208/5484/20 Про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя - 03.05.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Васильцова Ольга Миколаївна, на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі судді

Похвалітої С. М. від 07 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В. від 17 січня 2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що

з 25 березня 1995 року до 13 травня 1997 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

3. Посилалась на те, що після примирення з відповідачем з вересня

1998 року вони знову почали жити разом, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вести спільне господарство. Спочатку вони проживали у її мами, а з 1999 року по 2006 рік вони зняли квартиру за адресою: кв.

4. 23 грудня 2006 року вони за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_2, яка була зареєстрована за відповідачем.

5. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_4 .

6. 23 квітня 2016 року вони з відповідачем вдруге зареєстрували шлюб.

7. Стверджувала, шо з вересня 1998 року по 23 квітня 2016 року вони з відповідачем проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою та в будь-якому іншому шлюбі. Під час спільного проживання вели спільне господарства, мали спільний побут, спільний бюджет, спільний відпочинок, користувалися правами та виконували обов`язки, притаманні подружжю. Спільно дбали про матеріальне забезпечення сім`ї, сумісно виховували дітей, разом облаштовували придбану ними квартиру.

8. Зазначала, що за домовленістю з відповідачем, задля купівлі власного житла, вони вирішили, що побутові потреби будуть оплачувати з отриманого нею доходу від підприємницької діяльності, а дохід від підприємницької діяльності відповідача вирішили накопичувати. Зі спільно накопичених коштів у 2006 році вони придбали зазначену вище квартиру, у 2007 році - автомобіль марки Mitsubishi, модель Lancer, 2004 року випуску, а у 2015 році - автомобіль марки ВАЗ 2121, 1987 року випуску. Крім того, за рахунок спільної праці заощадили 950 000,00 грн та 5 700,00 дол. США, що підтверджується щорічною податковою декларацією відповідача.

9. Посилалася позивачка на те, що вони з відповідачем припинили спільне проживання, і вона разом з малолітньою донькою не має можливості проживати у квартирі АДРЕСА_2 .

10. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- встановити факт її проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року по 22 квітня 2016 року включно;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 70,7 кв. м, житловою площею 38,8 кв. м, вартістю 376 244,00 грн; автомобіль марки Mitsubishi, модель Lancer, 2004 року випуску, вартістю 185 032,00 грн, автомобіль марки ВАЗ 2121, 1987 року випуску, вартістю 79 300,00 грн, грошові кошти, що перебувають у третіх осіб в сумі 650 000,00 грн, в сумі 300 000, 00 грн та в сумі 156 901,62 грн, що становить 5 700,00 дол. США, згідно з встановленими курсом НБУ на час звернення до суду, всього на суму 1 106 901,62 грн;

- виділити їй із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину зазначеного вище майна шляхом стягнення на її користь компенсації його вартості;

- припинити її право власності на 1/2 частину зазначеного вище майна.

Стислий виклад позиції відповідача

11. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що спірне майно було придбане за кошти, які належали йому особисто, у тому числі були отримані ним від своєї матері ОСОБА_5, від продажу майна, отриманого у спадщину, а також накопичених коштів в період, коли він був розлучений та проживав один.

12. Зазначав, що проживав спільно з позивачкою у квартирі АДРЕСА_2 з 2010 року по жовтень 2019 року. До 2010 року вони спілкувалися лише щодо вирішення питань виховання та утримання малолітньої дитини. Вважає, що посилання позивачки на періодичне їх спільне проживання не є достатнім для визначення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в розумінні статті 74 Сімейного кодексу України, за відсутності інших ознак сім`ї, враховуючи те, що надані фотокартки свідчать лише про те, що він був присутній на святах та прогулянках з дитиною.

13. Зосереджував увагу на тому, що з 2010 року по 2019 рік позивачка не приймала участі у веденні спільного господарства, не здійснювала спільних витрат, не купувала майна для спільного користування та не брала участі у витратах на утримання житла, зазначаючи, що це не її майно.

14. Підставою розірвання першого шлюбу та припиненням шлюбних стосунків було те, що позивачка постійно вчиняла сварки в сім`ї та систематично змінювала місце проживання. Вона не працювала, кошти, що отримувала від нього на утримання всієї сім`ї нею, витрачалися нераціонально, господарством вона не займалась. Додатково посилався на відсутність доходу у позивачки у період з 1997 року по 2010 рік.

15. Крім того, доводи позивачки про наявність у них спільних заощаджень у сумі 950 000,00 грн та 5700,00 дол. США, частину яких вона просить стягнути з нього, є безпідставними, оскільки згідно з даними розділу 12 його щорічної декларації за 2019 рік власником коштів в сумі 650 000,00 грн є саме ОСОБА_1 .

Основний зміст та мотиви судових рішень суду першої інстанції

16. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факту проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення з ним спільного господарства у період з 01 січня 2004 року по 22 квітня 2016 року, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання спірного майна спільною сумісною власністю сторін.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

18. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2022 року залишено без змін.

19. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із недоведеності заявлених в позовній заяві фактів спільного проживання сторін в період часу з травня 1997 року по квітень

2016 року. Суд апеляційної інстанції погодився із наданою судом першої інстанції оцінкою доказів у справі, зокрема щодо суперечності даних, зазначених у актах спільного проживання сторін, та його періоду, показів свідків щодо періодичного спільного проживання сторін при відсутності ведення спільного господарства та спільного бюджету, а також належності спірних грошових коштів, зазначених у щорічній податковій декларації

ОСОБА_2 за 2019 рік, самій ОСОБА_1 і передачу їх в позику третім особам.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. 14 лютого 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат

Васильцова О. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою,

в якій просить скасувати рішення Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

21. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Васильцова О. М., зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права

без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України

від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11, від 25 грудня 2013 року

справі № 6-135цс13 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України),а також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того, указує, що ухвалою Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідач визнавав факт спільного проживання з 2010 року у квартирі АДРЕСА_2, а також народження другої дитини, її спільне виховання, а отже і наявність між сторонами взаємних подружніх прав та обов`язків. Зазначене підтверджується також фактом не звернення із заявою про стягнення аліментів на дітей.

23. Зосереджує увагу на наявності у матеріалах справи акту про проживання сторін з січня 2007 року по 25 березня 2011 року разом у спірній квартирі (акт № 5 від 10 березня 2021 року, виданий КП КМР "Добробут"). Крім того, наявність спільного побуту підтверджується її викликами поліції у 2012, 2013 роках щодо сімейних конфліктів, а також показами свідків, які не були викладені судами попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях.

24. Ураховуючи наведене, вважає, що наявні усі підстави для визнання автомобіля марки ВАЗ 2121, 1987 року випуску, придбаного у 2015 році, а також грошових коштів, задекларованих відповідачем у 2019 році, спільною сумісною власністю сторін та їх поділу між ними.

25. Додатково посилається на неправомірну відмову суду першої інстанції у витребуванні щорічної декларації ОСОБА_2 за 2019 рік, яка була подана ним після фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин між ними. Вважає, що зазначення відповідачем у декларації того, що грошові кошти у сумі 650 000,00 грн належать їй, здійснено з метою приховання таких коштів від їх поділу між подружжям. Доказів передання таких коштів у матеріалів справи немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № № 208/5484/20, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

27. 12 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

28. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 26 квітня 2023 року ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

29. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

30. Зазначає, що він не заперечував факту спільного проживання з позивачкою у період з 2010 року по 2016 рік, однак ОСОБА_1 під час такого проживання систематично виїжджала для проживання в інші місця та взагалі не приймала участі в утримання спірного майна. Стверджує, що у період з

1998 року по 2010 рік він спілкувався з позивачкою виключно щодо виховання та утримання малолітньої дитини.

31. Посилається на неналежність як доказів актів, які підтверджують проживання позивачки у спірному майні до 2010 року, враховуючи суперечливість викладених у них обставин, а також показів свідків, які плутались у відповідях на поставлені їм запитання.

32. Зосереджує увагу на тому, що у період спільного проживання, а саме з 2010 року по 2019 рік, ОСОБА_1 не приймала участі у веденні спільного господарства, не вела спільних витрат, не купувала майна для спільного користування та не брала участь у витратах на утримання житла. Накопичені кошти для купівлі спірного майна є його власними коштами, які він отримав коли був розлучений та проживав один, в тому числі від продажу майна, отриманого у спадщину. Натомість позивачка не працювала та не отримувала доходу.

33. Вважає, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема показам заявлених позивачкою свідків.

34. Зазначає, що указані в його щорічній податковій декларації за 2019 рік дані, зокрема щодо грошових коштів у розмірі 650 000,00 грн, стосуються коштів, які він надав ОСОБА_1 для здійснення нею підприємницької діяльності (надання послуг у сфері косметології), у зв`язку із чим остання

27 січня 2020 року зареєструвалася як приватний підприємець.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

35. 25 березня 1995 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, який було розірвано 13 травня 1997 року, що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про укладення шлюбу та про розірвання шлюбу.

36. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 .

37. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_3 .

38. 23 квітня 2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 повторно зареєстрували шлюб.

39. В акті КП Кам`янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду" № 184 від 23 червня 2020 року встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 дійсно фактично проживали без реєстрацію шлюбу ОСОБА_6, ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_8 в період часу з 1999 року по 2006 рік.

40. В акті КП Кам`янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду" № 282 від 14 вересня 2020року міститься інформація про те, що в квартирі

АДРЕСА_2, дійсно проживав без реєстрації свого місця проживання тільки ОСОБА_6 в період часу з січня 2007 року по січень 2010 року.

41. Інший акт КП Кам`янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду" № 283 від 14 вересня 2020 року містить інформацію про те, що в квартирі

АДРЕСА_2 дійсно проживали без реєстрації шлюбу ОСОБА_6, ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_8 і донька ОСОБА_9 в період часу з лютого

2010 року по листопад 2019 року.

42. В акті КП Кам`янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду" № 284 від 18 вересня 2020 року міститься інформація про те, що в квартирі

АДРЕСА_3 дійсно проживали без реєстрації свого місця проживання

ОСОБА_6, ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_8 в період часу з квітня 1996 року по травень 1997року.

43. Згідно з актом КП Кам`янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду" № 285 від 18 вересня 2020 року в квартирі АДРЕСА_3 дійсно проживали без реєстрації свого місця проживання тільки ОСОБА_6 в період часу з травня 1997 року по грудень 2006 року.

44. В акті КП Кам`янської міської ради "Добробут" № 95 від 10 березня 2021 року вказано, що в квартирі АДРЕСА_2 дійсно проживали без реєстрації свого місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в період часу з січня 2007 року по 25 березня 2011 року і після народження

ОСОБА_3 в період часу з 25 березня 2011 року по жовтень 2019 року.

45. За договором купівлі-продажу від 23 грудня 2006 року ОСОБА_6 придбав квартиру АДРЕСА_2 за 15 100,00 грн, право власності на яку було зареєстроване за ним 21 лютого

46. Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки, складеного на підставі договору № РВ-200626-005 на замовлення позивачки, вартість квартири АДРЕСА_2 станом на 26 червня 2020 року склала 376 244,00 грн.

47. Матеріали справи містять письмову розписку від 20 січня 2006 року за змістом якої ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_5 160 000,00 грн в рахунок відмови

від майбутньої спадщини на випадок смерті матері на користь брата

48. Відповідно до інформації Територіального сервісного центру РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 24 червня 2020 року за ОСОБА_2 станом на день надання інформації було зареєстровано право на автомобіль марки Mitsubishi Lancer, 2004 року випуску - 27 листопада 2007 року та на автомобіль марки ВАЗ 2121, 1987 року випуску - 15 вересня 2015 року.

49. Згідно із звітами про незалежну оцінку ринкової вартості транспортних засобів, наданих на замовлення ОСОБА_1, станом на 26 червня 2020 року вартість автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 2004 року випуску становить

185 032,00 грн, автомобіля марки ВАЗ 2121, 1987 року випуску - 79 300,00 грн.

50. Матеріали справи містять щорічні податкові декларації ОСОБА_2 за період 2016-2018 років із відомостями про належне останньому майно, транспортні засоби та кошти.

51. В щорічній декларації ОСОБА_2 за 2019 рік міститься інформація про його право власності з 21 лютого 2007 року на квартиру площею 70 кв. м, на гараж з 03 вересня 2009 року та земельну ділянку з 03 жовтня 2000 року, також про спільну часткову власність його дружини ОСОБА_1 з 21 червня 2006 року на квартиру площею 49,7 кв. м та право власності ОСОБА_1 з 20 липня 2017 року на іншу квартиру площею 32 кв. м; належність ОСОБА_2 автомобіля марки Mitsubishi Lancer, 2004 року випуску з 27 листопада 2007 року та автомобіля марки ВАЗ 2121, 1987 року випуску з 15 вересня 2015 року. Також в розділі грошові активи міститься інформація про надані у позику третім особам кошти в сумі 650 000,00 грн, що належали ОСОБА_1, та 300 000,00 грн, що належали ОСОБА_2, і 5 700,00 дол. США, що також належали ОСОБА_2 .

52. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на квартиру

АДРЕСА_4 станом на 22 червня 2020 року було зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01 березня

2004 року; право власності на квартиру АДРЕСА_5 станом на 12 липня 2017 року було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 липня

АДРЕСА_6 належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування

від 15 травня 2009 року.

54. Земельна ділянка площею 0,050 га, розташована на території

КСТ "Каштан" Іванівської сільської ради для ведення садівництва належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2000 року.

55. 01 березня 2004 року ОСОБА_2 отримав у спадщину після смерті

ОСОБА_11 1/2 частину квартири

56. Згідно з відомостями з державного реєстру ОСОБА_1 знаходилась на обліку, як фізична особа-підприємець, надавала послуги за видом діяльності: "Надання послуг перукарнями та салонами краси", перебувала на обліку

з 03 грудня 2001 року по 20 липня 2017 року.

57. Відповідно до копії трудової книжки, індивідуальних відомостей про застраховану особу за період 2004-2020 роки ОСОБА_2 працював та мав заробіток, з якого сплачувались внески до пенсійного фонду.

58. Податкові декларації про майновий стан і доходи за період

2011-2016 років вказують на те, що ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність та отримував дохід.

59. Відповідно до довідки № 112 від 29 вересня 2020 року Державного підприємства "38 відділ інженерно-технічних частин" з ОСОБА_6 з січня

2020 року по вересень 2020 року стягнуто аліменти на утримання доньки в сумі 55 157,10 грн.

60. Відповідно до даних Інформаційного порталу Національної поліції України ОСОБА_1. зверталась до поліції з приводу побиття її чоловіком

ОСОБА_2 12 серпня 2012 року в квартирі АДРЕСА_2, за результатами перевірки звернення відмовлено в порушені кримінальної справи, а також що ОСОБА_4 звертався до поліції у зв`язку із тим, що 02 жовтня 2013 року ОСОБА_2 по місцю їхнього проживання в квартирі

АДРЕСА_2 пошкодив планшет, належний заявнику.

Позиція Верховного Суду

61. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

62. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

63. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

64. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

65. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

66. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

67. Спірні правовідносини стосуються встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період між двома зареєстрованими шлюбами сторін (вперше сторони перебували у шлюбі з 25 березня 1995 року по 13 травня 1997 року, вдруге - з 23 квітня 2016 року по 29 червня 2021 року), а саме з 01 січня 2004 року по 22 квітня 2016 року, визнання спірного майна, придбаного у вказаний період, спільною сумісною власністю та здійснення його поділу.

68. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

69. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

70. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

71. Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

72. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

73. З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

74. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

75. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

76. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (v005p710-99) обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

77. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

78. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17,

від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

79. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

80. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада

2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі

81. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).

82. У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі

№ 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

83. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факту проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення з ним спільного господарства у період купівлі спірного майна, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання його спільною сумісною власністю сторін.

84. Колегія суддів погоджується частково із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, зокрема в частині відмови у встановленні факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 2010 рік, а також вимог про визнання придбаного відповідачем у спірний період майна (квартири за адресою: АДРЕСА_7 та автомобіля марки Mitsubishi, модель Lancer, 2004 року випуску, грошових коштів, задекларованих відповідачем у 2019 році) спільною сумісною власністю сторін та його поділ.

85. У зазначеній частині суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачкою факту проживання у цей період з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету чи її майнової участі у купівлі зазначеної вище квартири та автомобіля.

86. В частині визнання спільними та розподілу грошових коштів,задекларованих відповідачем у 2019 році, колегія суддів зауважує, що в щорічній декларації ОСОБА_2 за 2019 рік міститься інформація про грошові активи: в сумі 650 000,00 грн, що належали ОСОБА_1, та 300 000,00 грн, що належали ОСОБА_2, і 5 700,00 дол. США, що також належали ОСОБА_2 . Тобто сума грошових активів, які задекларовані як власність ОСОБА_1, перевищує суму активів, задекларовану як власність ОСОБА_2 . Ці обставини свідчать про відсутність підстав для стягнення грошових активів на користь ОСОБА_1 .

87. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

88. Водночас в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2010 року по 22 квітня 2016 року, визнання придбаного відповідачем у такий період майна (автомобіль марки ВАЗ 2121, 1987 року випуску) спільною сумісною власністю сторін та його поділу, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про недоведеність позивачкою належними, достатніми та допустимими доказами цих вимог.

89. Зокрема, суди попередніх інстанцій не урахували, що відповідач

ОСОБА_2 визнавав факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2010 року по жовтень 2019 року. Про це він зазначав, як у відзиві на позовну заяву, з наданням відповідних доказів проживання сторін разом у цей період (акт проживання без реєстрації від 14 вересня 2020 року), так і у відзиві на апеляційну скаргу та у відзиві на касаційну скаргу.

90. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

91. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

92. Ураховуючи визнання відповідачем факту проживання з позивачкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2010 року по 22 квітня 2016 року, а отже наявності у сторін у цей період прав та обов'язків, притаманних подружжю, на придбане у цей період майно (автомобіль марки ВАЗ 2121, 1987 року випуску) поширюються положення законодавства про спільну сумісну власність.

93. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

94. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

95. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (абзаци перший частини другої статті 364 ЦК України).

96. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

97. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (435-15) . Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

98. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

99. Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду

від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

100. Ураховуючи, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю сторін, зареєстрований та використовується відповідачем, а позивачка просила суд здійснити його поділ саме шляхом стягнення на її користь компенсації вартості 1/2 його частини, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для здійснення поділу зазначеного майна саме шляхом стягнення на користь позивачки грошової компенсації 1/2 частини його вартості визначеної, відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості транспортного засобу, складеного генеральним директором правобережної товарної біржі, оцінювачем з оцінки майна, бізнесу і менеджменту ОСОБА_12 ( ринкова вартість станом на 26 червня 2020 року становить 79 300,00 грн).

101. Відповідно частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

102. З урахуванням наведеного, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2010 року по 22 квітня 2016 року, визнання автомобіля марки

ВАЗ 2121, 1987 року випуску, спільною сумісною власністю та його поділ, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2010 року по 22 квітня 2016 року, визнання автомобіля марки ВАЗ 2121, 1987 року випуску, їх спільною сумісною власністю та стягнення на користь позивачки, впорядку його поділу, грошової компенсації вартості 1/2 його частини, у розмірі

Розподіл судових витрат

103. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

104. Згідно з положеннями частин першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

105. Судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

106. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

107. Якщо суд апеляційної чикасаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

108. За результатами розгляду справи позовні вимоги майнового характеру підлягають задоволенню на 4,54 % (39 650,00 грн з заявленої ціни позову у розмірі 873 738,81 грн).

109. Беручи до уваги положення статті 141 ЦПК України, сума судового збору, яка підлягає поверненню позивачці у порядку розподілу судових витрат, складає 1 288,36 грн (6 306,00 грн (сплачений судовий збір у суді першої інстанції) + 9 459,00 грн (сплачений судовий збір у суді апеляційної інстанції) + 12 612,00 грн (сплачений судових збір у суді касаційної інстанції) х 4,54 %).

110. Крім того, колегія суддів ураховує, що ОСОБА_1 під час розгляду справи у судах трьох інстанцій понесла витрати на професійну правничу допомогу.

111. Відповідно до частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

112. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

113. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

114. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

115. Колегія суддів ураховує, що в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті, ОСОБА_1 заявила про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 13 452,80 грн, на підтвердження понесення яких надала акти приймання-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги № 173 від 22 червня 2020 року, укладені 22 червня 2020 року,

10 вересня 2020 року, 22 жовтня 2020 року, 12 січня 2021 року, 12 лютого

2021 року 16 березня 2021 року, з визначенням переліку наданих послуг та їх вартістю, а також квитанції про оплату таких послуг.

116. В суді апеляційної інстанції, разом із апеляційною скаргою, позивачкою було заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, на підтвердження понесення яких надала акт приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 66

від 02 листопада 2022 року, укладений 02 листопада 2022 року, з визначенням переліку наданих адвокатом послуг та їх ціною, а також квитанцію про оплату зазначених послуг.

117. В касаційній скарзі ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею у суді касаційної інстанції, зокрема за складання касаційної скарги у розмірі 2 500,00 грн, на підтвердження понесення яких надала акт приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 02 від 28 квітня 2022 року, укладений 31 січня 2023 року, із зазначенням наданих послуг та їх ціною, а також квитанцію про оплату зазначених послуг.

118. Колегія суддів зауважує, що склад витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, позивачка надала належні докази щодо їх дійсності та необхідності, а також обґрунтувала їх розмір, відповідач не спростовував зазначених доказів.

119. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, на її користь в порядку розподілу судових витрат підлягають стягненню понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 905,86 грн (13 452,80 грн (витрати, понесені у суді першої інстанції) + 4 000,00 грн (витрати, понесені у суді апеляційної інстанції) + 2 500,00 грн (витрати, понесені у суді касаційної інстанції) х 4,54 %).

120. З огляду на наведене, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат у справі, яка переглядається, підлягає стягненню 2 194,22 грн (1 288,36 грн (судовий збір) + 905,86 грн (витрати на професійну правничу допомогу).

Керуючись статтями 137, 141, 402, 403, 409, 410, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Васильцова Ольга Миколаївна, задовольнити частково.

2. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2010 року по 22 квітня 2016 року, визнання автомобіля марки

ВАЗ 2121, 1987 року випуску, спільною сумісною власністю та його поділ скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення.

3. Встановити факт проживання ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з

2010 року по 22 квітня 2016 року.

4. Визнати автомобіль марки ВАЗ 2121, 1987 року випуску, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

5. В порядку поділу спільного сумісного майна - автомобіля марки

ВАЗ 2121, 1987 року випуску, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 його частини, а саме 39 650,00 (тридцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят) грн, припинивши право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину цього автомобіля.

6. В іншій частині рішення Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року залишити без змін.

7. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат (судовий збір, витрати на правничу допомогу), понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, 2 194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн 22 коп.