363/2792/20 Про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - 06.01.2025 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ06 січня 2025 року м. Київсправа № 363/2792/20провадження № 61-16111св23Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., учасники справи:позивачка - ОСОБА_1,відповідач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Вілінський Валентин Вікторович, на постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Нежури В. А., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк", банк), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук І. А. (далі - приватний нотаріус Літвінчук І. А.), ОСОБА_2, ОСОБА_3, Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Вишгородський РВ ДВС), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимог обґрунтовано тим, що 13 березня 2008 року між нею та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", укладений кредитний договір № 11314118000, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі

64 000,00 дол. США.

На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за зазначеним кредитним договором, 13 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 укладений договір іпотеки № 79731, за умовами якого вони передали в іпотеку банку нерухоме майно, зокрема, належну позивачці 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Навесні 2020 року вона отримала постанову державного виконавця Вишгородського РВ ДВСВорончук В. В. від 12 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Літвінчука І. А., вчиненого 18 грудня 2013 року № 12187, про звернення стягнення на належну їй 1/2 частку квартири

АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 13 березня 2008 року № 11314118000

у сумі 443 152,27 грн, з урахуванням виконавчого збору.

Водночас, зазначений виконавчий напис приватного нотаріуса Літвінчука І. А.

від 18 грудня 2013 року за № 12187 є таким, що не підлягає виконанню, скільки їй не було відомо про його вчинення. Крім того, незважаючи на те, що протягом деякого часу вона не мала можливості своєчасно та у повному обсязі виконувати кредитні зобов`язання, вона продовжувала сплачувати кредит і після дати вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Приватний нотаріус Літвінчук І. А. протиправно вчинив виконавчий напис

від 18 грудня 2013 року за № 12187 за відсутності доказів направлення їй повідомлення про наявність заборгованості за договором кредиту.

Крім того, зазначена банком заборгованість не є безспірною, оскільки згідно з пунктом 1.3.4 кредитного договору від 13 березня 2008 року № 11314118000 вона зобов`язувалася сплачувати комісію відповідно до умов договору, погашення якої відбувається першочергово (пункт 1.6). Однак умовами кредитного договору розмір такої комісії не встановлений.

13 березня 2008 року та 26 лютого 2010 року банк здійснив списання комісії у розмірі 4 848,00 грн та у розмірі 20,05 грн, відповідно. Тобто відповідач безпідставно та незаконно нарахував та списав зазначені грошові кошти на свою користь.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 29 листопада 2020 року, просила визнати виконавчий напис

від 18 грудня 2013 року № 12187, вчинений приватним нотаріусом Літвінчуком І. А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "УкрСиббанк" заборгованості шляхом звернення стягнення на нерухоме майно (1/2 частку квартири АДРЕСА_1, таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня

2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано виконавчий напис від 18 грудня 2013 року № 12187, вчинений приватним нотаріусом Літвінчуком І. А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь

ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за договором кредиту, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно (частку квартири АДРЕСА_1 ) таким, що не підлягає виконанню.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк, на порушення вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" та Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), належним чином не попередив позичальника про те, що у разі не погашення простроченої заборгованості, банк буде вживати заходи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 та іншими іпотекодавцями вимоги про усунення порушень, оскільки надані банком копії рекомендованих повідомлень від 29 жовтня 2013 року не містять їх підписів, а отже ОСОБА_1 не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу, чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Крім того, звертаючись із заявою про вчинення виконавчого напису банк не надав нотаріусу первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення. Розрахунок заборгованості не може вважатися доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника, оскільки зазначена у ньому сума заборгованості не є безспірною.

Постановою Київського апеляційного суду від вересня 2023 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня

2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наданий приватному нотаріусу пакет документів відповідав вимогам чинного законодавства та був достатнім для вчинення виконавчого напису від 18 грудня 2013 року.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що

АТ "УкрСиббанк" належним чином не попередило позичальника та іпотекодавців про намір вжити заходів щодо дострокового повернення суми кредиту, оскільки письмові вимоги банку від 18 жовтня 2013 року не були вручені іпотекодавцям: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, з тих підстав, що рекомендовані повідомлення від 29 жовтня 2013 року не містять підписів одержувачів.

