761/47228/19 Про отримання права на оформлення в приватну власність житлового приміщення квартири - 05.02.2025 Прийняття

Короткий зміст позовної заявиУ грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу приватизації Державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - КП "Спецжитлофонд"), Громадська організація "Київська міська спілка безквартирних офіцерів" (далі - ГО "Київська міська спілка безквартирних офіцерів") про отримання права на оформлення в приватну власність житлового приміщення квартири. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 21 серпня 2019 року вона звернулася до Відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою відповідної форми про оформлення передання в приватну власність квартири, в якій вона постійно проживає з 10 жовтня 2002 року, а з 14 серпня 2019 року - разом із малолітньою дитиною. До заяви додані документи згідно з наданим списком документів органом приватизації Шевченківського району м. Києва, зокрема: довідка Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк") ТВБВ 10026/0173 про невикористання житлових чеків від 01 серпня 2019 року № 187, довідка ПАТ "Державний ощадний банк України" ТВБВ 10026/0179 про невикористання житлових чеків від 02 серпня 2019 року № 162, консультативний висновок спеціаліста від 14 серпня 2019 року (медична документація - Форма № 028/о) про відсутність захворювання на туберкульоз ОСОБА_1, копія договору оренди житлового приміщення від 01 листопада 2002 року № 2014, укладеного згідно зі статтями 810, 811 - 813 ЦК України. 28 вересня 2019 року вона отримала від Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації відповідь про надання адміністративної послуги від 17 вересня 2019 року № 614 на подану заяву про оформлення передачі в приватну власність квартири, а саме їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на житло. Вважала, що вказане рішення про відмову в праві на приватизацію та оформлення і отримання свідоцтва про право власності на житло є необґрунтованим та незаконним. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право на приватизацію житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 з правом оформлення і отримання свідоцтва про право власності на житло.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 з правом оформлення і отримання свідоцтва про право власності на житло.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка вселена на законних підставах, законність її проживання в указаному житлі не оспорена, у неї є всі необхідні документи для приватизації спірного житлового приміщення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року апеляційну скаргу КП "Спецжитлофонд" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2021 року залишено без змін.Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що особи, які подали апеляційні скарги, не надали доказів на підтвердження своїх тверджень, якими вони обґрунтовували свої апеляційні вимоги. Під час розгляду справи не було належним чином доведено посилань щодо віднесення спірної квартири до складу маневреного житлового фонду. Для віднесення житла до маневреного житлового фонду значення має як офіційний режим такого житла, так і мета, задля якої особі надано таке житло. У цій справі до суду не було надано жодного належного доказу стосовно того, що спірний будинок було зареєстровано в якості будинку маневреного житлового фонду, а саме доказів відповідної державної реєстрації, якою встановлюється режим будинку. Не можна відносити спірну квартиру до нерухомості маневреного житлового фонду і за метою надання її для проживання позивачці, як і за строком користування нею таким житлом, оскільки вона проживає в спірній квартирі на підставі договору оренди вже протягом дев`ятнадцяти років, що не відповідає правовому режиму надання та використання нерухомості вказаної категорії. Тому твердження апелянтів щодо віднесення спірної квартири до житла маневреного фонду та безпідставності розповсюдження на вказане житло положень законодавства, які регулюють проживання осіб у гуртожитках, не були належним чином підтверджені.Відповідно до наданої позивачкою відповіді відділу (органу) приватизації державного житлового фонду на адвокатський запит адвоката О. Травянка приватизація квартир у будинку АДРЕСА_2 проводилась згідно із Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян. За таких умов суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) . Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" користування жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах, визначених цим Законом, є право користування, що виникає як на підставі договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 ЖКУ РСР, так і на підставі договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810, 811- 813 ЦК України. Тому твердження апелянтів, що лише ордер є підставою для використання приміщення, і лише цей документ має бути наданий при проведені приватизації житла, не відповідають вимогам законодавства.Не можуть бути прийняті й посилання стосовно скасування оскаржуваного рішення у зв`язку з незалученням до участі у справі Київської міської ради. Позивачем було надано до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якого спірний будинок не зареєстрований як власність територіальної громади міста Києва. Заявники, заперечуючи це та стверджуючи, що саме Київська міська рада мала бути відповідачем у справі, жодного доказу на спростування доказів відповідача з цього приводу не надали. Крім того, апеляційним судом було прийнято до розгляду та розглянуто апеляційну скаргу Київської міської ради, тому позиція і доводи зазначеного органу були розглянуті та оцінені судом. При цьому відповідно до положень частини третьої статті 352 ЦПК України після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. Апеляційний суд надав Київській міській раді можливість подати будь-які заперечення з приводу позовних вимог та будь-які докази на їх підтвердження. За таких умов жодного порушення прав Київської міської ради фактично допущено не було.