757/7738/22 Про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу та за нарахованими відсотками на суму вкладу - 29.03.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Машкіна Вікторія Миколаївна, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 серпня 2022 року у складі судді Волкової С. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон"), про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

25 серпня 2010 року між нею та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк",укладений договір вкладу № SAMDN47000711627471 (вклад "Скарбничка") на суму 2 100,00 євро строком на 12 місяців, до 25 серпня 2011 року включно. Процентна ставка за вкладом складає 7,5 % річних.

На виконання зазначеного договору банк відкрив спеціальний рахунок за вкладом № НОМЕР_1 .

До вказаного договору була укладена додаткова угода "про зміну відсоткової ставки при пролонгації вкладу" від 08 червня 2011 року, якою підтверджено, що строк вкладу за депозитним договором від 25 серпня 2010 року № SAMDN47000711627471 продовжується на 12 місяців, з 25 серпня 2011 року до 25 серпня 2011 року включно. Відсоткова ставка за вкладом на новий строк вкладу становить 7 % річних.

Надалі укладено додаткову угоду від 29 лютого 2012 року до договору вкладу від 25 серпня 2010 року № SAMDN47000711627471, у якій передбачено, що строк вкладу за вказаним депозитним договором продовжується на 12 місяців, з 25 серпня 2011 року до 25 серпня 2012 року включно. Відсоткова ставка за вкладом на новий строк вкладу становить 6,5 % річних.

20 березня 2013 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений договір вкладу № SAMDN25000733930248 (вклад "Стандарт") на суму 7 060,70 євро на строк 365 днів, до 20 березня 2014 року включно, із відсотковою ставкою на дату укладення вкладу - 8 % річних, з мінімальним строком вкладу 6 місяців.

На виконання договору № SAMDN25000733930248 банк відкрив спеціальний рахунок за вкладом № НОМЕР_2 .

16 червня 2020 року вона подала заяву про видачу вкладів за договорами вкладу від 25 серпня 2010 року № SAMDN47000711627471 та від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733930248, в якій просила повернути їй суму вкладу разом з нарахованими процентами, проте до цього часу банк вклад та проценти не повернув, чим порушив її права.

Відповідно до відповідей АТ КБ "ПриватБанк" від 28 жовтня 2021 року № 20.1.0.0.0/7-211026/25992 та від 09 вересня 2021 року

№ 20.1.0.0.0/7-210817/ НОМЕР_3 її було повідомлено, що кошти за вказаними договорами з рахунків за вкладом № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 банк передав ТОВ "ФК "Фінілон" в сумі 10 667,76 євро та 22 331,79 євро, надавши підтверджуючі документи. Одночасно пояснив, що всі документи за цими договорами разом з коштами передано ТОВ "ФК "Фінілон".

У відповіді від 30 квітня 2021 року № 20.1.0.0.0/7-210406/6405 АТ КБ "ПриватБанк" підтвердив, що грошові кошти за вказаними договорами передано ТОВ ФК "Фінілон".

У з в`язку з наведеним просила стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти за договором від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733930248 (вклад "Стандарт") у розмірі 33 482,12 євро, з яких 22 331,79 євро - сума вкладу, 1 050,76 євро - 3 % річних за період з 20 червня 2020 року до 13 січня 2022 року, 9 963,25 євро - проценти за період з 18 листопада 2014 року до 15 червня 2020 року, 136,32 євро - проценти за період до 17 листопада 2014 року; грошові кошти за договором від 25 серпня 2010 року № SAMDN47000711627471 (вклад "Скарбничка") у розмірі 15 038,60 євро, з яких 10 667,76 євро - сума вкладу, 501,94 євро - 3 % річних за період з 20 червня 2020 року до 13 січня 2022 року, 3 868,90 євро - проценти за період з 18 листопада 2014 року до 15 червня 2020 року.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" у частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" за договором від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733930248 (вклад "Стандарт") суми вкладу у розмірі 22 331,79 євро, процентів у розмірі 9 963,25 євро; за договором від 25 серпня 2010 року № SAMDN47000711627471 (вклад "Скарбничка") суми вкладу у розмірі 10 667,76 євро, процентів у розмірі 3 868,90 євро закрито з підстав неможливості повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Закриваючи провадження у справі в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк": за договором від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733930248 суми вкладу у розмірі 22 331,79 євро, процентів у розмірі 9 963,25 євро; за договором від 25 серпня 2010 року №SAMDN47000711627471 (вклад "Скарбничка") суми вкладу у розмірі 10 667,76 євро, процентів у розмірі 3 868,90 євро,суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, щопозовна заява з такими ж сторонами, з тим самим предметом та з тими ж підставами була розглянута судом у справі № 201/7064/15-ц, за результати якої Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська та Апеляційним судом Дніпропетровської області ухвалено відповідні рішення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2022 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Машкіна В. М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.

Оскаржуваними судовими рішеннями суди закрили провадження у справі, що не дає змоги споживачеві повернути свої кошти за договором депозиту за наявності у матеріалах справи документів, які підтверджують внесення цих коштів банку та визнання самим банком, що він дійсно отримав кошти від споживача та не повернув їх йому.

Така позиція судів не відповідає принципу справедливості та законності, завданню цивільного процесу - ефективності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Ухвалюючи таке рішення, суд позбавив споживача права на ефективний судовий захист своїх прав та повернення коштів.

Суди попередніх інстанцій, маючи докази визнання банком факту отримання від клієнта коштів за договором депозиту, мали не закривати провадження щодо позовних вимог повернення таких коштів, а сприяти захисту прав такого споживача та здійснити всі заходи з метою повернення коштів власнику.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 201/7064/15-ц "на підтвердження внесення коштів у порядку виконання умов договору від 25 серпня 2010 року №SAMDN47000711627471позивач надала: оригінал квитанції від 25 серпня 2010 року № 84 на суму 2 100,00 євро та квитанцію від 25 вересня 2013 року на суму 5 000,00 євро. Вказані квитанції містять підпис, але відбитка печатки (штампа) або електронного підпису працівника банку (філії, відділення), засвідченого електронним підписом САБ, немає".

Також суди попередніх інстанцій не врахували, що у справі № 757/7738/22-ц позивач обґрунтовував свої позовні вимоги на інших підставах ніж у справі № 201/7064/15-ц, а саме на підставі того, що АТ КБ "ПриватБанк" підтвердив, що кошти за спірними депозитами передав ТОВ "ФК "Фінілон", а отже, визнав, що дійсно за депозитами ОСОБА_1 він отримував кошти від неї.

Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою і те, що суб`єктний склад у справі № 757/7738/22-ц є іншим, а отже, ці учасники також можуть надати нові докази у справі, які вплинуть на дослідження обставин справи.

Отже, суди не врахували, що у справі № 201/7064/15-ц та у справі

№ 757/7738/22-ц предмет, підстави та мотиви позову є різними.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставою відкриття касаційного провадження у вказаній справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), зокрема порушення норм процесуального права: пункту 5 частини третьої статті 175, пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 366/2099/17, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18, від 15 грудня 2021 року у справі № 758/6543/20, від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/13459/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 333/3531/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 758/6523/20.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3Ц ПК України (2755-17) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2015 року у справі № 201/7064/15-ц позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про розірвання договорів та стягнення коштів задоволено.

Розірвано договір № SAMDN47000704288007, укладений 15 вересня 2008 року з ПАТ КБ "ПриватБанк", та стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 30 491,99 євро, з яких 22 168,95 євро - сума основного боргу, 8 323,04 євро - сума процентів.

Розірвано договір № SAMDN25000706869077, укладений 04 вересня 2009 року з ПАТ КБ "ПриватБанк", та стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 1 182,02 євро, з яких 1 000,00 євро - сума основного боргу, 182,02 євро - сума процентів.

Розірвано договір № SAMDN47000711627471, укладений 25 серпня 2010 року з ПАТ КБ "ПриватБанк", та стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 11 818,85 євро, з яких 9 600,00 євро - сума основного боргу, 2 218,85 євро - сума процентів.