Суд апеляційної інстанції, урахувавши висновки Верховного Суду, викладені

у постанові від 20 березня 2019 року в справі № 222/1402/16, дійшов висновку про те, що в рекомендовані повідомлення про вручення 29 жовтня 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 вимоги банку, із зазначенням працівником відділення поштового зв`язку прізвищ отримувачів, є належними доказами отримання ними вимоги банку від 18 жовтня 2013 року.

Позивачка не спростувала презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків про вручення їй вимоги банку.

Отримавши письмову вимогу стягувача, ОСОБА_1 жодних дій не вчинила, розрахунків та доказів існування заборгованості в іншому розмірі ані стягувачу, ані нотаріусу не надала.

Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заборгованість за договором кредиту не може вважатися безспірною зважаючи на те, що банк не надав нотаріусу первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, оскільки на час вчинення виконавчого напису надання таких документів не вимагалося.

Перевіряючи доводи позивачки про те, що банк безпідставно нараховував комісію за кредитним договором під час визначення загального розміру заборгованості, яка була списана банком на свою користь, а отже, заборгованість не є безспірною, апеляційний суд виходив з того, що безспірність заборгованості, на погашення якої вчиняється виконавчий напис, може бути спростована шляхом оскарження виставленої вимоги банку у судовому порядку або виставлення заперечення кредитору і такі дії боржника мають бути вчинені з моменту отримання вимоги банку до вчинення нотаріусом виконавчого напису. ОСОБА_1 таких дій не вчинила, а тому заборгованість вважається безспірною.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У листопаді 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат

Вілінський В. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, від 10 січня 2023 року у справі № 619/4933/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) )).Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 отримала вимогу ПАТ "УкрСиббанк" про усунення порушень основного зобов`язання. Не звернув уваги на те, що надане приватному нотаріусу рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить її підпису, а отже не підтверджує отримання нею вимоги банку. Крім того, нотаріусу не було надано чек та опис поштового відправлення. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що згідно з пунктом 1.3.4 договору кредиту від 13 березня 2008 року № 11314118000 вона зобов`язувалася сплачувати комісію відповідно до умов договору, погашення якої відбувається першочергово (пункт 1.6). Однак умовами кредитного договору розмір такої комісії не встановлений. 13 березня 2008 року та 26 лютого 2010 року банк здійснив списання комісії у розмірі 4 848,00 грн та у розмірі 20,05 грн, відповідно. Тобто відповідач безпідставно та незаконно нарахував та списав зазначені грошові кошти на свою користь, включив їх до розрахунку заборгованості при зверненні до нотаріуса, що призвело до неправильного розрахунку заборгованості. Крім того, 05 лютого 2009 року, тобто до вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису, між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 11314118001, якою було змінено строк погашення кредиту та зменшено розмір ануїтентних платежів, яка не була надана нотаріусу. Таким чином, установивши, що позивачка не отримувала вимогу банку про усунення порушень, розмір заборгованості за договором кредиту не є безспірним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання виконавчого напису від 18 грудня 2013 року № 12187, вчиненого приватним нотаріусом Літвінчуком І. А., таким, що не підлягає виконанню. Натомість апеляційний суд допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ "УкрСиббанк", у якому банк просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відзив мотивовано тим, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.За змістом пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) (далі - Перелік документів) для одержання виконавчого напису виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.Отже, безспірність зобов`язання підтверджують документи, передбачені зазначеним Переліком документів. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Разом із заявою про вчинення виконавчого напису ПАТ "УкрСиббанк" надало приватному нотаріусу Літвінчуку І. А. документи, зазначені у переліку, а саме: оригінал договору іпотеки від 13 березня 2008 року № 79731; розрахунок заборгованості за договором кредиту; вимогу про усунення порушень, докази отримання позивачкою такої вимоги, а також договір про надання споживчого кредиту від 13 березня 2008 року № 11314118000.Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Таким чином, банк дотримався вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) та умов іпотечного договору, натомість ОСОБА_1 протягом тридцяти днів з часу отримання вимоги банку про усунення порушень основного зобов`язання жодних дій не вчинила, а тому у приватного нотаріуса Літвінчука І. А. були відсутні правові підстави для відмови у вчиненні виконавчого напису. У відзиві містися клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, ухвалені не у подібних правовідносинах.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1,

в інтересах якої діє адвокат Вілінський В. В., на постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу

Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Вілінський В. В., з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Вишгородського районного суду Київської області матеріали цивільної справи № 363/2792/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У квітні 2024 року матеріали справи № 363/2792/20 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,

а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 13 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11314118000, а 05 лютого 2009 року - додаткова угода № 11314118001 до договору про надання споживчого кредиту

від 13 березня 2008 року № 11314118000.

Відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди, банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 64 000,00 дол. США, а позичальник зобов`язалася щомісяця повертати наданий кредит, шляхом сплати ануїтентних платежів у розмірі 885,00 дол. США щомісячно, та повернути кредит у повному обсязі не пізніше 13 березня 2016 року.

На забезпечення виконання кредитних зобов`язань, 13 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладений договір іпотеки № 79731, згідно з яким ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 4.1 договору іпотеки від 13 березня 2008 року № 79731іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором

Звернення стягнення здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса (пункт 4.2.2 договору іпотеки).

Відповідно до пункту 4.5 договору іпотеки від 13 березня 2008 року № 79731 звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюються відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Розділом 5 договору передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 6.5 договору іпотеки від 13 березня 2008 року № 79731 всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі. Листування між сторонами за цим договором здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій стороні на її адресу, що визначена як адреса для листування у розділі "адреси, банківські реквізити та підписи сторін" цього договору або з іншою адресою, про яку сторони письмово повідомили іншій стороні при зміни адреси. Підтвердженням факту відправлення повідомлення (рекомендованого листа) є поштова квитанція або інший поштовий документ, що підтверджує факт відправки або вручення або отримання повідомлення. Сторони погодили, що адреса іпотекодержателя для листування, зазначена в цьому договорі, вважається місцем виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, 18 жовтня 2013 року ПАТ "УкрСиббанк" на виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" надіслало на зазначені в договорі іпотеки адреси ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 вимогу про усунення порушень основного зобов`язання, у якій роз`яснило, що у разі не погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 13 березня 2008 року № 11314118000, яка станом на 01 жовтня 2013 року становить 50 235,01 дол. США, з яких: 48 802,42 дол. США - кредитна заборгованість, у тому числі прострочена; 1 432,59 дол. США -заборгованість за простроченими процентами, банк на тридцять перший день з дня отримання цієї вимоги вимагатиме виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, а також буде вимушений вжити заходів щодо дострокового повернення суми кредиту, що залишилась, сплати нарахованих процентів шляхом використання свого права щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначену вимогу ОСОБА_1 (№ 0311508938484), ОСОБА_4 (№ 0311508938476), ОСОБА_3 (№ 0311508938468) отримали 30 жовтня

2013 року, що підтверджується відповідними підписами працівника поштового зв`язку у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

18 грудня 2013 року АТ "УкрСиббанк" звернулося до приватного нотаріуса Літвінчука І. А. із заявою № 30-11/6101 про вчинення виконавчого напису, до якої додано: розрахунок заборгованості за кредитним договором від 13 березня

2008 року № 11314118000; оригінал договору іпотеки від 13 березня 2008 року № 79731; досудові вимоги від 18 жовтня 2013 року №30-11/4737, №30-11/4738, №30-11/4739; довіреність на підтвердження повноважень представника банку Колісник А. М.; договір про надання споживчого кредиту від 13 березня 2008 року № 11314118000 (про застосування ануїтетної схеми погашення); повідомлення про вручення поштових відправлень.

18 грудня 2013 року приватний нотаріус Літвінчук І. А. на підставі статті 87 Закону України "Про нотаріат" та пункту 1 Переліку документів вчинив виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 12187 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Строк, за який проводиться стягнення з 05 вересня 2011 року до 01 жовтня

2013 року. У виконавчому написі визначено, що за рахунок реалізації банком іпотечного майна, слід задовольнити вимоги банку про погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 13 березня 2008 року № 11314118000, яка станом на 01 жовтня 2013 року становить 50 235,01 дол. США з яких: 48 802,42 дол. США - кредитна заборгованість, у тому числі, прострочена; 1 432,59 дол. США - заборгованість за простроченими процентами.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (3425-12) (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія

(пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до норми цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що приватний нотаріус Літвінчук І. А. не дотримався вимог чинного законодавства під час вчинення виконавчого напису, зокрема, вчинив виконавчий напис за відсутності належних доказів на підтвердження вручення боржнику та іпотекодавцям, які є відмінними від боржника, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, оскільки рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень не містять підпису ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 .

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що приватний нотаріус Літвінчук І. А. дотримався вимог чинного законодавства під час вчинення виконавчого напису, зокрема підпис працівника поштового зв`язку в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення із зазначенням прізвищ отримувачів, є належними доказами отримання боржником та іпотекодавцями вимоги банку усунення порушень основного законодавства.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить її особистого підпису.

Перевіряючи зазначені доводи заявниці Верховний Суд виходить з такого.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 18 жовтня 2013 року ПАТ "УкрСиббанк" на виконання вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" надіслало на зазначені в договорі іпотеки адреси ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 вимогу про усунення порушень основного зобов`язання.

Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0311508938484, № 0311508938476, № 0311508938468, які містять підпис працівника поштового відділення та зазначення прізвища отримувачів, вимогу банку про усунення порушень від 18 жовтня 2013 року вони отримали 30 жовтня 2013 року.

Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (270-2009-п) , передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

За змістом пункту 99 Правил рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).

Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі

№ 222/1402/16).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року

у справі № 303/6378/19, від 21 жовтня 2024 року у справі № 755/4276/21.

Урахувавши зміст рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень № 0311508938484, № 0311508938476, № 0311508938468, умови договору іпотеки від 13 березня 2008 року № 79731 щодо здійснення повідомлень (пункт 6.5 договору), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначеними рекомендованими повідомленнями підтверджується вручення вимоги банку від 18 жовтня 2013 року про усунення порушень за кредитним договором від 13 березня 2008 року № 11314118000, зокрема ОСОБА_1 .

Позивачка не спростувала презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні їй відповідного рекомендованого листа.

Доводи касаційної скарги про те, що банк безпідставно нараховував комісію за кредитним договором під час визначення загального розміру заборгованості, тобто визначена банком заборгованість не була безспірною, а отже у приватного нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, є необґрунтованими з огляду на таке.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень, письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком

є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року

у справі № 137/1666/16-ц.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу

у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною (див. постанову Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 361/1488/19).

Установивши, що банк надав належні докази направлення боржнику та іпотекодавцям, які є відмінними від боржника, повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, тобто забезпечив можливість ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дотримання нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису ПАТ "УкрСиббанк" до заяви були долучені всі необхідні документи на підтвердження безспірності заборгованості боржника, передбачені саме Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться

у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, та дотримано тридцятиденний строк після направлення вимоги про усунення порушення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваний позивачкою виконавчий напис вчинено з дотриманням вимог чинного законодавства та підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, за наведених позивачем підстав і обставин відсутні.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду апеляційного суду та додаткового правового аналізу не потребують, фактично зводяться до переоцінки доказів, та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).Висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ "УкрСиббанк", який містить клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається позивачка у касаційній скарзі, викладено не у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Вивчивши клопотання АТ "УкрСиббанк" про закриття касаційного провадження, перевіривши зміст правовідносин у справах, наведених заявницею у касаційній скарзі, з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що постанова апеляційного суду ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 409, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Вілінський Валентин Вікторович, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець