766/7420/20 Про визнання кредитної угоди недійсною та стягнення моральної шкоди - 01.03.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2021 року у складі судді Зуб І. Ю. та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Орловської Н. В., Приходько Л. А.,

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - АТ "Акцент-Банк") про визнання кредитної угоди недійсною та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона 25 березня

2016 року звернулася до Херсонського відділення АТ "Акцент-Банк" та підписала там анкету-заяву про приєднання до типових Умов та Правил надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк". Між нею та АТ "Акцент-Банк" було укладено Угоду банківського вкладу від 25 березня 2016 року

№ SAMABWFC00001235653 і на її ім`я було відкрито депозитний рахунок для зарахування на нього грошових коштів (соціальну допомогу) на її неповнолітнього онука ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, опікуном якого вона є, а також банком було видано платіжну картку "Універсальна" № НОМЕР_1 для зняття відсотків з депозиту, яка періодично перевипускалась.

Вказувала, що анкета-заява від 25 березня 2016 року стосувалась виключно укладення договору банківського вкладу, будь-яких інших заяв щодо надання їй кредиту та про укладання кредитного договору з АТ "Акцент-Банк" у будь-якій формі вона не зверталася, іншого договору, в тому числі кредитного, не підписувала.

29 листопада 2018 року з номеру телефону НОМЕР_2 їй зателефонував представник "ПриватБанк" (в якому у неї також знаходився рахунок) і представившись працівником служби безпеки банку повідомив, що невідомою особою здійснюється намагання зняття коштів з її депозитного рахунку, просив повідомити її персональні дані для блокування рахунку платіжної карти, яка після цього була заблокована.

30 листопада 2018 року вона звернулася до відділення АТ "А-Банку", де їй повідомили, що на її ім`я, з використанням її депозитного рахунку було оформлено кредит на суму 50 000,00 грн, з яких 29 листопада 2018 року було списано кошти в сумі 49 760,30 грн.

30 листопада 2018 року Херсонським відділом поліції Головного управління НП в Херсонській області за її заявою порушено кримінальне провадження за № 12018230040004374 та зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, у якому її визнано потерпілою.

Посилаючись на відсутність її волевиявлення на укладення кредитного договору, ОСОБА_1 просила суд визнати кредитну угоду

№ SAMABWFC00001235653 недійсною та стягнути з АТ "Акцент-банк" на її користь моральну шкоду в розмірі 85 775,85 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня

2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту шахрайських дій, факту неотримання картки № НОМЕР_3 (не укладення договору

№ SAMABWFC00001235653) - 02 лютого 2018 року, факту неознайомлення з умовами цього договору, факту нечесної підприємницької практики з боку відповідача, факту будь-яких незаконних дій відповідача по відношенню до позивача. Позивач в судовому засіданні визнала факт передачі даних, необхідних для авторизації, третій особі.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання угоди № SAMABWFC00001235653 недійсною є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Враховуючи, що вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від зазначених вимог, тому вони також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня

2021 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що у справі встановлено, що договір між сторонами укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк"

від 25 березня 2016 року, а проведення списання коштів, як оплату за товар, з картки позивачки № 4323355202307633 в рахунок кредитного ліміту у відповідності до пункту 2.1.1.9.4 Умов та Правил неможливо було оформити без відповідного підтвердження таких операцій власником рахунку, за допомогою особистих персональних даних.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 липня

2019 року у справі № 342/180/17 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щооскільки позивачка не зверталась до банку за наданням їй кредиту, то відповідач безпідставно прийняв рішення та провів операції щодо зарахування на депозитний рахунок позивача

50 000,00 грн та списання цих коштів, без її відома та участі. Такого договору як кредитний, відповідач суду не надав, даних про проведення процедури встановлення кредитних правовідносин відповідач документально не підтвердив. У заяві від 25 березня 2016 року відсутні будь-які дані про кредитний договір і його суттєві складові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "А-Банк" на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому він просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 березня 2016 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк". Факт підписання позивачкою анкети-заяви не оспорювався, і в силу частини першої

статті 82 ЦПК України цей факт доказуванню не підлягає.

ОСОБА_1, підписавши анкету-заяву, надала згоду на те, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, Правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Також зазначено, що вона ознайомилася та погодилася з умовами договору про надання банківських послуг до його укладення, екземпляр договору про надання банківських послуг погодилася отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua та зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua. (а. с. 14, 51).

Відповідно до пункту 1.1.3.1.5 Умов та Правил зобов`язання банку з надання кредитного ліміту відповідно до заяви виникають з моменту надання платіжною системою операції до списання з відповідного картрахунку в рахунок кредитного ліміту.

Після одержання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк виконує перевірку наданих документів і приймає рішення щодо можливості встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити) кредитний ліміт (пункт 2.1.1.2.3 Умов та Правил).

У відповідності до пункту 2.1.1.9.4 Умов та Правил документи, що оформляються під час здійснення операцій по картці, можуть бути підписані особистим підписом власника або складені з використанням аналога власноручного підпису власника: ПІНа, постійного пароля/одноразового пароля.

На підставі підписаної анкети-заяви ОСОБА_1 20 січня 2017 року видавалася картка № НОМЕР_1 зі строком дії до січня 2021 року, а 02 лютого 2018 року видана картка № НОМЕР_3 зі строком дії до лютого 2021 року.

Судовим розглядом також встановлено та не спростовано позивачем той факт, що починаючи з 02 лютого 2018 року по 24 грудня 2018 року вона користувалась карткою № НОМЕР_3, здійснюючи різного виду банківські операції по картці, в тому числі й по сплаті комунальних послуг, що підтверджується випискою по рахунку.

30 листопада 2018 року з картки ОСОБА_1 № НОМЕР_3 було здійснено декілька платежів за товари (послуги через інтернет) на суму

49 795,76 грн, що підтверджено випискою по рахунку (а. с. 49-50).

Згідно із витягу з кримінального провадження № 12018230040004374, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України 30 листопада

2018 року за зверненням ОСОБА_1, 29 листопада 2018 року невстановлена особа, обманним шляхом, зателефонувавши та представившись працівником "А-Банку", заволоділа грошовими коштами у сумі 49 795,00 грн, з її банківської картки "А-Банку" (а. с. 15).

Позивач не заперечувала факт передачі нею персональних даних, необхідних для авторизації, третій особі.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Як встановлено судами у цій справі, договір між сторонами укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку від 25 березня 2016 року, а проведення списання коштів, як оплату за товар, з картки позивачки

№ 4323355202307633 у рахунок кредитного ліміту у відповідності до

пункту 2.1.1.9.4 Умов та Правил неможливо було оформити без відповідного підтвердження таких операцій власником рахунку, за допомогою особистих персональних даних.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

За вказаних обставин, суд першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження підстав для задоволення позову про визнання недійсною кредитної угоди.

Щодо посилання у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження

№ 14-131цс19), то вона є нерелевантною, оскільки у зазначеній справі йшлося про вирішення спору про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.