750/4724/21 Про стягнення заборгованості з невиплаченої пенсії та відшкодування моральної шкоди - 28.06.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2021 року у складі судді Логвіної Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), яке є правонаступником Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУ ПФУ), про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позову посилався на таке.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 2540/2596/18, яке набрало законної сили 25 жовтня 2018 року, визнано неправомірними дії Чернігівського ОУ ПФУ щодо відмови у призначенні йому пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Суд зобов`язав Чернігівське ОУ ПФУ призначити йому пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції від 12 липня 2001 року) у розмірі 90 % суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури міста Києва від 13 березня 2018 року № 18/50 з дня звернення, тобто з 26 березня 2018 року, та виплачувати її в повному обсязі без обмеження, сплативши заборгованість, що виникне внаслідок такого призначення.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Відділ примусового виконання рішень) Бабенка В. М. від 18 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58128891 з виконання виконавчого листа № 2540/2596/18, виданого 09 січня 2019 року Чернігівським окружним адміністративним судом.

За його розрахунками, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури міста Києва від 13 березня 2018 року № 18/50, за березень 2018 року йому має бути нараховано та виплачено 9 223,76 грн (52 950,78 х 90 % х 19,355 %), а з квітня 2018 року до лютого 2021 року - 1 667 949,50 грн (52 950,78 х 90 % х 35 місяців), а всього з березня 2018 року йому має бути нараховано та виплачено 1 677 173,26 грн.

Відповідно до листа ГУ ПФУ в Чернігівській області від 08 квітня 2019 року № 1529/02/ш-11 розмір його пенсії після виконання рішення суду становить 47 655,70 грн (52 950,78 х 90 %).

Згідно з довідкою відповідача від 23 лютого 2021 року з березня 2018 року до лютого 2021 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено пенсію у розмірі 120 391,65 грн.

Різниця в сумах пенсійних виплат становить 1 556 781,60 грн, які відповідач продовжує незаконно зберігати у себе та зобов`язаний повернути позивачу, як це передбачено статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Зазначені дії відповідача є втручанням у право мирного володіння майном не на умовах, передбачених законом, і є порушенням прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) та Конституцією України (254к/96-ВР) .

Внаслідок невиконання відповідачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року йому завдано моральної шкоди, яка полягає у тяжкості вимушених змін у його житті, позбавленні його та членів його сім`ї значної частини матеріального забезпечення, затратах часу та зусиль для відновлення попереднього стану. Розмір завданої йому моральної шкоди становить 200 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2021 року позов задоволено.

Стягнено з ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 556 781,60 грн.

Стягнено з ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що законодавством України не передбачено утримання та зберігання органами Пенсійного фонду України сум пенсійних виплат, які мають виплачуватись щомісячно. Право позивача на володіння, користування, розпоряджання власним майном у вигляді призначеної судом пенсії порушено відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів підлягають задоволенню.

Довготривале невиконання відповідачем рішення суду призвело до порушення моральних життєвих зв`язків позивача та виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 200 000,00 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2021 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що право позивача на володіння, користування, розпоряджання власним майном у вигляді призначеної судом пенсії порушене відповідачем, тому вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення грошових коштів підлягають задоволенню.

Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача та моральних страждань, яких він зазнав внаслідок неналежного виконання судового рішення, та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У січні 2023 року ГУ ПФУ в Чернігівській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій стягнули із відповідача майнову та моральну шкоду у зв`язку із неналежним виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 2540/2596/18.

Проте процедура судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначена статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ). Тому, якщо під час здійснення перерахунку розміру пенсії та виплати заборгованості за рішенням адміністративного суду відповідач порушив права позивача, то останній може оскаржити такі дії у порядку адміністративного судочинства. Ця справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі.

Суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано задовольнили вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 1 556 781,60 грн. Не врахували, що позивач з 07 липня 2012 року працює на прокурорській посаді, що підтверджується записами трудової книжки, тому розмір пенсії до виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з 26 березня 2018 року склав 3 392,43 грн. Розрахунок суми недоплаченої пенсії, що зроблений позивачем, не можна брати до уваги, оскільки нарахування пенсії є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 2540/2596/18 відповідач, з урахуванням вимог законодавства, виконав.

Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно стягнули з відповідача на користь позивача 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Позивач не надав належних доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди діями відповідача.

Також позивач не надав належних доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн та 20 000,00 грн.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 580/1617/19, від 15 грудня 2020 року у справі № 852/17832/14-ц, від 19 серпня 2021 року у справі № 592/965/20, від 07 вересня 2021 року у справі № 818/3631/15-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 15 листопада 2021 року у справі № 320/5284/21, від 29 серпня 2018 року у справі № 686/16161/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, від 22 березня 2018 року у справі № 638/13100/14-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 308/1990/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17.

У березні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Авраменко Г. М., просить касаційну скаргу ГУ ПФУ в Чернігівській області залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що позов був пред`явлений у порядку захисту цивільного права, а тому не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Дії відповідача із збереження у себе за рахунок позивача сум пенсійних виплат є втручанням у право мирного володіння майном, що є порушенням прав позивача, гарантованих Конвенцією та Конституцією України (254к/96-ВР) .

Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача та моральних страждань, яких він зазнав внаслідок неналежного виконання судового рішення та виходячи із засад розумності та справедливості, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Позивач надав усі необхідні документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Відповідач не подавав клопотань про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною ГУ ПФУ в Чернігівській області на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Суди встановили, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 2540/2596/18, яке набрало законної сили 25 жовтня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано неправомірними дії Чернігівського ОУ ПФУ щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Зобов`язано Чернігівське ОУ ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції від 12 липня 2001 року) у розмірі 90 % суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури міста Києва від 13 березня 2018 року № 18/50 з дня звернення, тобто з 26 березня 2018 року, та виплачувати її у повному обсязі без обмеження, а також сплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого призначення (а. с. 5-7).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Бабенка В. М. від 18 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58128891 з виконання виконавчого листа № 2540/2596/18, виданого 09 січня 2019 року Чернігівським окружним адміністративним судом (а. с. 8).

У зв`язку із невиконанням без поважних причин рішення суду в повному обсязі, а саме невиплатою пенсії в повному обсязі, без обмежень, постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Петренка С. В. від 07 лютого 2019 року на боржника Чернігівське ОУ ПФУ накладено штраф на користь держави у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100,00 грн (а. с. 9).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 620/506/19 за позовом Чернігівського ОУ ПФУ до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови старшого державного виконавця про накладення штрафу скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання неправомірною та скасування постанови від 07 лютого 2019 року про накладення штрафу (а. с. 13-15).

У зв`язку із повторним невиконанням без поважних причин рішення суду в повному обсязі, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Бабенка В. М. від 25 квітня 2019 року на боржника Чернігівське ОУ ПФУ накладено штраф на користь держави у розмірі 10 200,00 грн (а. с. 16).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі № 620/1458/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ГУ ПФУ в Чернігівській області до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 25 квітня 2019 року (а. с. 17-25).

26 квітня 2019 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області у зв`язку із невиконання відповідачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 2540/2596/18 надіслав до Чернігівського відділення поліції Головного управління національної поліції у Чернігівській області повідомлення про вчинення посадовими особами Чернігівського ОУ ПФУ умисних дій, які мають всі ознаки кримінального правопорушення та підлягають кваліфікації за ознакою злочину, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ) (а. с. 27-28).

07 травня 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12019270010002729, за ознаками кримінального правопорушення із правовою кваліфікацією - частина перша статті 382 КК України (2001) (а. с. 29).

Відповідно до довідки про складові заробітної плати прокуратури міста Києва від 13 березня 2018 року № 18/50 заробітна плата позивача станом на 05 березня 2018 року, з урахуванням доплат та надбавок, із розрахунку за 24 місяці, становить 52 950,78 грн, зі сплатою з усіх сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а. с. 30).

З копії трудової книжки позивача випливає, що ОСОБА_1 з 15 грудня 2015 року призначений прокурором Київської місцевої прокуратури м. Києва, запис № 17 (а. с. 53-54).

Згідно із довідкою ГУ ПФУ в Чернігівській області від 23 лютого 2021 року із березня 2018 року до лютого 2021 року позивачу фактично виплачено пенсію у розмірі 120 391,65 грн (а. с. 33).

Розпорядженням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 06 листопада 2018 року № 2738 ОСОБА_1 з 26 березня 2018 року призначено пенсію у вказаному розмірі (а. с. 48, 49).

Після перерахунку розмір пенсії позивача становить 3 392,43 грн (а. с. 52).

Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 вказував, що відповідач незаконно продовжує зберігати у себе за його рахунок суму недоплаченої пенсії за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 2540/2596/18, розмір якої за розрахунком позивача становить 1 556 781,60 грн.

На запит Чернігівського апеляційного суду ГУ ПФУ в Чернігівській області 15 серпня 2022 року надало довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії ОСОБА_1, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 2540/2596/18, відповідно до якої ОСОБА_1 з березня 2018 року до лютого 2021 року нараховано пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 1 677 173,18 грн. Фактично позивачу виплачено пенсію за вказаний хронологічний період у розмірі 120 391,65 грн. Різниця в сумах вказаних пенсійних виплат становить 1 556 781,53 грн, які ОСОБА_1 відповідач не виплатив (а. с. 135).

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Відповідно до частини першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Предметом цього позову є стягнення коштів, які, на думку позивача, ГУ ПФУ в Чернігівській області безпідставно зберігає у себе, та відшкодування моральної шкоди за невиконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (280-2014-п) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18), від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

У постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що суди помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що спір щодо недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Спір стосовно недоотриманих сум пенсії також є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин, пов`язаних зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії, а тому він повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/3233/19 (провадження

У постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист та/або відновлення будь-якого права судом здійснюється шляхом ухвалення судового рішення як акта правосуддя. Однак судове рішення, незважаючи на те, що має ознаки нормативності, не породжує жодних правовідносин чи прав та/або обов`язків, а лише шляхом застосування відповідного способу захисту права, визначеного законом або договором, трансформує права та/або зобов`язання учасників правовідносин в іншу, прийнятну для позивача форму.

Зокрема, наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми (соціальні виплати), не нараховані та/або не виплачені як доходи, не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або зобов`язань, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.

Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (див. постанову Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 570/4129/20 (провадження № 61-14586св21)).

Аналіз положень частини п`ятої статті 21 КАС України та частини першої статті 19 КАС України у їх поєднанні дозволяє зробити висновок, що юрисдикція спору про відшкодування моральної шкоди із суб`єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв`язку з тим, чи пред`явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

Оскільки спір щодо стягнення з ГУ ПФУ в Чернігівській області недоотриманих сум пенсії підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, спір за позовними вимогами про відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Чернігівській області про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не визначились із правовою природою спірних правовідносин, не звернули увагу на суб`єктний склад учасників справи, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про підсудність зазначеної справи судам цивільної юрисдикції та розглянули її по суті.

Враховуючи суб`єктний склад сторін спору та характер спірних правовідносин, спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Верховний Суд відхиляє посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 580/1617/19, від 15 грудня 2020 року у справі № 852/17832/14-ц, від 19 серпня 2021 року у справі № 592/965/20, від 07 вересня 2021 року у справі № 818/3631/15-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 15 листопада 2021 року у справі № 320/5284/21, від 29 серпня 2018 року у справі № 686/16161/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, від 22 березня 2018 року у справі № 638/13100/14-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 308/1990/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, оскільки вони стосуються вирішення спору по суті.

Водночас Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішення та закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною четвертою статті 414 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Зважаючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права щодо правил юрисдикції, що є підставою для скасування ухвалених судових рішень незалежно від доводів касаційної скарги та закриття провадження у справі, суд касаційної інстанції не перевіряє доводи касаційної скарги щодо правильності вирішення спору по суті.

Ураховуючи наведене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частиною першою статті 414 цього Кодексу, з роз`ясненням позивачу права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.