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанціїПостановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постанову Верховного Суду мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував, що: - жилий будинок маневреного фонду № 10 на вул. Борщагівській згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13 січня 1992 року № 26 "Про формування комунального майна міста та районів" включено до переліку комунального майна, яке перебуває у власності міста (позиція 2.16.4 таблиці 4 додатка до 1 рішення);- рішення суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 права на приватизацію житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1, який включено до переліку комунального майна, яке перебуває у власності міста, стосується прав та інтересів територіальної громади в особі Київської міської ради;- відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. У зв`язку із цим апеляційний суд зробив неправильний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою Київської міської ради.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції (новий розгляд)Постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційні скарги КП "Спецжитлофонд" і Київської міської ради задоволено.Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши подану заяву від 21 серпня 2019 року, встановив, що її оформлено від імені позивача, проте її підпис не завірено керівником обслуговуючої організації, а саме КП "Спецжитлофонд", як це вимагає пункт 17 Положення, тому вказану заяву оформлено неналежним чином. Крім того, вирішуючи питання щодо позовних вимог про оформлення і отримання свідоцтва про право власності на житло, апеляційний суд зазначив, що починаючи з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених прав, як оформлення і отримання свідоцтва про право власності на житло закон не передбачає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуПідставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ березні 2024 року Київська міська рада та КП "Спецжитлофонд" подали відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначили, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає. У березні 2024 року ГО "Київська міська спілка безквартирних офіцерів" подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Інші аргументи інших учасників справиУ травні 2024 року ГО "Київська міська спілка безквартирних офіцерів" звернулась до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на подання відповіді на відзиви Київської міської ради та КП "Спецжитлофонд". Перевіривши доводи клопотання, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви та поновлення строку на подання відповіді на відзиви.У відповіді на відзиви ГО "Київська міська спілка безквартирних офіцерів" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування у апеляційного суду не було.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиСуд установив, що з 10 жовтня 2002 року ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 .Родина ОСОБА_1 була вселена і проживає у спірній квартирі на підставі договорів оренди. Позивачка власного житла не має.21 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про оформлення передачі в приватну власність квартири, в якій вона постійно проживає з 10 жовтня 2002 року, а з 14 серпня 2019 року - разом з малолітньою дитиною. До заяви були додані документи відповідно до наданого органом приватизації Шевченківського району міста Києва списку документів, що долучаються до заяви для проведення приватизації житлових приміщень в гуртожитках, з додатковим долученням довідки ПАТ "Державний ощадний банк України" ТВБВ 10026/0173 про невикористання житлових чеків від 01 серпня 2019 року № 187 (копія довідки додається - додаток № 10), довідки ПАТ "Державний ощадний банк України" ТВБВ 10026/0179 про невикористання житлових чеків від 02 серпня 2019 року № 162 (копія довідки додається - додаток № 11), консультативного висновку спеціаліста (медична документація - Форма № 028/о) про відсутність захворювання на туберкульоз ОСОБА_1 від 14 серпня 2019 року (копія консультативного висновку спеціаліста додається - додаток N 2 12), копії договору оренди житлового приміщення від 01 листопада 2002 року № 2014.28 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримала від Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації лист про відмову у задоволенні її заяви.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.Пред`явлення позову до неналежного відповідача або незалучення належного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року та направляючи цю справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2022 року зазначив, що суд не врахував, що рішення суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 права на приватизацію квартири у будинку, який включено до переліку комунального майна, яке перебуває у власності міста, стосується прав та інтересів територіальної громади в особі Київської міської ради, особи, яка не брала участі у розгляді справи, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення. При новому розгляді апеляційний суд встановив, що вирішення даного спору безпосередньо впливає на права та інтереси Київської міської ради, яку не було залучено до участі у справі, скасував рішення суду першої інстанції і вирішив спір по суті.Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог та їх задоволення чи відмову у їх задоволенні. Без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не може бути вирішено.За таких обставин апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови. У зв`язку із цим судове рішення належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду апеляційної інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду