755/15965/17 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 14.06.2023 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" (далі - ТОВ "Лєон"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Партнерство з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" (далі - ПзОВ "Інланд Транзіт"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ ФК "Інвестохіллс Веста"), ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 15 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (далі - ПАТ "Банк Камбіо") і ТОВ "Лєон" було укладено генеральну кредитну угоду, за умовами якої банк зобов`язався надати товариству кредитні кошти у розмірах, які визначаються у відповідних кредитних договорах, проте загальний розмір коштів не повинен перевищувати 1 400 000 доларів США.

На виконання зазначеної генеральної кредитної угоди 15 грудня 2010 року між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Лєон" укладено два кредитних договори, а саме: № 601/02-2010, за яким банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 400 000,00 доларів США на добудову басейну зі сплатою 15 % річних та 1 % одноразової комісії за обслуговування кредитного рахунку, термін вибірки кредиту - 3 роки, дата повернення - 14 грудня 2015 року; та кредитний договір № 602/02-2010, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 1 000 000,00 доларів США на перекредитування кредиту іншого банку зі сплатою 15 % річних та 1 % одноразової комісії за обслуговування кредитного рахунку із датою повернення до 14 грудня 2015 року.

Виконання зобов`язань за генеральною кредитною угодою і кредитними договорами забезпечено договором іпотеки від 16 грудня 2010 року, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Лєон", іпотечним договором від 18 листопада 2011 року, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_2, та договором поруки від 15 грудня 2010 року, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ "Лєон" та ОСОБА_2 .

Також на забезпечення генеральної кредитної угоди 11 вересня 2014 року між ПАТ "Банк Камбіо" і Партнерством з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт" було укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти), за яким партнерство передало в заставу майнові права - право вимоги грошових коштів за договором інвестиційного вкладу від 21 червня 2006 року № 08д/978ЕURО на суму 354768,88 євро.

Окрім того, в цей же день (11 вересня 2014 року) між ПАТ "Банк Камбіо" і ПзОВ "Інланд Транзіт" був укладений договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти), за яким партнерство передало в заставу майнові права - право вимоги грошових коштів за договором інвестиційного вкладу від 17 червня 2008 року № 08д/840 на суму 1 249 915,98 доларів США.

Відповідно до умов обох договорів застави (пункт 1.4) від 11 вересня 2014 року ПАТ "Банк Камбіо" 12 вересня 2014 року звернув стягнення на предмет застави, здійснивши договірне списання грошових коштів в сумах 354 768,88 євро (еквівалент 458 645,29 доларів США) та 1 249 915,98 доларів США з рахунків ПзОВ "Інланд Транзіт" для погашення заборгованості ТОВ "Лєон", про що банк повідомив ПзОВ "Інланд Транзіт" та ТОВ "Лєон" листами від 12 вересня 2014 року, у яких також вказав, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України ПзОВ "Інланд Транзіт" набуло права кредитора за кредитною угодою та забезпечувальними договорами.

Вказував, що за рахунок грошових коштів ПзОВ "Інланд Транзіт" повністю погашений борг ТОВ "Лєон" за кредитними угодами, який станом на 12 вересня 2014 року складав 1 708 561,27 доларів США, з яких: 1 507 000 доларів США - тіло кредиту, 201 561,27 доларів США - проценти. У зв`язку із заміною кредитора 12 вересня 2014 року ПАТ "Банк Камбіо" передав ПзОВ "Інланд Транзіт" за актом прийому-передачі всі оригінали документів стосовно кредиту ТОВ "Лєон".

Позивач зазначав, що 10 грудня 2014 року між ним і ПзОВ "Інланд Транзіт" укладений договір про відступлення права вимоги, згідно якого він набув права вимоги грошових коштів у сумі 1 708 561,27 доларів США до ТОВ "Лєон" за кредитними угодами від 15 грудня 2010 року.

