210/4051/23 Про визнання неправомірною відмови та визнання права користування квартирою - 05.02.2025 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кулигін Артем Євгенович, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Чайкіної О. В. від 04 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Бондар Я. М., Корчистої О. І.,

від 23 жовтня 2024 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, про визнання неправомірною відмови та визнання права користування.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він є сином ОСОБА_2 та онуком ОСОБА_3 й ОСОБА_4, які перебували у шлюбі та є батьками ОСОБА_2 15 травня 1987 року його дідусем - ОСОБА_3 було укладено з ЖЕУ-18 договір найму квартири АДРЕСА_1 . Вказаний договір найму було укладено на підставі ордеру № 1263 від 15 травня 1987 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 .

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а родина продовжила проживати у квартирі АДРЕСА_2 . 18 січня 2000 року на засіданні житлово-побутової комісії виконкому Дзержинської районної ради було вирішено дозволити КЖП № 9 змінити договір найму на вказану трикімнатну квартиру та укласти договір найму з ОСОБА_4 зі складом сім`ї три чоловіки у зв`язку зі смертю основного квартиронаймача.

4. Позивач вказував, що склад сім`ї нового наймача ОСОБА_4 на той момент був такий: вона та її двоє синів, старший син - ОСОБА_2 (батько позивача) та молодший - ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

5. Згідно з доводами позивача, він все своє дитинство до 2012 року проживав за адресою: кв. АДРЕСА_3, одночасно постійно спілкувався та відвідував бабусю - ОСОБА_4 за місцем її проживання: кв. АДРЕСА_1 . Але, починаючи з 2012 року, він одночасно був зареєстрований за місцем проживання своєї мами за адресою: АДРЕСА_3, та почав постійно фактично проживати з батьком та бабусею за адресою: кв. АДРЕСА_1 . Вказував, що й досі залишається зареєстрованим у квартирі зі своєю мамою, але фактично не проживав там з 2012 року. Стверджував, що з 2012 року, тобто з 16 років, мешкає зі своїм батьком та бабусею за адресою: кв. АДРЕСА_1, де вони вели спільне господарство та жили однією сім`єю.

6. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла. Після смерті ОСОБА_4 її син ОСОБА_2 через стан здоров`я не займався оформленням на себе договору найму на квартиру, але продовжував фактично проживати у квартирі разом з ним. Позивач звертав увагу, що 13 липня 2019 року одружився з ОСОБА_6 (після одруження прізвище змінено на ОСОБА_7 ), а

ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася донька - ОСОБА_8 . Після одруження та народження доньки він разом з дружиною та донькою продовжував мешкати з батьком у квартирі АДРЕСА_1, вони також вели спільне господарство та продовжували жити однією сім`єю. Позивач посилався на те, у той час він працював у Києві та приїжджав додому здебільшого на вихідні, але у квартирі з його батьком продовжували постійно проживати його дружина та донька. З лютого 2022 року він переїхав до батька, дружини і доньки у Кривий Ріг та проживав там до смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після смерті батька вони з дружиною і донькою, перебуваючи у складних форс-мажорних обставинах, враховуючи зокрема військові дії з боку рф, тимчасово виїхали у більш безпечне, на їх погляд, на той момент місце - м. Київ, де він мав можливість працювати. Позивач зазначав, що не втратив інтерес до спірної квартири, починаючи з травня 2022 року періодично відвідував житло, здебільшого на вихідних. Останнього разу вони були в квартирі восени 2022 року, а коли повернулись до квартири у січні 2023 року, то з`ясувалось, що квартиру опечатано житлово-побутовою комісією виконкому Металургійної районної у місті ради.

7. Намагаючись вирішити питання користування квартирою, він

15 лютого 2023 року звернувся до Центру адміністративних послуг "Віза" виконкому Криворізької міської ради. Йому було надано повідомлення

від 15 березня 2023 року та витяг з рішення № 90 від 15 березня 2022 року, відповідно до яких йому було відмовлено у внесенні змін до договору найму житлового приміщення, яке складається з 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 АТО у зв`язку з відсутністю права користуванням житловим приміщенням.

