523/16249/18 Про визнання права користування житловим приміщенням - 26.06.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Валах Вікторії Володимирівни на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2022 року у складі судді Малиновського О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право проживання та користування квартирою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 31 серпня 2022 року позовну заяву залишив без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлені позивачка та її представник повторно не з`явилися в судове засідання, заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не подавали.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Одеський апеляційний суд постановою від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2022 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без розгляду, оскільки належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи позивачка та її представник повторно не з`явилися в судове засідання, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвоката Валах В. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року і передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи, призначений на 31 серпня 2022 року, а її представник ОСОБА_3 виїхав за межі України у зв`язку із збройною агресією російської федерації. Будь-який зв`язок з представником вона втратила, а тому була позбавлена можливості отримувати правову допомогу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

14 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи за участю сторін.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2021 року у зв`язку з повторною неявкою позивачки у судові засідання позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 03 березня 2021 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 скасовано. Справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 15 лютого 2022 року, ОСОБА_1 не з`явилась. Про час та місце розгляду справи була повідомлена через її представника належним чином, про що свідчить поштове повідомлення. Від її представника до суду надійшла заява про відвід головуючого у справі.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2022 року заявлений відвід визнаний необґрунтованим, а заява про відвід передана до автоматизованої системи документообігу для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2022 року у задоволенні заяви про відвід відмовлено. Розгляд справи відкладено до 16 березня 2022 року.

ОСОБА_1 була повідомлена про час і місце розгляду справи через її представника шляхом направлення повістки на електронну адресу.

У судове засідання, призначене на 16 березня 2022 року, ОСОБА_1 не з`явилась без поважних причин. Враховуючи запроваджений воєнний стан на території України, розгляд справи було відкладено на 14 квітня 2022 року.

Про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 була сповіщена через СМС-повідомлення, надіслане на номер мобільного телефону, який є у справі.

У судове засідання, призначене на 14 квітня 2022 року, ОСОБА_1 не з`явилась без поважних причин. Розгляд справи відкладено на 25 травня 2022 року.

ОСОБА_1 була повідомлена про час та місце розгляду справи через її представників, шляхом надсилання викликів на їх електронні адреси, а також за допомогою телефонограм. Також ОСОБА_1 була повідомлена про час і місце розгляду справи шляхом отримання нею судової повістки, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім того, ОСОБА_1 була сповіщена через СМС-повідомлення, надіслане на номер мобільного телефону, який є у справі.

У судове засідання, призначене на 25 травня 2022 року, ОСОБА_1 не з`явилась. Від її представника ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про відкладання розгляду справи.

Розгляд справи було відкладено на 25 липня 2022 року.

Про розгляд справи ОСОБА_1 була повідомлена через її представника ОСОБА_3 шляхом направлення виклику на його електронну адресу, через яку він надсилав клопотання до суду про відкладання розгляду справи. Крім того, ОСОБА_1 була сповіщена через СМС-повідомлення, надіслане на номер мобільного телефону, який є у справі.

У судове засідання, призначене на 25 липня 2022 року, ОСОБА_1 не з`явилась без поважних причин.

Розгляд справи було відкладено на 31 серпня 2022 року.

Про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 була сповіщена через її представника ОСОБА_3 . Також ОСОБА_1 була повідомлена про час і місце розгляду справи шляхом отримання нею судової повістки, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судове засідання, призначене на 31 серпня 2022 року, ОСОБА_1 не з`явилась без поважних причин. Від її представника ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладання розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У рішеннях у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладному руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішення від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи може свідчити про порушення частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", заява № 36655/02, пункти 66, 69).

Таким чином, суд зобов`язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду в разі повторної неявки до суду належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19) та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20) викладено правову позицію про те, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 753/8582/19-ц (провадження № 61-20040св21).

У цій справі судові засідання призначалися неодноразово, зокрема на 25 липня та на 31 серпня 2022 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка та її представник були обізнані про дату, час і місце судових засідань призначених на 25 липня та на 31 серпня 2022 року, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, позивачці було відомо про два останні судові засідання, однак до суду вона не з`явилася і заяви про розгляд справи за її відсутності не подала.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, урахувавши, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді, її розгляд неодноразово відкладався, позивачка, будучи повідомленою про дату і час розгляду справи, двічі поспіль не з`явилася у судове засідання, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, діяв у межах повноважень та у визначений процесуальним законом спосіб.

Водночас особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення норм статті 6 Конвенції немає.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд справи, призначений на 31 серпня 2022 року не заслуговують на увагу, оскільки таке повідомлення підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 18 том 2). Крім того, про судове засідання суд повідомив представника позивачки - ОСОБА_3 (аркуш справи 18 том 2), від якого надійшло клопотання про відкладання розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні.

Аргументи касаційної скарги про неврахування судами введення в Україні воєнного стану не заслуговують на увагу, оскільки між воєнним станом (бойовими діями) у державі та неявкою в судове засідання має бути причинний зв`язок, підтверджений належними доказами. Проте, крім наявності воєнного стану на території України, представник позивачки не посилався на будь-які інші обставини, які перешкоджали з`явитися в судові засідання. Крім того, представник позивачки не був позбавлений можливості порушити перед судом клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з дотриманням статті 212 ЦПК України.

Посилання в касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема щодо невиходу з нарадчої кімнати на неоголошення оскаржуваної постанови, є безпідставними, оскільки з довідки від 01 лютого 2023 року відомо, що о 10:44 год (після видалення суддів до нарадчої кімнати) будівлю Одеського апеляційного суду було знеструмлено. Із цього часу фіксування технічними засобами судового засідання не відбувалося. Після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати було проголошено короткий текст постанови.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки досліджених судами доказів, які суди вважали достатніми для залишення позову без розгляду, у контексті обставин, які заявник вважає такими, що виключають можливість залишення поданої ним позовної заяви без розгляду, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.