617/769/15-ц Про визнання недійсними та скасування розпоряджень, рішення про державну реєстрацію, повернення земельної ділянки - 14.06.2023 Прийняття

позивач - заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство",

відповідачі: Вовчанська районна державна адміністрація Харківської області, ОСОБА_1, реєстраційна служба Вовчанського районного управління юстиції Харківської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Дерев`янко Дмитро Володимирович, на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 3 серпня 2016 року, ухвалене у складі судді Уханьової І. С., та постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного

підприємства (далі - ДП) "Вовчанське лісове господарство" звернувся з позовом до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Вовчанська РДА), ОСОБА_1, реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області (далі - РС Вовчанського РУЮ) про визнання недійсними та скасування розпоряджень, рішення про державну реєстрацію, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову вказував, що розпорядженням голови Вовчанської

РДА № 660 від 21 листопада 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва" ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення.

У подальшому розпорядженням голови Вовчанської РДА № 174 від 19 липня

2013 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області" ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0875 га із земель рекреаційного призначення для індивідуального дачного будівництва.

На виконання вказаного розпорядження державним реєстратором

РС Вовчанського РУЮ внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:01:005:0041, а саме запис про право власності

ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку від 14 серпня

2013 року № 4996663.

На думку прокурора, оспорювані розпорядження прийняті з порушенням встановленого ЗК України (2768-14) порядку - без відповідного рішення про вилучення землі із постійного користування ДП "Вовчанське лісове господарство" та без попередньої зміни її цільового призначення.

За таких обставин заступник прокурора Харківської області просив:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Вовчанської

РДА № 660 від 21 листопада 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва" в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва;

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Вовчанської

РДА № 174 від 19 липня 2013 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області" в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:01:005:0041 загальною площею 0,0875 га, цільовим призначенням якої є індивідуальне дачне будівництво;

- визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0041 від 14 серпня 2013 року № 4996663;

- зобов`язати ОСОБА_1 передати, а ДП "Вовчанське лісове

господарство" - прийняти спірну земельну ділянку, про що скласти акт прийому-передачі.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 3 серпня

2016 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської РДА

від 21 листопада 2012 року № 660 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва" в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської РДА

від 19 липня 2013 року № 174 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області" в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 0,0875 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:0041 вартістю 179 917 грн, цільовим призначенням якої є індивідуальне дачне будівництво.

Визнано недійсним та скасовано рішення від 14 серпня 2013 року № 4996663 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором РС Вовчанського РУЮ, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:01:005:0041.

Зобов`язано ОСОБА_1 передати, а ДП "Вовчанське лісове господарство" -прийняти земельну ділянку площею 0,0875 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:0041, про що скласти акт прийому-передачі.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 незаконно, оскільки земельна ділянка належить до земель лісового фонду і перебувала у постійному користуванні

ДП "Вовчанське лісове господарство", її цільове призначення у встановленому законом порядку не змінювалось. Вказані обставини місцевий суд вважав підставою для скасування розпоряджень голови Вовчанської РДА Харківської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розпорядження про її передачу у власність та повернення земельної ділянки ДП "Вовчанське лісове господарство".

Справа переглядалася в апеляційному порядку неодноразово.

Останньою постановою Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дерев`янка Д. В. залишено без задоволення, а рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 3 серпня 2016 року -без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про існування підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначив про доведення прокурором факту належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду на підставі доказів, які в ході судового розгляду відповідачами не спростовані.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дерев`янко Д. В.подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 3 серпня 2016 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року і ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанції частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року

у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). Не врахувавши вказаний висновок, суди помилкового вважали існуючими підстави для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 6 липня 2021 року

у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), в якій зазначено про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП та необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2021 року прокурор Харківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність доводів касаційної скарги та правильність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову. Вважає безпідставними посилання заявника про неправильне застосування судами частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, оскільки з вказаним позовом прокурор звернувся 28 квітня 2015 року, тобто до набрання чинності цим законом. На час пред`явлення позову в цій справі діяв Закон України "Про прокуратуру" № 1789-XII (1789-12) , стаття 36-1 якого не містила як вимоги щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення прокурора до суду з позовом в інтересах цього органу, так і заборони здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі державних компаній.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 7 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи

заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) та від 26 травня 2020 року

у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19)(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 7 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розпорядженням голови Вовчанської РДА № 660 від 21 листопада 2012 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва" надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, для передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва.

Розпорядженням голови Вовчанської РДА № 174 від 19 липня 2013 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку загальною

площею 0,0875 га із запасу земель рекреаційного призначення.

14 серпня 2013 року державним реєстратором РС Вовчанського РУЮ внесено відомості про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0041 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (запис № 4996663).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на лист ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 19 березня 2012 року, відповідно до якого земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться в межах кварталу № 103 земель Старосалтівського лісництва ДП "Вовчанське лісове господарство".

Зі змісту листа ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" № 377

від 26 вересня 2017 року земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 6321655800:01:005:0041 загальною площею 0,0875 га, розташована на території Старосалтівської об`єднаної територіальної громади Вовчанського району Харківської області, знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП "Вовчанське лісове господарство" та частково межує з ними, а саме з кварталом 103 Старосалтівського лісництва, згідно з планово-картографічними матеріалами безперервного лісовпорядкування. Перетину меж зазначеної земельної ділянки з землями ДП "Вовчанське лісове господарство" не виявлено. Земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0041 повністю знаходиться в межах контуру земельної ділянки колишньої бази відпочинку "Сосновий бір", яка була вилучена зі складу земель лісогосподарського призначення ДП "Вовчанське лісове господарство" на підставі рішення Ради Міністрів Української РСР

від 23 травня 1975 року № 3.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї суд дійшов таких висновків.

Щодо позовних вимог прокурора в інтересах ДП "Вовчанське лісове господарство"

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" 1991 року, у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду.

У частині першій цієї статті зазначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частина третя статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" 1991 року у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду).

За наявності підстав, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями) (пункт 1 частини п`ятої статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" 1991 року у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду).

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня

2015 року, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб?єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб?єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії", заява № 42454/02).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов?язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18), від 26 червня

2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 6 липня

2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року

у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19), від 26 червня 2019 року

у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (постанова Великої Палати Верховного Суду від 6 липня

2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (постанова Великої

Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб?єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб?єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України (254к/96-ВР) та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої

Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Таким чином немає підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства.

Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою

Верховного Суду у постанові від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц

(провадження № 14-2цс21) та Верховним Судом у постанові від 19 січня

2022 року у справі № 617/1322/15 (провадження № 61-6098св21).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою

статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновки, викладені після подання касаційної скарги у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 617/1322/15 (провадження № 61-6098св21), що узгоджується з частиною третьою

статті 400 ЦПК України.

Отже, позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених у статті 257 цього Кодексу.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню в частині вирішення по суті вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах ДП "Вовчанське лісове господарство" із залишенням позову в цій частині без розгляду.

Щодо вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства

Згідно з пунктом 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року № 521 (521-2014-п) , Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Держлісагенству України та є його територіальними органами (пункт 1 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21 березня

2012 року № 134, чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, заступник прокурора Харківської області зазначав, що такі вимоги спрямовані на захист прав та інтересів держави, у зв`язку з цим розгляду по суті підлягають лише позовні вимоги прокурора, подані в інтересах держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем

і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються

у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити

у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або

є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір,

у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що "в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою. Тому Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження

№ 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанов Великої

Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4).

… рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня

2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від

15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження

№ 12-148гс19, пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад,

у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити

з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої

Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 4 грудня 2019 року

у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

… власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило

у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року

у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня

2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34),

від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року

у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

З огляду на викладене, під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові".

Враховуючи вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, для витребування спірної земельної ділянки оспорювання рішень органів місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У справі, яка переглядається, заступник прокурора Харківської області, звертаючись із цим позовом, вказував, що внаслідок неправомірних дій Вовчанської РДА, які полягали у передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення, відбулося вибуття із державної власності нерухомого майна.

Вирішуючи позовні вимоги заступника прокурора Харківської області в інтересах держави про визнання недійсними розпоряджень Вовчанської РДА, визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та зобов`язання передати земельну ділянку за актом приймання-передачі, суди не врахували, що пред`явлення таких вимог не є ефективним способом захисту права власника земельної ділянки, тому дійшли помилкового висновку про їх задоволення.

статті 400 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України і Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до Вовчанської РДА, ОСОБА_1, РС Вовчанського РУЮ про визнання недійсними і скасування розпоряджень та рішення, зобов`язання передати земельну ділянку підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Виходячи з положень зазначених норм, позивач має право подати клопотання про повернення йому судового збору, сплаченого за позовними вимогами, які суд залишив без розгляду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

Пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки за подання апеляційної скарги у квітні 2017 року ОСОБА_1 сплатила 4 091 грн, за подання касаційної скарги у вересні 2021 року - 5 059,90 грн, тому з позивача на її користь підлягає стягненню 9 150,90 грн у рахунок сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 400, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Дерев`янко Дмитро Володимирович, задовольнити частково.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 3 серпня 2016 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року в частині вирішення позову заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство" до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1, реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області про визнання недійсними і скасування розпоряджень та рішення і зобов`язання передати земельну ділянку скасувати позов у цій частині залишити без розгляду.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 3 серпня 2016 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року в частині вирішення позову заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1, реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області про визнання недійсними і скасування розпоряджень та рішення, зобов`язання передати земельну ділянку скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення.

Відмовити заступнику прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства у задоволенні позову до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області,

ОСОБА_1, реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області про визнання недійсними і скасування розпоряджень та рішення, зобов`язання передати земельну ділянку.