207/4312/21 Про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії - 12.02.2025 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ12 лютого 2025 рокум. Київсправа № 207/4312/21провадження № 61-12642св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство "Сенс Банк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Пашніна Анна Володимирівна, на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 грудня 2023 року у складі судді Юрченко І. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа Банк" (далі - АТ "Альфа Банк") про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтовано тим, що 21 квітня 2008 року між ЗАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 800003676, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 16 000 доларів США зі строком повернення до 21 квітня 2018 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,80 % річних.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань 21 квітня 2008 року між ЗАТ "Альфа Банк" та позивачем було укладено іпотечний договір № 800003676-И, предметом якого стала земельна ділянка (кадастровий номер 1221486200:01:137:0109, площа 0,06 га), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

17 липня 2015 року кредитор направив на адресу позивача вимогу № 61315-102 б/б від 15 липня 2015 року, у якій повідомив про наявність прострочення виконання зобов`язань - 146 днів.

У вказаній вимозі зазначено розмір заборгованості за кредитом - 8 233,30 доларів США, проценти за користування кредитом - 474,38 доларів США.

16 липня 2021 року ОСОБА_1 надіслав на адресу кредитора заяву про проведення реструктуризації за кредитним договором № 800003676 від 21 квітня 2008 року відповідно до Закону України № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" (1381-20) .

У відповіді від 30 серпня 2021 року № 75425-34-б/б АТ "Альфа Банк" повідомив про відмову у проведенні реструктуризації, зазначивши, що подана ОСОБА_1 заява не відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) , зокрема, абзацу другому підпункту 2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення". Також банк вказав на наявність іншого житлового нерухомого майна у членів сім`ї позичальника (іпотекодавня), а саме у дружини 1/5 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач вказує, що його дружина ОСОБА_1 не є позичальником або майновим поручителем за вказаними кредитним та іпотечним договорами, тому посилання про наявність у неї частки у квартирі батьків не може бути підставою для відмови у проведенні реструктуризації за його кредитними зобов`язаннями.

Вважає, що ним виконано всі умови для проведення банком реструктуризації.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме провести реструктуризацію відповідно до Закону України № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" (1381-20) за кредитним договором № 800003676 від 21 квітня 2008 року.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 лютого 2023 року відповідача АТ "Альфа Банк" замінено його правонаступником - Акціонерним товариством "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк").

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 грудня 2023 року узадоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дружина ОСОБА_1 не є позичальником або майновим поручителем за кредитним та іпотечним договорами, тому посилання банку на наявність у неї частки у квартирі батьків не може бути підставою для відмови у проведенні реструктуризації за кредитними зобов`язаннями її чоловіка. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" (1381-20) не містить вказівки на те, що наявність нерухомого майна у членів сім`ї позичальника є перешкодою для проведення реструктуризації. Крім цього, позивач не володіє спільно зі своєю дружиною 1/5 часткою квартири за адресою: АДРЕСА_2, оскільки вона набула право власності на вказану частку шляхом приватизації.

Разом із цим, суд вважав, що зазначені обставини не можуть вплинути на вирішення справи по суті у зв`язку з тим, що відповідно до іпотечного договору № 800003676-И від 21 квітня 2008 року предметом іпотеки є земельна ділянка № НОМЕР_1, площею 0,060 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для ведення садівництва. Натомість, відповідно до вимог підпункту 2 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі якщо предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають зазначеним у підпункті 2 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) критеріям, а його кредитні зобов`язання не підлягають обов`язковій реструктуризації.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пашніної А. В. звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 грудня 2023 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування, апеляційний суд вважав за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що належність на праві власності дружині позивача 1/5 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, не є перешкодою для проведення реструктуризації або підставою для відмови у її проведенні.

Разом із цим, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову з тих підстав, що земельна ділянка, яка є предметом іпотеки, має цільове призначення - для ведення садівництва, тому не входить до переліку майна, визначеного підпунктом 2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) , у зв`язку із чим у банку були відсутні підстави для проведення реструктуризації за кредитним договором.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пашніної А. В. звернувся до Верховного Суду з касаційної скаргою на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року.В касаційній скарзі заявник просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким позов задовольнити.Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справиІнші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.10 жовтня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 21 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Альфа Банк укладено кредитний договір № 800003676, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 16 000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 13,80 % річних з датою остаточного повернення кредиту - 21 квітня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 800003676 21 квітня 2008 року між ЗАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 800003676-И, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М. М. за № 1932, предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 1221486200:01:137:0109, площею 0,060 гектарів, для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 4.4.7 іпотечного договору № 800003676-И від 21 квітня 2008 року, іпотекодавець зобов`язаний без попередньої письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати забудову, добудову, перетворення або інший вплив на предмет іпотеки, який міг би привести до зміни його площі або зміни інших характеристик предмета іпотеки, викладених у документі, зазначеному у пункті 3.2. цього Договору, не знищувати предмет іпотеки, не змінювати його цільове призначення та не здійснювати істотні поліпшення предмета іпотеки.