Посилаючись на те, що в генеральній кредитній угоді встановлено строк повернення кредитних коштів 14 грудня 2015 року, проте відповідач ТОВ "Лєон" зобов`язання не виконав і кредит не погасив, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача борг за генеральною кредитною угодою від 15 грудня 2010 року № 600/02-2010 і укладеними в її межах кредитними договорами від 15 грудня 2010 року № 601/02-2010 та № 602/02-2010 в розмірі 1 708 561,27 доларів США, з яких: 1 507 000 доларів США - тіло кредиту, 201 561,27 доларів США - проценти.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Лєон" на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 708 561,27 дол. США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із доведеності наявності боргу і неспростування його відповідачем. Зокрема, суд зазначив, що до ПзОВ "Інланд Транзіт", як до майнового поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене заставою, на підставі статей 512, 514 ЦК України перейшли усі права кредитора у цьому зобов`язанні. Відповідно відступлення ПзОВ "Інланд Транзіт" права вимоги позивачу є правомірним, а, відтак, останній набув права вимоги повернення кредитних коштів за генеральною кредитною угодою від 15 грудня 2010 року № 600/02-2010 від ТОВ "Лєон", яке кошти не повернуло.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ТОВ "Лєон" рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року змінено. Стягнуто з ТОВ "Лєон" на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 507 000,00 дол. США. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд не погодився із визначеною місцевим судом сумою заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на сплив позовної давності за вимогами про стягнення процентів, у зв`язку з чим змінив судове рішення. У решті апеляційний суд погодився з рішення суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 жовтня 2020 року ТОВ "Лєон" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18), у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 755/17150/14-ц (провадження №6-2251цс16) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Оскільки проценти є платою за користування позикою (кредитом), а не частиною наданої відповідачу позики (кредиту), у суду не було підстав застосовувати до даних правовідносин норми частини другої статті 1050 ЦК України.

Неправильне застосування судами пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України призвело до неправильного висновку про перехід до ПзОВ "Інланд Транзіт" вимог кредитора на загальну суму кредиту 1 507 000,00 дол. США.

Суди не врахували, що станом на 12 вересня 2014 року банк в односторонньому порядку змінив строк повернення кредиту, це вплинуло і на зміну позовної давності, про застосування якої заявляв відповідач. Оскільки об`єктивні причини, які б перешкоджали позивачу своєчасно звернутись із даним позовом відсутні, суди мали відмовити у задоволені позову.

Доводи інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 та ПзОВ "Інланд Транзіт" - адвокат Бойко Г. Є. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - адвокат Чорний О. В. подав пояснення, в яких просить задовольнити касаційну скаргу ТОВ "Лєон", скасувати оскаржені судові рішення й ухвалити нове про відмову у позові. Зазначав, що, враховуючи звернення стягнення на предмет застави в рахунок повного дострокового погашення всієї заборгованості ТОВ "Лсон" за кредитними договорами, кредитор застосував право на повернення кредиту достроково в день такого звернення стягнення на предмет застави - 12 вересня 2014 року, а з наступного дня 13 вересня 2014 року, відповідно до приписів законодавства та правових позицій Верховного Суду, почався перебіг позовної давності. Ні позовна заява, ні матеріали справи не містять заяви позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності на звернення до суду з позовом. Окрім того, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 910/12931/18 встановив нікчемність низки правочинів, укладених між ПАТ "Банк Камбіо" та ПзОВ "Інланд Транзіт".

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу № 755/15965/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Партнерство з обмеженою відповідальністю "Інланд Транзіт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

10 грудня 2020 року року справу розподілено колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.

13 січня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2021 року справу № 755/15965/17 призначено до судового розгляду.

Згідно протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів 29 листопада 2021 року визначено склад суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйоваї І. А., Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А., Коломієць Г. В.

Відповідно до розпорядження від 20 січня 2023 року № 83/0/226-23 "Про призначення потворного автоматизованого розподілу судових справ" призначено повторний автоматизований розподіл справ.

Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 20 січня 2023 року справу № 755/15965/17 розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що 15 грудня 2010 року між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Лєон" було укладено генеральну кредитну угоду № 600/02-2010, за умовами якої банк зобов`язався надати товариству кредитні кошти у розмірах, які визначаються у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах, укладених в межах Генеральної кредитної угоди і які є її невід`ємними частинами. Загальний розмір позичених коштів, наданих в межах цієї генеральної кредитної угоди, не повинен перевищувати 1 400 000,00 доларів США, а термін її дії встановлений до 14 грудня 2015 року.

На підставі вказаної генеральної кредитної угоди 15 грудня 2010 року між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Лєон" укладено два кредитних договори, а саме:

- № 601/02-2010, за яким банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 400 000,00 доларів США на добудову басейну зі сплатою 15 % річних щомісячно та 1 % одноразової комісії за обслуговування кредитного рахунку, термін вибірки кредиту - 3 роки, дата повернення - 14 грудня 2015 року;

- № 602/02-2010, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 1 000 000,00 доларів США на перекредитування кредиту іншого банку зі сплатою 15 % річних щомісячно та 1 % одноразової комісії за обслуговування кредитного рахунку із терміном повернення до 14 грудня 2015 року.

28 квітня 2011 року між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Лєон" укладено додаткову угоду до генеральної кредитної угоди № 600/02-2010, якою визначено, що загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за кредитами, наданими в межах даної угоди, не повинен перевищувати 1 430 000,00 доларів США.

29 листопада 2013 року між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Лєон" укладено додаткову угоду до генеральної кредитної угоди № 600/02-2010, де сторони домовились відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з розміром 1 507 000,00 доларів США з терміном повернення до 14 грудня 2015 року, графік погашення кредитної лінії згідно кредитних договорів від 15 грудня 2010 року № № 601/02-2010 та 602/02-2010.

Окрім того, додатковими угодами від 28 квітня 2011 року та від 18 листопада 2011 року до кредитного договору від 15 грудня 2010 року № 601/02-2010 розмір кредиту невідновлювальної кредитної лінії збільшено до суми 510 000,00 доларів США.

На забезпечення виконання вказаних генеральної кредитної угоди та кредитних договорів 11 вересня 2014 року між ПАТ "Банк Камбіо" та ПзОВ "Інланд Транзіт" укладено два договори застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти), за одним з яких ПзОВ "Інланд Транзіт" передало в заставу банку майнові права - право вимоги грошових коштів за договором інвестиційного вкладу від 21 червня 2006 року № 08д/978ЕURО на суму 354 768,88 євро; за іншим - право вимоги грошових коштів за договором інвестиційного вкладу від 17 червня 2008 року № 06д/840 на суму 1 249 915,98 доларів США.

Відповідно пункту 4.1 обох договорів застави від 11 вересня 2014 року заставодержатель ПАТ "Банк Камбіо" набуває права вимоги в день невиконання боржником ТОВ "Лєон" своїх зобов`язань за кредитним договором та/або в день отримання від заставодавця ПзОВ "Інланд Транзіт" заяви про дострокове повернення депозитного вкладу та/або в день порушення справи про банкрутство заставодавця/боржника. Заставодержатель з дня виникнення у нього права вимоги має право задовольнити свої вимоги шляхом списання коштів з рахунків заставодавця в ПАТ "Банк Камбіо", а саме: з рахунку заставодавця № НОМЕР_1, відкритого по договору інвестиційного вкладу від 21 червня 2006 року № 08д/978ЕURО, та з рахунку заставодавця № НОМЕР_2, відкритого по договору інвестиційного вкладу від 17 червня 2008 року № 06д/840.

Також суди встановили, що 12 вересня 2014 року банк здійснив договірне списання грошових коштів із рахунків ПзОВ "Інланд Транзіт" згідно вказаних договорів застави майнових прав у рахунок повного погашення заборгованості ТОВ "Лєон" перед банком, а саме: з рахунку № НОМЕР_1 списано 354 768,88 євро, що в еквіваленті у валюті кредиту складає 458 645,29 доларів США (за договором інвестиційного вкладу від 21 червня 2006 року № 08д/978ЕURО) та з рахунку № НОМЕР_2 списано 1 249 915,98 доларів США (за договором інвестиційного вкладу від 17 червня 2008 року № 06д/840). Зазначене списання здійснене п`ятьма платіжними документами,: 354768,88 євро конвертовано в 458 645,29 доларів США; 48 354,71 доларів США; 1 000 000,00 доларів США; 67 811,25 доларів США; 133 750,02 долари США.

Листами від 12 вересня 2014 року ПАТ "Банк Камбіо" повідомило ТОВ "Лєон" та ПзОВ "Інланд Транзіт" про те, що у зв`язку з порушенням умов кредитного договору позичальником ТОВ "Лєон" банк здійснив договірне списання грошових коштів з рахунків ПзОВ "Інланд Транзіт".

У вказаному листі ПАТ "Банк Камбіо" підтвердив набуття ПзОВ "Інланд Транзіт", відповідно до пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, прав кредитора за генеральною кредитною угодою та кредитними договорами в розмірі 1 249 915,98 доларів США та 354 768,88 євро.

Відповідно до акту прийому-передачі документів від 12 вересня 2014 року ПАТ "Банк Камбіо" передав ПзОВ "Інланд Транзіт" оригінали укладених правочинів і документів за генеральною кредитною угодою від 15 грудня 2010 року № 600/02-2010 та кредитними договорами, укладеними в рамках цієї генеральної угоди.

10 грудня 2014 року між ПзОВ "Інланд Транзіт" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого позивач набув права вимоги повернення коштів 1 708 561,27 доларів США до ТОВ "Лєон" відповідно генеральної кредитної угоди від 15 грудня 2010 року № 600/02-2010 зі змінами та кредитних договорів, укладених в її межах, а також договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти), укладеного 11 вересня 2014 року між ПАТ "Банк Камбіо" і ПзОВ "Інланд Транзіт".

