127/27913/17 Про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири - 14.06.2023 Прийняття

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об`єднання", ОСОБА_2, комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", ОСОБА_3, Департамент житлового господарства Вінницької міської ради,

третя особа (позивач) - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М. від 29 листопада 2022 року,

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об`єднання" (далі - ТОВ "ЖЕО"), ОСОБА_2, комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі - КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго"), ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, та за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "ЖЕО", ОСОБА_2, КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду вінницької області від 13 червня 2022 року клопотання ОСОБА_4 задоволено. Позов ОСОБА_4 до ЖЕО, ОСОБА_2, КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго", ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири - залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, залишаючи позов ОСОБА_4 без розгляду зазначив про те, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2022 року в даній справі.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження виходив із того, що наведені ОСОБА_4 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, у якій просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 127/27913/17 з Вінницького міського суду вінницької області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 травня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення нор процесуального права

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України (254к/96-ВР) основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

За змістом частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Установлено, що ухвала про залишення позову без розгляду постановлена 13 червня 2022 року. Оскаржувану ухвалу ОСОБА_4 отримала 06 липня 2022 року та 21 липня 2021 року подала апеляційну скаргу, яка ухвалою суду від 21 вересня 2022 року була визнана неподаною та повернута заявниці.

Оскільки повернення апеляційної скарги заявнику не перешкоджає повторному зверненню до суду, 05 жовтня 2022 року ОСОБА_4 повторно звернулася з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня 2022 року разом із клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху з тих підстав, що заявником поважних причин для поновлення строку не наведено, та запропоновано сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 496,20 грн.

14 листопада 2022 року поштовий конверт із ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху повернувся на адресу апеляційного суду. У довідці про причини повернення міститься відмітка про причину повернення "адресат відсутній за вказаною адресою по АДРЕСА_1 10 листопада 2022 року".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) наголошено на тому, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі.

28 листопада 2022 року ОСОБА_4 на виконання вимог ухвали Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2022 року, надіслала заяву, в якій навела підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Застосовуючи до поданої апеляційної скарги наслідки, встановлені пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 повинна була виконати вимоги ухвали суду до 21 листопада 2022 року включно, натомість заяву з іншими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження подано 28 листопада 2022 року.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України (1618-15) та закріплених у статті 17 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, за наявності доказів усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Верховний Суд вважає, що відмова у відкритті апеляційного провадження із зазначених підстав не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права останньої на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.

Крім того апеляційний суд залишив поза увагою те, що із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до практики ЄСПЛ на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Голднер проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, пункт 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі "Герен проти Франції" від 29 липня 1998 року, § 37, рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Крім того, у рішенні у справі "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62).

ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року).

За таких обставин ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).