462/6664/21 Про визнання незаконними та недійсними дій державного реєстратора, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно - 21.06.2023 Прийняття

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Є. М. та ОСОБА_3, про визнання незаконними та недійсними дій державного реєстратора, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 09 серпня 2021 року державним реєстратором Мудраком Є. М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 43460292, яким здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № 2432081346101, а саме: лазню-пральню загальною площею

543,7 кв. м, котельню загальною площею 134,3 кв. м, що розташовано у

АДРЕСА_1, за ОСОБА_6 .

Під час перереєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна із

ОСОБА_3 на її чоловіка ОСОБА_6 об`єкт нерухомого майна перебував під чисельними судовими арештами. Зокрема, на момент здійснення державної реєстрації була заборона будь-яким способом, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкта, встановлена на підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2020 року у справі

№ 462/5290/20, провадження № 1-ксм/462/1766/20.

Також зазначав, що вказані дії порушують його права та третіх осіб, оскільки рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року у справі № 462/2589/14-ц із ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_5 5 948 789,47 грн боргу; на користь ОСОБА_1 2 398 400,83 грн боргу; на користь ОСОБА_4 3 729 796,58 грн боргу. Проте, вказане майно є єдиним, яким ОСОБА_3 може погасити борг у результаті реалізації вказаного майна.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії державного реєстратора Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудряка Є. М. із внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 43460292

від 09 серпня 2021 року щодо реєстрації права власності на будівлі

лазні-пральні, загальною площею 543,7 га, що позначені на плані літерами А1, А-1, та котельні площею 134,3 кв. м під літерою Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності

ОСОБА_3 на її покійного чоловіка ОСОБА_6 ;

скасувати державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 - будівлі лазні-пральні, загальною площею 543,7 га, що позначені на плані літерами А1, А-1, та котельні, площею 134,3 кв. м під літерою Б-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2432081346101).

Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова

від 12 травня 2022 року ОСОБА_7 залучено до участі у справі співвідповідачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2022 року у складі судді Боровкова Д. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Є. М. про визнання незаконними та недійсними дій державного реєстратора, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відмовлено.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію, проведену

09 серпня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудраком Є. М. за № 2432081346101 на нерухоме майно, а саме:

лазню-пральню площею 543,7 кв. м, котельню площею 134,3 кв. м, розташовані на за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_6 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час вчинення державним реєстратором оскаржуваних реєстраційних дій (09 серпня

2021 року) ухвала слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова

від 30 жовтня 2020 року у справі № 462/5290/20, якою було накладено арешт на спірне майно, відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" була зареєстрована у базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, (реєстрація здійснена 02 листопада 2020 року, реєстраційний номер 38969139). Ураховуючи наявність прямої заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна, державний реєстратор не мав правових підстав для проведення державної реєстрації та вчинення оспорюваного запису, що є підставою для визнання державної реєстрації незаконної та її скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що незаконність дій державного реєстратора під час здійснення державної реєстрації права власності на лазню-пральню та котельню по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 також вказує той факт, що державний реєстратор змінив індивідуальний реєстраційний номер вказаного об`єкта нерухомого майна, який йому був присвоєний при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше (02 квітня 2014 року), з реєстраційного номера 328806146101 на номер 2432081346101, що є грубим та свідомим порушенням вимог статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому суд першої інстанції вважав, що у цій конкретній справі, з урахуванням правовідносин, які виникли між сторонами, не існує будь-якого іншого ефективного способу захисту порушеного права позивача, яке обумовлено тривалим невиконанням рішення суду відповідачем

ОСОБА_3 та її небажанням виконувати зобов`язання за договором позики.

Суд урахував, що за встановлених обставин справи, змісту та характеру відносин сторін, убачається, що спір виник між ОСОБА_1 та

ОСОБА_3 і ОСОБА_7 з приводу незаконної державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а отже позовні вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна не можуть бути пред`явлені до державного реєстратора, якого позивач визначив співвідповідачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2022 року в частині задоволених вимог скасовано та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 вересня 2022 року в частині стягнення із ОСОБА_3 і ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 1 816,00 грн (по 908,00 грн з кожного) судових витрат скасовано. У решті рішення залишено без змін.

Скасовано заходи забезпечення позову у виді арешту нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,3494 га, кадастровий 4610136300:06:018:0128, реєстраційний номер 328876146101; будівлі лазні-пральні площею

543,7 кв. м, позначених літерами А-1 і А'-1 та котельні площею 134,3 кв. м під літерою Б-1 за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер 328806146101, застосовані ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28 жовтня 2020 року.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що задоволення судом позовних вимог позивача про визнання незаконною та скасування державної реєстрації за ОСОБА_6 прав на спірне нерухоме майно не відновить прав позивача на стягнення із ОСОБА_3 коштів на виконання рішення суду. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не є боржниками позивача. У померлого ОСОБА_6 залишилися невиконаними зобов`язання перед ОСОБА_8 .

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки право на спірне нерухоме майно, звернення стягнення на яке позивач розглядає як єдиний можливий спосіб задоволення своїх вимог щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_3 шляхом його реалізації, з часу набрання законної сили рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі

№ 462/5935/13-ц від 02 жовтня 2013 року виникло у ОСОБА_6, який не є боржником позивача.

Тому висновок суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав та інтересів через скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав є помилковим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У березні 2023 року засобами поштового зв`язку представник

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,

від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 640/12313/19-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/3503/19,

від 07 жовтня 2021 року у справі № 753/4093/20, суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щозаборгованість у ОСОБА_3 перед позивачем виникла задовго до судового рішення про поділ майна подружжя, такий поділ подружжям ОСОБА_9 було здійснено умисно на шкоду кредиторам, з метою ухилення від виконання своїх грошових зобов`язань перед кредиторами ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що станом на день подання позову у цій справі, так і станом на день винесення оскаржуваного судового рішення, державний реєстратор змінив індивідуальний реєстраційний номер вказаного об`єкта нерухомого майна, який йому був присвоєний при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше з реєстраційного номера 328806146101 на номер 2432081346101, що є грубим та свідомим порушенням вимог статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 вересня 2021 року № 273508948, що наявна в матеріалах справи;

суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки інформації щодо зміни індивідуального реєстраційного номера вказаного об`єкта нерухомого майна, що міститься у вищевказаній інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 вересня 2021 року

з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вбачається, що рішення суду про поділ майна подружжя ОСОБА_9, яке прийнято на шкоду кредиторам з метою ухилення від сплати боргових зобов`язань підлягає обов`язковому виконанню, а ухвала слідчого судді про накладення арешту на нерухоме майно та рішення про стягнення боргу із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навпаки - виконанню не підлягає.

Щодо висновку суду апеляційної інстанції про те, що у померлого

ОСОБА_6 залишилися невиконаними зобов`язання перед ОСОБА_8, то таке взагалі немає жодного відношення до цієї справи. Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова

від 08 лютого 2023 року у цивільній справі № 466/1506/22 за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_8 задоволено повністю. Визнано договір позики, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3,

ОСОБА_6 від 22 січня 2015 року на суму 180 000,00 грн, недійсним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2023 року справу № 462/6664/21 призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року представник державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Є. М. - ОСОБА_10 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, проте вказаний відзив не підписано особою, яка його подала, а тому не може бути прийнятий судом до уваги й залишається без розгляду.

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_7, поданий представником - ОСОБА_11, на касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 набула право власності на нерухоме майно КППО "Дельфін-1" (лазню-пральню загальною площею 543,7 кв. м та котельню загальною площею 134,3 кв. м) на підставі мирової угоди від 29 липня 2010 року, укладеної між нею та підприємством, затвердженої ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27 серпня 2010 року під час перебування її у шлюбі із ОСОБА_6 .

Рішенням Залізничного районного суду від 02 жовтня 2013 року проведено поділ майна подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_6 . Відповідно до цього рішення спірні об`єкти (лазня-пральня загальною площею 543,7 кв. м та котельня загальною площею 134,3 кв. м) присуджені ОСОБА_6 (а. с. 36, т. 1).

Право власності за ОСОБА_6 на підставі цього рішення не було зареєстровано.

02 квітня 2014 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 5197118, яким зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна № 328806146101, а саме: лазню-пральню літ. А-1 та А'-1 загальною площею 543,7 кв. м, котельню літ. Б-1 загальною площею 134,3 кв. м за ОСОБА_3 . Правовою підставою виникнення права власності зазначено ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 27 серпня 2010 року у справі № 2-2720; акт приймання передачі нерухомого майна, виданого 28 серпня 2010 року, видавник ОСОБА_3 та КППО "Дельфін-2"; витяг про державну реєстрацію прав № 27515315, виданий 04 жовтня 2010 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (а. с. 12, т. 1).

02 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 (її сином) укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу

Стефанюк О. І. Відповідно до умов договору дарування дарувальник

ОСОБА_3 подарувала, а обдарований ОСОБА_12 прийняв у дар нерухоме майно, а саме: лазню-пральню під літерою А-1 та

А'-1 площею 543,7 кв. м, під літерою Б-1 площею 134,3 кв. м, та земельну ділянку для обслуговування лазні, площею 0,3494 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказані об`єкти було зареєстровано за ОСОБА_12 .

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року у справі № 462/2589/14-ц за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_12, про визнання права власності та стягнення заборгованості ухвалено стягнути із

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 5 948 789,47 грн боргу та 1 218,00 грн судового збору; стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 398 400,83 грн боргу та 1 218,00 грн судового збору; стягнути із

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3 729 796,58 грн боргу та 1 218,00 грн судового збору.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 позичала у ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 гроші на викуп майна

КППО "Дельфін-1", що стверджуються матеріалами справи № 2-2720/10 за позовом ОСОБА_3 до КППО "Дельфін-1" про стягнення коштів, у яких містяться прибуткові касові ордери зазначеного підприємства від 27 грудня 2007 року, 28 грудня 2007 року, 13 лютого 2008 року, з яких вбачається, що саме з дня підписання відповідачем розписки від 27 грудня 2007 року, вона почала вносити значні кошті у статутний фонд підприємства, загальна сума внесених нею коштів становила 1 233 020,00 грн, що у подальшому призвело до того, що ОСОБА_3 набула право власності на нерухоме майно

КППО "Дельфін-1" на підставі мирової угоди від 29 липня 2010 року, укладеною між нею та підприємством, і затвердженою ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27 серпня 2010 року.

На підставі трьох виконавчих листів за № 462/2589/14-ц з примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року приватний виконавець Маковецький З. В. двома постановами

від 09 липня 2018 року та постановою від 02 березня 2020 року відкрив виконавчі провадження № НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, які його постановами від 09 липня 2018 року та 02 березня 2020 року були об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 (а. с. 21, т. 1).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2018 року у справі № 462/2990/14-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до

ОСОБА_3 та ОСОБА_12, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору фіктивним - визнано недійсним договір дарування нерухомого майна та земельної ділянки, укладений 02 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_12, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І., зареєстрований у реєстрі за

№ 1031 (а. с. 22-25, т. 1).

Указаним рішенням було встановлено, що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_12 були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

Після набрання законної сили рішення Залізничного районного суду

м. Львова від 05 грудня 2018 року у справі № 462/2990/14-ц ОСОБА_3 знову стала власником лазні-пральні, котельні та земельної ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1, проте це її право вчасно не було зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджало виконанню судового рішення від 31 травня 2017 року у справі

З огляду на вказане, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова

від 30 травня 2020 року у справі № 462/1399/20 було задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області

Маковецького З. В. про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку; звернуто стягнення на нерухоме майно: лазню-пральню літ. А-1 та А'-1 загальною площею

543,7 кв. м, котельню літ. Б-1 загальною площею 134,3 кв. м (реєстраційний номер майна 328806146101) та земельну ділянку загальною площею

0,3494 га, кадастровий номер № 4610136300:06:018:012 (реєстраційний номер 32887646101), що розташовані на АДРЕСА_1, яке не зареєстровано у встановленому законом порядку за боржником

ОСОБА_3 та згідно з Державним реєстром прав на нерухоме майно значиться зареєстрованим за ОСОБА_12, для виконання ОСОБА_3 зобов`язань за виконавчими листами у справі

№ 462/2589/14-ц, виданими 25 червня 2018 року Залізничним районним судом м. Львова.

Разом із тим, 25 березня 2020 року державний реєстратор Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живко М. О. прийняв рішення № 51776431 про скасування запису про право власності за ОСОБА_12 на об`єкт нерухомого майна

№ 328806146101, після чого сформував витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності, згідно з яким власником вказаного об`єкту знову зазначено ОСОБА_3 (а. с.10-13, т. 2).

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня 2020 року у справі № 462/5290/20, провадження № 1-ксм/462/1766/20, задоволено клопотання старшого слідчого Залізничного ВП ГУНП у Львівській області Виздрик Б. Г. про арешт майна у кримінальному провадженні від 28 серпня 2020 року № 12020140060001583; накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку площею 0,3494 га, кадастровий номер 4610136300:06:018:0128, що розташована по АДРЕСА_1 ; будівлі лазні-пральні, площею 543,7 кв. м, що позначена на плані літерами

А-1 та А'-1 та котельні, площею 134,3 кв. м під літерою Б-1, що розташовані по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, заборонивши ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам розпоряджатись та відчужувати вказане майно, зокрема, заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним виконавцям та приватним виконавцям, Державному підприємству "Сетам", а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, здійснювати будь-які дії щодо відчуження, продажу та реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (у т. ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-якого іншого обтяження, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів, продажу з аукціонів, відкритих торгів, тощо) (а. с. 14-23, т. 2).

02 листопада 2020 року вказана ухвала слідчого судді про арешт майна, якою також заборонялося вчиняти реєстраційні дії, була зареєстрована у базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер 38969139) (а. с. 14, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (а. с. 181, 182,

ІНФОРМАЦІЯ_2 двоюрідний брат померлого - відповідач ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С. із заявою про прийняття спадщини за законом на все майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_6 (а. с. 177, т. 1).

04 серпня 2021 року дружина померлого - відповідач ОСОБА_3 та його син ОСОБА_12 подали до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С. заяви про відмову від прийняття спадщини за законом, якими відмовилися від належних їм часток спадкового майна на користь ОСОБА_7

(а. с. 185-188, т. 1).

Інші спадкоємці зі заявою про прийняття спадщини за законом не зверталися, що підтверджується довідкою від 27 вересня 2021 року

№ 421/02-14, виданою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С. (а. с. 202, т. 1).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С. від 27 вересня 2021 року № 524/02-14 ОСОБА_7 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та рекомендовано звернутися до суду для зняття арештів та визнання за ним права власності у порядку спадкування на спадкове майно (а. с. 209, т. 1).

09 серпня 2021 року ОСОБА_7 подав до державного реєстратора прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудрака Є. М. заяву № 47227006 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у якій просив зареєструвати за його померлим двоюрідним братом ОСОБА_6 право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: лазню-пральню літ. А-1 та А'-1 котельню літ. Б-1, що розташовані на АДРЕСА_1

(а. с. 147, т. 1).

До вказаної заяви ОСОБА_7 були долучені квитанція про сплату адміністративного збору у розмірі 230,00 грн; довідка від 11 серпня 2021 року № 319/02-14, видана приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С., в якій зазначалося, що він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 ; рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2013 року у справі № 462/5935/13-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя (а. с. 144-148, т. 1).

09 серпня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області Мудраком Є. М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 43460292, яким здійснено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна № 2432081346101, а саме: лазню-пральню загальною площею 543,7 кв. м, котельню загальною площею 134,3 кв. м, що розташовано у АДРЕСА_1, за ОСОБА_6 . Правовою підставою виникнення права власності зазначено рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2013 року у справі № 462/5935/13-ц; довідка від 11 серпня

2021 року № 319/02-14, видана приватним нотаріусом Черник Н. С. (а. с. 13,

Таким чином, державний реєстратор прав ОСОБА_13 змінив індивідуальний реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, який йому був присвоєний при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, з реєстраційного номера 328806146101 на номер 2432081346101.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" передбачено, що формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв. При прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.

У базі даних заяв також реєструються рішення судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, рішення судів про скасування відповідних рішень судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.

Перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень (пункт 4 частини першої статті 18 вказаного Закону).

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункти 1-2 частини третьої статті 10 того ж Закону).

Наслідки існування заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо лазні-пральні та котельні під час вчинення реєстраційних дій та ефективний спосіб захисту.

Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. (дивись пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою та другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Положення наведених норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі

Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі").

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пунктів 1-3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Отже, у розумінні положень наведеної норми права належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Оспорюючи дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет об`єкту нерухомого майна, ОСОБА_1 обґрунтовує неправомірністю дій державного реєстратора, посилаючись на наявність на момент здійснення державної реєстрації щодо об`єкту нерухомого майна заборони будь-яким способом, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об`єкта, встановленої на підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 жовтня

2020 року у справі № 462/5290/20, провадження № 1-ксм/462/1766/20.

Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого Залізничного ВП ГУНП у Львівській області Виздрик Б. Г. про арешт майна, та серед іншого, накладено арешт на будівлі лазні-пральні під літерою А-1 та

А'-1, площею 543,7 кв. м та котельні під літерою Б-1, площею 134,3 кв. м по АДРЕСА_1 та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), здійснювати будь-які дії щодо відчуження, продажу та реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т. ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-якого іншого обтяження, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів, продажу з аукціонів, відкритих торгів, тощо).

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Згідно зі статтею 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Накладення арешту слідчим суддею обґрунтоване, зокрема, тим, що не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження призведе до нівелювання принципу доступу до правосуддя та права потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на справедливий суд.

На час вчинення державним реєстратором оскаржуваних реєстраційних дій (09 серпня 2021 року) зазначена ухвала слідчого судді відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" була зареєстрована у базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, (реєстрація здійснена 02 листопада

2020 року, реєстраційний номер 38969139).

У разі наявності у базі даних заяв судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного нерухомого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника нерухомого майна (абзац 1 пункту 17 Порядку).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ураховуючи наявність прямої заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна, державний реєстратор не мав правових підстав для проведення державної реєстрації та вчинення оспорюваного запису, що є підставою для визнання державної реєстрації незаконної та її скасування.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 640/12313/19-ц, від 26 травня 2021 року у справі

№ 204/3503/19, від 07 жовтня 2021 року у справі № 753/4093/20.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на незаконність дій державного реєстратора під час здійснення державної реєстрації права власності на лазню-пральню та котельню по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 також вказує той факт, що державний реєстратор змінив індивідуальний реєстраційний номер вказаного об`єкта нерухомого майна, який йому був присвоєний при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше (02 квітня 2014 року), з реєстраційного номера 328806146101 на номер 2432081346101, що є порушенням вимог статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому, суд обґрунтовано вважав, що у цій конкретній справі, з урахуванням правовідносин, які виникли між сторонами, не існує будь-якого іншого ефективного способу захисту порушеного права позивача, яке обумовлено тривалим невиконанням рішення суду відповідачем

ОСОБА_3 та її не бажанням виконувати зобов`язання за договором позики.

Суд апеляційної інстанції не врахував зазначені обставини, що мають істотне значення для вирішення спору та дійшов помилкового висновку про те, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки на спірне нерухоме майно було накладено арешт у кримінальній справі, що унеможливлювало його державну реєстрацію за померлим, на той час, ОСОБА_6 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки порушене право позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб, який за встановлених у цій справі обставин відповідатиме принципам пропорційності, законності та справедливості.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що постанову суду апеляційної інстанції потрібно скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

За приписами пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, скасував оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції повністю та залишив в силі рішення суду першої інстанції. З наведених підстав судові витрати, понесені заявником у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 3 632,00 грн, підлягають відшкодуванню відповідачами на користь позивача, по