Постанова
Іменем України
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 759/16556/17
провадження № 61-927св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Довбаш Сергій Михайлович, нарішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року у складі судді
Шум Л. М. тапостанову Київського апеляційного суду від 21 листопада
2022 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Позовну заяву мотивовано тим, що 29 липня 2016 року у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "Тоуоta Land Cruiser Prado" під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "ГАЗ3102" під керуванням ОСОБА_4, в салоні якого перебувала пасажир - ОСОБА_5, які є батьками позивачів.
Зазначили, що вироком Святошинського районного суду м. Києва
від 03 липня 2017 року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та притягнуто до кримінальної відповідальності. Цим вироком встановлено, що в результаті вказаної вище ДТП водій автомобіля "ГАЗ-3102" ОСОБА_4 та пасажир цього автомобіля ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження різного ступеню важкості та були госпіталізовані до Київської міської клінічної лікарні № 17, де ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Між тілесними ушкодженнями та настанням його смерті існує прямий зв`язок.
Унаслідок ДТП мати позивачів стала інвалідом першої групи, не могла самостійно себе обслуговувати, в подальшому була визнана недієздатною та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Позивачі також зазначили, що їх батьки до ДТП були життєрадісними, здоровими людьми, працювали та отримували достойну заробітну плату, якої вистачало їм не тільки на своє утримання, а ще й давало змогу допомагати наймолодшому синові з навчанням. Батьки були для них опорою в житті, давали їм поради та оберігали від всіх незгод та негараздів. Втрата батьків для позивачів призвела до непоправних наслідків, суттєвих змін в житті, психологічних страждань тривалого характеру, які не можливо відновити, а тому, з урахуванням зазначеного, просили стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн як компенсацію за тривалість їх страждань, пов`язаних з втратою батьків через ДТП, яка сталася з вини відповідача.
В подальшому позивачі збільшили розмір моральної шкоди до 3 240 000 грн по 1 620 000 грн кожному, пославшись на висновок судової психологічної експертизи.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 моральну шкоду по 1 620 000,00 грн кожному.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачам завдано значних моральних страждань тривалого характеру, які пов`язані з втратою їх батьків. Порушення права на повноцінну сім`ю, якою для них були батько та мати, не може бути відновлено чи компенсовано в повному обсязі і в грошовому еквіваленті. Ця психологічна травма залишиться для них на все життя.
Факт заподіяння позивачам моральних страждань підтверджується зібраними по справі доказами, яка підлягає стягненню у розмірі 1 620 000 грн кожному, що відповідає вимогам розумності і справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, щовизначений судами попередніх інстанцій розмір моральної шкоди є занадто завищеним, не відповідає вимогам розумності та справедливості. Суди не врахували добровільне відшкодування відповідачем завданої позивачам шкоди у розмірі
1 200 000 грн.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року від позивачів надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вони посилаються на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 липня 2016 року у м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля "Тоуоta Land Cruiser Prado" під керуванням ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та автомобіля "ГАЗ3102" під керуванням
ОСОБА_4, в салоні якого перебувала пасажир - ОСОБА_5, які є батьками позивачів.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва
від 03 липня 2017 року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та притягнуто до кримінальної відповідальності.
Цим вироком встановлено, що в результаті вказаної вище ДТП водій автомобіля "ГАЗ-3102" ОСОБА_4 та пасажир цього автомобіля
ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження різного ступеню важкості та були госпіталізовані до Київської міської клінічної лікарні № 17, де ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року вирок Святошинського районного суду від 03 липня 2017 року відносно
ОСОБА_3 змінено в частині вирішення цивільних позовів. Виключено з мотивувальної частини вироку рішення про закриття провадження у справі за позовними заявами потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_6, у зв`язку з відмовою від позову потерпілих, у зв`язку з добровільним погашенням їм збитків, та доповнено резолютивну частину вироку рішенням про залишення цивільних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 без розгляду. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з випискою з історії хвороби мати позивачів ОСОБА_5 після ДТП потрапила до Київської міської клінічної лікарні № 17 з діагнозом: Поєднана травма, ЗЧМТ. Забій головного мозку важкого ступеню з формуванням вогнищ забою - розчавлення в обох лобних ділянках, пневмоцефалія. Вдавлений фрагментарний перелом лобної кості. Перелом голівки н/щелепи зліва зі зміщенням. Перелом дуги виличної кості зліва. Лінійний перелом скроневої кості зліва з переходом на піраміду. Перелом латерних стінок обох орбіт. Перелом стінок обох в/щ пазух. Уламковий перелом кісток носа. Уламковий перелом в/щелепи. Множинні забійні рани обличчя. Тетрапарез, сенсамоторна афазія, порушення функції тазових органів, виражені статико-динамічні порушення. ЗТГ. Перелом II-VI ребер праворуч. Забій та розрив правої легені . Правосторонній пневмоторакс. Закритий уламковий перелом правої стегнової кістки в середній 1/3 з зміщенням уламків. Анізокорія, травматичний мідріаз, енофтальм лівого ока. Часткова атрофія здорових нервів, ангіопатія сітківки обох очей. Вторинний гнійно-обструктивний бронхіт. Стан після біфронтальної РДТЧ (29.07.16), вентрикулоперитонального шунтування (22.09.16). Незаміщений після операційний кістковий дефект черепа в обох лобних ділянках (15.0*8,0см). Наслідком важкої ВЧМТ з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, вираженими афатичними порушеннями, повною втратою навичок самообслуговування. Трахеостома.
