760/18179/23 Про визнання незаконним та скасування рішення про приватизацію житла, свідоцтва про право власності на квартиру, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 22.01.2025 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., від 30 квітня 2024 року, та касаційну скаргу Київської міської ради на додаткову постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., від 09 липня 2024 року,

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2023 року перший заступник керівника Солом`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення, свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

2. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер

ОСОБА_2, поховання якого було здійснено за державні кошти.

3. В подальшому ОСОБА_1, звернувшись до Київського клінічного бюро судово-медичної експертизи, 29 червня 2022 року отримала лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснила реєстрацію його смерті.

4. Прокурор вказував, що із 20 листопада 1988 року ОСОБА_2 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, яка перебувала у комунальній власності територіальної громади м. Києва, та закріплена на праві господарського відання за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва".

5. За життя ОСОБА_2 неодноразово звертався до органу приватизації Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації із заявами про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1, проте ці заяви були повернуті заявнику без прийняття рішення.

6. 28 січня 2022 року до органу приватизації Солом`янської районної в

м. Києві державної адміністрації надійшла заява ОСОБА_2

від 10 листопада 2021 року, подана представником на підставі довіреності ОСОБА_3 .

7. За результатами розгляду вказаної заяви та долучених до неї документів, відділом приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва прийнято рішення від 07 липня 2022 року№ 48413 про передачу ОСОБА_2, який на той момент вже помер, у приватну власність спірної квартири.

8. На підставі вказаного рішення було видано свідоцтво про право власності

від 07 липня 2022 року № НОМЕР_1, яке отримано ОСОБА_3 11 липня 2022 року.

9. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13 липня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Г. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 47345219 (з відкриттям розділу), та здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2611357480000) за померлим ОСОБА_2 .

10. Реєстрацію проведено на підставі: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року за № 51734300, яка начебто подана та підписана ОСОБА_2 та свідоцтва відділу приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 07 липня

11. Відповідно до матеріалів реєстраційної справи приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Г. В. видано картку прийому заяви від 13 липня 2022 року № 304911895 під підпис ОСОБА_2 .

12. Прокурор посилався на те, що згідно висновку експертів за результатами проведення судової- почеркознавчої експертизи від 16 травня 2023 року

№ 8150/8151/23-32 підпис від імені ОСОБА_2 у графі "Підпис заявника" в оригіналі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року № 51734300 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_2 у графі "Документи згідно переліку отримав" в оригіналі картки прийому заяви про державну реєстрацію права власності від 13 липня 2022 року № 304911895, виконаний не

ОСОБА_2, а іншою особою.

Рукописний запис " ОСОБА_2" у графі "Документи згідно переліку отримав" на оригіналі картки прийому заяви про державну реєстрацію права власності від 13 липня 2022 року № 304911895, виконаний не

ОСОБА_2, а іншою особою, ймовірно ОСОБА_3 .

13. Під час обшуку в подружжя ОСОБА_4 виявлено та вилучено заяву про передачу в приватну власність квартири, що займає ОСОБА_2

від 30 липня 2020 року, за результатом розгляду якої органом приватизації повернуто документи.

14. Відповідно до висновку експерта КНДЕКЦ МВС України від 04 січня

2023 року № СЕ-19/111-22/53521-ДД у місці розташування рукописного запису "10" листопада 2021" у заяві про передачу в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність квартири, що займає ОСОБА_2 від 10 листопада 2021 року, є внесення змін шляхом підчистки первинного запису з подальшою допискою нового запису "10" листопада 2021".

15. Прокурор вважає, що приватизація спірної квартири здійснена на підставі заява від імені ОСОБА_2 від 30 липня 2020 року в якій шляхом підчистки первинного запису "30.07.2020" здійснено дописування нового запису "10.11.2021".

16. За цим фактом ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України.

17. Посилаючись на викладене прокурор, в інтересах держави в особі Київської міської ради, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення відділу приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації

від 07 липня 2022 року № 48413, яким передано у приватну власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,40 кв. м;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності

від 07 липня 2022 року № НОМЕР_1, видане відділом приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,40 кв. м;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 13 липня 2022 року, індексний номер 47345219, здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру

АДРЕСА_1, припинивши вказане право ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2611357480000).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

18. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада

2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним рішення відділу приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 07 липня

2022 року № 48413 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність квартири АДРЕСА_1, загальною площею

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 07 липня 2020 року

№ НОМЕР_1, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,40 кв. м.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року, індексний номер: 47345219.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру

АДРЕСА_1 загальною площею 46,40 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2611357480000).

Вирішено питання розподілу судових витрат.

19. Районний суд, встановивши обставини передачі спірної квартири у власність померлого наймача, відсутність його волевиявлення на вчинення таких дій у зв`язку із смертю, дійшов висновку, що рішення органу приватизації від 07 липня 2022 року про передачу квартири у власність ОСОБА_2 підлягає визнанню незаконним, а видане на підставі цього рішення свідоцтво про право власності - недійсним.

20. Оскільки рішення суду про визнання недійсним договору саме по собі не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію, суд першої інстанції вважав обґрунтованими позовні вимоги в іншій частині.

Короткий зміст постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції

21. Постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Єрмака О. В. задоволено частково, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Вирішено питання розподілу судових витрат.

22. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1, яка не відмовлялась від спадщини, а тому позов прокурором пред`явлено не до всіх обов`язкових співвідповідачів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

23. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 09 липня

2024 року заяву представника ОСОБА_1 - Єрмака О. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000 грн.

24. Взявши до уваги заперечення позивача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, характер правовідносин у цій справі, складність справи, час, необхідний надання адвокатом правничої допомоги третій особі в суді апеляційної інстанції, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність понесених третьою особою ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

25. У касаційній скарзізаступник керівника Київської міської прокуратури просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня

2024 року і залишити в силі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2023 року.

26. У касаційній скарзі Київська міська рада просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн із Солом`янської окружної прокуратури м. Києва.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. У травні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду

від 30 квітня 2024 року.

28. У вересні 2024 року Київська міська рада подала касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року.

29. Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 760/18179/23, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

30. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради.

31. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

32. Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року прокурор зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 51 ЦПК України щодо кола відповідачів у правовідносинах стосовно визнання незаконним рішення органу приватизації про передачу житла у власність та виданого на його підставі свідоцтва, прийнятого на підставі підробленої заяви та після смерті заявника, за наявності в нього спадкоємця за заповітом (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

33. Касаційна скарга мотивована тим, що чинне законодавство передбачає можливість оскарження рішення органу приватизації і позовні вимоги в такому випадку можуть бути пред`явлені безпосередньо до цього органу.

34. Вказує, що апеляційний суд не дослідив докази, які підтверджують недобросовісність дій ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_3 .

35. Звертає увагу, що у липні 2022 року ОСОБА_3 не мав права отримувати оригінал свідоцтва про право власності на майно та вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію права власності на квартиру, а

ОСОБА_1 не повинна була мати правомірних очкувань на набуття квартири у власність як спадкоємиця за заповітом.

36. Посилається на те, що станом на день смерті ОСОБА_2 не був власником квартири, у зв`язку з чим відсутні підстави для залучення співвідповідачем у цій справі спадкоємця.

37. Зазначає, що здійснення апеляційним судом перевірки та оцінки обставин щодо незалучення ОСОБА_1 співвідповідачем у справі поза межами доводів апеляційної скарги свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального законодавства.

38. Підставою касаційного оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року Київська міська радазазначає

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 20 вересня

2018 року у справі № 751/3840/15, від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, а також постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 756/2114/17, від 30 листопада 2020 року у справі № 922/2869/19.

39. Касаційна скарга мотивована тим, що представник ОСОБА_1 просив стягнути витрати на правничу допомогу із Київської міської прокуратури, а не Київської міської ради. Вказує, що апеляційний суд не врахував, що у розглядуваній справі ініціатором позову був саме прокурор, а не Київська міська рада, а отже і витрати на правову допомогу необхідно стягувати із прокуратури.

Доводи осіб, які подали пояснення, відзиви на касаційну скаргу

40. У липні 2024 року Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація подала пояснення, в яких підтримує касаційну скаргу прокурора.

41. Вважає, що ОСОБА_1 у цій справі не могла бути співвідповідачем, оскільки відповідно до предмета позову та змісту позовних вимог у прокурора була відсутня матеріально-правова вимога до ОСОБА_1 .

