758/16153/19 Про поділ спільного майна подружжя - 06.02.2025 Прийняття

7. З огляду на зазначене та ураховуючи заяву про зміну предмета позову, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт проживання її та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 28 листопада 2008 року; визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір дарування спірної квартири, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коберник Є. В. 05 березня 2020 року; в порядку поділу майна визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири.

Стислий виклад позиції відповідача

8. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що спірна квартира була передана йому його рідним братом ОСОБА_4 . Вважав безпідставними доводи позивачки щодо належності зазначеної квартири до спільного сумісного з ОСОБА_4 майна, оскільки вона була придбана одноособово останнім, до реєстрації шлюбу з позивачкою, виплати здійснювались до 23 лютого 2007 року.

9. Зазначав, що у період з 01 січня 2004 року по 28 листопада 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не перебували у фактичних сімейних відносинах та не були сім`єю, хоча були друзями, працювали на одних підприємствах і ОСОБА_4 є хрещеним батьком дитини позивачки.

10. Вважав, що надані позивачкою докази не підтверджують існування сімейних відносин між нею та ОСОБА_2, ведення спільного господарства, виникнення взаємних подружніх прав та обов`язків, пов`язаності спільним побутом. Більше того, інформація про доходи позивачки підтверджує те, що вона не отримувала доходів, достатніх для придбання того чи іншого цінного майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 березня

2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

12. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зібраними у справі доказами (акт про спільне проживання сторін, документи про придбання побутової техніки, дитячих іграшок, спільні фотографії, реєстрація місця проживання ОСОБА_4 за адресою місця проживання позивачки, покази свідків) підтверджується факт проживання позивачки однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по

28 листопада 2008 року.

15. Водночас, з огляду на те, що договір № 51174 про участь у фонді фінансуванні будівництва за програмою АТХК "Київміськбуд" було укладено ОСОБА_4 до реєстрації шлюбу з позивачкою, вартість спірної квартири була сплачена у повному розмірі ОСОБА_4 з власних грошових коштів. Доказів того, що позивачка брала участь у фінансуванні придбання спірної квартири, суду не надано. Крім того, зауважено, що інформація про доходи позивачки не дає можливості зробити висновок про наявність у неї грошових коштів, які вона могла б використати на придбання спірного майна.

16. Доводи позивачки про фіктивність договору дарування спірної квартири суд відхилив, з огляду на їх необґрунтованість. Крім того, зазначено, що визнання договору дарування спірної квартири недійсним не створює правових наслідків для позивачки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

17. Під час апеляційного перегляду справи, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено ОСОБА_3, з огляду на відчуження на її користь спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2023 року.

18. Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

19. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

20. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

21. Суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції щодо належності, достатності та достовірності поданих позивачкою доказів на підтвердження факту її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у спірний період, зокрема ведення ними спільного господарства, виникнення взаємних подружніх прав та обов`язків, пов`язаності спільним побутом, наявності спільного бюджету, як це притаманне саме подружжю. Такі докази суд вважав спростованими в процесі розгляду справи.

22. Крім того, з огляду на недоведення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_4 на час укладення ним спірного договору та здійснення оплати за ним, безпідставними визнані позовні вимоги про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю, визнання недійсним договору її відчуження та, визнання за позивачкою в порядку поділу майна права власності на 1/2 частину квартири.

Узагальнені доводи касаційної скарги

23. 19 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

24. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033//13-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 569/7560/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 587/302/16, від 26 лютого 2019 року у справі № 753/765/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 320/4964/17, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц, від 24 березня 2020 року у справі № 704/1410/18, від 30 березня 2020 року у справі № 401/2801/18, від 08 липня 2020 року у справі № 310/4417/17-ц, від 24 вересня 2020 року у справі № 534/1318/17, від 12 жовтня 2020 року у справі № 521/8260/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 619/82/19, від 21 грудня 2020 року у справі № 638/18851/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 583/780/17, від 04 березня 2021 року у справі № 343/1294/18, від 17 березня 2021 року у справі № 299/396/17, від 26 травня 2021 року у справі № 727/2525/20, від 10 червня 2021 року у справі № 754/9834/18, від 26 серпня 2021 року у справі № 753/2647/20-ц, від 08грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 06 жовтня 2022 року у справі № 496/2083/19, від 10 квітня 2023 року у справі № 753/12786/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги в якості підтвердження факту перебування її у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 у період

01 січня 2004 року по 28 листопада 2008 року доказ реєстрації місця проживання ОСОБА_4 у квартирі її матері ( АДРЕСА_2 ) з

08 лютого 2007 року по 01 грудня 2007 року. Крім того, не дослідив покази свідків, які підтверджували факт їх проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю у спірний період, а також придбання квартири за їх спільні кошти.

26. Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності та необґрунтовано надав перевагу доказам, поданим відповідачем. Акцентує увагу на суперечливості поданих відповідачем доказів щодо місця проживання ОСОБА_4 .

27. З огляду на правильно встановлений судом першої інстанції факт її спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного побуту у період з 01 січня 2004 року по 28 листопада 2008 року, вважає, що відповідачем не спростовано презумпцію спільності майна, придбаного у такий період. Додатково зауважує про наявність у неї стабільного доходу у спірний період, зокрема від діяльності заснованого нею ПП "Табоді". Доказів придбання спірної квартири за особисті кошти ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

28. Крім того, підкреслює, що договір дарування спірної кварти було укладено ОСОБА_4 після подання позову у цій справі, на ім`я його рідного брата, який відчужив її на користь третьої особи після ухвалення судом першої інстанції рішення про встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_4 . Зазначене, на її думку, свідчить про недобросовісність поведінки як ОСОБА_4, який намагався уникнути поділу спільного сумісного майна, так і ОСОБА_2, який відчужив спірну квартиру, знаючи, що вона належить їй на праві спільної сумісної власності. Крім того, посилається на вчинення відповідачем дії щодо зняття її та її сина з місця реєстрації у спірній квартирі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішення Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 758/16153/19, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

30. 20 грудня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

31. 06 січня 2025 року ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат

Коротя Р. О., через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд продовжити йому строк для подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги він отримав лише 29 грудня 2024 року.

32. Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

33. З огляду на обставини отримання ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття касаційного провадження та копії касаційної скарги, які підтверджуються зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, ураховуючи розумні строки подання відзиву та з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву ОСОБА_2 підлягає продовженню до дати його подання - до 06 січня 2025 року.

34. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам спільного проживання позивачки та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у їх сукупності. Факт реєстрації ОСОБА_4 за адресою матері позивачки був викликаний юридичною необхідністю (наявність офіційного місця реєстрації), після реалізації якої він знявся з такої реєстрації. Крім того, з огляду на те, що ОСОБА_5 був хрещеним батьком сина позивачки, наявність їх спільних фото не підтверджує факту їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

35. Оплата вартості спірної квартири була проведена ОСОБА_4 особисто та не у зазначений позивачкою спосіб, що підтверджує факт відсутності її спільної участі у придбанні зазначеного нерухомого майна.

36. Зауважує, що він є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки знав, що вона була придбана братом до реєстрації шлюбу, а про наявність майнових претензій позивачки він дізнався лише після отримання повістки про виклик до суду 21 травня 2020 року.

37. 08 січня 2025 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду заяву, у якій просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, з огляду на добросовісність її дій як кінцевого набувача спірного нерухомого майна та використання його як єдиного житла.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

38. 22 серпня 2006 року між ОСОБА_5 та АКБ "Аркада" було укладено договір № 51174 про участь у фонді фінансуванні будівництва за програмою

АТХК "Київміськбуд".

39. 14 лютого 2007 року між ОСОБА_4 та АКБ "Аркада" було укладено додаткову угоду до договору № 51174 про участь у фонді фінансуванні будівництва за програмою АТХК "Київміськбуд", у тексті якої зазначено адресу реєстрації ОСОБА_4 : АДРЕСА_2 .

40. 22 серпня 2006 року, 11 вересня 2006 року, 12 жовтня 2006 року, 25 січня 2007 року, 14 лютого 2007 року, 23 лютого 2007 року ОСОБА_4 здійснив оплати за договором № 51174 про участь у фонді фінансуванні будівництва за програмою АТХК "Київміськбуд" на загальну суму 572 424,69 грн, що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами та квитанціями.

41. Згідно з актом прийому-передачі квартири від 10 вересня 2007 року ОСОБА_4 прийняв квартиру АДРЕСА_3 . У пунктах 1, 4 зазначеного акту встановлено, що на момент його підписання ОСОБА_5 було сплачено 100 % вартості спірної квартири, що становить 572 424,69 грн.

42. 29 листопада 2008 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї було зареєстровано шлюб між

ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_2, актовий запис № 3315.

43. 01 березня 2019 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3, актовий запис № 45.

44. Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 від 07 квітня 2022 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві.

45. Згідно з актом про спільне проживання сторін від 24 лютого 2020 року, підписаного сусідами, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали та вели спільне господарство за адресою: кв. АДРЕСА_4, у період з 01 квітня 2001 року по 14 січня 2008 року.

46. Житлово-будівельним кооперативом "Суднобудівник 18" видано довідку

№ 13/07/12 від 12 липня 2021 року про те, що ОСОБА_4 проживав, але не був зареєстрований з 15 вересня 2006 року до 25 березня 2008 року за адресою: кв. АДРЕСА_5 .

47. Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила суду, що позивачка та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю приблизно у період 2006-2007 років. На запитання де вона їх бачила, свідок відповіла, що бачила тільки коли вони палили цигарки у загальному коридорі в будинку АДРЕСА_6 . На запитання чи знає свідок про купівлю квартири, вона відповіла, що знає з чужих слів, про рік придбання та вартість квартири не знає. На запитання чи знає свідок про придбання спільно іншого майна, вона відповіла, що не знає. Також свідок зазначила, що вона знає, що позивач та ОСОБА_4 разом працювали в одній фірмі. Зазначила, що ОСОБА_4 є хрещеним батьком сина позивача.

48. Свідок ОСОБА_8 повідомила, що вони разом з ОСОБА_4 здійснювали релігійний обряд хрещення відносно сина позивача. Повідомила, що вона разом з ОСОБА_4 працювала та перебувала в трудових відносинах. З 2001 року по 2019 рік проживала у м. Луганськ. На запитання суду, коли була придбана спірна квартира зазначила, що у 2001 році. На запитання, чи знає свідок про придбання спільно іншого майна, відповіла, що не знає. Також свідок зазначила, що не знає про будь-які спільні витрати сторін.

49. Свідок ОСОБА_9 повідомила, що позивача та ОСОБА_4 вона знає поверхнево і не може знати особливостей їхніх відносин, ведення спільного побуту, здійснення спільних покупок та витрат. На запитання чи знає вона, коли купувалася спірна квартира, свідок відповіла, що не знає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

50. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

51. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

52. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

53. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

54. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

55. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

56. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

57. Згідно з частиною першою статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

58. Статтею 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

59. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

60. З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

61. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (v005p710-99) обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

62. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів, самі по собі,без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

63. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя.

64. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада

2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі

65. У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі

№ 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

66. Факт реєстрації місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

67. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність, допустимість і достатність таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

68. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника (пункти 40, 43, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі

№ 523/14489/15-ц).

69. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

70. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

71. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

72. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

73. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

74. Суд апеляційної інстанції надав обґрунтовану правову оцінку поданим сторонами доказам спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявності спільного побуту та спільного бюджету та дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновку про наявність між позивачкою та ОСОБА_4 відносин, притаманних подружжю, у період з 01 січня 2004 року по 28 листопада 2008 року.

75. Як суд першої, так і суд апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт придбання спірної квартири за спільні кошти ОСОБА_1 та

76. Колегія суддів зауважує, що фактично спірні правовідносини у справі, що переглядається, стосуються визнання квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю позивачки і ОСОБА_4 та здійснення її поділу між ними.

77. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна квартира була придбана ОСОБА_4 на підставі договору № 51174 про участь у фонді фінансуванні будівництва за програмою АТХК "Київміськбуд" від 22 серпня

2006 року. Грошові кошти за указаним договором вносилися ОСОБА_4 22 серпня 2006 року, 11 вересня 2006 року, 12 жовтня 2006 року, 25 січня

2007 року, 14 лютого 2007 року та 23 лютого 2007 року. Згідно з актом прийому-передачі квартири від 10 вересня 2007 року ОСОБА_4 прийняв квартиру АДРЕСА_3 . Оплата на момент його підписання акту здійснена у розмірі 100% вартості спірної квартири, що становить 572 424,69 грн.

78. Зазначені обставини встановлені на підставі доказів, поданих відповідачем. Позивачка ж зазначаючи про придбання зазначеної квартири за її спільні кошти з ОСОБА_4 посилалася лише на загальні умови договору про участь у фонді фінансуванні будівництва, не зазначаючи ні термінів сплати таких коштів, ні розміру внесених сум.

79. З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції місць фактичного проживання ОСОБА_4 у період придбання спірної квартири, неточностей показів свідків щодо періоду спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4, а також періоду придбання спірної квартири, загалом обґрунтованим є висновок про недоведеність позивачкою факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період придбання спірної квартири, як і придбання зазначеного нерухомого майна за їх спільні кошти.

80. Покази свідків та спільні фото ОСОБА_4, в основному з сином позивачки, який є його похресником, правильно були оцінені апеляційним судом, як такі, що в сукупності з іншими доказами не підтверджують факт наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільного побуту, ведення спільного господарства, спільного бюджету у період придбання спірної квартири.

81. З урахуванням наведеного, безпідставними є доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій принципу змагальності сторін та неврахування презумпції спільності майна осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

82. З огляду на недоведеність позивачкою факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 на час придбання спірної квартири, її придбання за спільні кошти, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування спірної квартири, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також визнання за нею права власності на 1/2 частину зазначеного майна.

83. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні апеляційного суду, питання вмотивованості висновків суд, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

84. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав обґрунтовану правову оцінку.

85. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

86. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

87. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).