Постанова
Іменем України
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 740/390/22
провадження № 61-3186св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 жовтня
2022 року у складі судді Гагаріної Т. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів:
Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила: визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований у Ніжинському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 115.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_3 . До складу спадщини після його смерті входить 3/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частки земельного паю (після смерті матері) та земельний пай в цілому (після смерті батька), що належали йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом.
Позивач вказувала, що на день смерті її брат ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, один.
14 вересня 2021 року при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті рідного брата, їй стало відомо, що
10 червня 2021 року, на підставі поданої заяви відповідача ОСОБА_2, як спадкоємця першої черги спадкування (дружини), вже заведена спадкова справа №45/2021 після померлого ОСОБА_3 .
В цей же день позивач дізналась, що її брат за місяць до смерті уклав шлюб із відповідачем ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що відповідачу було відомо про хворобу ОСОБА_3, оскільки вона періодично проживала разом з ним без реєстрації шлюбу як за адресою його проживання, так і за адресою свого місця реєстрації; шлюб було укладено без наміру створення сім`ї, без набуття прав і обов`язків подружжя, оскільки спільного господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не вели, спільного бюджету не мали, спільних речей під час шлюбу не купували, спільних дітей не мають, вважала, що оспорюваний нею шлюб є фіктивним і відповідно до частини другої статті 40 СК України підлягає визнанню недійсним за рішенням суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 13 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на отримання професійної правничої допомоги в сумі 15 000,00 грн.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 13 жовтня 2022 року змінено в частині розподілу судових витрат між сторонами, зменшивши розмір відшкодування стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу з 15 000,00 грн до 12 500,00 грн.
В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2022 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій врахували покази свідків та встановили, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існували довготривалі дошлюбні відносини, вони проживали разом, вели господарство, мали права і обов`язки подружжя, спільно виховували дитину відповідача.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат між сторонами, зменшивши розмір відшкодування стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу з 15 000,00 грн до 12 500,00 грн, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для їх стягнення, проте врахував, що умовами укладеного між відповідачем та адвокатом договору передбачено авансову сплату адвокату гонорару, а тому задовольнив вимоги в частині документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в частині розподілу судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 13 лютого 2019 року у справі № 335/8855/15-ц,
від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що договір про надання правничої допомоги, на підставі якого адвокат Семенок В. І. представляв інтереси відповідачки ОСОБА_2, був укладений 10 червня 2021 року, а спір щодо недійсності шлюбу виник між сторонами після 14 вересня 2021 року, з цим позовом до суду позивачка звернулася лише у січні 2022 року. Тобто цей договір укладено до виникнення судового спору і до подання позову.
Крім того, розрахунок гонорару здійснено адвокатом всупереч умовам договору про надання правничої допомоги, із застосуванням погодинної оплати послуг та фіксованих сум одночасно, хоча договором передбачено лише фіксований порядок обчислення гонорару адвоката, без визначення його розміру.
Також вважає, що надані відповідачкою прибуткові касові ордера, як письмові докази сплати послуг за договором про надання правничої допомоги від 10 червня 2021 року, не можуть братись до уваги судами, оскільки вони не відповідають вимогам до платіжного документа, встановленим законом, - не містять всіх обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зокрема, податкового коду, кореспондуючого рахунку бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції, суми, яка вноситься до каси (проставляється цифрами), порядкового номера документа.
Зазначає, що відповідач не надав належні докази на підтвердження реальності, необхідності та розумності витрат, понесених відповідачем на правову допомогу.
Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються тільки в частині розподілу судових витрат, тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряються відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що у договорі про надання правничої допомоги та в одній із квитанцій до прибуткового касового ордеру (№10/6/21) помилково записаний 2021 рік замість 2022 року. Це є технічною помилкою, яка є очевидною, враховуючи наявність інших документів, що містяться в матеріалах цивільної справи.
Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині розподілу судових витрат ухвалено на підставі належним чином досліджених доказів і підстав для їх скасування не має.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси відповідача ОСОБА_2 в суді першої інстанції представляв адвокат Семенок В. І. на підставі договору про надання правничої допомоги від 10 червня 2021 року та ордеру серії ЧН №122962 на надання правової допомоги від 07 червня 2022 року.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги
від 10 червня 2021 року клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобовязання надавати юридичну допомогу клієнту у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним.
За умовами пункту 3.2 договору при визначені розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.
Згідно з п. 3.3 цього договору сторони погодили, що за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансово сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №99 від 16 квітня 2021 року. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення.
На підтвердження понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, до суду було надано наступні документи: опис виконаних робіт та розрахунок гонорару адвоката Семенка В. І.
від 13 жовтня 2022 року, відповідно до якого вартість зазначених у даному документі наданих адвокатом послуг становить 15 000,00 грн.
Також стороною відповідача до суду першої інстанції було надано квитанції до прибуткового касового ордеру: №10/6/21 від 10 червня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_2 було сплачено адвокату Семенку В. І. 10 000,00 грн, та №22/9/22 про сплату ОСОБА_2 2 500,00 грн.
Апеляційним судом установлено, що стороною відповідача документально підтверджено понесення ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - підготовка до розгляду справи в суді першої інстанції: ознайомлення із наданими документами; правовий аналіз правовідносин, ознайомлення із нормативними документами; узгодження правової позиції; складання відзиву на позовну заяву, та 2 500,00 грн - участь адвоката Семенка В. І. в судовому засіданні суду першої інстанції 22 вересня 2022 року у даній цивільній справі.
Судові витрати відповідача ОСОБА_2 у розмірі 2 500,00 грн за участь адвоката Семенка В. І. в судовому засіданні суду першої інстанції 13 жовтня 2022 року у даній цивільній справі документально не підтверджені.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, якою змінено рішення суду першої інстанції, є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Апеляційним судом встановлено, що інтереси відповідача ОСОБА_2 в суді першої інстанції представляв адвокат Семенок В. І. на підставі договору про надання правничої допомоги від 10 червня 2021 року та ордеру серії ЧН №122962 на надання правової допомоги від 07 червня 2022 року.
При цьому, стороною відповідача документально підтверджено понесення ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн, а саме: 10 000 грн - підготовка до розгляду справи в суді першої інстанції: ознайомлення із наданими документами; правовий аналіз правовідносин, ознайомлення із нормативними документами; узгодження правової позиції; складання відзиву на позовну заяву); 2 500,00 грн - участь адвоката Семенка В. І. в судовому засіданні суду першої інстанції 22 вересня 2022 року.
З огляду на вказане вище у сукупності, враховуючи вимоги пункту 3.3 договору про надання правничої допомоги від 10 червня 2021 року, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з позивачки судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн.
Доводи касаційної скарги про те, що у договорі сторони погодили гонорар адвоката у фіксованому розмірі, при якому не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, проте не встановили загальний розмір гонорару у фіксованій сумі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Як вбачається з пункту 3.2 договору сторони визначили критерії, що мають враховуватися при визначені розміру гонорару, а пункт 3.3 містить прив`язку до Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16 квітня 2021 року №99. Тому, визначення остаточної вартості послуг з врахуванням витрачених на них годин не суперечить положенням договору про фіксований розмір.
При цьому є необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що договір про надання правничої допомоги від 10 червня 2021 рокуукладено до виникнення судового спору і до подання позову, оскільки, як вбачається з тексту самого договору, адвокат взяв на себе зобовязання надавати юридичну допомогу клієнту у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним.
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 13 лютого 2019 року у справі № 335/8855/15-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в частині розподілу судових витрат залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян