202/1275/18 Про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 31.05.2023 Прийняття

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі - КП "Дніпроводоканал") про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом № 336-З від 20 грудня 2017 року вона була звільнена з посади контролера водопровідного господарства КП "Дніпроводоканал" за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором (пункт третій статті 40 КЗпП України), про що було зроблено запис в трудовій книжці, яку вона отримала лише 12 березня 2018 року.

Звільнення вважає незаконним, оскільки жодного разу до неї не застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, також вона не була ознайомлена з рішенням профспілкового комітету, яким надана згода на її звільнення, на засідання комітету не запрошувалась. Тому просила задовольнити її позовні вимоги, стягнувши на відшкодування моральної шкоди 22 238,00 грн, яка полягає в тому, що через незаконне звільнення їй необхідно було докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

06 вересня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій збільшила позовні вимоги і додатково просила визнати незаконним та скасувати наказ КП "Дніпроводоканал" №486-к від01 листопада 2017 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, зменшивши вимоги в частині відшкодування моральної шкоди до

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року вказана заява залишена без розгляду на підставі статей 48, 120 ЦПК України, оскільки вона подана після закриття підготовчого засідання у справі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року, ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року скасована і справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в уточненій редакції, позивач зазначила, що відповідачем при накладенні на неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не були дотримані правила, передбачені частиною першою статті 147, статтями 148, 149 КЗпП України, і порядок застосування стягнення. Звільнюючи її наказом від 20 грудня 2017 року №336-З, відповідач обмежився загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин трудового договору, не врахував ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких було вчинено проступок, і попередню роботу.

Позивач зазначила, що з нею трудовий договір не укладався відповідно до вимог статті 21 КЗпП, а тому посилання в наказі про звільнення на невиконання нею обов`язків, покладених трудовим договором, є безпідставним. Крім того, ані з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, ані з робочою інструкцією вона ознайомлена не була.

З відзиву відповідача вона дізналася, що 01 листопада 2017 року відповідно до наказу КП "Дніпроводоканал" № 486-к їй було оголошено догану за нібито порушення пункту 2 розділу 2, пункту 4.10, 4.11 розділу 4 Робочої інструкції, пункту 4 розпорядження №6 від 01 червня 2017 року та Правил внутрішнього трудового розпорядку. Проте пункт, на порушення якого посилається відповідач, в Робочий інструкції відсутній. Пункт 4 Розпорядження №6

від 01 червня 2017 року встановлює обов`язок контролерів щоденно повертатись на абонентську службу не пізніше 16-30 год. з подальшим звітуванням інженеру про виконане завдання, крім контролерів, які виконують завдання у віддалених місцях ділянки. Оскільки її ділянка була найвіддаленішою, вона мала право не повертатися до абонентської служби. Тому посилання в наказі від 01 листопада 2017 року №486-к про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на доповідні записки начальника управління "Водозбут" Дробчака О. В., начальника абонентської служби АНД району Черкас В. О., акти від 06, 07, 11 жовтня 2017 року, в яких міститься інформація про нібито невиконання нею пункту 4 Розпорядження, є, на її думку, безпідставними.

Крім того, за листопад 2017 року їй була виплачена премія, що виключає її притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки згідно з частиною четвертою статті 149 КЗпП протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівників не застосовуються. Пояснення щодо вчинення нею проступку ніхто не відбирав. Отже, притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани також є безпідставним.

В заяві від 08 жовтня 2018 року представник позивача зазначив, що в день звільнення трудова книжка ОСОБА_1 видана не була, а була надіслана поштою на адресу не за її місцем проживання, що підтверджується листом Укрпошти. Позивач отримала трудову книжку особисто у відповідача

12 березня 2018 року, тому строк на оскарження позивачем наказу про її звільнення пропущений не був.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 16 грудня 2020 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ КП "Дніпроводоканал" від 20 грудня 2017 року № 336-3.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в КП "Дніпроводоканал" на посаді контролера водопровідного господарства.

Стягнено з КП "Дніпроводоканал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 180 863,65 грн, з відрахуванням на користь держави обов`язкових податків і платежів.

Стягнено з КП "Дніпроводоканал" ДМР на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що застосовуючи до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до наказу №486-к від 01 листопада 2017 року, адміністрацією підприємства дотримані вимоги статті 147 КЗпП, враховано ступень тяжкості вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани і задоволення позовних вимог позивача в цій частині позову.

Проте, видаючи наказ №336-З від 20 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади контролера водопровідного господарства (приватного сектору) управління "Водозбут" абонентної служби Амур-Нижньодніпровського району за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, за пунктом третім статті 40 КЗпП України відповідачем не зазначено, в чому проявилось порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків, не наведені дані на підтвердження того, що невиконання нею трудових обов`язків є систематичним і раніше до неї застосовувались заходи дисциплінарного впливу.

Крім того, застосовуючи до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за систематичне невиконання нею трудових обов`язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідачем не враховано ступень тяжкості вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, не зазначено, чи заподіяно шкоду підприємству вчиненням цього проступку з боку працівника і в чому воно полягає.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наказ №336-З від 20 грудня 20217 року про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, за пунктом третім статті 40 КЗпП України є незаконним, а

ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 грудня 2017 року по 10 грудня

2020 року та відшкодуванням моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2022 року КП "Дніпроводоканал" надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року № 122/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня

2023 року, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді:

Білоконь О. В., Осіян О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі КП "Дніпроводоканал" просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі

№ 766/8638/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що КП "Дніпроводоканал" не порушені вимоги, передбачені нормами трудового законодавства, щодо процедури звільнення працівника за пунктом третім статті 40 КЗпП України, а також факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, у тому числі після винесення їй догани.

Проте, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилалися лише на постанову Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №456/2368/16, в якій зроблено висновок, що в наказі про звільнення за пунктом третім статті 40 КЗпП України має бути зазначено, у чому проявилось порушення працівником трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення позивача, наведені дані на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків є систематичним і раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Натомість щодо того, які норми діючого законодавства України в сфері трудових відносин, а саме щодо порядку звільнення працівника за пунктом третім статті 40 КЗпП України порушено КП "Дніпроводоканал" не встановлено та не зазначено в рішеннях суду.

Також не наведено, яким саме діючим нормативно-правовим актом України передбачено, що в наказі про звільнення за пунктом третім статті 40 КЗпП України має бути зазначено, у чому проявилось порушення працівником трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення позивача, наведені дані на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків є систематичним і раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Зазначає, що наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2088 року № 489, розробленого відповідно до Закону України "Про державну статистику" (2614-12) , Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) , було затверджено типові форми первинної облікової документації зі статистики праці, у тому числі типова форма наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), якою КП "Дніпроводоканал" керується у своїй діяльності та яка не містить графи, пункту чи вимоги для заповнення роботодавцем підстав звільнення працівника, даних на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків є систематичним і раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Крім того, з нормативно-правових норм щодо порядку звільнення працівника за частиною третьою статті 40 КЗпП України не вбачається вимога законодавця безпосередньо зазначати в наказі про звільнення працівника, у чому саме проявилось порушення працівником трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення, наводити у відповідному наказі дані на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків є систематичним і раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Отже, відповідачем при оформленні наказу про припинення трудового договору від 20 грудня 2017 року №336-3 були дотримані всі вимоги, передбачені чинним законодавством України щодо звільнення працівника за частиною третьою статті 40 КЗпП України.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 22 жовтня 2013 року ОСОБА_1 була прийнята в КП "Дніпроводоканал" на посаду контролера водопровідного господарства (приватного сектору) АНД район (Управління "Водозбут").

Під час прийняття ОСОБА_1 на роботу діяла Робоча інструкція контролера водопровідного господарства (приватного сектора) Код КП №7136 в редакції від 20 червня 2012 року, з якою позивач була ознайомлена під підпис.

З 30 грудня 2013 року Робоча інструкція була прийнята в новій редакції, з нею ОСОБА_1 також була ознайомлена під підпис.

Пунктом 2.5 розділу 2 Робочої інструкції встановлено, що контролер водопровідного господарства (приватного сектору) зобов`язаний виконувати завдання і доручення інженера (з населення) і начальника районної абонентської служби.

Пунктами 4.10, 4.11 цієї інструкції передбачена відповідальність за невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку, неналежне виконання чи невиконання обов`язків, передбачених цією інструкцією, - в межах, визначених діючим трудовим законодавством України.

Пунктом 4 Розпорядження № 6 від 01 червня 2017 року Управління "Водозбут" КП "Дніпроводоканал" зобов`язано контролерів щоденно повертатися на абонентську службу не пізніше 16-30 з подальшим звітуванням інженеру про виконане завдання, передбачене нарядом, крім контролерів, які виконують завдання у віддалених місцях ділянки.