42. Крім того, апеляційний суд не встановив, що квартира

АДРЕСА_1 є спадковим майном та входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 .

43. У липні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єрмак О. В. подав відзив на касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року - без змін.

44. Відзив мотивований тим, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Вказує, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 на підставі заповіту, який в установленому законом порядку не визнано недійсним, а отже саме ОСОБА_1 набула майнові та цивільно-процесуальні права та обов`язки ОСОБА_2 . Таким чином, оскільки після смерті ОСОБА_2 саме ОСОБА_1 набула статус спадкоємця, позовні вимоги прокурора безпосередньо пов`язані з її правом отримати спірне майно у власність.

45. У серпні 2024 року керівник Солом`янської окружної прокуратури м. Києва подав пояснення на відзив ОСОБА_1, в якому вказує, що на момент смерті спадкодавця спірна квартира йому не належала, оскільки процедура набуття права власності на неї не звершена у порядку, встановленому законом, а тому в силу положень частини першої статті 1218 ЦК України квартира не увійшла до спадкової маси, у зв`язку з чим відсутні підстави для залучення ОСОБА_1 співвідповідачем.

46. У жовтні 2024 року прокурор Київської міської прокуратури подав відзив на касаційну скаргу Київської міської ради на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року, в якому, посилаючись на частину дванадцяту статті 141 ЦПК України, вказує, що Київська міська рада упродовж розгляду справи в повному обсязі підтримувала позовні вимоги прокурора та просила їх задовольнити.

47. Також посилається на те, що постанову по суті оскаржено заступником керівника Київської міської прокуратури, а тому і оцінку законності додаткової постанови можливо надавати лише під час перегляду цієї справи в касаційному порядку за касаційною скаргою прокурора.

48. У жовтні 2024 року керівник Солом`янської окружної прокуратури м. Києва подав відзив на касаційну скаргу Київської міської ради на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року, в якому просить залишити її без задоволення. Відзив мотивований тим, що Солом`янська окружна прокуратура м. Києва не має статусу юридичної особи, а отже стягнення з неї витрат на правову допомогу є неможливим.

Обставини справи, встановлені судами

49. ОСОБА_2 був наймачем квартири АДРЕСА_1 .

50. 08 липня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до органу приватизації Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про передачу вказаної квартири у приватну власність.

Ця заява листом від 23 липня 2020 року була повернута заявнику разом із поданими документами.

51. 04 серпня 2020 року та 13 листопада 2020 року на адресу органу приватизації від імені ОСОБА_2, його представником на підставі довіреності ОСОБА_3, подавалися документи про передачу квартири у власність.

Ці заяви також були повернуті органом приватизації без прийняття рішення.

52. 11 листопада 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Г. В. посвідчив заповіт від імені

ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 .

53. 28 січня 2022 року до органу приватизації Солом`янської районної в

м. Києві державної адміністрації надійшла заява від імені ОСОБА_2, подана представником - ОСОБА_3, від 10 листопада 2021 року про передачу квартири у приватну власність.

54. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

55. Рішенням органу приватизації від 07 липня 2022 року № 48413 квартира

АДРЕСА_1 була передана у приватну власність ОСОБА_2 .

56. На підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності

від 07 липня 2022 року № НОМЕР_1, яке 11 липня 2022 року було отримане ОСОБА_3 .

57. 13 липня 2022 року за заявою ОСОБА_3 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Г. В. завів спадкову справу

№ 15/2022 після смерті ОСОБА_2 .

58. 13 липня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Г. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 47345219 (з відкриттям розділу) та здійснено реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 .

59. Солом`янським УП ГУНП в м. Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102090000217

від 05 вересня 2022 року, зокрема за фактом передачі спірної квартири у власність ОСОБА_2 .

60. Відповідно до висновку експерта КНДЕКЦ МВС України від 04 січня

61. Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової- почеркознавчої експертизи від 16 травня 2023 року №8150/8151/23-32 підпис від імені ОСОБА_2 у графі "Підпис заявника" в оригіналі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2022 року № 51734300, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

ОСОБА_2, а іншою особою.

Рукописний запис " ОСОБА_2" у графі "Документи згідно переліку отримав" на оригіналі картки прийому заяви про державну права власності

від 13 липня 2022 року № 304911895, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, ймовірно ОСОБА_3 .

62. 15 червня 2023 року ОСОБА_3 у кримінальному провадженні

№ 42022102090000217 повідомлено про підозру за частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

63. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

64. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо касаційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року

65. У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що 11 листопада 2021 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Гончар Г. В., відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, що буде йому належати на день смерті заповів ОСОБА_1 .

66. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а 13 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

67. Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 і прийняла спадщину у встановлений законом строк.

68. Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор стверджував про порушення майнових прав територіальної громади м. Києва шляхом внаслідок вибуття квартири АДРЕСА_1 із комунальної власності без достатніх правових підстав, а рішення відділу приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації

від 07 липня 2022 року № 48413, свідоцтво про право власності від 07 липня 2022 року № НОМЕР_1 та рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса) про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 від 13 липня 2022 року, індексний номер 47345219, є незаконними та підлягають скасуванню.

69. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

70. Частиною першою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

71. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

72. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

73. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

74. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

75. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

76. Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19).

77. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц,

від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

78. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1, яка прийняла спадщину і повинна бути залучена до участі у справі в якості співвідповідача, натомість брала участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

79. Верховний Суд погоджується з цим висновком апеляційного суду, оскільки задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації, скасування свідоцтва про право власності спадкодавця на квартиру та державної реєстрації його права власності, безпосередньо впливає на спадкові права ОСОБА_3, як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка прийняла спадщину.

80. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різним, а висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи. (див. постанову Верховного Суду

від 24 квітня 2024 року у справі № 306/513/16-ц).

81. Доводи касаційної скарги про те, щоОСОБА_2 не був власником спірної квартири висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки прокурор в судовому порядку просить визнати недійсними правовстановлюючі документи спадкодавця на квартиру і, вочевидь, співвідповідачами за такими вимогами мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, оскільки заявлені вимоги прямо впливають на обсяг спадкового майна.

82. При цьому, за загальним правилом, відмова в задоволенні позову з підстав неналежного суб`єктного складу, не перешкоджає повторному зверненню до суду із позовом до належних відповідачів.

83. В межах доводів та вимог касаційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд прийняв оскаржувану постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

84. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо касаційної скарги Київської міської ради на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року

85. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України серед основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

86. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

87. Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

88. Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

89. Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, здійснює прокуратура.

90. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року.

91. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

92. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

93. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в підпунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, підпунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, пункті 21 постанови від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, пункті 35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18, підпункті 8.5 постанови від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20).

94. В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

95. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

96. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

97. Відповідно до частини третьої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

98. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

99. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

100. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 у справі № 912/2385/18 та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20.

101. Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення.

102. Також варто звернути увагу на те, що відповідно до частини п`ятої статті 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

103. Разом із цим загальна норма частини першої статті 57 ЦПК України передбачає, що органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

104. Частиною другою статті 49 ЦПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

105. Частини перша та друга статті 43 ЦПК України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

106. За змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

107. З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі

108. У справі, яка переглядається, суди встановили наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради.

109. Водночас, приймаючи додаткову постанову, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про покладення на Київську міську раду обов`язку з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 що суперечить вищенаведеному висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21.

110. При цьому склалася суперечлива ситуація, коли апеляційний суд постановою від 30 квітня 2024 року судовий збір на користь ОСОБА_1 правильно стягнув із Київської міської прокуратури, а витрати на правничу допомогу додатковою постановою від 09 липня 2024 року - із Київської міської ради.

111. Солом`янська окружна прокуратура статусу юридичної особи не має.

112. За таких обставин додаткову постанову апеляційного суду необхідно змінити в частині визначення особи, з якої підлягають стягненню витрати на правничу допомогу ОСОБА_1 .

113. Зазначене узгоджується з правовою позицією, наведеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, додатковій постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 460/762/16-ц, постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 362/122/15-цм та додатковій постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 570/3949/21.

114. Доводів щодо неправильності розміру стягнутих на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу касаційна скарга Київської міської ради не містить.

115. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

116. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши додаткову постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року в межах доводів та вимог касаційної скарги Київської міської ради, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміну резолютивної частини додаткової постанови апеляційного суду.