Судом встановлено, що 20 грудня 2016 року ОСОБА_5 встановлено першу групу інвалідності.
З 22 грудня 2016 року вона перебувала на індивідуальній програмі реабілітації.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 13 грудня
2017 року ОСОБА_5 страждала на слабоумство внаслідок перенесеної важкої черепно-мозкової травми та потребувала сторонньої допомоги.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 16 березня 2018 року ОСОБА_5 визнано недієздатною та призначено опікуном її сина, ОСОБА_2 .
Мати позивачів ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатами проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової психологічної експертизи від 03 грудня 2019 року відносно позивача ОСОБА_2 встановлено, що внаслідок обставин, які пов`язані з смертю батька ОСОБА_4, отриманням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, отримання нею інвалідності першої групи у зв`язку з повною втратою навичок самообслуговування, трирічною реабілітацією та смертю у вересні 2019 року позивач ОСОБА_2 мав тривалі порушення в основних сферах своєї життєдіяльності, що протягом тривалого часу унеможливлювало його повноцінне соціальне функціонування та спричинило суттєвий психотравмуючий вплив. Ситуація по даній справі є психотравмуючою для ОСОБА_2 та спричинила йому страждання (моральну) шкоду. В результаті цієї ситуації була заподіяна моральна шкода, орієнтований еквівалент грошової компенсації за завданні страждання (моральну шкоду) складає 324 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.
За результатами проведення судової психологічної експертизи від 18 грудня 2019 року відносно іншого позивача, ОСОБА_1 встановлено, що внаслідок обставин, які пов`язані з смертю батька ОСОБА_4, отриманням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, отримання нею інвалідності першої групи у зв`язку з повною втратою навичок самообслуговування, трирічною реабілітацією та смертю у вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 також мав тривалі порушення в основних сферах своєї життєдіяльності, що протягом тривалого часу унеможливлювало його повноцінне соціальне функціонування та спричинило суттєвий психотравмуючий вплив. Ситуація, що досліджувалася експертом, мала психологічно деструктивний характер та призвела до змін в емоційній сфері підекспертного, створивши суттєві перешкоди для реалізації його оптимальної життєдіяльності, докладання додаткових зусиль та витрачання ресурсів задля подолання наслідків ДТП. Орієнтований еквівалент грошової компенсації, завданої ОСОБА_1 моральної шкоди складає 324 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви позивачів про відшкодування збитків від 24 січня 2017 року останнім було відшкодовано збитки на загальну суму 1 200 000 грн, які складалися з вже отриманої суми на лікування батьків 467 696,33 грн, збитків на поховання 13 764,50 грн одного з батьків, шкоди, пов`язаної із знищенням автомобіля у розмірі 89 556,67 грн та решта у розмірі 628 982,33 грн була призначена для подальшого лікування матері позивачів.
При цьому, даною заявою було передбачено, що отримана сума у
1 200 000 грн не є остаточною, але була достатньою на день підписання цієї заяви.
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої
статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
За змістом частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункти 1-3 частини другої статті 23 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею моральна шкода, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частина друга статті 1167 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі "Stankov v. Bulgaria" (Станков проти) від 12 липня 2007 року).
ЄСПЛ у справі "Thoma v. Luxembourg" (Тома проти Люксембургу)" від 29 березня 2001 року використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять "розумність" та "справедливість" при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях "Thoma v. Luxembourg" (Тома проти Люксембургу), "Caloc v. France" (Калок проти Франції) та "Niedbala v. Poland" (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи, врахувавши кримінальний характер діянь відповідача, знаходження його у стані алкогольного сп`яніння під час скоєння ДТП, характер, тривалість, обсяг та глибину душевних страждань позивачів, непоправність втрати двох близьких людей (матері та батька), погіршенням стану здоров`я та загального психоемоційного стану, неможливістю відновлення попереднього стану, взявши до уваги ступінь вини відповідача, та виходячи із принципу розумності, виваженості і справедливості, обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачам, у розмірі 1 620 000 грн кожному.
Суди обґрунтовано вважали, що позивачам завдано значних моральних страждань тривалого характеру, які пов`язані з втратою їх батьків і нормальний життєвий уклад позивачів був суттєво порушений, в тому числі внаслідок раптової смерті батька, трирічного лікування та реабілітації матері, яка через ДТП потребувала сторонньої допомоги з боку своїх дітей та померла внаслідок отриманих у ДТП травм.
Порушення права на повноцінну сім`ю, якою для позивачів були батько та мати, не може бути відновлено чи компенсовано в повному обсязі і в грошовому еквіваленті, тому при визначенні розміру заподіяної шкоди суди вірно оцінили зазначені обставини.
Факт заподіяння моральної шкоди та її розмір підтверджується також висновками судових психологічних експертиз від 03 та 18 грудня 2019 року, проведених для визначення розміру моральних страждань кожного із позивачів, яким судами надано належну оцінку.
Доводи касаційної скарги щодо неналежності доказу - зазначених висновків судової психологічної експертизи, були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та правильно судом відхилені з огляду на вимоги статті 110 ЦПК України про те, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Судами вірно враховано висновки експертизи, оскільки вони повністю узгоджуються з матеріалами справи та справедливо визначено розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню.
Зазначені експертизи були проведені на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року атестованим судовим експертом з правом проведення психологічної експертизи за експертною спеціальністю 14.1 "Психологічні дослідження" Левчук Г. В., отже вони є належними доказами, які суд має оцінювати разом з іншими доказами, що узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові
від 27 серпня 2020 року у справі № 752/23814/17.
Також суди правильно не прийняли до уваги посилання відповідача про відшкодування позивачам моральної (немайнової) шкоди, яка увійшла до суми 1 200 000 грн, оскільки такі дані заява від 24 січня 2017 року не містить.
З огляду на зміст вказаної заяви виплата коштів ОСОБА_3 здійснена на лікування матері, поховання батька, відшкодування за знищене авто, при цьому сума не є остаточною. Жодної суми у відшкодування моральної шкоди у вказаній нотаріальній заяві не зазначено.
Даних про вирішення цивільного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди матеріали справи не містять. При цьому ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року доповнено резолютивну частину вироку Святошинського районного суду м. Києва
від 03 липня 2017 року рішенням про залишення цивільних позовів
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 без розгляду.
Оскільки шкода, завдана позивачам у результаті порушення їх цивільних прав підлягає відшкодуванню у повному обсязі, факт відшкодування відповідачем матеріальної шкоди, спричиненої у результаті ДТП, не позбавляє права позивачів вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю їхніх батьків.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 21 травня 2020 року у справі
№ 202/3076/18, від 28 січня 2020 року у справі № 639/1910/19 є помилковими.
Відповідно до змісту пункту 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц сформульовано такий висновок: під судовим рішенням у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі № 752/17832/14-ц предметом спору є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.
З викладеного слідує, що у зазначеній справі, на яку посилається заявник, порівняно зі справою, яка переглядається, є різний предмет спору та, відповідно, встановлено інші фактичні обставини, отже правовідносини не є подібними.
Постанова від 21 травня 2020 року прийнята Верховним Судом у кримінальній справі № 202/3076/18, де Верховний Суд дійшов висновку про скасування вироку та ухвалу судів попередніх інстанцій в частині вирішення цивільного позову і призначив у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Подібна постанова прийнята й у справі № 639/1910/19.
Верховний Суд відхиляє посилання заявника на постанови Верховного Суду у справах № № 202/3076/18, 639/1910/19, оскільки направлення справи на новий розгляд ще не означає остаточного вирішення відповідної справи, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у ній. За результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження судами доказів у справі та неповного встановлення на їх підставі обставин, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Довбаш Сергій Михайлович, залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 листопада
2021 року тапостанову Київського апеляційного суду від 21 листопада
2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара