ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ06 лютого 2025 рокум. Київсправа № 753/19586/19провадження № 61-11989св23Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", державний реєстратор Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук Оксана Василівна, ОСОБА_2,провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду від 23 червня 2022 року в складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), державного реєстратора Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В., ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:
скасувати запис від 16 липня 2019 року, 15:30:27, про державну реєстрацію прав з відкриттям розділу, індексний номер 47858365, від 19 липня 2019 року, 11:35:22, про реєстрацію за ТОВ "Кей-Колект" права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 93, 6 кв. м, на підставі договору іпотеки від 29 листопада 2006 року, серія та номер 3-2228, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В., договір факторингу серія та номер 1, виданий 12 грудня 2011 року, видавник - ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект";
витребувати від ОСОБА_2 на її користь квартиру АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позову зазначала, що 29 листопада 2006 року уклала з АКІБ "Укрсиббанк" договір про надання споживчого кредиту № 11086869000 (кредитний договір), за умовами якого вона отримала грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 153 000,00 доларів США, які зобов`язалась повернути зі сплатою 10,8 % річних за користування ними не пізніше 29 листопада 2027 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в той же день вона уклала з банком іпотечний договір, згідно з підпунктами 1.1, 1.4 пункту 1 якого вона передав в іпотеку належну їй на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
12 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" уклало з ТОВ "Кей-Колект" договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, за якими банк відступив свої вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11086869000 від 29 листопада 2006 року та іпотечним договором від 29 листопада 2006 року товариству.
16 липня 2019 року державний реєстратор Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В. зареєструвала за ТОВ "Кей-Колект" право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Такі дії іпотекодержателем вчиненні з порушенням вимог закону, оскільки державний реєстратор встановивши, що для державної реєстрації речового права за товариством подано іпотечний договір, що передбачає виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, не перевірив, чи передбачає іпотечний договір можливість набуття права власності у позасудовому порядку без згоди іпотекодавця, та чи не поширюється на дані правовідносини дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) . Вона жодних вимог від ТОВ "Кей Колект" у порядку статей 35- 39 Закону України "Про іпотеку" не отримувала. З наявної у неї інформації оцінка предмета іпотеки не здійснювалася, а отже при набутті права на предмет іпотеки не дотримано вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку". Також вона не погоджується з розміром заборгованості, в рахунок погашення якої право власності на належну їй квартиру набуло ТОВ "Кей Колект".
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, позов задоволено частково.
Скасовано запис від 16 липня 2019 року, 15:30:27, про державну реєстрацію прав з відкриттям розділу, індексний номер 47858365, від 19 липня 2019 року, 11:35:22, про реєстрацію за ТОВ "Кей-Колект" права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 93, 6 кв. м, на підставі договору іпотеки від 29 листопада 2006 року, серія та номер 3-2228, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В., договір факторингу серія та номер 1, виданий 12 грудня 2011 року, видавник - ПАТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Кей-Колект".
Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1875964180000.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В. про скасування рішення реєстратора про перехід права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію, витребування майна відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірна квартира є іпотечним майном за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, її загальна площа не перевищує граничну площу, визначену вказаним законом, спірна квартира є місцем постійного проживання позивача.
В матеріалах справи відсутні докази належності на праві власності позивачу іншого нерухомого майна на території України.
Враховуючи наведене, на спірне нерухомість не могло бути звернуто стягнення під час дії відповідного мораторію.
Оскільки державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Кей-Колект" проведена всупереч нормам чинного законодавства, державним реєстратором не було враховано положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , відтак спірна квартира вибула з володіння позивача з порушенням норм чинного законодавства поза її волею.
Судом враховано, що рішення щодо витребування майна у добросовісного набувача не приведе до порушення її права на "житло", так як під час розгляду справи судом встановлено, і не заперечувалось стороною відповідача, що у спірній квартирі ОСОБА_2 не проживає.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно, отже державний реєстратор є неналежним відповідачем, а тому у задоволенні позову до нього слід відмовити.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 29 травня 2019 року в справі № 310/11024/15-ц, від 19 червня 2019 року в справі № 643/17966/14-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 645/4220/16- ц, від 09 грудня 2019 року в справі № 464/8589/15-ц, від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 19 квітня 2023 року в справі № 906/283/20, від 12 червня 2023 року в справі № 718/1816/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ "Кей-Колект" суд першої інстанції створив собі підстави для застосування статті 388 ЦК України.
Апеляційний суд належним чином не дослідив докази, які знаходяться в матеріалах справи. Зокрема, сервісний талон інтернет-провайдеру ТОВ "Фрінет", виданого на ім'я ОСОБА_5 02 квітня 2019 року, підтверджує, що спірна квартира здавалась в оренду ще з 2019 року, відтак не була та не може бути постійним місцем проживання відповідача.
Спірна квартира є єдиним її місцем проживання разом з дитиною, у якої діагностовано атиповий аутизм та яка є дитиною з особливими освітніми потребами.
Суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотань про виклик та допит свідка, витребування у Державної прикордонної служби України відомостей, які могли б підтвердити факт постійного проживання позивача за кордоном протягом останніх років, долучення до матеріалів справи акту опитування мешканців будинку від 19 листопада 2022 року, який було неможливо подати до суду першої інстанції через те, що частина мешканців залишили місто Київ з огляду на військову агресію російської федерації.
До спірної квартири не застосовуються положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .
Вона є добросовісним набувачем спірного житла, оскільки вона не вибула з володіння не з волі попереднього власника іншим шляхом, так як ОСОБА_1 добровільно та самостійно передала спірну квартиру в іпотеку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.
12 вересня 2023року справа № 753/19587/19 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 та ТОВ "Кей-Колект" направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові рішення в частині відмовлених позовних вимог в касаційному порядку не оскаржувалися та в силу статті 400 ЦПК України в цій частині не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 29 листопада 2006 року АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за договором № 11086869000 про надання споживчого кредиту від 29 листопада 2006 року.
Згідно з підпунктами 1.1, 1.4 пункту 1 вказаного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, за домовленістю сторін вартість майна на дату укладення договору становить 858 854,00 грн.
У пункті 5 сторони визначили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та відповідно до пункту 5.4 договору іпотекодержателю надано право від свого імені продати предмет іпотеки, про що іпотекодавцю надсилається рекомендованим листом повідомлення про застосування застереження, в якому зазначений спосіб задоволення вимог іпотекодержателя.
12 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" уклало з ТОВ "Кей-Колект" договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, за якими ПАТ "УкрСиббанк" відступив товариству свої вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11086869000 від 29 листопада 2006 року та іпотечним договором від 29 листопада 2006 року, укладеними з ОСОБА_1
16 липня 2019 року державний реєстратор ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Мосійчук О. В. зареєструвала за ТОВ "Кей-Колект" право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
28 жовтня 2019 року ТОВ "Кей-Колект" та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 придбала спірну квартиру.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Статтею 37 Закону України "Про іпотеку", у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Водночас, слід зазначити, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів (способів) звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.
Встановивши, що спірна квартира є предметом іпотеки, якою забезпечено виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту в іноземній валюті (кредит 153 000,00 доларів США), має загальну площу 93,6 кв. м, позивачка не має у власності іншого житла, суди попередніх інстанцій правильно зазначали про те, що на цю квартиру не могло бути примусово звернуто стягнення (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , у тому числі шляхом реєстрації права власності ТОВ "Кей-Колект" з метою виконання ОСОБА_1 умов укладеного договору про надання споживчого кредиту №11086869000 від 29 листопада 2006 року.
Враховуючи викладене, встановивши порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на неї за ТОВ "Кей-Колект", суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про відсутність у останнього права на відчуження спірного нерухомого майна на користь інших осіб, а тому вимоги ОСОБА_1 про витребування такого майна з володіння ОСОБА_2 є обґрунтованими.
Витребування у ОСОБА_2 спірного майна, яке належить ОСОБА_1 та вибуло з її володіння поза її волею, не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами позивача та інтересами відповідача, яка не позбавлена права на відшкодування завданих їй збитків, зокрема, у порядку, передбаченому статтею 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до ТОВ "Кей- Колект", в якого вона придбала нерухоме майно.
Повернення власнику протиправно відчуженого нерухомого майна переслідує легітимну мету. Колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 не могла не знати про дію мораторію на примусове відчуження житлової нерухомості. Згідно з договорами про надання правової допомоги, які укладала ОСОБА_2 та які містяться в матеріалах справи, своїм зареєстрованим місцем проживання вона вказує іншу нерухомість.
Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині вирішення вимог ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_3 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді: М. Ю. ТітовА. Ю. ЗайцевЄ. В. Коротенко