Розірвано договір (заяву) № SAMDN25000733930248, укладений 20 березня 2013 року з ПАТ КБ "ПриватБанк", та стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 25 368,18 євро, з яких 21 060,70 євро - сума основного боргу, 4 307,48 євро - сума процентів.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 6 090,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2015 року в частині:

розміру стягнутої за договором від 15 вересня 2008 року № SAMDN47000704288007 суми 30 491,99 євро, з яких 22 168,95 євро - основний борг та 8 323,04 євро - проценти, змінено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 8 931,45 євро, з яких: сума вкладу - 5 900,00 євро, сума процентів - 3 031,45 євро;

розміру стягнутої за договором від 04 вересня 2009 року № SAMDN25000706869077 суми 1 182,02 євро, з яких 1 000,0 євро - основний борг та 182,02 євро - проценти, змінено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 1 132,91 євро, з яких сума вкладу - 1 000,00 євро, сума процентів - 132,91 євро;

розірвання договору № SAMDN47000711627471, що укладений 25 серпня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, та стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 11 818,85 євро, з яких 9 600,00 євро - сума основного боргу, 2 218,85 євро - сума процентів; розірвання договору № SAMDN25000733930248, що укладений 20 березня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, та стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 25 368,18 євро, з яких 21 060,70 євро - сума основного боргу, 4 307,48 євро - сума процентів, скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог;

в частині розміру стягнутого з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 6 090,0 грн змінено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 524,51 грн.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2015 року у нескасованій та незміненій частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року залишено без змін.

У справі № 201/7064/15-ц суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій встановили, що позивачка не довела укладення депозитних договорів від 25 серпня 2010 року № SAMDN47000711627471 та від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733930248, на підставі яких вона просила стягнути заборгованістьу справі № 757/7738/22.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, провадження у справі № 757/7738/22 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" за договором від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733930248 (вклад "Стандарт") суми вкладу у розмірі 22 331,79 євро, відсотків у розмірі 9 963,25 євро; за договором від 25 серпня 2010 року №SAMDN47000711627471 (вклад "Скарбничка") суми вкладу у розмірі 10 667,76 євро, відсотків у розмірі 3 868,90 євро закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Закриваючи провадження у справі в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" за договором вкладу від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733930248, за договором вкладу від 25 серпня 2010 року №SAMDN47000711627471,суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовна заява з такими ж сторонами, з тим самим предметом та з тими ж підставами була розглянута судом у справі № 201/7064/15-ц, за результати якої суди ухвалили відповідне рішення.

Верховний Суд погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

Позови вважаються тотожними тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. Нетотожність одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню заінтересованої особи до суду за захистом порушеного права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Brumarescu v. Romania" (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Водночас ЄСПЛ констатує, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою за умови, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

В ухвалі ЄСПЛ від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.

У справі, що переглядається, сторонами є позивачка ОСОБА_1, відповідач - АТ КБ "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ "ФК "Фінілон", предмет позову - стягнення заборгованості, а саме: грошові кошти за договором від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733930248 (вклад "Стандарт") у розмірі 33 482,12 євро, з яких 22 331,79 євро - сума вкладу, 1 050,76 євро - 3 % річних за період з 20 червня 2020 року до 13 січня 2022 року, 9 963,25 євро - проценти за період з 18 листопада 2014 року до 15 червня 2020 року, 136,32 євро - проценти за період до 17 листопада 2014 року; грошові кошти за договором від 25 серпня 2010 року № SAMDN47000711627471 (вклад "Скарбничка") у розмірі 15 038,60 євро, з яких 10 667,76 євро - сума вкладу, 501,94 євро - 3 % річних за період з 20 червня 2020 року до 13 січня 2022 року, 3 868,90 євро - проценти за період з 18 листопада 2014 року до 15 червня 2020 року.

Підставою позову, тобто підставою стягнення заборгованості, позивачка вважає невиконання банком умов договорів вкладу, проте обґрунтовує свої вимоги тим, що банк підтверджує та визнає внесення цих коштів позивачкою, що він дійсно отримав кошти від споживача та їх не повернув.

У справі № 201/7064/15-ц сторонами були позивачка ОСОБА_1, відповідач ПАТ КБ "ПриватБанк", предмет позову - розірвання договорів та стягнення заборгованості, а саме: розірвання договору вкладу від 15 вересня 2008 року № SAMDN47000704288007 та стягнення з відповідача 30 491,99 євро з урахуванням сум нарахованих процентів на час подання уточненого позову, з яких 22 168,95 євро - сума основного боргу, 8 323,04 євро - сума відсотків; розірвання договору вкладу від 04 квітня 2009 року № SAMDN25000706869077 та стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" 1 182,02 євро з урахуванням сум нарахованих процентів на час подання уточненого позову, з яких 1 000,00 євро - сума основного боргу, 182,02 євро - сума процентів; розірвання договору вкладу від 25 серпня 2010 року № SAMDN47000711627471 та стягнення з відповідача 11 818,85 євро з урахуванням сум нарахованих процентів на час подання уточненого позову, з яких 9 600,00 євро - сума основного боргу, 2 218,85 євро - сума процентів; розірвання договору вкладу від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733930248 та стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" 25 368,18 євро з урахуванням сум нарахованих процентів на час подання уточненого позову, з яких 21 060,70 євро - сума основного боргу, 4 307,48 євро - сума процентів.

Підставами позову, тобто підставами стягнення заборгованості, позивачка зазначала невиконання банком умов договорів вкладу, проте обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона на адресу головного офісу ПАТ КБ "ПриватБанк" направила заяви з проханням перевести свої вклади з відділення банку м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Дніпропетровську та переукласти депозитні договори з новим відділенням банку на материковій частині України, з урахуванням нового місця реєстрації вкладника, але банк відмовив.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 звернулася з вимогами до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за договором вкладу від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733930248 та за договором вкладу від 25 серпня 2010 року №SAMDN47000711627471, які вже були предметом судового розгляду і за наслідками якого ухвалено судове рішення, що набрало законної сили.

З огляду на викладене, оскільки рішення суду у справі № 201/7064/15-ц, що набрало законної сили, ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 366/2099/17, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18, від 15 грудня 2021 року у справі № 758/6543/20, від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/13459/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 333/3531/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 758/6523/20, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 366/2099/17 зазначено, що "закриття провадження у справі в цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору".

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18, від 15 грудня 2021 року у справі № 758/6543/20, від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/13459/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 333/3531/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 758/6523/20.

Водночас у справі, що розглядається, суди встановили, що вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк"про стягнення заборгованості за договором вкладу від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733930248 та за договором вкладу від 25 серпня 2010 року №SAMDN47000711627471 вже були предметом судового розгляду, за наслідками чого у зазначеній частині ухвалено судове рішення, що набрало законної сили.

Отже, доводи заявниці, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження. Висновки судів у справі, що переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах Верховного Суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, аргументи касаційної скарги про те, що предмети позову у цій справі та у справі № 201/7064/15-ц різні, Верховний Суд відхиляє, оскільки узагальненим предметом спору у цих справах є стягнення заборгованості за договорами вкладу від 25 серпня 2010 року № SAMDN47000711627471 тавід 20 березня 2013 року № SAMDN25000733930248.

Позивачка по суті змінила лише формулювання позову, який був предметом розгляду у попередній справі.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 214/9217/15-ц (провадження № 61-5062cв19) та від 01 грудня 2021 року у справі № 199/530/20 (провадження

№ 61-17177св20).

Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про нетотожність у справах підстав позову, оскільки в обох позовах підставою позову є невиконання банком обов`язку з повернення коштів за відповідними договорами банківського вкладу. У новому позові позивачка по суті послалася лише на нові докази, про що зазначила у позовній заяві.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що суб`єктний склад у цій справі та у справі № 201/7064/15-ц є іншим, Верховний Суд відхиляє. Зазначення позивачкою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ "ФК "Фінілон", не свідчить про нетотожність спору, оскільки правове значення має саме склад сторін у справі, а не третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (див. висновок Верховного Суду у постанові від 19 травня 2021 року у справа № 161/8523/18 (провадження

№ 61-1713св20)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.