523/10351/21 Про встановлення факту проживання як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу - 05.02.2025 Прийняття

Короткий зміст заяв сторін і рішень судівУ червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила суд встановити факт проживання як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1 з листопада 2010 року до 07 січня 2021 року; визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частини автомобіля Chevrolet Lacetti, 2008 року випуску.Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року позов задоволено. Встановлено факт проживання як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1 з листопада 2010 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 21,2 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, загальною площею 44,8 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частини автомобіля Chevrolet Lacetti, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2 .Постановою Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, понесений у суді апеляційної інстанції, в розмірі 18 387,00 грн.У січні 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якої діяла адвокат Доніна Л. А., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.У травні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, пославшись на законність та справедливість постанови Одеського апеляційного суду, від 01 листопада 2023 року, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та відстрочено сплату судового збору за подання та розгляд її касаційної скарги у розмірі 11 804,00 грн до закінчення касаційного провадження; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діяла адвокат Доніна Л. А., з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ); витребувано із Суворовського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 523/10351/21; надано учасникам справи строк для подання відзиву.У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 523/10351/21.18 листопада 2024 року ОСОБА_1 в особі представника Доніної Л. А. звернулася до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" із заявою, в якій просила прийняти відмову від її позову до ОСОБА_2, третя особа - Суворовська державна нотаріальна контора у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу, про визнання права власності. Просила визнати нечинними заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року і закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України. Одночасно з цим просила вирішити питання про повернення їй з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні відповідної касаційної скарги.Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року справу № 523/10351/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник Доніна Л. А., про відмову від позову задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2, третя особа - Суворовська державна нотаріальна контора у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу, про визнання права власності. Закрито провадження у справі № 523/10351/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Суворовська державна нотаріальна контора у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу, про визнання права власності. Визнано нечинними заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 523/10351/21. У задоволенні клопотання ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник Доніна Л. А., про повернення 50 відсотків сплаченого судового збору відмовлено.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення, позиції інших учасників справи17 грудня 2024 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Заяву мотивувала тим, що у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позову у цій справі, яка прийнята ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року, закриттям провадження у справі та недобросовісністю позивача, вона на підставі частини третьої статті 142 ЦПК України має право на відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Серед судових витрат, які підлягають компенсації за рахунок позивачки ОСОБА_1, заявниця визначила: - судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 18 387,00 грн та комісію банку за проведення вказаного платежу у розмірі 183,90 грн, а також- витрати на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанції у загальному розмірі 111 800,00 грн. На підтвердження розміру вказаних судових витрат ОСОБА_2 надала суду докази, а саме: копію квитанції від 03 листопада 2021 року про сплату судового збору на суму 18 387,00 грн; копію квитанції від 03 листопада 2021 року № 3/КЗ про сплату комісії банку на суму 183,90 грн; копію угоди про надання правової (правничої) допомоги від 07 листопада 2022 року № 071122; копію додаткової угоди № 1 від 07 листопада 2022 року до угоди про надання правової (правничої) допомоги № 071122; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 07 листопада 2022 року № 14 на суму 3 200,00 грн; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 28 грудня 2022 року № 16 на суму 20 000,00 грн; копію додаткової угоди № 2 від 15 січня 2024 року до угоди про надання правової (правничої) допомоги № 071122; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 15 січня 2024 року № 28 на суму 15 700,00 грн; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 12 лютого 2024 року № 30 на суму 3 200,00 грн; копію додаткової угоди № 3 від 07 травня 2024 року до угоди про надання правової (правничої) допомоги № 071122; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 07 травня 2024 року № 34 на суму 19 700,00 грн; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14 лютого 2014 року серії ОД № 002599.Також у вказаній заяві ОСОБА_2 зазначила про те, що про ухвалу Верховного Суду від 04 грудня 2024 року їй стало відомо лише 12 грудня 2024 року, тобто в день оприлюднення вказаного судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому просить поновити їй строк на подачу заяви про ухвалення додаткового судового рішення і строк для надання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу.15 січня 2025 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник Доніна Л. А., через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду клопотання, в якому просила суд заяву відповідачки ОСОБА_2 про поновлення процесуального стоку та ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача компенсації понесених витрат при розгляді цієї справи залишити без розгляду.

Рух заяви у Верховному СудіЗгідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу Верховного Суду від 01 січня 2025 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.06 січня 2025 року Верховний Суд надіслав до Суворовського районного суду м. Одеси лист про витребування матеріалів справи № 523/10351/21 для розгляду зазначеної заяви ОСОБА_2 13 січня 2025 року матеріали справи № 523/10351/21 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного СудуВивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши доводи заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення цієї заяви із таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, їх правове обґрунтування та висновки за результатами розгляду заявиЧастиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Щодо клопотання заявниці про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішенняВідповідно до частини другої статті 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.Оскільки ухвала Верховного Суду від 04 грудня 2024 року про прийняття відмови ОСОБА_1 від позову; закриття провадження у справі № 523/10351/21; визнання нечинними заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 523/10351/21, не підлягає примусовому виконанню, а заява про ухвалення додаткового рішення подана ОСОБА_2 17 грудня 2024 року, тобто в межах розумного строку з дня ухвалення вказаного судового рішення, то визначений частиною другою статті 270 ЦПК України строк заявницею не пропущено, а тому поновленню не підлягає.

Щодо судових витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скаргиЗгідно з частинами третьою статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що при зверненні до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року ОСОБА_2 понесла судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18 387,00 грн (т. 2 а. с. 8).З урахуванням наведеного, оскільки Верховний Суд ухвалою від 04 грудня 2024 року задовольнив заяву позивачки ОСОБА_1, в інтересах якої діяла представник Доніна Л. А., про відмову від позову; прийняв відмову позивачки ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2, третя особа - Суворовська державна нотаріальна контора у м. Одесі, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу, про визнання права власності, яка не містить мотивування про задоволення її позовних вимог позивачкою, закрив провадження у справі № 523/10351/21 з визнанням нечинними судових рішень, то сплачений ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 18 387,00 грн підлягає стягненню із позивачки ОСОБА_1 на її користь.

Щодо витрат на банківську комісію при сплаті судового збору за подання апеляційної скаргиМатеріали справи свідчать про те, що при зверненні до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року ОСОБА_2 понесла витрати на сплату банківської комісії АТ "Ощадбанк" у розмірі 183,90 грн за проведення платежу зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги (т. 2 а. с. 8).Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.Відповідно до частини другої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.При цьому, банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування.З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку про те, що стягненню з позивачки ОСОБА_1 на користь заявниці ОСОБА_2 підлягають виключно судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги без врахування комісії АТ "Ощадбанк" у розмірі 183,90 грн, оскільки банк було обрано заявницею самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, що встановлені державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов`язковим до сплати. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним заявницею банком за надання їй банківської послуги. Подібних висновків дійшов Верховний Суд і постановах від 25 січня 2023 року у справі № 523/12032/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 522/19433/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 490/7071/16-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц.

Щодо судових витрат на правову допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанційПоложеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.Відповідно пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.Згідно з частинами першою та другою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.Аналіз наведених норм права свідчить про те, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, і, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року у справі №160/16902/20.Аналіз матеріалів справи, яка переглядається, свідчить про те, що інтереси відповідачки ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції представляли:- адвокат Сухецька С. М., яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги від 07 листопада 2022 року № 071122; ордера від 08 листопада 2022 року серії ВН № 1203838; ордера від 19 лютого 2024 року серії ВН № 1336127; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14 лютого 2014 року серії ОД № 002599 (т. 2 а.с. 69 зворот; т. 4 а.с. 68-69);- адвокат Манюк Д. В., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 31 липня 2023 року № 310723, ордера від 31 липня 2023 року серії ВН № 1270840 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22 серпня 2022 року серії ОД № 004852 (т. 3 а с. 194-195). Водночас у суді касаційної інстанції в інтересах ОСОБА_2 діяла також адвокат Сухецька С. М.Під час розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій ОСОБА_2 та її представники не подавали заяв із попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витратна правову допомогу, а також доказів на їх підтвердження.Вперше із клопотанням про відшкодування витрат на правову допомогу та їх розрахунком ОСОБА_2 звернулася до Верховного Судулише у цій заяві, яку подала 17 грудня 2024 року, тобто після закриття провадження у справі ухвалою суду касаційної інстанції від 04 грудня 2024 року.Зважаючи на викладене та на положення частини другої статті 134 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 у частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 111 800,00 грн.Керуючись статтями 134, 141, 270, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду