту товариства, в результаті яких наглядовій раді товариства делеговані повноваження обрання голови правління та прийняття рішення про дострокове припинення повноважень голови правління (підпункт 42 пункту 8.3.14 статті 8 статуту товариства). У підпункті 4.4 Положення про виконавчий орган - правління ПАТ "Сумбуд" зазначено, що рішення про дострокове припинення повноважень голови правління приймається у разі порушення ним законодавства або статуту.

03 квітня 2023 року до Верховного суду надійшли додаткові пояснення адвоката Сингаївського С. С. як представника ОСОБА_1, які мотивовані тим, що наглядова рада при звільненні позивача посилалася як на підставу його звільнення на пункт 1, пункт 1-1, частини першої статті 41 КЗпП України, а не на пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, як про це намагається бездоказово та необґрунтовано стверджувати АТ "Сумбуд". Безперечно голова виконавчого органу товариства звільняється за рішенням уповноваженого органу товариства, що є проявом реалізації ним внутрішньо-господарської компетенції. Втім, саме по собі оскарження рішення наглядової ради відповідача про звільнення голови правління ОСОБА_1 не свідчить про віднесення цього спору до корпоративних, як про це зазначає відповідач.

07 червня 2023 року до Верховного Суду надійшли пояснення адвоката Бігунець І. М. як представника ОСОБА_1, у яких заявник указує на наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права з урахуванням необхідності застосування судами норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР) .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

04 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 квітня 2020 року на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 24 квітня 2020 року між АТ "Сумбуд" в особі голови наглядової ради ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено контракт про призначення його на посаду керівника (голови правління) виконавчого органу АТ "Сумбуд".

Рішенням наглядової ради АТ "Сумбуд" від 09 листопада 2021 року, оформленим протоколом № 27, ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління АТ "Сумбуд" за порушення законодавства про виплату заробітної плати згідно підпунктом "в" пункту 5.3 контракту та за порушення вимог статуту підприємства в частині зловживання службовим становищем, що призвело до фінансових збитків АТ "Сумбуд". Днем звільнення вважається перший день виходу на роботу.

На підставі рішення засідання наглядової ради АТ "Сумбуд" наказом відповідача від 09 листопада 2021 року № 134-к ОСОБА_1, голову правління АТ "Сумбуд", звільнено з роботи 09 листопада 2021 року на підставі пункту 1-1, пункту 1 статті 41 КЗпП України та пункту 5.3 контракту з керівником виконавчого органу АТ "Сумбуд" від 24 квітня 2020 року.

Наказом АТ "Сумбуд" від 12 липня 2022 року № 76-к виправлено описку у наказі від 09 листопада 2021 року № 134-к шляхом зміни підстави звільнення на пункт 5 статті 41 КЗпП України.

У пункті 5.2 контракту визначено підстави його припинення: а) після закінчення терміну його дії; б) за згодою сторін; в) за ініціативою товариства до закінчення терміну дії контракту у випадках передбачених пунктом 5.3 цього контракту; г) за ініціативою голови правління до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 5.3 цього контракту; д) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 5.3 контракту передбачено, що голова правління може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи товариства, наглядової ради до закінчення терміну його дії: а) у разі систематичного невиконання головою правління без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом; б) у разі одноразового грубого порушення головою правління законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом; в) у разі винних дій голови правління, внаслідок чого заробітна плата не виплачувалася або виплачувалася несвоєчасно (за винятком випадків, коли перед товариством є кредиторська заборгованість у бюджетних підприємств, установ та організацій); г) з інших підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до статуту АТ "Сумбуд" в редакції від 24 квітня 2020 року до виключної компетенції наглядової ради належить обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів товариства (підпункт 10 пункту 8.3.14 статуту); обрання членів правління та голови правління, прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень (підпункт 42 пункту 8.3.14 статуту).