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження у цій справі судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18), у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 755/17150/14-ц (провадження №6-2251цс16) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

У справі, яка переглядається, встановлено, що позивач наполягав на тому, що заставодавець ПзОВ "Інланд Транзіт" повністю погасило кредитний борг боржника ТОВ "Лєон" у кредитному зобов`язанні перед банком, а, оскільки він набув від заставодавця право вимоги, вважав, що має право на отримання від боржника суми, сплаченої за нього заставодавцем банку, як новий кредитор.

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

За частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) зроблено висновок, що "відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається".

Отже, відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору у будь-якого суб`єкта) не створює жодних правових наслідків для особи - власника майна, яке було обтяжено іпотекою (заставою).

У справі, яка переглядається, суди встановили, що внаслідок невиконання ТОВ "Лєон" своїх зобов`язань за кредитною угодою на підставі пункту 4.1 банк звернув стягнення на грошові кошти - здійснив договірне списання грошових коштів з рахунку заставодавця ПзОВ "Інлайн Транзіт" і направив їх на погашення заборгованості ТОВ "Лєон" за кредитом.

Виконання генеральної кредитної угоди від 15 грудня 2010 року та укладених в її межах кредитних договорів було забезпечено двома договорами застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 11 вересня 2014 року, укладеними між ПАТ "Банк Камбіо" та ПзОВ "Інланд Транзіт".

У подальшому 10 грудня 2014 року ПзОВ "Інланд Транзіт" уклало з ОСОБА_1 договір про відступлення права вимоги, згідно якого останній набув права вимоги до ТОВ "Лєон" відповідно до генеральної кредитної угоди від 15 грудня 2010 року зі змінами та кредитних договорів, укладених в її межах, а також договору застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти), укладеного 11 вересня 2014 року між ПАТ "Банк Камбіо" і ПзОВ "Інланд Транзіт".

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що Північний апеляційний господарський суд у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 910/12931/18 за позовом ТОВ "Лєон" до ПАТ "Банк Камбіо", ПзОВ "Інланд Транзіт", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання договору застави майнових прав та відступлення права вимоги недійсними, встановив нікчемність низки правочинів. Зокрема, у вказаному судовому рішенні суд погодився із висновками, викладеними у витягу з акту комісії з перевірки правочинів за період з 05 грудня 2013 року до 05 грудня 2014 року ПАТ "Банк Камбіо" від 18 липня 2018 року та витягу з наказу ПАТ "Банк Камбіо" № 109 про затвердження акту комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18 липня 2018 року згідно з якими ознаки нікчемності виявлено у правочинах, які слугували підставою для сплати кредитної заборгованості позичальників ПАТ "Банк Камбіо" шляхом перерахування коштів з поточних, депозитних рахунків вкладників на погашення заборгованості за кредитними договорами, укладеними між ПАТ "Банк Камбіо" фізичними та юридичними особами, а також правочинів щодо відчуження заставного/іпотечного майна після виконання операцій зі сплати кредитної заборгованості. До переліку вказаних нікчемних правочинів входять, зокрема договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11 вересня 2014 року, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ПОВ "Інланд Транзіт", право вимоги грошових коштів по договору інвестиційного вкладу від 21 червня 2006 року № 08д/978 EURO; договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 11 вересня 2014 року, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ПзОВ "Інланд Транзіт", право вимоги грошових коштів по договору інвестиційного вкладу від 17 червня 2008 року № 06д/840.

Оскільки перерахування коштів з рахунку ПзОВ "Інланд Транзіт" на погашення кредитного боргу боржника є нікчемним, відповідно й до нового кредитора позивача ОСОБА_1, якому відступлене право вимоги, не перейшло право первісного кредитора, яким вважає себе ПзОВ "Інланд Транзіт" з огляду на погашення боргу за боржника ТОВ "Лєон".

Відтак, за встановлених обставин справи не можна вважати, що відбулася заміна кредитора у зобов`язанні у зв`язку з виконанням обов`язку заставодавцем та що до позивача перейшов обсяг прав первісного кредитора ( пункт 3 частини першої статті 512, частина перша статті 514 ЦК України).

Суди попередніх інстанцій, констатуючи лише те, що позивач є новим кредитором у відносинах з позичальником ТОВ "Лєон", до якого на підставі договору про відступлення права вимоги перейшли права кредитора від ПзОВ "Інланд Транзіт", яке у свою чергу набуло прав кредитора внаслідок виконання ним, як майновим поручителем, обов`язків позичальника, не врахували викладене та дійшли помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо клопотання про участь у судовому засіданні

Від представника ТОВ "ФК "Інвестохіллмс" - адвоката Чорного О. В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).