Розпорядженням АНД служби району Управління "Водозбут" від 15 червня 2017 року затверджена дислокація контролерів державного сектору та приватного сектору та визначено віддалені місця ділянки відносно абонентської служби АНД району Управління "Водозбут".

Також судами установлено, що контролер водопровідного господарства (приватного сектору) ОСОБА_1 не повернулась на абонентську службу 06, 07, 10 жовтня 2017 року для надання звіту інженеру про виконане завдання, передбачене нарядами 2230, 2235, 2239, чим порушила пункт 4 Розпорядження №6 Управління "Водозбут", про що були складені відповідні акти, підписати які ОСОБА_1 відмовилась. Від надання пояснень з приводу невиконання пункту 4 Розпорядження № 6 ОСОБА_1 також відмовилась, що було зафіксовано відповідним актом.

Наказом №486-к від 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення пункту 2.5 розділу 2, пунктів 4.10, 4.11 розділу 4 Робочої інструкції, пункту 4 розпорядження №6 та Правил внутрішнього трудового розпорядку. З даним наказом позивач ознайомлена 03 листопада 2017 року, висловившись, що не згодна з ним.

15 листопада 2017 року ОСОБА_1 вийшла на дислокацію о 12-30 год. без відповідного запису в журналі відходу працівників в робочий час з роботи, чим порушила внутрішню трудову дисципліну та завдання, що вказано в наряді 2372 і зафіксовано актом від 16 листопада 2017 року, з яким ОСОБА_1 ознайомлена, але від підпису відмовилась.

16 листопада 2017 року ОСОБА_1 не повернулась до абонентської служби для надання звіту про виконану роботу за цей день до 17-00 год, про що

17 листопада 2017 року був складений відповідний акт, з яким позивач ознайомилась, але від підпису відмовилась.

Актом від 20 листопада 2017 року зафіксовано, що ОСОБА_1 не повернулась до абонентської служби для надання звіту про виконану роботу за

17 листопада 2017 року до 17-00 год. З даним актом ОСОБА_1 ознайомлена, від підпису відмовилась.

Згідно акту від 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 відмовилась надати пояснення щодо систематичного невиконання своїх обов`язків, порушення Робочої інструкції.

12 грудня 2017 року адміністрацією КП "Дніпроводоканал" на адресу голови профспілкового комітету було направлено подання про розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання обов`язків без поважних причини, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, на підставі пункту третього статті 40 КЗпП України.

Відповідно до постанови № П12-4 від 19 грудня 2017 року профспілковим комітетом КП "Дніпроводоканал" адміністрації підприємства надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади контролера водопровідного господарства (приватного сектору) абонентної служби Амур-Нижньодніпровського району управління "Водозбут" відповідно до пункту третього статті 40 КЗпП України.

Відповідно до наказу КП "Дніпроводоканал" №336-З від 20 грудня 20217 року ОСОБА_1 звільнено з посади контролера водопровідного господарства (приватного сектору) управління "Водозбут" абонентної служби Амур-Нижньодніпровського району за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, за пунктом третім статті 40 КЗпП України.

Згідно з актом від 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 ознайомлена з наказом про припинення трудового договору, їй було запропоновано отримати трудову книжку і копію наказу про звільнення, але від підпису про ознайомлення вона відмовилась.

В цей же день на адресу позивача відділом кадрів підприємства був направлений лист з пропозицією з`явитися для оформлення розрахунку та отримання трудової книжки.

Відповідно до листа Укрпошти від 03 липня 2018 року №39-Т-02-24145/1547 на ім`я ОСОБА_1 рекомендований лист від КП "Дніпроводоканал" не був вручений останній через невірно зазначену адресу на оболонці конверту, а саме, замість квартири АДРЕСА_1 . Зазначений лист повернений за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання

24 січня 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України). За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, потрібно з`ясувати, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність у сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним. При визначенні систематичності як ознаки порушення враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 дійсно в порушення пункту 4 Розпорядження №6 Управління "Водозбут" 06, 07 та 10 жовтня 2017 року не повернулась на абонентську службу для надання звіту інженеру про виконане завдання, передбачене нарядами 2230, 2235, 2239, про що були складені відповідні акти.

Також встановлено, що ОСОБА_1 відмовилась від надання пояснень з приводу допущених нею порушень, що було зафіксовано відповідним актом, а також підтверджено показами допитаного в якості свідка ОСОБА_2 .

З огляду на вказане суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що застосовуючи до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани за дане правопорушення відповідно до наказу № 486-к

від 01 листопада 2017 року, адміністрацією підприємства дотримані вимоги статті 147 КЗпП України, враховано ступень тяжкості вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. У зв`язку із чим відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани і задоволення позовних вимог позивача в цій частині позову.

Крім того, як встановлено, ОСОБА_1, будучи обізнаною про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, звернулась до суду за захистом своїх прав з пропуском строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Також судами встановлено, що 15 листопада 2017 року ОСОБА_1 вийшла на дислокацію о 12-30 год без відповідного запису в журналі відходу працівників в робочий час з роботи, чим порушила внутрішню трудову дисципліну та завдання, що вказано в наряді 2372.

16 листопада 2017 року ОСОБА_1 в порушення пункту 4 Розпорядження №6 Управління "Водозбут" не повернулась до абонентської служби для надання звіту про виконану роботу за цей день до 17-00 год.

Стосовно вказаних порушень ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення, про що були складені відповідні акти, з якими позивач ознайомлена, але від підпису відмовилась.

Актом від 20 листопада 2017 року зафіксовано, що ОСОБА_1 в порушення пункту 4 Розпорядження №6 Управління "Водозбут" не повернулась до абонентської служби для надання звіту про виконану роботу за 17 листопада 2017 року до 17-00 год. З даним актом ОСОБА_1 ознайомлена, від підпису відмовилась.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц (провадження № 61-17179св18) Верховний Суд зазначив, що "звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виносяться наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку".

Таким чином, матеріалами справи підтверджено систематичність невиконання ОСОБА_1 трудових обов`язків.

Разом з тим, частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що видаючи наказ №336-З від 20 грудня 2017 року про звільнення, відповідачем не зазначено, в чому проявилось порушення

ОСОБА_1 трудових обов`язків, не наведені дані на підтвердження того, що невиконання нею трудових обов`язків є систематичним і раніше до неї застосовувались заходи дисциплінарного впливу.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2017 року ОСОБА_1 притягувалася до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх трудових обов`язків, має догану за дане правопорушення відповідно до наказу № 486-к від 01 листопада 2017 року, який судами попередніх інстанцій не скасований, у листопаді 2017 року знову здійснила дисциплінарний проступок - не повернулась до абонентської служби для надання звіту про виконану роботу, у зв`язку із чим у відповідача були наявні правові підстави для звільнення позивача з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що частиною третьою статті 40 КЗпП України не передбачено зазначення в наказі про звільнення працівника, у чому саме проявилось порушення працівником трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 липня 2019 року у справі 456/2368/16, проте не врахували, що вона не є релевантною до спірних правовідносин.

Так, у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі 456/2368/16 встановлено, що позивача було звільнено з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки відповідачем не подано доказів щодо обґрунтування того, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення, а також не дотримано процедури звільнення. Зокрема, відповідач не вказав зміст і час вчиненого працівником невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків та не навів даних на підтвердження того, що невиконання чи неналежне виконання працівником трудовихобов`язків є систематичним, і раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Проте у справі, яка є предметом перегляду, матеріалами справи підтверджено, що позивачем систематично порушувалась трудова дисципліна, судом враховано ступінь проступку та відповідність обраних відповідачем дисциплінарних стягнень, а також те, що до ОСОБА_1 раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення за невиконання трудових обов`язків, відповідач вважає її роботу неналежною, перед звільненням позивачка відмовилась надати пояснення щодо систематичного невиконання своїх обов`язків, порушення Робочої інструкції, постановою

№ П12-4 від 19 грудня 2017 року профспілковим комітетом КП "Дніпроводоканал" адміністрації підприємства надано згоду на звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту третього статті 40 КЗпП України, а також відповідачем враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку.

З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням закону, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування наказу № 336-З від 20 грудня 2017 року, поновлення позивачки на роботі та похідних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Суди попередніх інстанцій вказаного не врахували і, встановивши порушення працівником трудових обов`язків, дійшли помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на відсутність у самому наказі про звільнення даних про порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків та підтвердження того, що невиконання нею трудових обов`язків є систематичним і раніше до неї застосовувались заходи дисциплінарного впливу.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.