522/875/17 Про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги - 28.06.2023 Прийняття

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Авенір-Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Віаромо", Товариство з обмеженою відповідальністю "СБІ Компані", ОСОБА_4,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" Луньо Іллі Вікторовича,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Скіндер Владислав Броніславович, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віаромо" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року у складі судді Загороднюка В. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Авенір-Інвест" (далі - ТОВ "Компанія управління активами "Авенір-Інвест"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Віаромо" (далі - ТОВ "Віаромо"), Товариства з обмеженою відповідальністю "СБІ Компані" (далі - ТОВ "СБІ Компані"), ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Семенова Г. В., Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" (далі - ПАТ "КБ "Актив-Банк", банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо І. В., про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги.

На обґрунтування позову посилалася на те, що вона є майновим поручителем (іпотекодавцем) на підставі договору іпотеки від 08 жовтня 2007 року, укладеного між ТОВ "КБ "Актив-Банк" (іпотекодержатель) з однієї сторони та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 з іншої сторони (іпотекодавці), який був укладений на забезпечення зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 08 жовтня 2007 року № 1008/04. Предметом іпотеки є шестикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року у справі № 522/2700/12 позов ПАТ "КБ "Актив-Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

13 грудня 2016 року до неї надійшов лист від невідомої їй особи - ОСОБА_2, оформлений через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенову Г. В., у якому ОСОБА_2 вимагав сплатити заборгованість ОСОБА_4 за кредитом та погрожував переоформити на себе предмет іпотеки, посилаючись на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладеного 05 грудня 2016 року з ОСОБА_3, він набув права вимоги до іпотекодавців.

У листі також зазначено, що ПАТ "КБ "Актив-Банк" на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами № ВПВ-08/08/14юр відступив своє право вимоги за кредитом до ОСОБА_4 на користь ТОВ "Компанія управління активами "Авенір-Інвест", яке надалі на підставі договору відступлення права вимоги від 02 грудня 2014 року № 12-02/2014 відступило право вимоги до ОСОБА_4 на користь ТОВ "Віаромо". 27 жовтня 2015 року ТОВ "Віаромо" уклало договір відступлення права вимоги

№ 1/ФК-15, внаслідок чого право вимоги набуло ТОВ "СБІ Компані". 19 вересня 2016 року ТОВ "СБІ Компані", згідно з договором відступлення права вимоги № 142/ФК-16, відступило право вимоги на користь ОСОБА_3, який за договором від 06 грудня 2016 року № 143/ФК-16 відступив право вимоги за кредитом на користь ОСОБА_2 .

Крім того, у листі ОСОБА_2 зазначив, що він набув право вимоги до іпотекодавців, у тому числі і до позивача, які надали своє майно в іпотеку для забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_4 .

Як на підставу виникнення у нього права вимоги за іпотекою, ОСОБА_2 посилався на договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладений між ним та ОСОБА_3 05 грудня 2016 року і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. за № 2918.

При укладенні договорів відступлення прав вимоги щодо спірної квартири відповідачі порушили процедуру укладання договорів відступлення прав вимоги.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсними в частині відступлення прав вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором від 08 жовтня 2007 року № 1008/04 та скасовано державну реєстрацію у Державних реєстрах:

договір від 02 грудня 2014 року № 12-02/2014 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, укладений між ТОВ "Компанія з управління активами "Авенір-Інвест" та ТОВ "Віаромо";

договір відступлення права вимоги від 27 жовтня 2015 року № 1/ФК-15, укладений між ТОВ "Віаромо" та ТОВ "СБІ Компані";

договір відступлення права вимоги від 19 вересня 2016 року № 142/ФК-16, укладений між ТОВ "СБІ Компані" та ОСОБА_3 ;

договір відступлення права вимоги від 06 грудня 2016 року № 143/ФК-16, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Визнано недійсними в частині відступлення прав вимоги щодо предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1, та скасовано державну реєстрацію у Державних реєстрах:

договір відступлення прав за договорами іпотеки, укладений 05 грудня 2016 року між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Семеновою Г. В.;

договір відступлення прав за договорами іпотеки, укладений 05 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Семеновою Г. В., реєстровий № 2918.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір відступлення прав вимоги від 16 вересня 2016 року, укладений між ТОВ "СБІ Компані" та ОСОБА_3, порушує вимоги частини другої статті 1083, частини третьої статті 1079 ЦК України, оскільки права вимоги за кредитним договором № 1008/04 та іпотечним договором від 08 жовтня 2007 року, які укладені між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ОСОБА_4, були відступлені за договором факторингу від 28 листопада 2016 року б/н ПАТ "КБ "Актив-Банк" до ТОВ "Компанія з управління активами "Авенір-Інвест", а отже, і наступне відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки мало відбуватись відповідно до частини другої статті 1083, частини третьої статті 1079 ЦК України виключно, згідно з положеннями глави 73 "Факторинг" ЦК України (435-15) , тобто за договорами факторингу, фактором в яких може бути виключно банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Фізична особа ОСОБА_3 на момент укладення договору відступлення прав вимоги 05 грудня 2016 року не мав права виступати фактором у договорах факторингу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувані договір від 02 грудня 2014 року № 12-02/2014 року, договір відступлення права вимоги від 27 жовтня 2015 року № 1/ФК-15, договір відступлення права вимоги від 19 вересня 2016 року № 142/ФК-16, договір відступлення права вимоги від 06 грудня 2016 року № 143/ФК-16, договір відступлення прав за договорами іпотеки від 05 грудня 2016 року, договір відступлення прав за договорами іпотеки від 05 грудня 2016 року укладені з порушенням частини третьої статті 512, статті 1054, частини третьої статті 1079, частини другої статті 1083 ЦК України, статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а тому є недійсними.

Суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1, послався на норми права, які не регулюють спірних правовідносин, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права. Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні із викладення його мотивувальної частини у редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг і позиції інших учасників

У жовтні 2022 року ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Скіндер В. Б., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що ТОВ "СБІ Компані" не набуло статусу фінансової установи, а укладений ним з ТОВ "Віаромо" договір відступлення права вимоги від 27 жовтня 2015 року № 1/ФК-15 та договір від 02 грудня 2014 року № 12-02/2014 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, укладений між ТОВ "Компанія управління активами "Авенір-Інвест" та ТОВ "Віаромо", не відповідає вимогам частини першої статті 203 ЦК України, оскільки позивачка не надала належних доказів, які б свідчили, що укладений між відповідачами договір відступлення права вимоги містить ознаки договору факторингу. Для укладення договору відступлення права вимоги отримання новим кредитором ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг чинним законодавством не вимагається.

Також позивачка не надала доказів на підтвердження порушення її прав оспорюваними договорами.

У матеріалах справи відсутні оспорювані договори, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на припущеннях.

ПАТ "КБ "Актив-Банк" є стороною оспорюваного договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 05 грудня 2016 року, тому він мав бути залучений до участі у справі як відповідач, а не третя особа.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, № 372/51/16-ц, постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 143/1525/17-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 926/1172/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 446/1942/19, від 06 травня 2020 року у справі № 522/20475/16-ц, від 30 січня 2018 року у справі № 910/7038/17.

У жовтні 2022 року ТОВ "Віаромо" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Віармо" подібні до доводів касаційної скарги ОСОБА_2 .

Як на підставу касаційного оскарження ТОВ "Віаромо" посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 січня 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц, № 372/51/16-ц.

У грудні 2022 року, лютому 2023 року надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких ОСОБА_1 просить касаційні скарги ОСОБА_2, ТОВ "Віаромо" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування відзивів посилається на те, що суди встановили, що ТОВ "Віаромо" та ТОВ "СБІ Компані" не є фінансовими установами, не мали ліцензії на здійснення відповідної діяльності, зокрема і щодо факторингових операцій. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання недійсними оспорюваних договорів про відступлення прав вимоги.

Оспорюваними договорами порушено права та інтереси ОСОБА_1, яка є іпотекодавцем спірної квартири.

Незалучення відповідачем у справі ПАТ "КБ "Актив-Банк" не порушує його права, оскільки банк залучений до участі у справі як третя особа та має процесуальні права та обов`язки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Скіндер В. Б., на підставі, передбаченій пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Віаромо" з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.

Суди встановили, що 08 жовтня 2007 року на забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 1008/04, укладеним між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ОСОБА_4, укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавцями виступили ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а іпотекодержателем - ПАТ "КБ "Актив-Банк". Предметом іпотеки була шестикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року у справі № 522/2700/12позов ПАТ "КБ "Актив-Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Надалі судове рішення стягувачем (банком) не виконано.

13 грудня 2016 року ОСОБА_1 отримала лист від ОСОБА_2, направлений через приватного нотаріуса Семенову Г. В., у якому відповідач вимагав сплатити заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором, посилаючись на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладеного 05 грудня 2016 року між ним та ОСОБА_3, він набув права вимоги до іпотекодавців.

Суди встановили, що ПАТ "КБ "Актив-Банк" на підставі договору відступлення права вимоги за кредитними договорами № ВПВ-08/08/14юр, відступив своє право вимоги за кредитом ОСОБА_4 на користь ТОВ "Компанія управління активами "Авенір-Інвест", яке надалі на підставі договору відступлення права вимоги від 02 грудня 2014 року № 12-02/2014 відступило права вимоги до ОСОБА_4 на користь відповідача ТОВ "Віаромо".

27 жовтня 2015 року ТОВ "Віаромо" уклало договір відступлення права вимоги № 1/ФК-15, на підставі якого право вимоги набуло ТОВ "СБІ Компані".

19 вересня 2016 року ТОВ "СБІ Компані", відповідно до договору відступлення права вимоги № 142/ФК, відступило право вимоги на користь ОСОБА_3

ОСОБА_3 за договором від 06 грудня 2016 року № 142/ФК-16 відступив право вимоги за кредитом на користь ОСОБА_2

ОСОБА_3, у свою чергу, отримав право вимоги на предмет іпотеки згідно з договором відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, укладеним між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ОСОБА_3 05 грудня 2016 року та посвідченим приватним нотаріусом Семеновою Г. В.

ОСОБА_2 набув право вимоги до іпотекодавців на предмет іпотеки на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 05 грудня 2016 року та посвідченого приватним нотаріусом Семеновою Г. В., реєстраційний № 2918.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати зазначені договори недійсними.

Водночас ПАТ "КБ "Актив-Банк", яке було однією із сторін оспорюваних правочинів, було залучене до участі у справі як третя особа.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, в якому, крім іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні висновки викладено, наприклад, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, на які посилалися заявники у касаційних скаргах, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18, Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/6793/15-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19, від 06 травня 2020 року у справі № 522/20475/16, на які посилаються заявники у касаційних скаргах.

Отже, позивачка пред`явила позов не до всіх неналежних відповідачів, що є підставою для відмови у задоволенні позову, а тому висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є помилковими.

З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 143/1525/17-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 926/1172/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 446/1942/19, від 30 січня 2018 року у справі № 910/7038/17, оскільки зазначені висновки стосуються вирішення спору по суті.

Водночас у цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що позов пред`явлений не до всіх належних відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Верховний Суд також відхиляє доводи відзивів ОСОБА_1 про те, що ПАТ "КБ "Актив-Банк" було залучене до участі у справі як третя особа, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позову, з огляду на таке.

У справі за позовом про визнання недійсним договору як відповідачі мають бути залучені всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Відповідальними за наслідки порушення прав особи (не сторони договору) укладенням договору є обидві сторони договору. Тому ПАТ "КБ "Актив-Банк", який є стороною оспорюваного позивачкою договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, укладеного між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ОСОБА_3 05 грудня 2016 року, повинен бути залучений до участі у справі як відповідач, а не третя особа. Залучення ПАТ "КБ "Актив-Банк" до участі у справі третьою особою за вимогами про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним порушує норми процесуального права, наслідком чого є відмова у задоволенні позову, оскільки відповідальність за порушення прав позивачів оспорюваним договором не може бути покладена тільки на одну сторону договору, це суперечить принципу законності та справедливості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням наведених мотивів Верховний Суд вважає за необхідне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційних скарг ОСОБА_2 та ТОВ "Віаромо", скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 9 600,00 грн (1 920,00 грн + 7 680,00 грн), та на користь ТОВ "Віаромо" за подання касаційної скарг - 7 680,00 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Скіндер Владислав Броніславович, та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віаромо" задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Авенір-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віаромо", Товариства з обмеженою відповідальністю "СБІ Компані", ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" Луньо Іллі Вікторовича, про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги відмовити.