8. Позивач вважав дії відповідача неправомірними, оскільки він та його донька і дружина, як члени сім`ї наймача фактично не вибули із спірної кватири, а лише через тяжкі обставини тимчасово зменшили обсяг користування житлом, однак не залишали житло повністю, відвідували його до моменту опечатування відповідачем

9. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною відмову виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, викладену у рішенні № 90 від 15 березня 2022 року, яким йому відмовлено у внесенні змін до договору найму житлового приміщення, яке складається з трикімнатної квартири АДРЕСА_1, та визнати за ним право користування вказаним житловим приміщенням.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за встановлених судом обставин, підстав для задоволення позову ОСОБА_1, як про визнання неправомірною відмови виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, викладеної в рішенні № 90 від 15 березня 2022 року, про внесення змін до договору найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, так і визнання за ОСОБА_1 права користування цим житловим приміщенням немає. Позивачем в ході розгляду справи не було доведено факт постійного проживання у спірній квартирі, позивач має на праві користування інше житло, в якому він зареєстрований з 2012 року, а тому ці обставини вказують на те, що він не набув права користування спірним жилим приміщенням. Позивачем також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання ним обов`язків як члена сім`ї наймача, зокрема солідарної з наймачем майнової участі у сплаті комунальних платежів як до смерті основного квартиронаймача, так і перед зверненням до суду з цим позовом.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року - без змін.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки спірна квартира не приватизована та є власністю територіальної громади м. Кривого Рогу. Останнім наймачем квартири (після смерті свого чоловіка) була ОСОБА_4 (бабуся позивача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . На час звернення з позовом місце проживання інших осіб (в тому числі позивача з членами його сім`ї) у спірній квартирі не зареєстроване. За відомостями, що містяться в реєстрі територіальної громади міста Кривий Ріг, місце проживання позивача з 2012 року зареєстроване за іншою адресою, де він має право користування житловим приміщенням. У квартирі АДРЕСА_1, відповідно до архівних даних територіальної громади міста, позивач не проживав та не був зареєстрований. Доказів, на підтвердження зв`язків позивача та/або членів його сім`ї (дружини та доньки) зі спірним житлом, зокрема чи було це приміщення постійним місцем їхнього проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання як члена сім`ї наймача ОСОБА_4, позивачем суду не надано.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. 29 листопада 2024 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат

Кулигін А. Є., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12, у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 202/944/19 (пункт 1 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Також, вказує на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 466/5057/17, від 12 червня 2020 року у справі № 755/16392/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 577/4979/15-ц і застосованого судами в оскаржуваних судових рішеннях (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Заявник зазначає, що апеляційний суд послався на висновки Верховного Суду, які є нерелевантними до спірних правовідносин, враховуючи обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог.

17. Заявник стверджує, що він належними доказами довів факт непроживання за адресою своєї реєстрації: кв.

АДРЕСА_3 . Вказана квартира перебуває у користуванні його матері та має всього 26,53 кв. м житлової площі, у ній зареєстровані та проживають чотири особи. Сам факт реєстрації місця проживання за вказаною адресою не підтверджує його фактичного проживання, враховуючи зокрема кількість осіб, які там фактично проживають. Позивач стверджує, що він фізично не має змоги проживати із своєю сім`єю у квартирі АДРЕСА_3, яка має житлову площу всього 26, 53 кв. м. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 65 Житлового кодексуУкраїни.

18. Згідно з доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки показам свідків, які підтверджують той факт, що позивач фактично користувався спірною квартирою та не втратив до неї інтерес, як до свого основного житла. Позивач стверджує, що за показами свідків (які були викликані за його ініціативою) він проживав однією сім`єю із своєю бабусею та батьком до їхньої смерті, у спірній квартирі також проживала його дружина і донька. У родини був спільний бюджет, він працював у м. Києві, але приїздив до своєї сім`ї на вихідні, а після смерті батька та у зв`язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України, враховуючи обставини, які склалися, він вимушений був тимчасово залишити спірну квартиру, виїхавши до м. Києва.

19. Заявник вказує, що він за приписами статті 65 ЖК України набув рівного з іншими членами сім`ї (своїм батьком, до цього своєю бабусею) права користування жилим приміщенням, але судами попередніх інстанцій помилково не було враховано вказаних обставин. Зазначає, що його родина понад 37 років користується спірною квартирою, а відповідач фактично позбавив його права користування житловим приміщенням, до якого він та його сім`я не втратила інтерес.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 210/4050/23.

21. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. У поданому відзиві на касаційну скаргу виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради посилається на те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Відповідач зазначає, що на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у виконкомі Металургійної районної у місті ради перебуває близько 400 сімей, серед яких особи, які мають право на позачергове, першочергове та чергове отримання житла. Проведеною перевіркою було встановлено, що спірна квартира неприватизована, перебуває у комунальній власності, зареєстрованих осіб у ній немає, тобто вона підлягає розподілу серед осіб, що потребують поліпшення житлових умов. З травня 2022 року у квартирі ніхто не проживав, не сплачував комунальні послуги у зв`язку із цим виникла заборгованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. Відповідно до свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_7, його батьками були ОСОБА_2 та ОСОБА_9, орган що видав свідоцтво Жовтневий відділ реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, видане 10 квітня 2006 року, серії НОМЕР_1 .

24. 13 липня 2019 року ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_6 (після одруження прізвище змінено на ОСОБА_7 ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1490.

25. Реєстрація народження доньки позивача ОСОБА_10, яка народилася

ІНФОРМАЦІЯ_4, була проведено у м. Києві 26 травня 2020 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), актовий запис

26. Відповідно до свідоцтва про народження батька позивача ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_8, його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_11, свідоцтво видане Центральним РАЦс у м. Кривий Ріг 05 липня 1970 року.

27. ОСОБА_3 (дідусь позивача) 15 травня 1987 року уклав з ЖЕУ-18 договір найму квартири АДРЕСА_1 . Договір укладений на підставі ордеру № 1263 від 15 травня 1987 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 . Ордер видано на підставі рішення Дзержинської райвиконкому

м. Кривого рогу від 15 травня 1987 № 93 (1).

28. Свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Дзержинської районної ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 02 грудня 1999 року серії НОМЕР_2, підтверджено, що ОСОБА_3 (дідусь позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29. Згідно із свідоцтвом про право на спадщину, спадкова справа за № 433, спадкоємцем майна ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_9, є дружина ОСОБА_4, яка мешкає у кв. АДРЕСА_4 .

30. Відповідно до виписки з протоколу № 1 від 18 січня 2000 року, яка затверджена рішенням виконкому Дзержинської районної ради від 19 січня 2000 року № 19 від 19 січня 2000 року, вирішено дозволити КЖП № 9 змінити договір найму на трикімнатну квартиру

АДРЕСА_5 та укласти договір найму з громадянкою ОСОБА_4 на квартиру житловою площею 36,86 кв. м зі складом сім`ї три чоловіки у зв`язку із смертю основного квартиронаймача.

31. З довідки № 162 від 19 червня 2009 року, виданої Криворізькою об`єднаною міською довідково-інформаційною службою,встановлено склад сім`ї нового наймача - ОСОБА_4, зокрема: сама ОСОБА_4 та її двоє синів: ОСОБА_2 (батько позивача) та молодший - ОСОБА_5 .

32. Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, серія НОМЕР_3, молодший син ОСОБА_4 - ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

33. Відповідно до довідки № 19, виданої Криворізькою об`єднаною міською довідково-інформаційною службою 12 квітня 2023 року, позивач зареєстрований за адресою: кв. АДРЕСА_3 .

34. Відповідно до акту, складеного 26 квітня 2023 року мешканцями будинку АДРЕСА_6 та затвердженого майстром ТОВ "УЮТ-2011", ОСОБА_1 прописаний за адресою: кв.

АДРЕСА_3, не мешкає з 2012 року по теперішній час.

35. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого Металургійним районним у місті Кривому Розі відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_4 .

36. ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, виданим Металургійним районним у м. Кривому Розі відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

37. Позивач з метою врегулювання спору звертався до Центру адміністративних послуг "Віза" виконкому Криворізької міської ради.

38. З повідомлення від 15 березня 2023 року та витягу з рішення виконкому № 90 від 15 березня 2022 року встановлено, що позивачу відмовлено у внесенні змін до договір найму житлового приміщення, яке складається з трикімнатної квартири АДРЕСА_1 АТО, у зв`язку з відсутністю права користуванням житловим приміщенням. Зазначено, що наймачем квартири була бабуся позивача - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11, місце проживання інших членів сім`ї у квартирі не зареєстровано, а за відомостями, що містяться в реєстрі територіальної громади м. Кривий Ріг, місце проживання позивача з 2012 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3, де позивач, за твердженнями виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, має право користування житловим приміщенням. У квартирі АДРЕСА_1 позивач не проживав та не був зареєстрований.

39. Суд першої інстанції допитав свідків. Кожен свідок повідомив суду загальну інформацію, що ОСОБА_1 навідував хворого батька, привозив погостювати маленьку онуку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

41. Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

42. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

43. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

44. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

45. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

46. Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

47. Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

48. Згідно з частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

49. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

50. Згідно зі статтею 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, установлених законом.

51. Відповідно до статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

52. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер (стаття 61 ЖК України).

53. За змістом статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

54. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

55. Якщо особи, зазначені у частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

56. Згідно зі статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

57. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

58. Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

59. Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

60. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 червня

2020 року у справі № 755/16392/17 (провадження № 61-310св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 466/5057/17 (провадження № 61-42617св18), від 26 грудня 2024 року у справі № 489/1183/21 (провадження № 61-7939св24).

61. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

62. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

63. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а також докази, які містяться у матеріалах справи, обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивач не надав достатніх і достовірних доказів на підтвердження постійного проживання у спірній квартирі.

64. При вирішенні спору суди попередніх інстанцій встановили, що місце проживання позивача зареєстроване за адресою: кв. АДРЕСА_3 .

65. Бабуся позивача ОСОБА_4, яка за життя була останньою квартиронаймачкою спірної квартири

АДРЕСА_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_10 . Батько позивача ОСОБА_2, який був зареєстрованим та проживав у вказаній квартирі, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

66. Позивач стверджував, що він не мешкав за адресою місця реєстрації, а проживав з бабусею та батьком з 2012 року. Водночас суди встановили, що позивач з 2012 року не змінював зареєстрованого місця проживання.

67. Окрім зазначеного, позивачем не надано доказів утримання спірного житла, зокрема сплати комунальних послуг. По спірній квартирі наявна заборгованість зі сплати комунальних послуг. Позивачем також не надано безспірних доказів правомірного вселення та проживання його дружини і доньки у спірній квартирі.

68. Слід звернути увагу, що реєстрацію народження доньки позивача

ОСОБА_8, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4, було проведено у м. Києві

26 травня 2020 року, а дружина позивача - ОСОБА_12 з 2007 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 .

69. У пунктах 40-44 рішення Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" зазначено, що згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем.

70. За висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2023 року у справі № 359/4376/22, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

71. Разом із тим статтею 107 ЖК України визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. У зв`язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім`я члена сім`ї, який має право користуватися квартирою.

72. Згідно із частиною першою статті 70 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

73. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

74. Водночас, у цій справі позивач не довів, що квартира АДРЕСА_1 була його постійним житлом, що він був членом сім`ї наймача у розумінні ЖК України (5464-10) .

75. Судами оцінені надані позивачем фотокартки, зроблені у спірній квартирі та платіжні інструкції про переказ коштів і зроблено висновки, що вони свідчать про те, що позивач, як син, навідував батька та надавав останньому матеріальну допомогу.

76. Позивач сам наголошував на тому, що у травні 2022 року він з дружиною та дитиною переїхав жити до м. Києва. У спірній квартирі востаннє вони були восени 2022 року, а коли повернулись у січні 2023 року, то з`ясувалось, що квартиру опечатано житлово-побутовою комісією виконкому Металургійної районної у місті ради.

77. Таким чином позивачем не доведено нерозривного зв`язку із спірною квартирою, як єдиним житлом, яким він постійно користувався тривалий час.

78. Разом з тим, жилі приміщення підлягають наданню у порядку черговості громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов.

79. З урахуванням зазначеного, необхідно погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки стороною позивача не надано достатніх і достовірних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

80. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

81. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

82. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій .

83. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

84. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України, Верховного Суду, на які позивач послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

85. Також заявником не обґрунтовано належних підстав для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі

№ 466/5057/17, від 12 червня 2020 року у справі № 755/16392/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 577/4979/15-ц.

86. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.