553/6658/22 Про встановлення факту родинних відносин та визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - 19.12.2024 Прийняття

Короткий зміст позовних вимогУ грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові помер його батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 .Позивач звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Літвінової Я. М. із заявою про прийняття спадщини та видачу йому свідоцтва про право власності на спадщину за законом, але отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 вересня 2022 року, у зв`язку з пропуском строк для подання заяви про прийняття спадщини та не співпадіння прізвищ спадкодавця та заявника.Позивач зазначав, що вказаний строк було пропущено ним з поважних причин. Після смерті батька позивач звернувся до нотаріуса та отримав консультацію, що може подати заяву про прийняття спадщини до 25 квітня 2022 року. Однак з січня 2022 року став себе погано почувати, вважав, що переніс ковід.Оскільки восени та взимку 2021-2022 років була складна ситуація з коронавірусом, запровадили карантин, то позивач маючи поганий стан здоров`я, вирішив не наражатися на захворювання, та звернутися до нотаріуса на початку весни 2022 року. Однак 24 лютого 2022 року почалася війна та позивач внаслідок російських обстрілів змушений був переїхати в інший район міста Харкова. Зазначав, що з 27 лютого 2022 року займався волонтерською діяльністю в м. Харкові та Харківській області. Протягом тривалого періоду хворів, змушений був звертатися за медичною допомогою. З 22 квітня 2022 року до 05 травня 2022 року перебував у м. Черкаси. Також зазначав, що у березні 2022 року він звернувся за консультацією до нотаріальної контори м. Харкова, де йому було роз`яснено, що перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється на строк дії воєнного стану згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164. Наприкінці травня 2022 року позивач знову звернувся до нотаріуса в м. Харкові та отримав таку ж консультацію з приводу вказаного питання, а тому з огляду на ситуацію, яка склалася в Україні відклав своє звернення до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право власності на спадщину.Наприкінці серпня 2022 року позивач звернувся до органів нотаріату та дізнався, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 змінилися строки для прийняття спадщини, які зупиняються не більш як на чотири місяці. Тому 27 вересня 2022 року він звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Літвінової Я. М. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, але отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зазначав, що пропустив строк на прийняття спадщини через помилку у розумінні порядку спливу строку на прийняття спадщину, перенесені тяжкі захворювання та воєнний стан, постійні обстріли міста. На підставі отриманих консультацій та діючого на той час законодавства щодо зупинення строку прийняття спадщини на строк воєнного стану, яке згодом змінилось, - він був введений в оману та помилився, оскільки на підставі отриманих консультацій щодо перебігу строку прийняття спадщини вважав, що строк для подання такої заяви спливає 25 жовтня 2022 року.У зв`язку із зазначеним просив суд:- встановити факт того, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком позивача;- визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Комінтернівський районний суд м. Харкова рішенням від 04 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що наведені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не є поважними. Свої висновки суд мотивував тим, що посилання позивача на тривалі хвороби та на консультативні висновки лікарів не підтверджують тривалості хвороби позивача чи тривалості лікування в умовах стаціонару. Також суд вважав, що не може бути поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини запровадження в Україні карантину та воєнного часу, а також те, що у м. Харкові з 24 лютого 2022 року не працювали нотаріуси, вказавши про те, що позивач не був позбавлений права подати заяву про прийняття спадщини до будь-якого нотаріуса України, у тому числі засобами поштового зв`язку.Оскільки суд дійшов висновку про відмову позивачу у визначенні додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, суд вважав, що відсутні підстави і для задоволення позовних вимоги про встановлення факту родинних відносин.Крім того, суд зауважив, що предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку та встановлення факту для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, між тим відповідач ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк не звернувся, спадщину не прийняв, тому не є належним відповідачем у вказаній справі.

Харківський апеляційний суд постановою від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2023 року скасував.Позов ОСОБА_1 задовольнив. Встановив факт, що ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Золотоноша Черкаської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харкові, є батьком ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харкові.Визначив ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 терміном у три місяці.Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, апеляційний суд обґрунтовував свої висновки тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам та доводам позивача про те, що у ситуації невизначеності у правовому регулюванні перебігу строку прийняття спадщини позивач небезпідставно помилився щодо кінцевої дати на прийняття спадщини, не звернув уваги, що така помилка є об`єктивною та істотною перешкодою для прийняття позивачем рішення про прийняття спадщини у визначений законом строк, а тому з урахуванням інших наведених позивачем у своєму позові негативних чинників для прийняття спадщини, пов`язаних з воєнним станом, які змістили пріоритети для кожного, хто перебуває у зоні воєнних дій у бік першочергових гарантій безпеки для життя та здоров`я, - вони у своїй сукупності є поважними причинами, які перешкодили позивачу вчасно звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщина, а тому відповідно до статті 1272 ЦК України суд має надати йому додатковий строк для прийняття спадщини, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, який відповідно до загального принципу цивільного законодавства, розумності, добросовісності та справедливості колегія суддів визначила терміном у три місяці.Оскільки матеріалами справи підтверджено факт того, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про встановлення юридичного факту, на підставі якого позивач має право у безспірному нотаріальному порядку оформити право на спадщину, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги05 лютого 2024 року ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат Труханович Я. О., через систему "Електронний суд", звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Касаційну скаргу мотивовано тим, що, вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Суд не звернув увагу на те, що навіть, якщо враховувати постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану", якою було надано додаткові 4 місяці для прийняття спадщини, то і цей термін був пропущений позивачем, оскільки він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини лише 27 вересня 2022 року, а 10-ти місячний строк завершився 25 серпня 2022 року.Також заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач через військовий стан був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса, оскільки суд не врахував доводи позивача про те, що у березні 2022 року він звертався до нотаріуса за консультацією у межах 6-ти місячного строку, однак він не скористався своїм правом на подання заяви про прийняття спадщини.Також звертає увагу на те, що перебування позивача за межами міста Харкова не є поважною причиною пропуску строку, встановленого законом для прийняття спадщини, оскільки позивач не був позбавлений права звернутися з заяви про прийняття спадщини до іншого нотаріуса в іншому місці або надіслати таку заяву поштою.

Доводи, особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ квітні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїУхвалою від 26 лютого 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду м. Харкова.У березні 2024 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини, з`ясовані судамиВідповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 01 листопада 2022 року Салтівським Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) серії НОМЕР_1, батьками позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 18).Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) серії НОМЕР_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблено відповідний актовий запис за № 20957 (т. 1, а. с. 16).Згідно з матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини 02 грудня 2021 року звернулася відповідач ОСОБА_2, яка є дружиною померлого (т. 1, а. с. 152).Постановою від 27 вересня 2022 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Літвінова Я. М. відмовила позивачу ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини після померлого. Крім того, зазначено, що прізвища спадкодавця та заявника не співпадають (т. 1, а. с. 21-22, 164).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд та застосовані норми праваКожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року в справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року в справі № 318/1037/15, від 21 жовтня 2019 року в справі № 662/1724/18, від 24 січня 2020 року в справі № 192/1663/17.При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.У постановах від 11 липня 2018 року в справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18) та від 11 листопада 2020 року в справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).Так, суди встановили, що спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно шестимісячний строк на прийняття спадщини після його смерті сплив 26 квітня 2022 року, а тому позивач мав довести суду, що протягом всього вказаного строку чи його істотної частини існували причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення ним дій щодо прийняття спадщини.Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що він пропустив строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з поважних причин.Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції неналежним чином оцінив доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті батька, не звернув достатньої уваги на його посилання щодо нечіткості норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини у період дії воєнного стану, на обмеження протягом певного часу доступу до державних реєстрів, а також, що проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини, зверненням позивача до нотаріуса та подачею позову у цій справі є незначним. Крім того, у ОСОБА_1 були об`єктивні причини пропуску строку на прийняття спадщини, оскільки зазначене унеможливлювало вчасно подати заяву без встановлення факту родинних відносин, у зв`язку з різним правописом прізвищ спадкодавця та спадкоємця.Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.Слід звернути увагу, що 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанова № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" (далі - постанова від 28 лютого 2022 року № 164), яка постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 доповнена пунктом 3, яким встановлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 редакцію пункту 3 постанови № 164 від 28 лютого 2022 року змінено та викладено в наступній редакції: "Перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини".Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469 пункт 3 виключено із постанови від 28 лютого 2022 року № 164.Встановлено, що після отримання від приватного нотаріуса постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 вересня 2022 року у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду.Враховуючи обставини цієї конкретної справи, а саме введення у країні воєнного стану, пов`язаного із військовою агресією російської федерації проти України, активні бойові дії та бомбардування м. Харкова та Харківської області, реальне існування загрози життю позивача, неодноразова зміна законодавства щодо прийняття спадщини у період дії воєнного стану, незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позивачем нотаріусу заяви про прийняття спадщини, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України.Близькі за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10 липня 2024 року в справі № 522/13476/23 (провадження № 61-7645св24), від 14 серпня 2024 року в справі № 537/3556/22 (провадження № 61-2839св24).Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.