344/7016/21 Про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації - 09.06.2023 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2022 року у складі судді Мелещенко Л. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Позовна заява обґрунтована тим, що 25 лютого 2021 року в Інтернеті на персональній сторінці відповідача в "Instagram" щодо позивача та її професійної діяльності було розміщено інформаційні матеріали (інстаграм-розповіді).

Згідно інформації, яка міститься у копії (скріншоту) опису персональної сторінки позивача, ОСОБА_2 як автор, звертаючись до інших користувачів, які, вочевидь, є лікарями, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_9, запитує про те, що: "[...] ІНФОРМАЦІЯ_3 ти лікуєш ТІЛЬКИ горло чи ТІЛЬКИ ніс?? чи ти лікар який лікує ТІЛЬКИ ВУХО ІНФОРМАЦІЯ_7, а ти в реанімації інтубуєш ТІЛЬКИ жінок чи ТІЛЬКИ ЧОЛОВІКІВ???[...]", використовуючи при цьому символи (емоджі), які демонструють зневажливе ставлення до позивача.

Надалі відповідачем на власній персональній сторінці в "Instagram" було розміщено інформаційні матеріали (інстаграм-розповіді), на тлі копії (скріншоту) з коментарем користувача ІНФОРМАЦІЯ_9 на персональній сторінці позивача наступного змісту: "[...] Моя колега, лікар анестезіолог, яка щоденно рятує людей в реанімації, намагалась донести лікарю дерматоонкологу, яка лікує ТІЛЬКИ акне, що такий формат поведінки в соцмереж дискримінує професію лікар і викликає підозру щодо легітимності проведення такої підприємницької діяльності!!!! [...]".

Окрім того, відповідачем на власній персональній сторінці в "Instagram" було розміщено інформаційні матеріали (інстаграм-розповіді), на тлі копії (скріншоту) з коментарем позивача, опублікованим на її персональній сторінці в соціальній мережі "Instagram", у ході листування з користувачем ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо окресленої конфліктної ситуації такого змісту: "[...] А щодо етичного кодексу, то прошу Вас шановна ОСОБА_1 публічно вибачитись на протязі 24 годин перед пацієнтами, яких ви посміли публічно образити і принизити, назвавши їх акнешниками! Підтримуєте вимогу про публічне вибачення лікаря, який принижує пацієнтів? [...]".

Надалі на тлі копії (скріншоту) частини допису позивача, опублікованого на її персональній сторінці в "Instagram" та фото осіб, хворих на акне, відповідачем було поширено інформацію наступного змісту: "[...] І якщо, ОСОБА_6 не припинить погрожувати мені чи ІНФОРМАЦІЯ_7, то дуже швидко може розійтися в соцмережах зразок позовних заяв до суду від юридичних представників до пацієнтів, яких ви на своїй сторінці обзиваєте "акнешниками". Хочете захистити свої права і припинити приниження? [...]".

Разом з тим, відповідач, використовуючи фото обличчя невідомої позивачу особи, на власній персональній сторінці в "Instagram" розмістила інформаційні матеріали (інстаграм-розповіді) з текстом такого змісту: "[...] Дівчинка хворіла на акне і звернулась туди, де лікують ТІЛЬКИ акне, де багато підписників і тонна красивезних фоточок лікаря з височенними каблучками і яскравим макіяжем.... ну так щоб закомплексовані підлітки чи люди з хворобами шкіри точно повірили. Після такого "лікування акне" дівчинка відлежала вдома 2 дні з температурою 37, болем і гіркими сльозами, її запевняли, що так має бути і достатньо шкіру просто зволожувати бепантеном [...]".

Окрім того, відповідач, використовуючи копію (скріншот) коментаря невідомої позивачу особи такого змісту "Мої груди стегна і живіть були просто в пухирях після однієї процедури лазерної шліфовки ((( І найстрашніше, що косметолог казала, що то так має бути а я її вірила [...] Картина була значно страшніша, ніж в тої дівчинки зі сторіс, І мені також казали змащуйте бепантеном і то все пройде" та фото шкіри живота невідомої позивачеві особи, а надалі - на тлі копії (скріншоту) з інформацією про позивача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на власній персональній сторінці в соціальній мережі "Instagram" розмістила інформаційні матеріали (інстаграм-розповіді) з текстом такого змісту: "[...] І таких повідомлень сотні...Цікаво знати чому? [...] А тому, що лікар дерматоонколог, яка лікує ТІЛЬКИ акне в номерах готелю Мир, не має жодного юридичного права проводити приватну медичну діяльність [...]".

