368/1473/15-ц Про зобов`язання особи перенести збудований нею паркан згідно з межами, зазначеними в державному акті на право приватної власності на землю, що зареєстрований в Книзі записів державних актів - 06.02.2025 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Грекової Лариси Володимирівни, на додаткове рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року в складі судді Іванюти Т. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування державного акта серії ЯА №41008, виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією 13 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_2 та державної реєстрації цього державного акта; зобов`язати ОСОБА_2 відновити межі земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 30 листопада 2002 року, перенести збудований відповідачкою паркан згідно з межами, зазначеними у державному акті на право приватної власності на землю від 30 листопада 2002 року.

2. У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила:

зобов`язати ОСОБА_1 звільнити проїзд загального користування до житлового будинку АДРЕСА_1 та демонтувати встановлену нею бетонну стінку та стовпчики на повороті з АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 знести збудовану нею бетонну відмостку (фундамент) між земельною ділянкою будинку АДРЕСА_1 та земельною ділянкою будинку АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_2 проїздом загального користування до житлового будинку АДРЕСА_1 за вказаною адресою;

визнати незаконним та скасувати рішення Балико-Щучинської сільської ради від 15 січня 2015 року, яким затверджено акт погодження меж від 17 грудня 2014 року, вирішено вважати спільну межу між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодженими, надано дозвіл на виготовлення правовстановлюючих документів на землю.

3. Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 26 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

4. Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 0,0320 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,159 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на АДРЕСА_1, шляхом визнання недійсним та скасування: державного акта серії ЯА № 410089, виданого Кагарлицькою районною державною адміністрацією 13 квітня 2005 року на ім`я ОСОБА_2, та державної реєстрації цього державного акту.

5. Зобов`язано ОСОБА_2 відновити межі земельних ділянок загальною площею 0,03238 га за вказаною адресою, які належать ОСОБА_1 згідно з Державним актом на право приватної власності на землю, зареєстрованим в Книзі записів державних актів за № 153 від 30 листопада 2002 року, та перенести збудований нею паркан згідно з межами, зазначеними у вказаному державному акті.

6. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

7. Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 26 серпня 2020 року скасовано в частині позову про зобов`язання ОСОБА_2 перенести збудований нею паркан згідно з межами, зазначеними в державному акті на право приватної власності на землю ОСОБА_1, що зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 153 від 30 листопада 2002 року, та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

8. Постановою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 26 серпня 2020 року у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишено без змін.

9. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 витрат на проведення земельно-технічної експертизи в розмірі 18 000,00 грн, оскільки в цій справі суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат щодо однієї судової експертизи, проте заявницею понесено витрати щодо проведення двох судових експертиз, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Додатковим рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення земельно-технічної експертизи в розмірі 18 000,00 грн.

11. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 підтверджено письмовими доказами понесення нею витрат відповідно до договору від 08 листопада 2019 року № 21/11-2019, рахунку від 08 листопада 2019 року № 46, квитанціями на загальну суму 18 000,00 грн щодо проведення земельно-технічної експертизи, оформленої висновком від 23 січня 2020 року № 109/11-2019, наявні підстави для задоволення заяви та відшкодування зазначених витрат.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Грекової Л. В., на додаткове рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

15. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення за наслідками розгляду справи по суті здійснив відшкодування судових витрат, зокрема витрат за проведення експертного дослідження в розмірі 16 830,00 грн, хоча суд і не вказав, щодо якого саме експертного дослідження здійснено таке відшкодування.

16. На переконання заявниці, місцевий суд здійснив відшкодування витрат саме щодо виготовлення експертного висновку від 23 січня 2020 року в розмірі 16 830,00 грн, оскільки інший висновок судово земельно-технічної експертизи від 26 квітня 2017 року Кагарлицький районний суд Київської області визнав недоцільним, а зазначені в ньому відомості - неактуальними на час ухвалення судового рішення.

17. ОСОБА_2 вважає, що подаючи повторно заяву про відшкодування витрат за проведену судову експертизу, ОСОБА_1 має на меті отримати подвійне відшкодування судових витрат, що для неї, ОСОБА_2, пенсіонерки, учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС, є надмірним фінансовим тягарем, що не відповідає засадам розумності, добросовісності та справедливості.

18. Підставою касаційного оскарження заявниця вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Також, підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

21. Позивачка ОСОБА_1 у грудні 2015 року звернулася до суду з клопотанням, яке доповнила у грудні 2016 року, про проведення

земельно-технічної експертизи.

22. Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 13 грудня 2016 року в справі № 368/1473/15-ц призначено земельно-технічну експертизу.

23. 22 березня 2017 року ОСОБА_1 здійснила оплату вартості експертизи в розмірі 14 900,00 грн, що підтверджується квитанцією № 636/з30.

24. Судовим експертом Коваленко Людмилою Анатоліївною 26 квітня 2017 року складено висновок № 2-26/04 за результатами проведення судової

земельно-технічної експертизи.

25. В судовому засіданні 12 грудня 2018 року експерт Коваленко Л. А. надала роз`яснення щодо складеного нею висновку.

26. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Українського незалежного інституту судових експертиз із заявою про проведення додаткової земельно-технічної експертизи.

27. Платіжними документами від 13 листопада 2019 року та від 28 листопада 2019 року позивачкою ОСОБА_1 здійснено оплату додаткової експертизи в загальному розмірі 18 000,00 грн.

28. 23 січня 2020 року складено висновок експертів № 109/11-2019 за результатами проведення комісійної земельно-технічної експертизи в межах цивільної справи № 368/1473/15-ц.

29. Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 26 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнено судові витрати в загальному розмірі 16 830,00 грн, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

30. Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат судом апеляційної інстанцій та Верховним Судом не переглядалося.

31. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, стягнувши з ОСОБА_2 витрати за проведення експертизи в розмірі 18 000,00 грн, які понесені позивачкою відповідно до платіжних документів від 13 листопада 2019 року та від 28 листопада 2019 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

32. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

34. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

37. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

38. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Серед основних засад судочинства Конституцією України (254к/96-ВР) встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

41. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

42. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

43. Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

44. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

45. Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

46. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

47. В силу вимог частини четвертої статті 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом зокрема, експерту, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок.

48. Згідно з частиною шостою статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

49. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

50. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

51. Таким чином, після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 141 ЦПК.

52. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що в цій справі ОСОБА_1 підтверджено достовірними письмовими доказами понесення нею витрат в зв`язку із виготовленням 26 квітня 2017 року та 23 січня 2020 року експертних висновків, вартістю 14 900,00 грн, з урахуванням залучення експерта та його прибуття в судове засідання - 1 930,00 грн (том 3 а. с. 84), а всього - 16 830,00 грн, що відшкодовано відповідно до рішення місцевого суду від 26 серпня 2020 року, та 18 000,00 грн, відповідно, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачці вказаних витрат, а саме 18 000,00 грн, які не були відшкодовані під час ухвалення рішення 26 серпня 2020 року.

53. У зв`язку з цим є безпідставним довід касаційної скарги ОСОБА_2, що ОСОБА_1 має на меті отримати подвійне відшкодування судових витрат, адже поза розумним сумнівом встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи підтверджують дійсність понесення позивачкою витрат щодо виготовлення висновків експертів та витрат, пов`язаних із прибуттям експерта в судове засідання, докази про що містяться в матеріалах справи та були подані стороною позивача до судових дебатів.

54. При цьому, за встановлених судами обставин не вбачається підстав для сумнівів щодо якого саме експертного висновку, Кагарлицький районний суд Київської області 26 серпня 2020 року здійснив відшкодування витрат в розмірі 16 830,00 грн.

55. Водночас, Верховний Суд зауважує, що під час касаційного перегляду додаткового рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 14 листопада 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, не здійснюється правова оцінка, зокрема на предмет відповідності засадам розумності, добросовісності та справедливості, витрат в розмірі 16 830,00 грн, які відшкодовані ОСОБА_1 відповідно до рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 26 серпня 2020 року, яке в цій частині апеляційною інстанцією та Верховним судом не переглянуто, тобто є чинними.

56. Під час цього касаційного перегляду судових рішень підлягає перевірці Верховним Судом правильність оцінки судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи щодо дійсності понесення позивачкою ОСОБА_1 витрат в розмірі 18 000,00 грн, пов`язаних з виготовленням висновку експерта від 23 січня 2020 року № 109/11-2019 та врахованого судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час розгляду справи по суті, що відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22, на який посилається ОСОБА_2 .

57. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо врахування лише одного висновку від 23 січня 2020 року № 109/11-2019, оскільки в тексті рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 26 серпня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року зазначено, що: "Наявність перетину земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та порушення права власності ОСОБА_1 підтверджується рядом документів, що містяться в матеріалах справи… Висновком експерта Центру судових експертиз від 26.04.2017 р. вих. № 1-26/04 підтверджено, що: межі земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2 та розташована в АДРЕСА_1, які зазначені в Державному акті серії ЯА №410089, зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01050310003, не відповідають межам даної земельної ділянки, що наявні в Державному земельному кадастрі після внесення ОСОБА_2 змін".

58. Наведене підтверджує, що під час ухвалення судового рішення в цій справі судами враховано як висновок від 26 квітня 2017 року № 2-26/04, так і висновок від 23 січня 2020 року № 109/11-2019.

59. Разом з цим, рішенням суду першої інстанції від 26 серпня 2020 року позивачці відшкодовано витрати щодо експертизи за наслідками проведення якої було складено висновок від 26 квітня 2017 року.

60. Доводи касаційної скарги про надмірний розмір присуджених оскаржуваними судовими рішенням витрат, розмір яких не відповідає засадам розумності, добросовісності та справедливості, колегія суддів відхиляє, з огляду на їх необґрунтованість.

61. Аргумент касаційної скарги, що місцевий суд здійснив відшкодування витрат саме щодо виготовлення експертного висновку від 23 січня 2020 року в розмірі 16 830,00 грн, оскільки інший висновок судово земельно-технічної експертизи від 26 квітня 2017 року Кагарлицький районний суд Київської області визнав недоцільним, а зазначені в ньому відомості - неактуальними на час ухвалення судового рішення, спростовується вказаними вище обставинами.

62. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці, означених в касаційній скарзі та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при встановленні підстав для відшкодування понесених стороною судових витрат, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо відшкодування цих витрат.

63. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять відповіді на ключові питання щодо наявності підстав для відшкодування на користь ОСОБА_1 судових витрат.

64. Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявниці з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

65. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

66. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

67. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.