727/4133/22 Про стягнення надмірно сплачених коштів за кредитним договором - 21.06.2023 Прийняття

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк", банк), в якому просив стягнути з АБ "Укргазбанк" на свою користь надмірно сплачені ним кошти за кредитним договором від 11 червня 2008 року № ЧОУ/21-ф/08/Д у сумі 9 203,23 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день подання позову, становить 269 239,57 грн та 1 015,68 грн, а всього на загальну суму

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 серпня

2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто

з АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у сумі 4 996,93 дол. США, 4 261,75 грн - надлишково сплачені кошти у рахунок пені.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців

від 07 вересня 2022 року стягнуто АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 травня 2019 року у справі

№ 725/2646/15 встановлений дійсний розмір заборгованості за кредитним договором, який є відміним від розміру сплаченої позивачем заборгованості на погашення кредитних зобов`язань, то надлишково сплачені банку кошти

є безпідставно отриманими та підлягають поверненню позивачу на підставі положень статті 1212 ЦК України.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виконавши солідарний обов`язок перед банком зі сплати кредитної заборгованості у повному обсязі, ОСОБА_1 набув право зворотної вимоги до боржника ОСОБА_2, тому вимоги про повернення сплачених коштів у цій частині є безпідставними.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач подав позовну заяву щодо стягнення надлишково сплачених коштів 30 травня

2022 року без пропуску загальної позовної давності.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу АБ "Укргазбанк" задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У своїй постанові апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Водночас апеляційний зазначив про те, що оскільки відповідно до положень статті 261 ЦК України позовна давність у цій справі почала свій перебіг

із 26 квітня 2019 року, а ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівців із позовними вимогами про стягнення надмірно сплачених коштів лише 30 травня 2022 року, то позивач пропустив позовну даність, яка сплинула 26 квітня 2022 року.

Також апеляційний суд зазначив, що позивач не навів суду поважних причин пропуску позовної давності та жодним чином не обґрунтував неможливість звернення до суду за захистом свого порушеного права більше трьох років, тому є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, у зв`язку

з пропуском позовної давності.

Крім того, апеляційний суд відхилив посилання ОСОБА_1 про те, що він дізнався про порушення свого права 30 травня 2019 року - з дня винесення постанови Чернівецьким апеляційним судом у справі № 725/2646/15, оскільки, подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі, позивач не погоджувався із судовим рішенням, тому знав про порушення своїх прав та мав намір захистити їх під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

ІІ. Розгляд справи у Верховному Суді

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 через представницю ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Чернівецького апеляційного суду

від 08 листопада 2022 року скасовано, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 серпня 2022 року залишено в силі.

Верховний Суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня

2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану", яким було внесені зміни до ЦК України (435-15) , а саме розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (435-15) доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас, продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не враховується при їх обчисленні.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022,

від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022,

від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено, включно до 18 серпня 2023 року.

Оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання ОСОБА_1 у цій справі позовної заяви (30 травня 2022 року) про стягнення надлишково сплачених коштів в Україні діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (435-15) позивач не пропустив позовну давність, відповідно, підстав для відмов у позові

з підстав її пропуску у суду не було.

Із наведеними висновками Верховного Суду не погоджуюся, з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

11 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (правонаступником якого є АБ "Укргазбанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ЧОУ/21-ф/08/Д. Відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 20 780,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 13 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів 08 червня 2018 року.

На забезпечення повернення кредиту за кредитним договором від 11 червня 2008 року № ЧОУ/21-ф/08/Д ОСОБА_2 добровільно взяв на себе зобов`язання перед кредитором відповідати за зобов`язаннями боржника ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору, у повному обсязі, що підтверджується договором поруки від 11 червня 2008 року № ЧОУ/21-ф/08Д-р.

У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору

від 11 червня 2008 року № ЧОУ/21-ф/08/Д у квітні 2015 року АБ "Укргазбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30 січня 2019 року у справі № 725/2646/15-ц позов АБ "Укргазбанк" задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 11 червня 2008 року № ЧОУ/21-ф/08/Д у сумі 12 369,03 дол. США та 248 992,31 грн, з яких: 8 019,56 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом, 4 349,47 дол. США - прострочена заборгованості за процентами, 174 871,84 грн -пеня за несвоєчасне погашення кредиту у межах позовної давності, 74 120,47 грн - пеня за несвоєчасне погашення відсотків у межах строку позовної давності.

24 вересня 2018 року позичальником подано до банку письмову заяву б/н про списання нарахованих штрафних санкцій та пені за кредитним договором, за умови повного погашення ним заборгованості з основного зобов`язання за кредитом та відсотками.

16 квітня 2019 року ОСОБА_1 повторно подано до банку письмову заяву б/н про списання заборгованості з пені, штрафу та комісії за кредитним договором, за умови оплати ним основного зобов`язання за кредитом та відсотками. Позивач вказав, що погоджується погасити кредит, оплативши тіло та відсотки.

25 квітня 2019 року ОСОБА_1 добровільно сплатив на користь

АБ "Укргазбанк" 12 889,28 дол. США, що в еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ становить 342 780,12 грн, що підтверджується квитанцією

від 25 квітня 2019 року № 12434_13 (призначення платежу: повне погашення кредиту згідно з договором від 11 червня 2008 року № ЧОУ/21-ф/08/Д).

У зв`язку із погашенням ОСОБА_1 в повному обсязі заборгованості перед банком до постановлення судом апеляційної інстанції рішення у справі № 725/2646/15, банк вважав, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором припинено 25 квітня 2019 року, тому 02 травня 2019 року подав до Чернівецького апеляційного суду заяву про закриття провадження у справі

у зв`язку з відсутністю предмета спору. Банком списано нараховану пеню та штраф, та листом від 08 травня 2019 року вих. № 102 повідомлено про погашення кредитної заборгованості та припинення договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30 січня 2019 року у справі № 725/2646/15-ц змінено. Позов АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь

АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 11 червня

2008 року № ЧОУ/21-ф/08/Д у сумі 7 372,10 дол. США та 9 571,69 грн, з яких: 3 206,00 дол. США - сума кредиту, яка стягується достроково; 4 072,31 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 68,10 дол. США - поточна заборгованість за відсотками; 25,69 дол. США - прострочена заборгованість за відсотками; 7 571,03 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 2 000,66 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Тож на момент постановлення Чернівецьким апеляційним судом заборгованість перед банком була відсутня у зв`язку з добровільним виконанням позивачем умов кредитного договору.

Звертаючись до суду із цим позовом 30 травня 2022 року, ОСОБА_1 вказував на те, що його та ОСОБА_2 солідарна заборгованість перед

АБ "Укргазбанк" за кредитним договором від 11 червня 2008 року № ЧОУ/21-ф/08/Д відповідно до постанови Чернівецького апеляційного суду від 30 травня 2019 року у справі № 725/2646/15-ц складає 7 372,10 дол. США та 9 571,69 грн, а отже його заборгованість - лише 1/2 частини від сум, зазначених у постанові апеляційного суду, а саме: 3 686,05 дол. США та 4 785,85 грн, а інші кошти, що були надмірно сплачені банку підлягають стягненню із банку, як безпідставно набуті.

22 червня 2022 року АБ "Укргазбанк" подав до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності, яка обґрунтована тим, що предметом спору

є стягнення надмірно сплачених грошових коштів, які перераховані банку

25 квітня 2019 року, а з позовною заявою позивач звернувся лише 30 травня 2022 року, тобто з пропуском трирічної позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Застосовані норми права та висновки щодо позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду

з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Погоджуюсь з висновками Верховного Суду в тій частині, що у цій справі на час звернення ОСОБА_1 30 травня 2022 року з позовом не сплинув строк позовної давності в силу положень пункту 19 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (435-15) , який визначає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Проте, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, що звернені позивачем до того відповідача

у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через його необґрунтованість. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами сплинула, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Мотиви окремої думки

Не погоджуюсь із висновками колегії суддів в тій частині, що вимоги

ОСОБА_1 були обґрунтовані, а тому підлягали задоволенню.

Застосовні норми права

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення,

в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

(стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Необхідно зазначити, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, необхідно виходити з того, що правова підстава отримання (набуття) майна відсутня у тому разі, коли відбувся перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується безпосередньо на вимозі закону, або суперечить меті існування правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони

в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава

в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї недобросовісної поведінки.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно застосовує доктрину заборони суперечливої поведінки, яка полягає в тому, що ніхто не повинен діяти всупереч своїй попередній поведінці. Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду від її недобросовісних дій.

Обставини справи

Встановлено, що ОСОБА_1 25 квітня 2019 року сплатив на користь

АБ "Укргазбанк" кошти у розмірі 12 889,28 дол. США, що в еквіваленті становить 342 780,12 грн, та підтверджується квитанцією від 25 квітня

2019 року № 12434_13, у якій зазначено призначення платежу: повне погашення кредиту згідно з договором від 11 червня 2008 року № ЧОУ/21-ф/08/Д, тобто боржником фактично виконано рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 30 січня 2019 року у добровільному порядку, зокрема сплачено кошти у рахунок погашення заборгованості за кредитом, визначеної цим рішенням.

Важливо відзначити, що ОСОБА_1 грошові кошти сплачено добровільно на виконання умов кредитного договору до постановлення судом апеляційної інстанції рішення у справі. У зв`язку із погашення заборгованості банк направив суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, вважаючи, що зобов`язання за кредитним договором припинено

у зв`язку із його виконанням.

Суд не відреагував на цю заяву, а також за змістом постанови апеляційного суду від 30 травня 2019 року у справі № 725/2646/15 при вирішені спору не врахував, що ОСОБА_1 25 квітня 2019 року сплачено в рахунок погашення заборгованості 12 889,28 дол. США.

Оскільки кошти ОСОБА_1 сплачувались у рахунок погашення заборгованості за кредитом, тобто в порядку виконання договірного зобов`язання, ці кошти за своєю правовою природою не є такими, що набуті банком без належної правової підстави.

Саме у зв`язку із сплатою цих коштів банк вважав, що позичальник погасив усю заборгованість за кредитом та просив суд закрити провадження у справі. Тобто дії ОСОБА_1 були сприйняті іншою стороною - банком як виконання зобов`язання за договором і саме у тому розмірі, у якому вимагав банк та визначив суд першої інстанції.

Наступні дії ОСОБА_1, вчинені у 2022 році, щодо поверненню частини сплачених ним у квітні 2019 року коштів свідчать про його суперечливу поведінку та не можуть вважатись добросовісними.

З урахуванням наведеного, вважаю, що вимоги ОСОБА_1 у цій справі про повернення безпідставно отриманих коштів є необґрунтованими, а тому постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову підлягала зміні в частині мотивів такої відмови.