Відповідно до пункту 4.4 Положення про виконавчий орган - правління АТ "Сумбуд" в редакції від 24 квітня 2020 року наглядова рада вправі приймати рішення щодо дострокового припинення (відкликання) повноважень голови правління до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством (статті 40, 41, 45 КЗпП України) та цим контрактом, таке припинення (відкликання) здійснюються в порядку передбаченому чинним законодавством та трудовим договором, що укладений з головою правління. Рішення про дострокове припинення повноважень голови правління приймається у разі порушення ним законодавства або статуту.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом (постанова Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14).

Відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" (1255-18) ) зазначив, що зміст положень статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу щодо виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Підставами припинення трудового договору згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тобто, підставою для розірвання договору згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.

Системний аналіз положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, провадження № 14-1цс19, від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16, провадження № 12-100гс19).

Суди встановили, що рішенням засідання дисциплінарної комісії АТ "Сумбуд" від 09 листопада 2021 року, оформленим протоколом № 2, рекомендовано Спостережній раді за допущені грубі порушення трудової дисципліни та вчинення винних дій, які завдали шкоди товариству, звільнити голову правління ОСОБА_1 або за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівника підприємства, разове грубе порушення трудової дисципліна (пункт 1 статті 41 КЗпП України), або за вчинення винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно, або в розмірах, нижчих від установлено законом розміру мінімальної заробітної плати (пункт 1-1 статті 41 КЗпП України), або з інших підстав (пункт 5 статті 41 КЗпП України).

Рішенням наглядової ради АТ "Сумбуд" від 09 листопада 2021 року, оформленим протоколом № 27, вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади голови правління АТ "Сумбуд" за порушення законодавства про виплату заробітної плати згідно з підпунктом "в" пункту 5.3 контракту та за порушення вимог статуту підприємства в частині зловживання службовим становищем, що призвело до фінансових збитків АТ "Сумбуд". Днем звільнення вважається перший день виходу на роботу.

Наказом АТ "Сумбуд" від 12 липня 2022 року № 76-к "Про виправлення описки в наказі від 09 листопада 2021 року № 134-к" на виконання рішення наглядової ради від 09 листопада 2021 року, протоком № 27, у пункті 1 замість слів та цифр "п. 1) п. 1-1) ст. 41 КЗпП України" слід читати "п. 5 ст. 41 КЗпП України". У інших частинах наказ залишити без змін.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 просив визнати незаконним рішення наглядової ради та наказ про звільнення у зв`язку з порушенням його трудових прав, а саме недотриманням відповідачем норм КЗпП України (322-08) , а не з підстав пов`язаних з виконанням наглядовою радою своїх повноважень.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника чи члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та сформулювала критерії розмежування підсудності у вказаних справах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) сформувала правовий висновок щодо розмежування юрисдикційності подібних спорів. Зокрема у пунктах 53-54 постанови вказала, що за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП України (322-08) , крім припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України). До юрисдикції ж господарського суду належать спори, в яких позивач, відсторонений від посади керівника юридичної особи (її виконавчого органу), або позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оспорює законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого відсторонення або звільнення (припинення повноважень).

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 оскаржує рішення наглядової ради про його звільнення за порушення законодавства про виплату заробітної плати згідно з пунктом 5.3 контракту і за порушення вимог статуту підприємства в частині зловживання своїм службовим становищем, що призвело до фінансових збитків АТ "Сумбуд", а також наказ, виданий на підставі цього рішення, про його звільнення з підстав передбачених пунктами 1, 1-1 статті 41 КЗпП України, пунктом 5.3 контракту у зв`язку з недотриманням відповідачем норм КЗпП України (322-08) . Незалежно від внесення змін у наказ в частині підстав звільнення на пункт 5 статті 41 КЗпП України, позивач вимоги позову не змінював та залишив тими, що розглядаються в порядку ЦПК України (1618-15) .

З огляду на викладене, саме по собі виправлення описки в наказі про звільнення позивача підстав його звільнення не свідчить про те, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду, адже цей наказ було видано на виконання рішення наглядової ради, в якому не зазначено про звільнення ОСОБА_1 саме за пунктом 5 статті 41 КЗпП України.