517/713/18 Про визнання незаконним і скасування рішення про приватизацію землі, визнання недійсним державного акта на землю - 11.02.2025 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ11 лютого 2025 рокум. Київсправа № 517/713/18провадження № 61-10078св24Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чирки Ольги Олегівни на постанову Одеського апеляційного суду від 14 червня 2024 року в складі колегії суддів Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.у справі за позовом ОСОБА_2 до Перехрестівської сільської ради Захарівського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення про приватизацію землі, визнання недійсним державного акта на землю та

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Перехрестівської сільської ради Захарівського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення про приватизацію землі, визнання недійсним державного акта на землю.

Вказувала, що в період з 1991 до 1995 року вона проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 у житловому будинку на АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 - в с. Ониловому Фрунзівського району Одеської області.

У 2003 році зареєструвала із ОСОБА_1 шлюб, який рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 17 червня 2015 року було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3, яка була головою домогосподарства на АДРЕСА_1 . Право власності та інші речові права на вказаний будинок, у якому вона проживає із неповнолітніми дітьми, ні за ким не зареєстровано.

Після смерті матері вона розпочала підготовку документів для оформлення права власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 та дізналась, що право власності на земельну ділянку за цією ж адресою відповідно до державного акта серії

ЯИ № 115890, виданого 01 грудня 2009 року Перехрестівською сільською радою Фрунзійвського району Одеської області на підставі рішення 13 сесії ХХІ скликання від 21 січня 1994 року, зареєстровано за ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що вона позбавлена можливості зареєструвати за собою право власності на житловий будинок, який був закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року, а також приватизувати земельну ділянку, на якій вказаний будинок розташований, ОСОБА_2 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення 13 сесії XXI скликання від 21 січня 1994 року Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1900 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 115890, виданий 01 грудня 2009 року Перехрестівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0953600153, за яким

ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_1,є власником земельної ділянки площею 0,1900 га з кадастровим номером 5125284200:02:001:0117, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій07 жовтня 2019 року рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області в задоволенні позову відмовлено.Рішення суду мотивоване тим, що на момент видачі державного акта на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 проживав спільно однією сім`єю з ОСОБА_2 в житловому будинку за вказаною адресою, у зв`язку з чим користувався земельною ділянкою та мав право на її приватизацію.31 серпня 2021 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року змінено в мотивувальній частині. В решті рішення суду залишено без змін.16 листопада 2022 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.14 червня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове.Визнано незаконним та скасовано рішення 13 сесії XXI скликання від 21 січня1994 Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1900 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянкуЯИ № 115890, виданий 01 грудня 2009 року Перехрестівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0953600153.Апеляційний суд керувався тим, що відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 за адресою вказаного домоволодіння на момент передачі йому в приватну власність земельної ділянки 0,19 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 у матеріалах справи відсутні. Також наявні матеріали справи не містять відомостей щодо проживання відповідача за вказаною адресою. Апеляційний суд зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції в частині пропуску позивачкою позовної давності та наявності підстав для їх застосування, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення відповідачем відповідних дій, згідно з копіями погосподарської книги № 3, головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_3, яка зареєстрована на території сільської ради з 23 січня 1964 року. Зазначені відомості також підтверджуються долученою до матеріалів справи копією облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки. Саме ОСОБА_3 як голова домогосподарства за вказаною адресою та за якою відповідно був закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі, була наділена правом на вчинення дій, спрямованих на проведення відповідної державної реєстрації. ОСОБА_3 померла. Позивачка є донькою ОСОБА_3 та спадкоємцем після її смерті, а тому саме з моменту смерті матері в позивачки виникло відповідне право ініціювати питання щодо проведення реєстрації права власності на будинок. Строк давності підлягає обрахунку саме з моменту смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки саме з указаного моменту в позивачки виникло право на звернення до суду із відповідними позовними вимогами на захист порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги 14 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чирка О. О. через систему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 14 червня 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2023 року в справі № 910/5958/20, про те, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статті 140 Земельного кодексу (далі - ЗК) України за позовами про визнання недійсними державних актів на право власності на землю та відповідних рішень органів місцевого самоврядування у випадку припинення права власності на земельну ділянку за рішенням суду.

Суд порушив його право на мирне володіння майном, адже він є власником земельної ділянки й будинку за адресою:

АДРЕСА_1 . Він збудував указаний будинок ще в 1994 році. Апеляційний суд не проаналізував його правовстановлюючі документи на будинок. Мати позивачки не була власницею будинку, тому він не перейшов у спадок.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Відповідно до виписки з погосподарської книги за 1991-1995 роки № НОМЕР_1 в

АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно із витягом з погосподарської книги № 3 Онилівської сільської ради за 1991-1995 рік, об`єкт ПГО № 117 у вказаному господарстві проживали: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7.

01 червня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який розірвано рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області

від 17 червня 2015 року (справа № 517/546/15-ц).

На підставі рішення 13 сесії ХХІ скликання Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області від 21 січня 1994 року

ОСОБА_1 передано в приватну власність земельну ділянку площею

0,19 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

01 грудня 2009 року ОСОБА_1 виданий державний акт серія ЯИ № 115890 на право власності на земельну ділянку адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011- 2015 роки головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, яка зареєстрована на території сільської ради 23 січня 1964 року. У вказаному господарстві також зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Згідно з довідкою Державного комунального підприємства "Фрунзівське бюро технічної інвентаризації" від 07 листопада 2018 року № 131 архівна справа на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутня. ОСОБА_1, ОСОБА_3,

ОСОБА_2 власниками вказаного житлового будинку за реєстровими книгами реєстрації нерухомого майна, яке належить громадянам в с. Перехрестове Захарівського району Одеської області, не значаться.

Згідно із випискою з погосподарської книги за 2016-2020 роки № НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_12 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_11.

Позиція Верховного СудуКасаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах.Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Статтею 15 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29 серпня 2023 року в справі № 910/5958/20, яку заявник зазначає в касаційній скарзі. Однак відсутні підстави для висновку щодо неврахування цієї постанови апеляційним судом, адже в цій справі встановлено порушення спадкових прав позивачки. ОСОБА_2 зазначала, що внаслідок набуття ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного рішення сільради та державного акта права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, вона позбавлена можливості зареєструвати за собою право власності на розташований на ній житловий будинок, закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року. Реєстрація (оформлення) права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них (далі - об`єкти), що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, врегульована, зокрема, Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (далі - Закон № 1952-IV (1952-15) ). Абзацом шостим пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і далі - в редакції на момент звернення з позовом) визначено що заявником у розумінні цього закону є особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.Статтею 31 Закону № 1952-IV передбачені особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.Відповідно до частини першої цієї статті для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність. Аналогічний зміст стаття 31 Закону № 1952-IV містить і в поточній редакції. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Отже, право на державну реєстрацію власності на будинок, закінчений будівництвом до 05 серпня 1992 року, виникає в особи, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради. Згідно з копією облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015, 2016-2020 роки головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .За життя саме ОСОБА_3 як особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі, мала право ініціювати питання проведення державної реєстрації прав власності на спірний житловий будинок.Такі висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в цій справі та є обов`язковими відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України. ОСОБА_1 на підтвердження будівництва ним спірного будинку посилається на технічний паспорт на будинок садибного типу, декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за амністією, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 липня 2022 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 травня 2022 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5125284200:02:001:0117, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).Однак рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на будинок і земельну ділянку прийняті реєстратором на підставі оспорюваних у цій справі рішення 13 сесії XXI скликання від 21 січня 1994 року Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 115890, виданого 01 грудня 2009 року Перехрестівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області.У погосподарській книзі за ОСОБА_1 не закріплений особовий рахунок на спірний будинок, тому Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що у відповідача не виникло право ініціювати питання проведення державної реєстрації прав власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .Відповідно до статті 6 ЗК України (тут і далі - в редакції на час прийняття оскарженого рішення Перехрестівської сільської ради від 21 січня 1994 року) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність (частина перша, друга, третя статті 17 ЗК України). Згідно з частиною першою статті 67 ЗК України громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України (у редакції на час видачі державного акта ОСОБА_1 ) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).Статтею 120 ЗК України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.З огляду на принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, в ОСОБА_1 не виникло право на одержання у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Прийнявши в установленому законом порядку спадщину, позивачка з часу відкриття спадщини набула речові права як на успадкований житловий будинок разом з господарськими будівлями, так і на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, на якій вони розміщені. До позивачки перейшло право володіння та право користування земельною ділянкою та, відповідно, виникло право на захист цих прав.На підставі встановлених у справі обставин апеляційний суд правильно виснував про незаконність рішення 13 сесії XXI скликання від 21 січня1994 року Перехрестівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1900 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та про недійсність виданого 01 грудня 2009 року Перехрестівською сільською радою Фрунзівського району Одеської області на підставі цього рішення державного акта на право власності на земельну ділянку ЯИ № 115890.Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд порушив його право на мирне володіння майном, є безпідставними, адже у відповідача не виникло право на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .З аналогічних підстав відхиляються доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 140 ЗК України, якою врегульовано підстави припинення права власності на земельну ділянку, що виникло правомірно. У цій справі відповідач приватизував земельну ділянку під будинком, що йому не належав, тобто без належних правових підстав, тому стаття 140 ЗК України до спірних правовідносин незастосовна. Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витратЗгідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чирки Ольги Олегівни залишити без задоволення.Постанову Одеського апеляційного суду від 14 червня 2024 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді: О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська