447/3293/21 Про визнання заповіту недійсним - 14.06.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 липня 2022 року

у складі судді Друзюк М. М. та постанову Львівського апеляційного суду

від 24 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, третя особа - Миколаївська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів), про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько - ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина дядька - ОСОБА_4 . Після їхньої смерті залишилося спадкове майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

У встановлений законом шестимісячний строк він звернувся до Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом як спадкоємець першої черги, однак йому було відмовлено в оформленні спадщини у зв`язку зі складенням померлою заповіту на користь ОСОБА_2

21 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті

ОСОБА_4 у порядку спадкування за заповітом, на підставі якої нотаріусом було заведено спадкову справу № 278/2021.

Вважав, що заповіт ОСОБА_4 складений та підписаний особою, яка внаслідок похилого віку не розуміла і не могла розуміти значення своїх дій, оскільки остання неодноразово наголошувала, що спадкове майно після її смерті перейде до його сина - ОСОБА_5, а тому суперечить волі померлої.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним заповіт, складений 02 серпня 2012 року, ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 04 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_4 на день посвідчення заповіту не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, а відтак, її волевиявлення не було вільним та не відповідало

її внутрішній волі. Заповіт було складено та посвідчено нотаріусом з дотриманням вимог закону, а тому відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 липня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи, що підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах законодавства. Позивачем не доведено відсутності у заповідача волевиявлення на вчинення заповіту. Також зазначено, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, тому його право на спадкування не порушено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої і постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Миколаївського районного суду Львівської області.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1, мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду

не відповідають фактичним обставинам справи. Оскаржуваний заповіт був складений на користь чужої особи, а саме ОСОБА_2, яка отримала тимчасовий прихисток у житловому будинку спадкодавця. При цьому у спадкодавця є велика родина, з якими вона мала добрі стосунки, які турбувалися про неї, допомагали по господарству. Вважає, що волевиявлення заповідача ОСОБА_4 не було вільним, так як була введена відповідачем в оману та не розуміла, які правові наслідки зазначеної нотаріальної дії.

Крім того, судом першої інстанції було зупинено провадження у справі до набрання законної сили судового рішення за його позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин (справа № 447/4019/21). Після поновлення провадженні у справі, його не було повідомлено про час і дату судового розгляду у суді першої інстанції, чим порушено права на доступ до правосуддя і справедливий й публічний розгляд справи, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд. Такі самі порушення допустив і суд апеляційної інстанції,

не повідомивши його про дату судового засідання.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення

є законними та обґрунтованими.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для її скасування.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправа на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі "GUREPKA v. UKRAINE" (No. 2), № 38789/04, § 23).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі "TRUDOV v. RUSSIA", № 43330/09, § 25, 27).

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

У частинах першій та другій статті 211 ЦПК України передбачено, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться згідно з вимогами статей 128- 130 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Із матеріалів справи убачається, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 01 лютого 2022 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Миколаївська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління юстиції

(м. Львів) про визнання заповіту недійсним до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 447/4019/21.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 10 травня 2022 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 31 травня 2022 року о 14.00 год.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання призначено на 23 червня

2022 року о 11.00 год.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 23 червня 2022 року підготовче засідання у справі закрито, призначено справу до розгляду по суті на 04 липня 2022 року о 12.00 год.

Судом першої інстанції було направлено ОСОБА_1 SMS-повідомлення про розгляд справи на 23 червня 2022 року о 14.00 год. та відповідно на 04 липня 2022 року о 12.00 год., на відповідний номер мобільного телефону, що підтверджується довідкою Миколаївського районного суду Львівської області (а. с. 63, 67).

Відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 подавав заяву про направлення йому повісток SMS-повідомленням.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8- 12, 128- 130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду

від 07 червня 2023 року у справі № 755/19866/21 (провадження

№ 61-10248св22).

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня

2008 року у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року призначено справу до розгляду на 08 листопада 2022 року о 12.00 год.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 14 лютого 2023 року о 10.30 год., про що секретарем судових засідань складено довідку (а. с. 94).

Судом апеляційної інстанції 01 грудня 2022 року було направлено

ОСОБА_1 SMS-повідомлення про призначення справи до розгляду на

14 лютого 2020 року о 10.30 год., на відповідний номер мобільного телефону, що підтверджується довідкою Львівського апеляційного суду (а. с. 98).

Разом з тим, постанова Львівського апеляційного суду була прийнята

24 лютого 2023 року у відкритому судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на це уваги не звернув та також розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 належним чином

не повідомленого про апеляційний розгляд.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 відсутня згода про направлення йому повісток SMS-повідомленням.

Таким чином, судами порушено право ОСОБА_1 знати про

час і місце судових засідань (частина перша статті 8 ЦПК України), що

є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Віктор Назаренко проти України" від 03 жовтня 2017 року та у справі "Лазаренко та інші проти України"

від 27 червня 2017 року).

Отже, ухвалюючи судові рішення, суди на зазначені вимоги закону належної уваги не звернули та розглянули справу без повідомлення

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, чим порушили його конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечили йому можливість навести міркування з приводу позову та апеляційної скарги, чим порушили вимоги щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що суд

не повідомив його про розгляд справи та ця обставина підтверджується матеріалами справи, то рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.