Вказувала, що попри те, що відповідачем у першому інформаційному повідомленні не було вказано прізвища, імені та по батькові позивача, ідентифікація її особи користувачами соціальної мережі стала можливою, з огляду на сукупність ідентифікуючих ознак персональної сторінки позивача в "Instagram", а саме: стилістики персональної сторінки позивача, опису її персональної сторінки, кількості читачів (користувачів, які на постійній основі стежать за оновленнями персональної сторінки позивача та розміщенням на ній інформаційних повідомлень), частини найменування позивача, розміщеного в описі персональної сторінки, а також частини адреси здійснення позивачем діяльності як фізичної особи-підприємця, основним видом економічної діяльності якої є надання послуг салонами краси.

Неправдиву і недостовірну інформацію про позивача, поширену відповідачем на власній персональній сторінці в "Instagram", було доведено до відома позивача однією з читачок (найменування персональної сторінки в "Instagram" ОСОБА_8 ), яка попри відсутність використання відповідачем прізвища, імені та по батькові позивача, ідентифікувала "знайому" сторінку в інформаційному повідомленні, оприлюдненому відповідачем.

Зазначала, що чинне законодавство, у тому числі Етичний кодекс лікаря України, не містить обмежень щодо використання в неформальному обігу (тобто, не пов`язаному з постановкою діагнозу, відповідно до МКХ) терміну "акнешник", який за своїм змістом не має негативного забарвлення та не є таким, що має на меті принизити певну категорію пацієнтів або будь-яким чином порушити їхні права, тобто, не має дискримінаційного характеру, натомість уможливлює побутове розуміння такої проблеми користувачами мережі Інтернет, в тому числі "Instagram". Разом з тим, інформаційні матеріали, оприлюднені відповідачем, які містять в собі ознаки обману осіб, до відома яких доведено інформацію, що є неправдивою, може свідчити про порушення останньою пункту 2.13. Етичного кодексу лікаря України.

Вважала, що поширена на персональній сторінці відповідача у соціальній мережі "Instagram" є неправдивою та недостовірною, принижує честь і гідність та ділову репутацію позивача, а відтак підлягає спростуванню. Вказувала, що позивач ніколи не надавала послуг, які призвели до заподіяння шкоди здоров`ю окремих осіб, не провадить підприємницьку діяльність, заборонену законом, не допускає у своїй діяльності дій, що принижують або можуть принизити інших осіб, порушують або можуть порушити їхні права, не висловлювала жодних погроз на адресу відповідача або інших осіб.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права, інформацію про те, що вона надає послуги, які призвели до заподіяння шкоди здоров`ю окремих осіб та допустила формат поведінки в соцмережі, що "дискримінує професію лікар і викликає недовіру та підозру щодо легітимності проведення такої підприємницької діяльності", погрожувала ОСОБА_2 та іншим особам, провадить діяльність в неналежних умовах, а також принижує пацієнтів та порушує їхні права, оприлюднену та поширену ОСОБА_2 25 та ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на персональній сторінці користувача у соціальній мережі "Instagram" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у форматі інформаційного повідомлення; зобов`язати відповідача протягом десяти календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду з посиланням на реквізити рішення суду спростувати поширену нею недостовірну інформацію, про те, що ОСОБА_1 надає послуги, які призвели до заподіяння шкоди здоров`ю окремих осіб та допустила формат поведінки в соцмережі, що "дискримінує професію лікар і викликає недовіру та підозру щодо легітимності проведення такої підприємницької діяльності", погрожувала ОСОБА_2 і та іншим особам, провадить діяльність в неналежних умовах, а також принижує пацієнтів та порушує їхні права, на персональній сторінці користувача у соціальній мережі "Instagram" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, у такий самий спосіб, яким була поширена недостовірна інформація; стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд виходили із того, що інформація, викладена відповідачем у соціальній мережі "Instagram", є суб`єктивним, оціночним твердженням відповідача, зокрема, є критикою та оціночним судженням.

Посилання позивача на те, що відповідач, поширивши у "Instagram" інформацію, з огляду на характер мовно-стилістичних засобів, використаних автором інформаційного матеріалу, мала на меті публічно принизити та образити позивача чи завдати їй психологічного дискомфорту, є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів стосовно порушення її особистих немайнових прав, завдання шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджання їй повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право внаслідок поширення оспорюваної інформації. Позивачем не представлено фактів, які б доводили, що відповідач мотивовано та цілеспрямовано діяла з метою принизити честь, гідність чи ділову репутацію позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказувала, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 408/2611/12, від 22 червня 2020 року у справі № 346/5700/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу

№ 344/7016/21 із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову, не врахували, що поширена у "Instagram" відповідачем інформація про начебто надання позивачем послуг, які призвели до заподіяння шкоди здоров`ю окремих осіб та допущення формату поведінки в соцмережі, що "дискримінує професію лікар і викликає недовіру та підозру щодо легітимності проведення такої підприємницької діяльності", провадження діяльності в неналежних умовах, а також приниження пацієнтів та порушення їхніх прав, погроз відповідачеві та іншим особам, - є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.

Вказує, що позивач ніколи не надавав послуг, які призвели до заподіяння шкоди здоров`ю окремих осіб; не провадить підприємницьку діяльність, заборонену законом; не допускає у своїй діяльності дій, що принижують або можуть принизити інших осіб, порушують або можуть порушити їхні права; не висловлювала жодних погроз на адресу відповідача або інших осіб.

Вважає, що з огляду на характер мовно-стилістичних засобів, використаних автором інформаційного матеріалу, було на меті публічно принизити та образити позивача, завдати їй психологічного дискомфорту, викликати у широкого загалу зворотну негативну рефлексію відносно позивача. Вказана інформація, перебуваючи у вільному, принаймні для 3388 користувачів доступі в Інтернеті, дискредитує етичну поведінку позивача як під час виконання нею трудових обов`язків, так і під час здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, викладена у непристойній, образливій формі, що носить зневажливий характер, не відповідає дійсності та викладена неправдиво, тобто містить відомості про події, яких не існувало взагалі. Поширена інформація є негативною, недостовірною та порушує її особисті немайнові права, ганьбить її честь, гідність й завдає шкоди діловій репутації, у тому числі, як лікаря, оскільки формує негативний морально-етичний портрет в очах громадськості, зокрема пацієнтів поліклініки та клієнтів її салону краси. Відповідачем не надано жодних доказів, які могли б свідчити про дійсний, правдивий характер поширеної інформації, зокрема, про факти завдання шкоди здоров`ю тих чи інших осіб з боку позивача, або факти погроз на адресу відповідача з боку позивача.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, види економічної діяльності: надання послуг перукарнями та салонами краси (основний), оптова торгівля парфумами та косметичними товарами, роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через Інтернет, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, надання інших інформаційних послуг, діяльність із забезпечення фізичного комфорту, надання інших індивідуальних послуг (а. с. 29-30, т. 1).

ОСОБА_1 закінчила у 2015 році Державний вищий навчальний заклад "Івано-Франківський національний медичний університет", здобула ступінь спеціаліста за спеціальністю "Лікувальна справа", здобула кваліфікацію лікаря (а. с. 31-32, т. 1).

03 березня 2022 року ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою до ДНУ "НПЦ ПКМ" ДУС Неврологічне відділення м. Київ, де їй було призначено лікування (а. с. 33-34, т. 1).

ОСОБА_9 у "Instagram" надіслала невідомому користувачу скріншот персональної сторінки ОСОБА_2, на якому міститься запитання до користувачів ivanna .koshel та ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного змісту: "[...] ІНФОРМАЦІЯ_3 ти лікуєш ТІЛЬКИ горло чи ТІЛЬКИ ніс??чи ти лікар який лікує ТІЛЬКИ ВУХО ІНФОРМАЦІЯ_7, а ти в реанімації інтубуєш ТІЛЬКИ жінок чи ТІЛЬКИ ЧОЛОВІКІВ???[...]", з використанням символів (емоджі) та зображення із сторінки у "Instagram" дерматоонколога (а. с. 36-37, т. 1).

ОСОБА_2 має приватний обліковий запис у "Instagram" (а. с. 38, т. 1), у було розміщено коментарі користувача "Instagram" ІНФОРМАЦІЯ_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_10, а також відповідача наступного змісту: "[...] Моя колега, лікар анестезіолог, яка щоденно рятує людей в реанімації, намагалась донести лікарю дерматоонкологу, яка лікує ТІЛЬКИ акне, що такий формат поведінки в соцмереж дискримінує професію лікар і викликає підозру щодо легітимності проведення такої підприємницької діяльності!!!! [...]" (а. с. 39-40, т. 1).

ОСОБА_2, використовуючи фото обличчя невстановленої особи, на власній персональній сторінці в "Instagram" розмістила сторіс із текстом наступного змісту: "[...] А для чого тій дівчинці так зробили? Дівчинка хворіла на акне і звернулась туди, де лікують ТІЛЬКИ акне, де багато підписників і тонна красивезних фоточок лікаря з височенними каблучками і яскравим макіяжем.... ну так щоб закомплексовані підлітки чи люди з хворобами шкіри точно повірили. Після такого "лікування акне" дівчинка відлежала вдома 2 дні з температурою 37, болем і гіркими сльозами, її запевняли, що так має бути і достатньо шкіру просто зволожувати бепантеном [...]" (а. с. 41, т. 1).

ОСОБА_2 на власній персональній сторінці в "Instagram", використовуючи скріншот коментарів невідомих осіб з текстом такого змісту: "Мої груди стегна і живіть були просто в пухирях після однієї процедури лазерної шліфовки ((( І найстрашніше, що косметолог казала, що то так має бути, а я їй вірила [...] Картина була значно страшніша, ніж в тої дівчинки зі сторіс, і мені також казали змащуйте бепантеном і то все пройде", розмістила інформацію такого змісту: "[...] І таких повідомлень сотні...Цікаво знати чому? [...] А тому, що лікар дерматоонколог, яка лікує ТІЛЬКИ акне в номерах готелю Мир, не має жодного юридичного права проводити приватну медичну діяльність [...]". Також долучено скріншот витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо реєстрації ОСОБА_1 позивача фізичною особою-підприємцем (а. с. 42-43, т. 1).

ОСОБА_2 на власній персональній сторінці в "Instagram" було розміщено скріншот сторіс з коментарем ОСОБА_1, опублікованим на її персональній сторінці в "Instagram" переписки ІНФОРМАЦІЯ_9 такого змісту: "[...] А щодо етичного кодексу, то прошу Вас шановна ОСОБА_1 публічно вибачитись на протязі 24 годин перед пацієнтами, яких ви посміли публічно образити і принизити, назвавши їх акнешниками! Підтримуєте вимогу про публічне вибачення лікаря, який принижує пацієнтів? [...]" (а. с. 44, т. 1).

ОСОБА_2, використовуючи скріншот сторіс частини коментарів допису позивача, опублікованого на її персональній сторінці в "Instagram", та фото невідомих осіб, поширила інформацію наступного змісту: "[...] І якщо, ОСОБА_6 не припинить погрожувати мені чи ІНФОРМАЦІЯ_7, то дуже швидко може розійтися в соцмережах зразок позовних заяв до суду від юридичних представників до пацієнтів, яких ви на своїй сторінці обзиваєте "акнешниками" Хочете захистити свої права і припинити приниження? [...]" (а. с. 45-46, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.

Частиною четвертою статті 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною першою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Верховний Суд зазначає, що у справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) визначено, що Конституцією України (254к/96-ВР) кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо її застосування.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини рішення ЄСПЛ у справі "Лінґенс проти Австрії" (Lingens v. Austria, від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, § 46), що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: "Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" або тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе".

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

02 червня 2016 року (остаточне - 17 жовтня 2016 року) ЄСПЛ ухвалив рішення у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Отже, оціночними судженнями є інформація, яка, з урахуванням характеру вжитих висловлювань, відображає особисте ставлення автора до змісту висловленої ним думки.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права, інформацію про те, що вона надає послуги, які призвели до заподіяння шкоди здоров`ю окремих осіб та допустила формат поведінки в соцмережі, що "дискримінує професію лікар і викликає недовіру та підозру щодо легітимності проведення такої підприємницької діяльності", погрожувала ОСОБА_2 та іншим особам, провадить діяльність в неналежних умовах, а також принижує пацієнтів та порушує їхні права, оприлюднену та поширену ОСОБА_2 25 та 26 лютого 2021 року в мережі Інтернет на персональній сторінці користувача у соціальній мережі "Instagram" у форматі інформаційного повідомлення.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що сам зміст оспорюваної інформації, зазначеної позивачем у позові, є власною думкою ОСОБА_2, її оціночним судженням щодо дій позивача з використанням певних мовних порівнянь, дійшов правильного висновку про те, що висловлювання ОСОБА_2 стосовно особи позивача є оціночними судженнями, оскільки відображають власні думки відповідача, засновані на її баченні певних подій, особисте сприйняття відповідачем діяльності позивача і не можуть бути витлумачені як повідомлення про конкретні факти, а відповідність дійсності та правдивість цієї інформації не може бути піддана перевірці.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що зазначені в оспорюваній інформації оціночні критичні судження принижують честь, гідність позивача та мають негативний вплив на її ділову репутацію.

Із інформації, викладеної відповідачем у соціальній мережі "Instagram", убачається, що висловлювання за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб`єктивної думки особи щодо зазначених в них обставин, тому не є недостовірною інформацією. Аналіз змісту оспорюваної інформації свідчить про відсутність твердження про конкретні факти і вказує на те, що по суті в ньому викладені оціночні судження особи. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо, а оціночні судження спростуванню не підлягають.

Суб`єктивні думки і погляди на підставі закону, положень Конвенції, з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню.

Отже, чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20 (провадження № 61-9907св22).

Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 408/2611/12, від 22 червня 2020 року у справі № 346/5700/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), на які посилався заявник у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги, які спрямовані на переоцінку доказів, підлягають відхиленню, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.