17 липня 2015 року банк направив вимогу позивачу № 61315-102 б/б від 15 липня 2015 року, у якій, зокрема, зазначено, що станом на 17 липня 2015 року строк прострочки - 146 днів, загальна сума заборгованості становить 9 758,92 доларів США, у тому числі штрафні нарахування 1 051,24 доларів США.

16 липня 2021 року ОСОБА_1 було направлено на адресу АТ "Альфа Банк" заяву про проведення реструктуризації зобов`язань за кредитним договором № 800003676 від 21 квітня 2008 року у відповідності до пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) .

АТ "Альфа Банк" надав відповідь від 30 серпня 2021 року № 75425-34-б/б, у якій повідомив про відмову у проведенні реструктуризації, у зв`язку з тим, що подана заява не відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) , зокрема, абзацу другому підпункту 2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) . Крім цього, банк вказав на наявність іншого житлового нерухомого майна у членів сім`ї позичальника (іпотекодавня), а саме у дружини 1/5 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

12 серпня 2022 року АТ "Альфа Банк" змінило найменування на АТ "Сенс Банк", що підтверджується протоколом № 2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Альфа Банк" від 12 серпня 2022 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваПредметом справи, що переглядається, є зобов`язання АТ "Альфа Банк", правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", здійснити реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 800003676 від 21 квітня 2008 року відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (1734-19) зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" № 1381-ІХ від 13 квітня 2021 року (1381-20) , який набрав законної сили 23 квітня 2021 року.Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 вказав, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.Відповідно до статті 2 Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII"Про споживче кредитування" (далі - Закон № 1734-VIII (1734-19) ) метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.Стаття 3 Закону № 1734-VIII визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 1734-VIII реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" № 1381-ІХ (1381-20) (далі - Закон № 1381-IX (1381-20) ), який набрав чинності 23 квітня 2021 року. Цим Законом внесено зміни до Закону № 1734-VIII (1734-19) , а саме розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 7.Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1734-VIII (1734-19) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі:наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України.Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);Відповідно до абзацу 3, 7 підпункту 3 пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1734-VIII (1734-19) реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.У справі, яка переглядається, встановлено, що позивачем дотримано визначених підпунктом 3 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) вимог щодо строків звернення з відповідною заявою протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом (23 квітня 2021 року), оскільки ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про проведення реструктуризації 16 липня 2021 року.Банком не спростовано, що у позивача станом на 01 січня 2014 року була відсутня прострочена заборгованість по кредитному договору № 800003676 від 21 квітня 2008 року.Разом із цим, виконання зобов`язань за кредитним договором № 800003676 від 21 квітня 2008 року було забезпечено предметом іпотеки, а саме земельною ділянкою № НОМЕР_1 для ведення садівництва (кадастровий номер 1221486200: 01:137:0109, площею 0,060 гектарів), що знаходиться в Садовому товаристві "Сварщик" Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.Системний аналіз частини шостої статті 118 та частини першої статті 121 Земельного кодексу України дозволяє дійти висновку, що цільове призначення земельної ділянки "для ведення садівництва" не є тотожним цільовому призначенню "для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".Установивши, що виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено іпотекою у вигляді земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення садівництва (пункт "в" частини першої статті 121 ЗК України), яка не входить до переліку майна, визначеного підпунктом 2 пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1734-VIII (1734-19) , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для проведення обов`язкової реструктуризації кредитних зобов`язань позивача.

При цьому суди правильно виходили з того, що доказів наявності на цій земельній ділянці житла, яке використовується ОСОБА_1 та його сім`єю для постійного проживання, матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанцій у незмінній частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанцій у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргуОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Пашніна Анна Володимирівна,залишити без задоволення.Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 грудня 2023 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун